Постанова

від 01.03.2012 по справі 17/495/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р. Справа № 17/495/07

Колегія суддів Вищого го сподарського суду України у складі:

головуючого: Першикова Є.В.,

суддів: Костенко Т.Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянула касаційну скар гу товариства з обмеженою ві дповідальністю "Мібія" та зас тупника прокурора Миколаївс ької області (Прокурор) в інте ресах держави в особі Вознес енської міської ради

на постанову Одеського апеляційного г осподарського суду

від 01.12.11

у справі

господарського суду № 17/495/07

Миколаївської області

за позовом товариства з обмеженою ві дповідальністю науково-виро бничого підприємства "Альтер нативні технології" (Підприє мство)

до фірмового магазину "Світя зь" ДП ТД "Світязь" (Магазин)

третя особа:

про товариство з обмеженою ві дповідальністю "Мібія" (Товар иство),

визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на об'єкти не рухомого майна.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Тер-Маркар'янц Є.Л. (за прот околом №1 від 01.02.11);

- відповідача: не з'явився;

- третьої особи: ОСОБА_1 (за дов. б/н від 28.02.12);

- Прокуратури: Рудак О.В.(за посв. №72).

Ухвалою від 20.02.12 колегії су ддів Вищого господарського с уду України у складі головую чого - Першикова Є.В., суддів - Данилової Т.Б.,

Осетинсько го А.Й. касаційні скарги прийн ято до провадження, справу пр изначено до розгляду у судов ому засіданні на 01.03.12.

У зв'язку з перебуванням суд ді Данилової Т.Б. на лікарняно му та зайнятістю судді Осети нського А.Й., розпорядженням в ід 29.02.12 секретаря другої судов ої палати для розгляду даної справи створено колегію суд дів Вищого господарського су ду України у складі: головуюч ий - Першиков Є.В., судді - Кос тенко Т.Ф., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини пред ставників сторін повідомлен о на початку судового засіда ння 01.03.12. Відводів складу колег ії суддів Вищого господарськ ого суду України, яка перегля дає справу по суті, не заявлен о.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст . 1115 Господарського процесуал ьного кодексу України у судо вому засіданні 01.03.12 було оголо шено лише вступну та резолют ивну частини постанови Вищог о господарського суду Україн и.

Рішенням господарського с уду Миколаївської області ві д 22.06.2007р. (суддя Коваль С.М.), залиш еним без змін постановою Оде ського апеляційного господа рського суду від 01.12.2011р. (судді Л іпчанська Н.В., Андрєєва Е.І., Ма цюра П.Ф.) позовні вимоги Підпр иємства задоволено у повному обсязі, визнано договір купі влі-продажу від 14.01.2003р., укладен ий в простій письмовій формі між Магазином та Підприємст вом, дійсним та визнано право власності на виробничу базу загальною територією 1,3га з б удівлями та спорудами, розта шовану по вул. Октябрської ре волюції, 256-а, у м.Вознесенськ, М иколаївської області за Підп риємством.

Судові рішення обґрунтова ні ч.2 ст.220 Цивільного Кодексу У країни та тим, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотн их умов договору, що підтверд жується письмовими доказами , і відбулося повне або частко ве виконання договору, але од на із сторін ухилилася від йо го нотаріального посвідченн я, суд може визнати такий дого вір дійсним. У цьому разі наст упне нотаріальне посвідченн я договору не вимагається.

Ухвалою Одеського апеляці йного господарського суду ві д 22.11.2011р., залучено до участі у сп раві Товариство в якості тре тьої особи, яка не заявляє сам остійних вимог на предмет сп ору.

Не погоджуючись з рішенням и судів попередніх інстанцій , Товариство та Прокурор звер нулись до Вищого господарськ ого суду України із касаційн ими скаргами, в яких посилают ься на порушення судами норм матеріального та процесуаль ного права, просять рішення і постанову по справі скасува ти та припинити провадження у справі, оскільки відповіда ч виключений з реєстру ЄДРПО У.

