Постанова

від 06.04.2012 по справі 8/192н/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний го сподарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2012 р. справа №8/192 н/2011

Донецький апеляційний господарський суд, у складі к олегії суддів - головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Склярук О. І. та Татенка В.М., при секретар і Косенко Ю.В., розглянувши у в ідкритому судовому засіданн і апеляційну скаргу Проку рора Біловодського району Лу ганської області в інте ресах держави в особі Мініст ерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду Луганської області від 26.01.12 ро ку у справі №8/192н/2011 (суддя Серед а А.П.) за позовною заявою Прокурора Біловодського району Луганської області ( представник Пономарьов А.О. , посвідчення №3897) в інтереса х держави в особі Міністерст ва аграрної політики та прод овольства України (предст авник до судового засідання не з' явився) до від повідача Біловодської ра йонної ради (представник д о судового засідання не з' я вився), за участю третіх осі б, які не заявляють самостійн их вимог на предмет спору, на с тороні відповідача: 1. Біло водської районної державної адміністрації Луганської об ласті (представник до судо вого засідання не з' явився) ; 2. державного підприємства «Новоолександрівський кінн ий завод №64» (представник д о судового засідання не з' я вився) про:

ь визнання нед ійсним рішення Біловодської районної ради від 25.10.2000 року №14/8 «Про створення на території Новоолександрівської сільс ької ради фонду земель запас у»та його скасування;

ь зобов' язання в ідповідача повернути земель ну ділянку в користування де ржавному підприємству «Ново олександрівський кінний зав од», -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Л уганської області 26.01.12 року пр ийнято рішення у справі №8/192н/20 11, згідно якого вирішено відмо вити у задоволенні позовних вимог Прокурора Біловодсько го району Луганської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерств а аграрної політики та продо вольства України (далі - Міністерство) до Білово дської районної ради (да лі - Рада) про визнання недій сним рішення Біловодської ра йонної ради від 25.10.2000 року №14/8 «П ро створення на території Но воолександрівської сільськ ої ради фонду земель запасу» та його скасування; зобов' я зання відповідача повернути земельну ділянку в користув ання державному підприємств у «Новоолександрівський кін ний завод».

Повний текст рішення суду п ершої інстанції підписаний 3 0.01.12 року.

Рішення суду мотивовано но рмами статей 13, 142-145 Конституції України, статтями 203, 215 Цивільн ого кодексу України, статтям и 4, 3, 7, 23, 29 Земельного кодексу Укр аїни 1990 року та статтями 34, 43 Зак ону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема тим, що ст атутом державного підприємс тва «Новоолександрівський к інний завод №64»не передбачен ий обов' язок узгоджувати пи тання землекористування з ор ганом управління майном. Від мову у задоволенні позову Пр окурора місцевий господарсь кий суд мотивував тим, що на мо мент прийняття оскаржуваног о рішення спірна земельна ді лянка не була майном, управлі ння яким покладалося на Міні стерство.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарсь ким судом Луганської області у справі №8/192н/2011, заперечуючи в исновки, встановлені рішення м суду, вважаючи, що судом перш ої інстанції було неправильн о застосовано норми матеріал ьного права та порушено норм и процесуального права, Прок урор звернувся з апеляційною скаргою на рішення господар ського суду Луганської облас ті від 26.01.2012 року у справі №8/192н/2011, обґрунтовуючи її тим, що відп овідно до п.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 рок у №8-92 «Про управління майном, щ о є у загальнодержавній влас ності»(чинного на час прийня ття оскаржуваного рішення) з дійснення контролю за ефекти вністю використання і збереж ення закріпленого за підприє мствами державного майна пок ладено на міністерства та ін ші підвідомчі Кабінету Мініс трів України органи державно ї виконавчої влади. Згідно п.27 Положення про Міністерство аграрної політики України, з атвердженого постановою Каб інету Міністрів України від 01.11.2006 року №1541, міністерство вико нує у встановленому законода вством порядку функцію з упр авління майном, що перебуває у державній власності і нале жить до сфери його управлінн я. Таким чином, на думку Прокур ора, управління майном держа вного підприємства «Новооле ксандрівський кінний завод № 64»поширюється також на земел ьні ділянки, які знаходились у його постійному користува нні.

