Постанова

від 30.03.2012 по справі 2а-102/12/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2012 р. Справа №2а-102/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку

про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій,

за участю:

позивач - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01.2/264 від 10.06.11р., посвідчення № 10.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку про визнання днем звільнення позивача не 27.09.2011 року, а останній день роботи позивача у Рескомітеті, тобто 29.09.2011 року і провести відповідний перерахунок і виплату грошових сум, які належить виплатити у даному випадку, у встановленому порядку; визнання незаконним наказ по Республіканському комітету АР Крим по транспорту та зв'язку від 27.09.2011 року № 40-л та зобов'язання відповідача скасувати його; відновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді; зобов'язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнання дій відповідача з несанкціонованого збору інформації про стан здоров'я та методи лікування позивача незаконними; визнання складання і розповсюдження довідки - об'єктивки (без дати і номера) незаконним, а інформацію про позивача, що утримується в ній, про те, що відношення позивача до роботи погіршилося і придбало явно несумлінний характер і стало направлено на невиконання поставлених задач, визнання необ'єктивною, а тому і недостовірною; зобов'язання відповідача спростувати необ'єктивну і недостовірну інформацію про позивача ОСОБА_1, що утримується у вищевказаній довідці - об'єктивці, засобом, передбаченим ст. 277 Цивільного кодексу України; визнання запису № 36 в трудовій книжці позивача недійсною і зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача у встановленому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач незаконно та безпідставно звільнений з займаємої посади головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку, чим порушення його права та законні інтереси.

Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 11.01.2012 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 11.01.2011р. у визначений судом строк.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2012 року в задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача першого заступника голови Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_3, відмовлено.

01.03.2012 року суду подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить наказ по Республіканському комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку від 27.09.2011 року №40-л визнати недійсним; відновити позивача ОСОБА_1 на роботі на попередній посаді головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку; зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнати дії відповідача з несанкціонованого збору інформації про стан здоров'я та методи лікування позивача незаконними; визнати днем звільнення позивача не 27.09.2011 року, а останній день роботи позивача у Рескомітеті, тобто 29.09.2011 року і провести відповідний перерахунок і виплату грошових сум, які належить виплатити у даному випадку, у встановленому порядку; визнати складання і розповсюдження довідки - об'єктивки (без дати і номера) незаконним, а інформацію про позивача, що утримується в ній, про те, що відношення позивача до роботи погіршилося і придбало явно несумлінний характер і стало направлено на невиконання поставлених задач, визнання необ'єктивною, а тому і недостовірною; зобов'язати відповідача спростувати необ'єктивну і недостовірну інформацію про позивача ОСОБА_1, що утримується у вищевказаній довідці; визнати запис № 36 в трудовій книжці позивача недійсним і зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача у встановленому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2012 року закрито провадження по адміністративній справі № 2а-102/12/017/26 в частині позовних вимог про визнання днем звільнення позивача не 27.09.2011 року, а останній день роботи позивача у Рескомітеті, тобто 29.09.2011 року.

У судовому засіданні 30.03.2012 року позивач підтримав змінені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з причин, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.134-136) та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши позивача та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 2 частині 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття публічної служби - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Постановою Верховної Ради АР Крим від 16.02.2011 року № 216-6/11 «О составе Совета министров Автономной Республики Крым, структуре органов исполнительной власти Автономной Республики Крым, аппарата Совета министров Автономной Республики Крым и внесении изменений в некоторые нормативно-правовые акты Верховной Рады Автономной Республики Крым» (мовою оригіналу) у відповідності до пунктів 1, 22, 23 частини другої статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, пунктами 23, 24 частини другої статті 9 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», у виконання пункту 1 Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22.12.2010 року № 124-6/10 «О некоторых вопросах реформирования структуры органов власти Автономной Республики Крым» (мовою оригіналу), в цілях удосконалення системи управлення, оптимізації структури органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим и апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підвищення ефективності їх діяльності Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановила, зокрема, реорганізувати Міністерство транспорту и зв'язку Автономної Республіки Крим (ЕГРПОУ 37081593) шляхом його преобразовання в Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку.

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 1 від 01.06.2011 року «О Республиканськом комитете Автономной Республики Крым по транспорту и святи» (мовою оригіналу) наказано вважати Мінітерство транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим реорганізованим шляхом преобразовання у Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту і зв'язку (том 1 а.с.129).

Постановою Ради Міністрів АР Крим від 01.03.2011 року № 7 «Об утверждении Положения о Республиканском комитете Автономной Республики Крым по транспорту и святи» (мовою оригінали) затверджено Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку (далі - Положення № 70).

Відповідно до п. 1 Положення № 70 Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, що підзвітний, підконтрольний и відповідальний перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2002 року працював на посаді головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку.

