Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-102/12/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-102/12/0170/26

18.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Меджидової Т.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Сімферопольським РВ ГУМВС України в Криму 31.10.1997- ,

представник відповідача, Республіканського комітету АР Крим з транспорту та зв'язку- Панютіна Любов Сергіївна, довіреність № 01.2/264 від 10.06.11

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 30.03.12 у справі № 2а-102/12/0170/26

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Республіканського комітету АР Крим з транспорту та зв'язку (вул. Київська, 81,,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 закрито провадження по адміністративній справі № 2а-102/12/0170/26 в частині позовних вимог про визнання днем звільнення позивача не 27.09.2011 року, а останній день роботи позивача у Рескомітеті, тобто 29.09.2011 року

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12, прийняти нову ухвалу.

В судовому засіданні 18.10.12 позивач підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.03.2012 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить наказ по Республіканському комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку від 27.09.2011 року №40-л визнати недійсним; відновити позивача ОСОБА_2 на роботі на попередній посаді головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку; зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнати дії відповідача з несанкціонованого збору інформації про стан здоров'я та методи лікування позивача незаконними; визнати днем звільнення позивача не 27.09.2011 року, а останній день роботи позивача у Рескомітеті, тобто 29.09.2011 року і провести відповідний перерахунок і виплату грошових сум, які належить виплатити у даному випадку, у встановленому порядку; визнати складання і розповсюдження довідки - об'єктивки (без дати і номера) незаконним, а інформацію про позивача, що утримується в ній, про те, що відношення позивача до роботи погіршилося і придбало явно несумлінний характер і стало направлено на невиконання поставлених задач, визнання необ'єктивною, а тому і недостовірною; зобов'язати відповідача спростувати необ'єктивну і недостовірну інформацію про позивача ОСОБА_2, що утримується у вищевказаній довідці; визнати запис № 36 в трудовій книжці позивача недійсним і зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача у встановленому порядку.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом спосіб.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зі змісту позову в частині вимог позивача про визнання днем звільнення позивача не 27.09.2011, а останній день роботи позивача у Рескомітеті вбачається, що фактично позивачем заявлені вимоги про встановлення певних юридичних фактів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, при таких обставинах, правильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства та закрив провадження по адміністративній справі № 2а-102/12/017/26 в частині позовних вимог про визнання днем звільнення позивача не 27.09.2011 року, а останній день роботи позивача у Рескомітеті.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 у справі № 2а-102/12/0170/26 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва