Рішення

від 06.03.2012 по справі 5020-12/227-9/181-352/2011-22/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/227-9/181-352/2011-22/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року справа № 5020-12/227-9/181-352/2011-22/2012

за позовом Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс”

до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі

про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в сумі 20961,61 грн.,

                                                                                          Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: Московський В.О. –директор, рішення власника б/н від 20.05.2002;

відповідача: не з`явився;

Суть спору:

Приватне підприємство “Сінектіка-Експерт-Сервіс” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі про стягнення заборгованості за надані послуги 17487,86 грн, у тому числі основного боргу –11000,00 грн., інфляційного відшкодування –5504,31 грн, 3% річних - 983,55 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 позов задоволений частково, стягнуто з ВДВС Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі на користь Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс” 11430,56 грн., з яких: основна заборгованість –11 000,00 грн., інфляційне відшкодування –132,00 грн., 3% річних –36,16 грн., витрати по сплаті державного мита –111,68 грн., а також судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 у справі № 5020-12/227-9/181 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 касаційну скаргу Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс” задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 09.11.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі № 5020-12/227-9/181 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

06.05.2011 від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 20961,61 грн., у тому числі основний борг –11 000,00 грн, інфляційне відшкодування, 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.05.2011 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2011 у справі № 5020-12/227-9/181-352/2011 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 06.01.2012 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.01.2012 суд перейшов до розгляду справи по суті позовних вимог, представник позивача виклав зміст позовних вимог, відповідач виклав заперечення на позов.

У судовому засіданні 19.01.2012 було оголошено перерву до 26.01.2012. У судове засідання 26.01.2012 представник відповідача не з`явився, розгляд справи було відкладено та, у виконання вимог статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України та вказівок, викладених в постановах Вищого господарського суду України 16.02.2011 та від 23.11.2011, зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі надати суду наявні в матеріалах виконавчого провадження завірені належним чином копії звітів про оцінку вартості конфіскованого майна, здійсненої експертом Московським Віктором Олександровичем на підставі постанов державного виконавця від 26.06.2007 року та від 12.11.2007 року в рамках примусового виконання виконавчого листа № 1-229/07, виданого Ленінським районним судом м. Севастополя в частині конфіскації на користь держави предметів контрабанди.

Листом від 07.02.2012 Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі повідомив суд про те, що витребувані судом ухвалою від 26.01.2012 звіти в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Ухвалами суду від 09.02. та 22.02.2012 копії звітів про оцінку вартості конфіскованого майна, здійсненої експертом Московським В.О. на підставі постанов державного виконавця від 26.06.2007 року та від 12.11.2007, витребовувались у Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

У судове засідання 06.03.2012 Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі явку представника не забезпечив, однак, через канцелярію суду надав витребувані судом оригінали звітів про оцінку вартості конфіскованого майна, здійсненої експертом Московським В.О. на підставі постанов державного виконавця від 26.06.2007 року та від 12.11.2007 року.

У судовому засіданні 06.03.2012 представник позивача, з урахуванням наданих Відділом державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі документів, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

встановив:

26.06.2007 та 12.11.2007 постановами Відділу державної виконавчої служби  Гагарінського РУЮ у м.Севастополі призначений експерт Московський Віктор Олександрович (який є директором ПП “Сінектіка-Експерт-Сервіс”) для участі у виконавчому провадженні № 10-549/07 щодо конфіскації на користь держави предметів контрабанди для здійснення експертного висновку про ринкову вартість арештованого майна без врахування ПДВ (том 1 а.с.21-22).

31.08.2007 та 30.11.2007 сторонами були підписані та скріплені печатками акти прийому-передачі виконаних робіт по незалежній оцінці вартості конфіскованого майна, вартість робіт встановлена в розмірі 11000,00 грн. Відповідно до вказаних актів, послуги були надані у повному обсязі, без зауважень сторін (том 1 а.с.18, 27).

Оригінали звітів про оцінку майна наявні в матеріалах справи.

Із змісту позовної заяви вбачаються посилання на факт виставлення за надані послуги відповідачу рахунків: від 31.08.2007 на суму 5550,00 грн. та від 30.11.2007 на суму 5450,00 грн. –на загальну суму 11000,00 грн. (том 1 а.с.19-20).

14.07.2010 за вих. № 10 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату останнім суми боргу за надані послуги, яка отримана 14.07.2010 під розпис працівником Відділу державної виконавчої служби Гагарінського РУЮ у м. Севастополі (том 1 а.с.39).

Факт неоплати збоку відповідача наданих позивачем послуг з`явився підставою для звернення Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс” до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості і нарахованих 3 % річних та інфляційного відшкодування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції від 20.02.2007 –станом на момент виникнення спірних правовідносин), для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт, спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ним послуги.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Статтею 10 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”визначено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Вимоги до порядку укладення такого договору викладено в статті 11 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, а саме: договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Судом встановлено, що письмово оформленого договору на проведення оцінки майна, як того вимагає стаття 11 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, сторонами не укладалось.

В той же час, суд звертає увагу на статтю 218 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно вимог статі 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, положення Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” не встановлюють недійсності договору на проведення оцінки майна у випадку недодержання письмової форми такого договору.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

В даному випадку, мали місце: постанови Відділу державної виконавчої служби  Гагарінського РУЮ у м.Севастополі від 26.06.2007 та від 12.11.2007 про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні; підписані сторонами у справі Акти виконаних робіт від 31.08.2007 та від 30.11.2007, в яких зазначено про отримання замовником (відповідачем) звіту про вартість робіт; наявність самих звітів про оцінку майна; рахунки від 31.08.2007 на суму 5550,00 грн. та від 30.11.2007 на суму 5450,00 грн. –на загальну суму 11000,00 грн., а також Акт звірки взаємних розрахунків від 30.08.2010, яким також погоджено вартість робіт по незалежній оцінці конфіскованого майна в розмірі 11000,00 грн.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про існування між сторонами у даній справі правовідносин, за яким позивач надав послуги по оцінці майна, а відповідач прийняв такі послуги.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданих суду доказів, позивач звернувся до  відповідача  із вимогою про сплату боргу 14.07.2010, вимога отримана працівником ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі в той же день під розпис (том 1 а.с.23).