05.09.2011 року на ім'я голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_1 було подано заяву про надання йому з 07.09.2011 року відпустки без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування (том 1 а.с.147).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 05.09.2011 року Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 32-0 від 05.09.2011 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1, головному спеціалісту відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту, було надано відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів з 07 по 16 вересня 2011 року (том 1 а.с.148).

Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно статті 75 Кодексу законів про працю України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.76 Кодексу законів про працю України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

2) за особливий характер праці;

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996р. (далі - Закон № 504).

Відповідно до ст. 2 Закону № 504 право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Право на відпустки забезпечується:

гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 4 Закону № 504 передбачені види відпусток, так, установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);

відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Статтею 5 Закону № 504 передбачено, що Тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Статтею 26 Закону № 504 передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до якої за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Судом встановлено, що 19.09.2011 року до керівництва Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку начальником управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту було подано службову записку, у якій було зазначено, що головний спеціаліст відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_1 не вийшов на роботу (а.с.153).

20.09.2011 року були складені Акти про відсутність на роботі головного спеціалісту відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_1 (том 1 а.с.150-152).

Як вбачається з Докладної записки від 21.09.2011 року головного спеціаліста з обороно - мобілізаційної роботі ОСОБА_6 на ім'я першого заступника голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_6 згідно вказівки першого заступника голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_3 відвідував головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_1 за місцем проживання з 12.05 до 12.45 21.09.2011 року на предмет отримання письмових пояснень по факту його відсутності на роботі. В ході бесіди ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення про причини відсутності на роботі, а словах пояснив, що від відпочиває за час хвороби під час відпустки (том 1 а.с.159).

Після виходу на роботу 22.09.2011 року ОСОБА_1 було надано пояснювальну записку першому заступнику голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_3, у якій позивач зазначив, що він вийшов з відпустки 22.09.2011 року у зв'язку з тим, що під час знаходження у відпустці він хворів у період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року, що підтверджується листком непрацездатності, у зв'язку з чим, на думку ОСОБА_1, його відпустка збільшується на кількість днів тимчасової непрацездатності, відповідно до діючого законодавства. Відпустка позивача повинна була закінчитися 16.09.2011 року, вихід на роботу 17.09.2011 року. Про те, що відпустка продовжується на кількість днів тимчасової відпустки ОСОБА_1 повідомив по телефону вранці 19.09.2011 року начальника управління ОСОБА_5(том 1 а.с.154)

На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 було надано листок непрацездатності Серії АВИ № 216387, виданий 12.09.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 був звільнений від роботи у період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року (том 1 а.с.12).

Першим заступником голови ОСОБА_3 голові профспілкового комітету Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку подано додання від 22.09.2011 року про застосування заходів стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни, яким перший заступник голови ОСОБА_3 просив на підставі ст. 43 КЗпП України розглянути дане подання та надати згоду на розірвання трудового договору з головним спеціалістом відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_1 на підставах, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України (том 1 а.с.155-156).

27.09.2011 року о 15:15 год. ОСОБА_1 був повідомлений про те, що 27.09.2011 року о 15:30 буде проведено засідання профспілкового комітету Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку (том 2 а.с.20).

За результатами засідання профспілкового комітету Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку було надано згоду на розірвання трудового договору з головним спеціалістом відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_1 на підставах, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України (том 2 а.с.21-22).

Наказом № 40-л від 27.09.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1» було звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту 27.09.2011 року за прогул без поважних причин, скоєний 19, 20, і 21 вересня 2011 року (том 1 а.с.149).

Наказ № 40-л від 27.09.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1» підписаний першим заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_8

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Перевіряючи правомірність підписання наказу № 40-л від 27.09.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1» першим заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_8, судом встановлено наступне.

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 3-л від 01.06.2011 року наказано вважати ОСОБА_9 таким, що вступив на посаду першого заступника голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку 01.06.2011 року (том 1 а.с.67).

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 41 від 20.07.2011 року, узгодженим Першим заступником Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, затверджено Розподіл функціональних обов'язків між головою, першим заступником голови і заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку (том 1 а.с.106-109).

Відповідно до частини 2 Розподіл функціональних обов'язків між головою, першим заступником голови і заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку перший заступник голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку виконує обов'язки голови у період його відсутності.

Відповідно до наказу № 36-л від 10.09.2011 року на підставі ст. 35 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 10, 12 Закону України «Про відпустки», розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 16.09201 року №594-р «Про погодження подання відпустки ОСОБА_10» ОСОБА_10 надано щорічну основу відпустку у кількості 14 календарних днів за період роботи з 22.03.2011 року по 21.03.2011 року з 19.09.2011 року по 02.10.2011 року (том 1 а.с.120).

Таким чином, у період щорічної основної відпустки голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку з 19.09.2011 року по 02.10.2011 року обов'язки голови виконував перший заступник голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_8

З урахування викладеного, суд приходить до висновку про правомірність підписання наказу № 40-л від 27.09.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1» першим заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_8

Не погодившись із звільненням, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період відпустки він хворів, тому відпустка повинна бути продовжена на кількість днів за листком непрацездатності.

