Постанова

від 21.02.2012 по справі 11/469-55/369

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012                                                                                           № 11/469-55/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:            Шапрана В.В.

          ОСОБА_1

при секретарі                    Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача                    ОСОБА_2,

від відповідача          1. не з'явились,

                              2. ОСОБА_3,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д»

до                    1. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5

                    2. Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4

про                    визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна

                                                            Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» (далі позивач) звернулось до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу споруди складу металевого загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сормовська, 15, від 20.10.2007, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та витребування у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та передання позивачу вказаного майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 споруду складу металевого, загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сормовська, 15 у м. Києві та передано вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна-Д». Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» державне мито у розмірі 224,85 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження у справі № 11/469 в частині вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 20.10.2007, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» 85,00 грн. державного мита сплаченого згідно платіжного доручення № 10 від 30.09.2010.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 у справі № 11/469 в частині витребування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 споруду складу металевого, загальною площею 77,7 кв.м., знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сормовська, 15 та передання вказаного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» скасовано, провадження у цій частині припинено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011 касаційну скаргу Товариств з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справі № 11/469 присвоєно № 11/469-55/369.

26.10.2011 позивач звернувся із заявою про зміну предмету позову, в якій просив: визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу споруди складу металевого загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сормовська, 15, від 20.10.2007, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6; стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» майнову шкоду у розмірі 32 122,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 у справі № 11/469-55/369 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу споруди складу металевого загальною площею 77, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сормовська, 15 від 20.10.2007, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Стягнуто з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» майнову шкоду у розмірі 32 122,00 грн. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» державне мито у розмірі 363,72 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 07.02.2012 про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством покупців членів трудового колективу організації орендарів «Промінь» (магазин будматеріалів № 27) укладено договір купівлі-продажу державного майна № 000478/30, за умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобов'язалось передати, а Товариство покупців членів трудового колективу організації орендарів «Промінь» (магазин будматеріалів № 27) - прийняти у власність майно цілісного майнового комплексу магазину будматеріалів № 27 по вул. Сормовській, 15 у м. Києві.

На підставі вищевказаного договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву видано свідоцтво № 521 від 16.05.1997 про власність Організації орендарів «Промінь» на майно цілісного майнового комплексу магазину будматеріалів № 27 (а. с. 39, том 1).

23.10.2003 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснено реєстрацію права власності Товариства покупців членів трудового колективу організації орендарів «Промінь» (магазин будматеріалів № 27) на нежилу будівлю по вул. Сормовській, 15 у місті Києві та записано в реєстрову книгу № 15п-30 за реєстровим № 2096п (а. с. 40, том 1).

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д», останнє є повним правонаступником Організації орендарів «Промінь».

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі виконавчого провадження по виконанню наказів Господарського суду міста Києва № 42/263 від 21.05.2004 та № 42/205 від 13.09.2005 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницький ринок» грошових коштів, 19.12.2005 Спеціалізованим державним підприємством «Укрспец'юст» проведено прилюдні торги по реалізації майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна-Д», зокрема, споруди складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по вул. Сормівській, 15 у місті Києві.

Як вбачається з протоколу Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст» № 5280192-2 від 19.12.2005, переможцем прилюдних торгів з реалізації вищевказаного майна визначено ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності ТОВ «Анна-Д» на споруду складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по вул. Сормівській, 15 у м. Києві підтверджується наступним.

Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2008 у справі № 40/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст», Державної виконавчої служби Дарницького району м. Києва, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницький ринок» про визнання торгів недійсними, встановив, що майно - складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по вул. Сормівській, 15 у м. Києві, яке було відчужене на прилюдних торгах, проведених Спеціалізованим державним підприємством «Укрспец'юст»19.12.2005, належало позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 у справі № 40/183, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 25.09.2008, вищевказані прилюдні торги були визнані недійсними у зв'язку з порушенням порядку реалізації арештованого нерухомого майна.