Розглянувши матеріали спр ави, касаційну скаргу, заслух авши пояснення представникі в позивача, третьої особи та П рокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши н а підставі встановлених факт ичних обставин справи правил ьність застосування судами н орм матеріального та процесу ального права, колегія судді в Вищого господарського суду України дійшла до висновку, щ о касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з нас тупних підстав.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій та вбачаєть ся з матеріалів справи, 14.01.2003р. П ідприємство уклало з Магазин ом договір купівлі-продажу, с кладений у простій письмовій формі, на придбання у Магазин у виробничої бази, розташова ної на території 1,3 га. з 9-ма буд івлями та спорудами, вартіст ю 247 200,00грн., яка знаходиться за а дресою: м.Вознесенськ, Микола ївської обл., вул. Октябрської революції, 256-а.

В свою чергу, Магазин набув право власності на вказане н ерухоме майно, придбавши вир обничу базу, розташовану на т ериторії 1,3 га. з 9-ма будівлями та спорудами у акціонерного товариства "Зовнішньоеконом ічна акціонерна компанія "Св ітязь" (АТ ЗЕАК "Світязь") по дог овору купівлі-продажу від 16.05.19 98р., та прийнявши її у користув ання по акту прийому-передач і від 21.05.1998р.

АТ ЗЕАК "Світязь" набуло пра во власності на вказане неру хоме майно по договору купів лі-продажу від 28.06.1991р., придбавш и цю базу у кооперативу "Комфо рт", який був власником цього м айна на підставі акту №1 вводу в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 15.08.1988р .

Реєстрація права власност і на вказане нерухоме майно М агазином в Вознесенському БТ І не проводилась, тому що і пок упець і продавець знаходилис ь у м. Миколаєві, цим майном не користувались, і потреби в ць ому у них не виникало.

Відповідно ч.1 ст.377 Цивільног о кодексу України (далі - ЦК У країни) до особи, яка набула пр аво власності на житловий бу динок (крім багатоквартирног о), будівлю або споруду, перехо дить право власності, право к ористування на земельну діля нку, на якій вони розміщені, бе з зміни її цільового признач ення в обсязі та на умовах, вст ановлених для попереднього з емлевласника (землекористув ача).

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що будівля (сп оруда) як нерухома річ нерозр ивно пов'язана фундаментом і з земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Відповідно, н еможливо володіти та користу ватися будівлею (спорудою) бе з одночасного володіння та к ористування земельною ділян кою, на якій така будівля (спор уда) розміщена.

Частиною 1 статті 120 Земельно го кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що у раз і набуття права власності на жилий будинок, будівлю або сп оруду, що перебувають у власн ості, користуванні іншої осо би, припиняється право власн ості, право користування зем ельною ділянкою, на якій розт ашовані ці об'єкти. До особи, я ка набула право власності на жилий будинок, будівлю або сп оруду, розміщені на земельні й ділянці, що перебуває у влас ності іншої особи, переходит ь право власності на земельн у ділянку або її частину, на як ій вони розміщені, без зміни ї ї цільового призначення. Ана логічна норма міститься і в ч .1 ст.377 ЦК України.

Вирішуючи справу по суті, су ди попередніх інстанцій вихо дили з того, що відповідно до ч .2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотн их умов договору, що підтверд жується письмовими доказами , і відбулося повне або частко ве виконання договору, але од на із сторін ухилилася від йо го нотаріального посвідченн я, суд може визнати такий дого вір дійсним. У цьому разі наст упне нотаріальне посвідченн я договору не вимагається.

За таких підстав, суди дійшл и висновку, що по спірному дог овору було досягнуто згоди з усіх істотних умов та відбул ося його виконання, а відтак ц ей договір відповідно до ч.2 ст .220 ЦК України є дійсним, а тому позовні вимоги підлягають за доволенню.

Однак, колегія суддів Вищог о господарського суду Україн и не може погодиться з виснов ком судів попередніх інстанц ій, оскільки приймаючи оскар жувані рішення, судами попер едніх інстанцій не надано пр авової оцінки тій обставині, що будівля (споруда) як нерухо ма річ нерозривно пов'язана ф ундаментом із земельною діля нкою, на якій вона розміщена. В ідповідно, неможливо володіт и та користуватися будівлею (спорудою) без одночасного во лодіння та користування земе льною ділянкою, на якій така б удівля (споруда) розміщена.

В той же час, попередні судо ві інстанції не встановили т а не надали правової оцінки н аведеному у договорів визнач енню "територія розміром

1,3 га". В залежності від визначе ння поняття "територія 1,3 га" су дові інстанції повинні встан овити правові підстави щодо переходу права власності (ко ристування) на земельну діля нку, на якій розташовано неру хоме майно, Підприємству.