Досліджуючи заявлене, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

У заяві про надання відпустки позивач просив надати йому з 07.09.2011 року відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування (том 1 а.с.147).

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 32-0 від 05.09.2011 року на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» було надано ОСОБА_1, головному спеціалісту відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту, відпустку без збереження заробітної плати у кількості 10 календарних днів з 07 по 16 вересня 2011 року (том 1 а.с.148).

Таким чином, вказана відпустка не є щорічною та норми зазначеної статті не розповсюджуються на спірні правовідношення.

Інших підстав та умов перенесення відпусток Законом України «Про відпустки» не передбачено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність законних підставі для перенесення відпустки з 07.09.2011 року відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування, яка була надана ОСОБА_1 наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 32-0 від 05.09.2011 року.

Посилання позивача на те, що позивач скористався своїм правом на щорічну додаткову відпустку, яка може надаватися йому як ветерану праці, що передбачено Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», суд вважає неспроможним зважаючи на те, що у заяві про надання відпустки позивачем зазначено про відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування та не зазначено, що ця відпустка повинна бути надана йому як ветерану праці.

Таким чином, суду не надано доказів поважності причин відсутності на роботі протягом трьох робочих днів 19.09.2011 року, 20.09.2011 року, 21.09.2011 року головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_1.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне вручення 29.03.2011 року офіційного повідомлення про звільнення працівників.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути припинено у випадку змін в організації праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства. При цьому порядок вивільнення працівників регламентовано ст. 492 КЗпП України, керуючись якою позивачеві і було вручено повідомлення про реорганізацію Міністерства транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим.

Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що скорочення чисельності або штату працівників не було, структура та штатний розпис Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з транспорту та зв'язку були ідентичними структурі та штатному розпису Міністерства транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим. Згідно з Наказом від 01.02.2011 року № 1 яким працівники Міністерства стали вважатися працівниками Республіканського комітету.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання складання і розповсюдження довідки - об'єктивки (без дати і номера) незаконним, а інформацію про позивача, що утримується в ній, про те, що відношення позивача до роботи погіршилося і придбало явно несумлінний характер і стало направлено на невиконання поставлених задач, визнання необ'єктивною, а тому і недостовірною, суд зазначає наступне.

На заяву позивача від 05.10.2011 про надання інформації про відомості додержання позивачем дисципліни, Республіканським комітетом надано відповідь від 12.10.2011 року № 01.1/452, до якої додавалася Довідка - об'єктивка.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні форма довідки - об'єктивки нормативними актами не встановлена, однак і не заборонена. У практиці довідка - об'єктивка за звичай використовується для відображення відомостей щодо фактів трудової діяльності працівника. Тому, Республіканським комітетом вибрано цей вид. Ця довідка - об'єктивка не розповсюджувалась та надавався 2 рази - позивачу особисто та до Сімферопольського районного суду. Відповідач не наполягає на офіційному використанні довідки - об'єктивки.

Позивачем не надано суду доказів розповсюдження довідки - об'єктивки та того, що ця довідка - об'єктивка утримує необ'єктивну і недостовірну інформацію.

Що стосується позовних вимог про визнання запису № 36 в трудовій книжці позивача недійсним і зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача у встановленому порядку, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис.

Відповідно до пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи. Так, позивача звільнено 27.09.2011 року, видано трудову книжку, про що він поставив підпис у особистій справі а також у книзі обліку трудових книжок. Тому, останнім днем роботи вважається 27.09.2011 року. Посилання позивача на те, що він з'являвся на роботу 28.09.2011 та 29.09.2011 для складання акту приймання-передачі матеріальних цінностей та документації, не береться судом до уваги з огляду на те, що позивач не є матеріально відповідальною особою.

Таким чином, уточнені позовні вимоги позивача про визнання недійсним наказу по Республіканському комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку від 27.09.2011 року №40-л; відновлення позивача ОСОБА_1 на роботі на попередній посаді головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку; зобов'язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнання дії відповідача з несанкціонованого збору інформації про стан здоров'я та методи лікування позивача незаконними; проведення перерахунку і виплату грошових сум, які належить виплатити у встановленому порядку; визнання складання і розповсюдження довідки - об'єктивки (без дати і номера) незаконним, а інформацію про позивача, що утримується в ній, про те, що відношення позивача до роботи погіршилося і придбало явно несумлінний характер і стало направлено на невиконання поставлених задач, визнання необ'єктивною, а тому і недостовірною; зобов'язання відповідача спростувати необ'єктивну і недостовірну інформацію про позивача ОСОБА_1, що утримується у вищевказаній довідці; визнання запису № 36 в трудовій книжці позивача недійсним і зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача у встановленому порядку, задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини.

Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

З урахуванням уточнених позовних вимог у задоволенні відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Петренко В.В.