Апелянт вважає, що у даному випадку добровільна відмова від права користування земе льною ділянкою площею 1662,3 га в установленому законом поряд ку не відбувалась, оскільки п итання щодо розпорядження зе мельною ділянкою керівництв ом державного підприємства « Новоолександрівський кінни й завод №64» підлягало обов' я зковому погодженню з органом управління, яким є позивач.

У відзиві на апеляційну ска ргу Рада проти доводів апеля ційної скарги заперечила, пр осила у задоволенні апеляцій ної скарги відмовити, а рішен ня господарського суду Луган ської області від 26.01.2012 року зал ишити без змін.

Статтею 99 ГПК України унорм овано, апеляційний господарс ький суд, переглядаючи справ у в апеляційному порядку, кор истується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК Укр аїни у процесі перегляду спр ави апеляційний господарськ ий суд за наявними у справі і д одатково поданими доказами п овторно розглядає справу. Ап еляційний суд не зв' язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та об ґрунтованість рішення місце вого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прис утнього в засіданні Прокурор а, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеля ційної скарги, проаналізував ши застосування судом першої інстанції норм матеріальног о та процесуального права, до слідивши правильність судов их висновків, повноту встано влення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про т е, що апеляційна скарга не під лягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зміст ч.2 ст.5 Конституції Укр аїни встановлює, народ здійс нює владу безпосередньо і че рез органи державної влади т а органи місцевого самовряду вання. Частина 1 статті 140 Основ ного Закону України унормова но, що місцеве самоврядуванн я є правом територіальної гр омади - жителів села чи добр овільного об' єднання у сіль ську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самост ійно вирішувати питання місц евого значення в межах Конст итуції і законів України.

Гарантоване державою місц еве самоврядування здійснює ться територіальною громадо ю через сільські, селищні, міс ькі ради та їх виконавчі орга ни і передбачає правову, орга нізаційну та матеріально-фін ансову самостійність, яка ма є певні конституційно-правов і межі, встановлені, зокрема, п риписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конст итуції України. З аналізу вка заних конституційних положе нь вбачається, що органи місц евого самоврядування, здійсн юючи владу і самостійно вирі шуючи питання місцевого знач ення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рі шення, які є обов' язковими д о виконання на відповідній т ериторії, зобов' язані діяти лише на підставі, в межах повн оважень та у спосіб, що передб ачені Конституцією та закона ми України.

У ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Ук раїні»також визначено, що у ф ормі рішень рада приймає нор мативні та інші акти.

За рішенням Конституційно го Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп «У справі за конституційн им поданням Харківської місь кої ради щодо офіційного тлу мачення положень частини 2 ст атті 19, статті 144 Конституції Ук раїни, статті 25, частини 14 статт і 46, частин 1, 10 статті 59 Закону Ук раїни «Про місцеве самовряду вання»(справа про скасування актів органів місцевого сам оврядування)», органи місцев ого самоврядування, вирішуюч и питання місцевого значення , представляючи спільні інте реси територіальних громад с іл, селищ та міст, приймають но рмативні та ненормативні акт и. До нормативних належать ак ти, які встановлюють, змінюют ь чи припиняють норми права, м ають локальний характер, роз раховані на широке коло осіб та застосовуються неоднораз ово, а ненормативні акти пере дбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб' єк та чи юридичної особи, застос овуються одноразово і після реалізації вичерпують свою д ію.

Розглядуваний Донецьким а пеляційним господарським су дом спір стосується саме виз нання недійсним та скасуванн я ненормативного акту Білово дської районної ради, яким є р ішення №14/8 від 25.10.2000 року «Про ст ворення на території Новоол ександрівської сільської ра ди фонду земель запасу»(а.с.7).