Також необхідно надати пра вову оцінку вартості нерухом ого майна оскільки в договор ах, які знаходяться в матеріа лах справи, вартість майна ви значена в карбованцях та гри внях без змінення сум та без ї х переоцінки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду У країни звертає увагу на те, що при вирішенні даного спору с удами не вирішено питання що до залучення до участі у спра ві власника земельної ділянк и, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Частиною 1 статті 120 ЗК Україн и передбачено, що у разі набут тя права власності на жилий б удинок, будівлю або споруду, щ о перебувають у власності, ко ристуванні іншої особи, прип иняється право власності, пр аво користування земельною д ілянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набул а право власності на жилий бу динок, будівлю або споруду, ро зміщені на земельній ділянці , що перебуває у власності інш ої особи, переходить право вл асності на земельну ділянку або її частину, на якій вони ро зміщені, без зміни її цільово го призначення, а тому прийня ті судові рішення будуть сто суватися прав та обов'язків в ласника земельної ділянки.

Також, колегія суддів Вищог о господарського суду Україн и зазначає, що судами поперед ніх інстанцій не враховано, щ о відповідно до ст. 657 ЦК Україн и договір купівлі-продажу зе мельної ділянки, єдиного май нового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладаєтьс я у письмовій формі і підляга є нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК Україн и встановлено, що договір, яки й підлягає нотаріальному пос відченню або державній реєст рації, є укладеним з моменту й ого нотаріального посвідчен ня або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотар іального посвідчення, і держ авної реєстрації - з моменту д ержавної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України п равочин підлягає державній р еєстрації лише у випадках, вс тановлених законом. Такий пр авочин є вчиненим з моменту й ого державної реєстрації.

Правовий аналіз вказаних н орм свідчить про те, що правил а ст.220 ЦК України не поширюють ся на правочини, які підлягаю ть нотаріальному посвідченн ю та державній реєстрації, ос кільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст .ст.210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, том у вони є неукладеними і таким и, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Така ж позиція викладена у п останові Верховного Суду Укр аїни від 18.04.2011р. у справі №2-17/604-2009 го сподарського суду Автономно ї Республіки Крим.

На підставі викладеного ко легія суддів Вищого господар ського суду України вважає, щ о спір було розглянуто попер едніми судовими інстанціями без дослідження в повному об сязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є п орушенням принципу всебічно го, повного і об'єктивного роз гляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилков им застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України бере до уваги, що в касаційних скар гах стверджуються факти пору шення судами не лише норм мат еріального та процесуальног о права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Р азом з тим, колегія суддів Вищ ого господарського суду Укра їни зазначає, що оцінка доказ ів не віднесена до компетенц ії касаційної інстанції.

Рішення є законним тоді, кол и суд, виконавши всі вимоги пр оцесуального законодавства і всебічно перевіривши всі о бставини справи, вирішив спр аву у відповідності з нормам и матеріального права, що під лягають застосуванню до дани х правовідносин.

Оскільки передбачені проц есуальним законом межі перег ляду справи в касаційній інс танції не дають їй права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені в рішенні суду чи ві дхилені ним, вирішувати пита ння про достовірність того ч и іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зби рати нові докази або додатко во перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, пі длягають скасуванню, а справ а - направленню на новий роз гляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду спр ави господарському суду слід взяти до уваги викладене в ці й постанові, вжити всі передб ачені законом засоби для все бічного, повного і об'єктивно го встановлення обставин спр ави, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановлен ого та у відповідності з чинн им законодавством вирішити с пір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Госп одарського процесуального к одексу України, колегія судд ів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу това риства з обмеженою відповіда льністю "Мібія" задовольнити частково.

Касаційну скаргу заступни ка прокурора Миколаївської о бласті в інтересах держави в особі Вознесенської міської ради задовольнити частково .

Рішення від 22.06.07 господарськ ого суду Миколаївської облас ті та постанову Одеського ап еляційного господарського с уду від 01.12.11 у справі №17/495/07 господ арського суду Миколаївської області скасувати, а справу н аправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді: Т.Костенко

І.Ходаківська