Таким чином, за змістом статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язань зі сплати боргу настав у відповідача 21.07.2010. Оскільки докази погашення відповідачем вартості виконаних позивачем послуг на день прийняття рішення суду відсутні, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 11000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України та з метою виконання вказівок, викладених в постановах Вищого господарського суду України 16.02.2011 та від 23.11.2011, судом встановлено факт наявності у Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс”, станом на момент виконання замовлених відповідачем послуг, Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 3845/05 від 06.07.2005, а також наявності у Московського Віктора Олександровича Свідоцтва № 2719 від 25.04.2005 про реєстрацію його в Державному реєстрі оцінювачів (том 1 а.с.124-125).

Що стосується питання про порядок визначення розміру винагороди позивача, необхідність дослідження якого також визначена Вищим господарським судом України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.      

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції від 20.02.2007), розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліста визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 01.07.1996 (в редакції від 26.06.2007 –станом на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію «Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів».

В той же час, зазначена постанова жодним чином не регламентує участі та визначення вартості послуг не державних експертів, залучених в рамках виконавчого провадження.

З наведених підстав суд приймає до уваги той факт, що вартість послуг позивача в розмірі 11000,00 грн. була визначена за згодою сторін, відображена в актах прийому-передачі виконаних робіт та акті звірки розрахунків. Тому, саме розмір винагороди в сумі 11000,00 грн. суд вважає таким, що погоджений сторонами та саме суму в 11000,00 грн. суд вважає такою, що підлягає стягненню на користь позивача.        

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність оплати наданих позивачем послуг лише після реалізації у встановленому законом порядку арештованого майна.

Згідно статті 45 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції від 20.02.2007), витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на, зокрема, оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 29.04.2004, кошти використовуються державною виконавчої службою на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме на, зокрема, оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до проведення виконавчих дій.

Таким чином, оплата праці експерта здійснюється органом Державної виконавчої служби за рахунок коштів виконавчого провадження та не пов'язана із настанням певних обставин (продаж майна, тощо).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 43 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції від 20.02.2007), з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Суд зазначає, що лише за умови фактичної оплати позивачеві у даній справі суми винагороди в розмірі 11000,00 грн. зазначена сума буде вважатись витратами Державної виконавчої служби, понесеними на здійснення виконавчих дій, та лише в тому випадку підлягатиме відшкодуванню Державній виконавчій службі в порядку статті 43 Закону України “Про виконавче провадження”.    

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ПП “Сінектіка-Експерт-Сервіс” про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до заяви про збільшення суми позовних вимог від 06.05.2011, позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 11 000,00 грн., яка з урахуванням інфляційного відшкодування та 3 % річних за період з вересня 2007 року по квітень 2011 року включно складає 20961,61 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, строк виконання зобов`язання по оплаті позивачеві 11000,00 грн. сторонами не визначено.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання позивача на необхідність рахування періоду існування заборгованості з дати рахунків (31.08.2007 та 30.11.2007) суд вважає безпідставними, оскільки сам позивач, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду жодних доказів саме пред`явлення рахунків відповідачеві та отримання їх відповідачем.

Вимогу про оплату наданих послуг було висловлено лише в претензії від 14.07.2010, яка отримана відповідачем 14.07.2010. Тому, строк виконання зобов'язання щодо оплати виник у відповідача з 22.07.2010 –з наступного дня після спливу передбаченого статтею 530 ЦК України семиденного строку.

Із змісту заяви від 06.05.2011 про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з урахуванням інфляційного відшкодування та 3% річних станом на 10.05.2011 (том 1 а.с.137-зворот).

В той же час, суд вважає за необхідне розрахувати інфляційне відшкодування станом на 30.04.2011, оскільки станом на 10.05.2011 індекс інфляції у травні 2011 року не було визначено. Індекс інфляції за травень 2011 року доведено до відома повідомленням Державного комітету статистики України лише від 08.06.2011 (99,4 %).

Судом зроблено розрахунок інфляційного відшкодування, яке підлягає стягненню в розмірі 1183,10 грн.,  виходячи з наступного розрахунку:

22.07.2010-30.04.2011 (період розрахунку) –11000,00 грн. (сума заборгованості) –110,76010392 (середній індекс інфляції за вказаний період) = 12183,61 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції).

Судом також зроблено розрахунок 3% річних за період з 22.07.2010 по 10.05.2011 та встановлено, що стягненню підлягає сума 3 % річних в розмірі 255,86 грн.

На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі: основна заборгованість –11000,00 грн., інфляційне відшкодування –1183,10 грн., 3% річних –255,86 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеному розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі (пр. Жовтневої Революції, 8, м. Севастополь, 99039, ідентифікаційний код 35052665, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс”(вул. Комуністична, 38, кв. 47, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 32009224) 11000,00 грн. основної заборгованості; 1183,10 грн. інфляційного відшкодування, 255,86 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі (пр. Жовтневої Революції, 8, м. Севастополь, 99039, ідентифікаційний код 35052665, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства “Сінектіка-Експерт-Сервіс”(вул. Комуністична, 38, кв. 47, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 32009224) 124,39 грн. державного мита та 140,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   підпис                                           О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та підписано 07.03.2012