Відповідно до вказаного ак ту, Радою, окрім іншого, було вирішено вилучити з постійн ого користування Новоолекса ндрівського кінного заводу з емельну ділянку загальною пл ощею 1662,3 га та передати його Но воолександрівській сільськ ій Раді. Створити на тер иторії Новоолександрівсько ї сільської Ради фонд земель запасу загальною площею 1662,3 га .

Підставою для прийняття о значеного рішення став Указ Президента України від 12.04.2000 ро ку №584/2000 «Про забезпечення еко номічних інтересів і соціаль ного захисту працівників соц іальної сфери села та виріше ння окремих питань, що виникл и в процесі проведення земел ьної реформи», згідно якого, Р аді міністрів Автономної Рес публіки Крим, обласним, Київс ькій і Севастопольській місь ким, районним державним адмі ністраціям із залученням в у становленому порядку відпов ідних органів місцевого само врядування: забезпечити до 15 т равня 2000 року формування на те риторії кожної сільської (се лищної) ради із земель запасу та резервного фонду земельн их масивів у розмірі не менш я к 50 відсотків наявної площі ци х земель для надання у корист ування земельних ділянок пра цівникам соціальної сфери се ла та пенсіонерам з їх числа; в изначити до 1 червня 2000 року зал ежно від площ земель запасу т а резервного фонду на терито рії кожної сільської (селищн ої) ради граничні розміри зем ельних ділянок, які відповід но до законодавства може бут и надано у користування прац івникам соціальної сфери сел а та пенсіонерам з їх числа дл я індивідуального або спільн ого ведення особистого підсо бного господарства.

Так, на виконання зазначено го Указу Президента України, Біловодський районний відді л земельних ресурсів, за резу льтатом проведеного аналізу забезпечення населення райо ну, зокрема, працівників соці альної сфери, земельними діл янками для ведення підсобног о господарства, звернувся до державного підприємства «Но воолександрівський кінний з авод №64»(далі - Підприємство ) щодо розгляду питання про пе редачу частини сільськогосп одарських угідь Новоолексан дрівській сільській Раді для формування земель запасу (а.с .24).

В свою чергу, розглянувши зв ернення Біловодського район ного відділу земельних ресур сів, Підприємством у вересні 2000 року було направлено на адр есу Новоолександрівської сі льської ради два листа про пе реведення з землекористуван ня кінного заводу у землі зап асу сільської ради сільгоспу гідь загальною площею 1662,3 га (а .с.а.с.25-26).

Вищевикладені обставини з умовили в подальшому прийнят тя Новоолександрівською сіл ьською радою рішення від 22.09.2000 р оку «Про формування земель з апасу на території сільської ради»(а.с.27), згідно якого виріш ено клопотати перед відповід ачем про вилучення із землек ористування Підприємства зе мельних угідь загальною площ ею 1662,3 га.

Здійснивши правовий аналі з вищезазначених обставин сп рави, апеляційна інстанція в важає легітимним висновок мі сцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні п озовних вимог Прокурора, з ог ляду на таке.

В силу приписів ст.13 Констит уції України, земля є об' єкт ом права власності Українськ ого народу. Від імені Українс ького народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого са моврядування в межах, визнач ених цією Конституцією. Держ ава забезпечує захист прав в сіх суб' єктів права власнос ті та господарювання, соціал ьну спрямованість економіки . Усі суб' єкти права власнос ті рівні перед законом.

Статтею 3 Земельного кодекс у України (в редакції від 13.03.1992 р оку) (далі - Кодекс) встановле но, власність на землю в Украї ні має такі форми: державну, ко лективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Р озпоряджаються землею Ради н ародних депутатів, які в межа х своєї компетенції передают ь землі у власність або надаю ть у користування та вилучаю ть їх. Повноваження щодо пере дачі, надання та вилучення зе мельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть п ередавати відповідно органа м державної виконавчої влади або виконавчим органам місц евого самоврядування.

Статтею 4 цього ж Кодексу ви значено, що у державній власн ості перебувають всі землі У країни, за винятком земель, пе реданих у колективну і прива тну власність. Суб' єктами п рава державної власності на землю виступають: Верховна Р ада України - на землі загал ьнодержавної власності Укра їни; Верховна Рада Республік и Крим - на землі в межах тери торії республіки, за винятко м земель загальнодержавної в ласності; обласні, районні, мі ські, селищні, сільські Ради н ародних депутатів - на землі в межах їх територій, за винят ком земель, що перебувають в з агальнодержавній власності .

Статтею 7 Кодексу передбача лось, що користування землею може бути постійним або тимч асовим. Постійним визнається землекористування без зазда легідь установленого строку . Частиною 5 цієї статті також встановлено, що у постійне ко ристування земля надається Р адами народних депутатів із земель, що перебувають у держ авній власності, у тому числі , сільськогосподарським підп риємствам.

Право власності або право п остійного користування земл ею посвідчується державними актами, які видаються і реєст руються сільськими, селищним и, міськими, районними Радами народних депутатів (ч.1 ст.23 Код ексу).

В силу ч.1 ст.22 Кодексу, право в ласності на землю або право к ористування наданою земельн ою ділянкою виникає після вс тановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевос ті) і одержання документа, що п освідчує це право.

Так, 14.03.1997 року Біловодською р айдержадміністрацією було в идано Підприємству державни й акт І-ЛГ№001322 на право постійн ого користування земельною д ілянкою загальною площею 11522,9 г а для сільськогосподарськог о використання (а.с.а.с.8-12).

За змістом ст.25 Закону Украї ни «Про місцеве самоврядуван ня в Україні»(в редакції чинн ій на час прийняття оскаржув аного рішення), сільські, сели щні, міські ради правомочні р озглядати і вирішувати питан ня, віднесені Конституцією У країни, цим та іншими законам и до їх відання.

Поряд з тим, в світлі статті 26 названого Закону, питання р егулювання земельних віднос ин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад та вирішуються відповід но до закону на їх пленарних з асіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №14/8 від 25.10.2000 рок у «Про створення на територі ї Новоолександрівської сіл ьської ради фонду земель зап асу»було прийнято Радою на в иконання Указу Президента Ук раїни від 12.04.2000 року №584/2000 «Про за безпечення економічних інте ресів і соціального захисту працівників соціальної сфер и села та вирішення окремих п итань, що виникли в процесі пр оведення земельної реформи» , з урахуванням матеріалів на даних Біловодським районним відділом земельних ресурсів , Новоолександрівською сільс ькою радою та дирекцією Підп риємства.

При цьому, колегія зауважує , що з листів Підприємства (а.с .а.с.25-26) чітко вбачається надан ня останнім згоди на перевед ення частини земельних угідь загальною площею 1662,3 га до зем ель запасу.

Стаття 80 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачає, землями запасу визнаються всі землі , не передані у власність або н е надані у постійне користув ання. До них належать також зе млі, право власності або кори стування якими припинено від повідно до статей 27 та 28 цього К одексу.

Приписами ст.27 Земельного к одексу України (в редакції чи нній на час прийняття оскарж уваного рішення) встановлено , що право користування зе мельною ділянкою чи її части ною припиняється, зокрема, у р азі вилучення земель у випад ках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Водночас, стаття 31 згадува ного Кодексу встановлює, в илучення (викуп) земел ьних ділянок з метою пере дачі їх у власність або надан ня у користування громадянам , підприємствам, установам і о рганізаціям провадиться за згодою власників земл і і землекористувачів на п ідставі рішення Верховно ї Ради України, місцевих Р ад народних депутатів.

