Ухвала

від 26.03.2015 по справі 2а-102/12/0170/26

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2015р. м. Київ К/9991/69735/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Республіканського комітету Автономної Республіки (далі - РК АР) Крим з транспорту та зв'язку про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, -

встановив:

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до РК АР Крим з транспорту та зв'язку, після уточнення якого 1 березня 2012 року просив, зокрема: визнати недійсним наказ РК АР Крим з транспорту та зв'язку від 27 вересня 2011 року № 40-л; поновити його на роботі на попередній посаді головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту РК АР Крим з транспорту та зв'язку; зобов'язати виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнати запис № 36 в його трудовій книжці недійсним і зобов'язати внести відповідні зміни до вказаної трудової книжки в установленому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи та іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2011 року на ім'я голови РК АР Крим з транспорту та зв'язку позивач подав заяву про надання йому з 7 вересня 2011 року відпустки без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування. На підставі вказаної заяви, наказом РК АР Крим з транспорту та зв'язку від 5 вересня 2011 року № 32-о, відповідно до положень статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів з 7 по 16 вересня 2011 року.

19, 20 та 21 вересня 2011 року відповідачем були складені акти про відсутність на роботі головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту РК АР Крим з транспорту та зв'язку ОСОБА_2

У своїй пояснювальній записці позивач повідомив, що він вийшов з відпустки 22 вересня 2011 року, оскільки під час перебування у відпустці в період з 12 по 16 вересня 2011 року хворів, що підтверджується листком непрацездатності, вважаючи, що його відпустка збільшується на кількість днів тимчасової непрацездатності.

Наказом від 27 вересня 2011 року № 40-л «Про звільнення ОСОБА_2.» позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту з 27 вересня 2011 року за прогул без поважних причин 19, 20 і 21 вересня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ від 27 вересня 2011 року № 40-л підписав перший заступник голови РК АР Крим з транспорту та зв'язку Ванханен І.В., який у період з 19 вересня 2011 року по 2 жовтня 2011 року виконував обов'язки голови РК АР Крим з транспорту та зв'язку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 504/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 504/96-ВР щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Відпустка за свій рахунок не переноситься на інший період (робочий рік) її можна використати лише в той період, коли працівник наділений відповідним статусом. Також законодавством не передбачено перенесення відпустки без збереження заробітної плати на інший період у випадку тимчасової непрацездатності працівника.

З 7 вересня 2011 року позивач перебував саме у відпустці без збереження заробітної плати, яка, незалежно від підстав її отримання, не є щорічною відпусткою.

Враховуючи викладені положення норм трудового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для продовження відпустки без збереження заробітної плати, наданої позивачеві на підставі наказу РК АР Крим з транспорту та зв'язку від 5 вересня 2011 року № 32-о, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 з 12 по 16 вересня 2011 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Оскільки ОСОБА_2 19, 20 та 21 вересня 2011 року на роботу не прибув, а наказ РК АР Крим з транспорту та зв'язку від 27 вересня 2011 року № 40-л підписано уповноваженою на те посадовою особою відповідача, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання вказаного наказу недійсним, відповідно й позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення його на роботі і зобов'язання відповідача виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Постановою Верховної Ради АР Крим від 16 лютого 2011 року № 216-6/11 Міністерство транспорту та зв'язку АР Крим реорганізовано шляхом його перетворення в РК АР Крим з транспорту та зв'язку.

Матеріалами справи встановлено, що запис № 36 в трудовій книжці позивача містить інформацію про підставу та дату перейменування назви відповідача, що відповідає викладеним положенням Інструкції № 58.

При таких обставинах, підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання недійсним запису № 36 в його трудовій книжці відсутні.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині постановлені з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з транспорту та зв'язку про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій - залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Бутенко В.І.

Олексієнко М.М.