Київський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2010 у справі № 48/42 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д» до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст», Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 про визнання недійсним реєстраційних документів та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким у позові відмовлено, відзначив, що ТОВ «Анна-Д» не втратило право власності на своє майно - склад металевий (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по вул. Сормівській, 15 у м. Києві, а відтак в разі, якщо спірне майно вибуло з володіння позивача, останній має право витребувати своє майно від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним, а не виконання обов'язку в натурі чи визнання права власності на спірне майно.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що факт того, що ТОВ «Анна-Д» є власником спірного майна - складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв. м по вул. Сормівській, 15 у м. Києві є встановленим.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 2 ст. 388 ЦК України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Разом з тим, прилюдні торги, на яких Спеціалізованим державним підприємством «Укрспец'юст» було реалізовано майно позивача - склад металевий (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв. м по вул. Сормівській, 15 у м. Києві, визнано недійсними, оскільки їх було проведено з порушенням положень, що регулюють порядок виконання судових рішень щодо реалізації арештованого нерухомого майна.

Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими способами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, однак, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, у такої особи придбане з прилюдних торгів майно може бути витребувано. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2002 у справі № ПД19/139.

Отже, з урахуванням обставин справи, визнанням недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна, у зв'язку з порушенням порядку їх проведення, не дають правових підстав вважати відповідача-1 добросовісним набувачем майна.

20.10.2007 між ОСОБА_5 (продавець, відповідач-1) та ОСОБА_4 (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв від продавця у власність споруду складу металевого, загальною площею 77,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідач-2 також не є добросовісним набувачем, оскільки спірне майно придбане ним у особи, що не мала права його відчужувати, про що вірно зазначено господарським судом першої інстанції

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю у зв'язку з її перебуванням у іншої особи, витребувати своє майно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на час розгляду справи спірне майно перебуває у володінні відповідача-2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2007.

Отже, з наведеного вбачається, що у даному випадку позов заявлено власником складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по вул. Сормівській, 15 у місті Києві, який фактично позбавлений можливості володіти та користуватись вищевказаним майном, до особи, яка фактично цим майном володіє.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються в спосіб, зазначений у ст. 20 цього кодексу.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції чинній на момент укладення договору); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено вище, на момент укладання договору купівлі-продажу відповідач-1 не був власником майна, а тому не мав права володіти, користуватись та розпоряджатись спорудою (складом металевим), а тому не міг передати його відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2007.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З врахуванням викладено апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу від 20.10.2007 є недійсним з моменту укладання на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що не відповідає вимогам ст. ст. 655, 316, ч. 2 ст. 386 ЦК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 майнової шкоди у вигляді вартості знищеного майна, яке незаконно утримувалось відповідачем-2, у розмірі 32 122,00 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язанні із здійсненням права власності та його захистом» власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Позов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в арбітражному суді відсутнє, не може бути задоволений, що, однак, не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час перебування останнього у її незаконному володінні.

Матеріали справи, зокрема, акт від 14.01.2011 про обстеження території Дарницького ринку, на якій була розташована металева споруда, котра належала ОСОБА_5 (а. с. 135, том 3), свідчать, що спірне майно (металевий склад) станом на сьогодні вже не існує, оскільки його було розібрано (демонтовано), у зв'язку чим позивач і звернувся з позовом про стягнення з відповідача-2 завданої майну шкоди у розмірі його вартості, визначеної на момент останньої експертної оцінки, а саме 32 122,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2008 у справі № 40/183, встановлено, що згідно з висновком комплексної експертизи від 16.06.2005 № 315/06-05 ринкова вартість будівлі магазину (павільйон № 1) становить 248 180,00 грн., а споруди складу металевого (павільйон № 2) – 32 122,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи доведено, що дії відповідача-2 щодо демонтажу металевого складу позивача є протиправними, відповідач-2 без достатніх правових підстав утримував майно позивача, та відповідно не мав права розпоряджатись ним, в тому числі шляхом дій, спрямованих на його знищення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що відповідач-2 не лише не вживав заходів по збереженню майна позивача, але й власними діями зруйнував його, тим самим спричинивши майнову шкоду позивачу у розмірі, що становить 32 122,00 грн., згідно з висновком комплексної експертизи від 16.06.2005 № 315/06-05.

З врахуванням викладено апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 майнової шкоди у вигляді вартості знищеного майна, яке незаконно утримувалось відповідачем-2, у розмірі 32 122,00 грн..

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 у справі № 11/469-55/369 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                       ПОСТАНОВИВ:

1.           Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 у справі № 11/469-55/369 - без змін.

2.           Матеріали справи № 11/469-55/369 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кошіль В.В.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          ОСОБА_1