За таких обставин, апеляц ійний господарський суд дійш ов дещо іншого висновку, аніж суд першої інстанції, щодо пі дстав припинення права корис тування третьою особою 2 озна ченими земельними угіддями, оскільки вищевикладені обст авини справи безпосередньо в казують на те, що таке прип инення відбулось саме у зв' язку із вилученням у землеко ристувача за його згодою спі рної земельної ділянки, з мет ою її подальшої передачі у ко ристування працівникам соці альної сфери села та пенсіон ерам з їх числа.

Поряд з тим, необхідність переведення спірних земель до категорії земель запасу о бумовлено передусім положен нями ст.81 Кодексу, з якої випли ває, що саме землі запасу мают ь своїм призначенням передач у їх у власність або надання у користування. Між тим, необхі дно зазначити, що земельні ді лянки можуть бути передані і ншим особам тільки після їх п ереходу до земель запасу, оск ільки орган місцевого самовр ядування не може розпорядити ся ділянкою, право користува ння якою не припинене.

Доводи апеляційної скарги про необхідність погодження керівництвом державного під приємства «Новоолександрів ський кінний завод №64»питанн я щодо розпорядження спірною ділянкою з позивачем, відхил яються судовою колегією з вр ахуванням наступного.

З державного акту І-ЛГ№001322 ві д 14.03.1997 року на право постійного користування землею вбачаєт ься, що землекористувачем , зокрема, спірної ділянки вис тупає саме Підприємство. В той же час, законодавством, яким врегульовуються спірні правовідносини передбачено , що вилучення земельних д ілянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішення місце вої Ради народних депутатів. Надання згоди або узго дження цього питання з будь-я кими іншими особами при цьом у законом не вимагається.

Заявлений в інтересах дер жави в особі Міністерства по зов, Прокурор мотивує, окрім і ншого, тим що за змістом Полож ення про Міністерство від 01.11.20 06 року №1541, позивач виконує у вс тановленому законодавством порядку функцію з управлінн я майном, що перебуває у держа вній власності і належить до сфери його управління.

Стаття 1 Закону України «Про управління об' єктами держа вної власності»визначає, що управління об' єктами держа вної власності полягає у зді йсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими н им органами, іншими суб' єкт ами, визначеними цим Законом , повноважень щодо реалізаці ї прав держави як власника та ких об' єктів, пов' язани х з володінням, користування м і розпорядженням ними, у межах, визначених законодав ством України, з метою задово лення державних та суспільни х потреб.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону У країни «Про управління об' є ктами державної власності» с уб' єктом управління, що виз начає об' єкти управління де ржавної власності, стосовно яких виконує функції з управ ління, а також об' єкти управ ління державної власності, п овноваження з управління яки ми передаються іншим суб' єк там управління, визначеним ц им Законом є Кабінет Міністр ів України. Отже, Кабінет Міні стрів України є уповноважени м органом, який від імені держ ави здійснює управління об' єктами державної власності б езпосередньо або делегуючи в ідповідні повноваження упов новаженим органам управлінн я, при цьому визначаючи поряд ок такого управління об' єкт ами державної власності.

В контексті ч.2 ст.1 Закону Укр аїни «Про Кабінет Міністрів України»від 07.10.2010 року, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередн ьо та через міністерства.

Так, Міністерство аграрної політики та продовольства У країни, згідно Указу Президе нта України від 09.12.2010 року №1085/2010 « Про оптимізацію системи цент ральних органів виконавчої в лади», створено внаслідок ре організації Міністерства аг рарної політики України.

Пунктом 79 Положення про Мін істерство аграрної політики та продовольства України, за твердженого Указом Президен та України від 23.04.2011 року №500/2011, Мі ністерство у межах повноваже нь виконує функції з управлі ння об' єктами державної вла сності, що належить до сфери й ого управління.

Статутом державного підпр иємства «Новоолександрівсь кий кінний завод №64»(а.с.а.с13-15) в становлено, що Підприємство засноване на державній власн ості і підпорядковане Мініст ерству, яке є органом управлі ння його майном.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 Статут у Підприємства, його майно ст ановлять основні фонди та об оротні засоби, а також ціннос ті, вартість яких відображає ться у самостійному балансі підприємства. Майно Підприєм ства є державною власністю і закріплюється за ним на прав і повного господарського від ання. Здійснюючи право повно го господарського відання, П ідприємство володіє, користу ється та розпоряджається заз наченим майном на свій розсу д, вчиняючи щодо нього будь-як і дії, що не суперечать чинном у законодавству та цьому Ста туту.

Пунктом 4.6 Статуту також зак ріплено, Підприємство зді йснює володіння, користуванн я землею та іншими природним и ресурсами відповідно до ме ти своєї діяльності та чинно го законодавства.

Втім, відповідно до наявно го в матеріалах справи держа вного акту, спірні землі трет ьою особою 1 було передано Під приємству виключно на пра ві користування невизна ченого певними часовими межа ми. Тобто, вже сам факт здійсне ння відносно спірної ділянки лише правоможностей з корис тування, вказує на те, що спірн і землі не є майном Підприємс тва, закріпленим за ним Мініс терством на праві повного го сподарського відання, а тому апріорі не можуть знаходити сь в управлінні позивача.

Таким чином, вищевикладене зумовлює висновок апеляційн ої інстанції про недоведеніс ть Прокурором порушення відп овідачем, внаслідок прийнято го ним оспорювавного рішення , прав та охоронюваних законо м інтересів держави в особі М іністерства.

Відповідно до п.2 Роз' яснен ь Президії Вищого арбітражно го суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практик и вирішення спорів, пов' яза них з визнанням недійсними а ктів державних чи інших орга нів»(із змінами та доповненн ями), підставами для визнання акта недійсним є невідповід ність його вимогам чинного з аконодавства та/або визначен ий законом компетенції орган у, який видав цей акт. Обов' язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв' язку з прийняттям відп овідного акта прав та охорон юваних законом інтересів під приємства чи організації - п озивача у справі. Якщо за резу льтатами розгляду справи фак ту такого порушення не встан овлено, у господарського суд у немає правових підстав для задоволення позову.

Окрім того, колегія апеляц ійної інстанції вважає необх ідним зазначити, що за своєю с уттю правовідносини, які скл алися між Міністерством та Р адою, стосуються набуття пра ва на земельну ділянку, тобто є цивільно-правовими, а отже н е є відносинами підпорядкува ння та не підпадають під визн ачення адміністративного сп ору.

З огляду на викладене, дово ди апеляційної скарги не спр остовують висновків, викладе них у оскаржуваному рішенні місцевого господарського су ду, та не тягнуть за собою скас ування цього судового акту.

Враховуючи означене, рішен ня суду першої інстанції від 26.01.12 року у справі №8/192н/2011 - підл ягає залишенню без змін як та ке, що прийняте на підставі по вного встановлення фактични х обставин справи, всебічног о і об' єктивного дослідженн я поданих доказів, висновки с уду відповідають цим обстави нам і їм надано належну право ву оцінку з правильним засто суванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ви щевикладеного, керуючись ста ттями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 с татті 103, а також статтею 105 ГПК У країни, Донецький апеляційни й господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Прокурор а Біловодського району Луган ської області в інтересах де ржави в особі Міністерства а грарної політики та продовол ьства України на рішення гос подарського суду Луганської області від 26.01.12 року у справі № 8/192н/2011.

Рішення господарського су ду Луганської області від 26.01.12 року у справі №8/192н/2011 - залишит и без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття і мож е бути оскаржена через Донец ький апеляційний господарсь кий суд в касаційному порядк у протягом двадцяти днів з дн я набрання постановою законн ої сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя О.Склярук

Суддя В.Татенко