Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-102/12/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-102/12/0170/26

18.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Меджидова Т.М.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Сімферопольським РВГУМВС України в Криму від 31.10.1997

представник відповідача - Республіканського комітету АР Крим з транспорту та зв'язку- Панютіна Любов Сергіївна, довіреність № 01.2/264 від 10.06.11

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 30.03.12 у справі № 2а-102/12/0170/26

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Республіканського комітету АР Крим з транспорту та зв'язку (вул. Київська, 81,,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 у задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12, прийняти нову постанову.

В судовому засіданні 18.10.12 позивач підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з серпня 2002 року працював на посаді головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту Республіканського комітету АР Крим по транспорту та зв'язку.

05.09.2011 року на ім'я голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку ОСОБА_2 було подано заяву про надання йому з 07.09.2011 року відпустки без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування (том 1 а.с.147).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 05.09.2011 року Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 32-0 від 05.09.2011 року, відповідно до ст. 26 Закону України "Про відпустки"ОСОБА_2, головному спеціалісту відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту, було надано відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів з 07 по 16 вересня 2011 року (том 1 а.с.148).

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2011 року до керівництва Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку начальником управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту було подано службову записку, у якій було зазначено, що головний спеціаліст відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_2 не вийшов на роботу (а.с.153).

19, 20, 21 вересня 2011 року були складені Акти про відсутність на роботі головного спеціалісту відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_2 (том 1 а.с.150-152).

Як вбачається з Докладної записки від 21.09.2011 року головного спеціаліста з обороно - мобілізаційної роботі В. Пастушенко на ім'я першого заступника голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханену І.В., згідно вказівки першого заступника голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханену І.В., відвідував головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_2, за місцем проживання з 12:05 до 12:45 21.09.2011 року, на предмет отримання письмових пояснень по факту його відсутності на роботі. В ході бесіди ОСОБА_2 відмовився надати письмові пояснення про причини відсутності на роботі та пояснив, що відпочиває за час хвороби під час відпустки (том 1 а.с.159).

Після виходу на роботу 22.09.2011 року ОСОБА_2 було надано пояснювальну записку першому заступнику голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханену І.В., у якій позивач зазначив, що він вийшов з відпустки 22.09.2011 року у зв'язку з тим, що під час знаходження у відпустці він хворів у період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року, що підтверджується листком непрацездатності, у зв'язку з чим, на думку ОСОБА_2, його відпустка збільшується на кількість днів тимчасової непрацездатності, відповідно до діючого законодавства. Відпустка позивача повинна була закінчитися 16.09.2011 року, вихід на роботу 17.09.2011 року. Про те, що відпустка продовжується на кількість днів тимчасової відпустки ОСОБА_2 повідомив по телефону вранці 19.09.2011 року начальника управління Власюка В.В.(том 1 а.с.154)

На підтвердження зазначеного, ОСОБА_2 було надано листок непрацездатності Серії АВИ № 216387, виданий 12.09.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 був звільнений від роботи у період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року (том 1 а.с.12).

Першим заступником голови Ванханеном І.В. голові профспілкового комітету Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку подано подання від 22.09.2011 року про застосування заходів стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни, яким перший заступник голови Ванханен І.В. просив на підставі ст. 43 КЗпП України розглянути дане подання та надати згоду на розірвання трудового договору з головним спеціалістом відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_2 на підставах, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України (том 1 а.с.155-156).

27.09.2011 року о 15:15 год. ОСОБА_2 був повідомлений про те, що 27.09.2011 року о 15:30 буде проведено засідання профспілкового комітету Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку (том 2 а.с.34).

За результатами засідання профспілкового комітету Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку було надано згоду на розірвання трудового договору з головним спеціалістом відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту ОСОБА_2 на підставах, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України (том 2 а.с.36-37).

Наказом № 40-л від 27.09.2011 року "Про звільнення ОСОБА_2.", ОСОБА_2 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного та морського транспорту 27.09.2011 року за прогул без поважних причин, скоєний 19, 20, і 21 вересня 2011 року (том 1 а.с.149).

Наказ № 40-л від 27.09.2011 року "Про звільнення ОСОБА_2."підписаний першим заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханеном В.І.

Перевіряючи правомірність підписання наказу № 40-л від 27.09.2011 року "Про звільнення ОСОБА_2"першим заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханеном В.І., судовою колегією встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради АР Крим від 16.02.2011 року № 216-6/11 "О составе Совета министров Автономной Республики Крым, структуре органов исполнительной власти Автономной Республики Крым, аппарата Совета министров Автономной Республики Крым и внесении изменений в некоторые нормативно-правовые акты Верховной Рады Автономной Республики Крым"(мовою оригіналу) у відповідності до пунктів 1, 22, 23 частини другої статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, пунктами 23, 24 частини другої статті 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", у виконання пункту 1 Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22.12.2010 року № 124-6/10 "О некоторых вопросах реформирования структуры органов власти Автономной Республики Крым"(мовою оригіналу), в цілях удосконалення системи управлення, оптимізації структури органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим и апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підвищення ефективності їх діяльності Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановила, зокрема, реорганізувати Міністерство транспорту и зв'язку Автономної Республіки Крим (ЕГРПОУ 37081593) шляхом його переутворення в Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку.

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 1 від 01.06.2011 року "О Республиканськом комитете Автономной Республики Крым по транспорту и святи" (мовою оригіналу) наказано вважати Мінітерство транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим реорганізованим шляхом переутворення у Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту і зв'язку (том 1 а.с.129).

Постановою Ради Міністрів АР Крим від 01.03.2011 року № 7 "Об утверждении Положения о Республиканском комитете Автономной Республики Крым по транспорту и святи"(мовою оригінали) затверджено Положення про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку (далі - Положення № 70).

Відповідно до п. 1 Положення № 70, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, що підзвітний, підконтрольний и відповідальний перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно статті 75 Кодексу законів про працю України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.76 Кодексу законів про працю України, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

2) за особливий характер праці;

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки"№ 504/96-ВР від 15.11.1996р. (далі -Закон № 504).

Відповідно до ст. 2 Закону № 504, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Право на відпустки забезпечується:

гарантованим наданням відпустки, визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 4 Закону № 504 передбачені види відпусток, так, установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);

відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Статтею 5 Закону № 504 передбачено, що тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Статтею 26 Закону № 504, передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, відповідно до якої за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 3-л від 01.06.2011 року наказано вважати Ванханена Івана Вільямовича таким, що вступив на посаду першого заступника голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку 01.06.2011 року (том 1 а.с.67).

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 41 від 20.07.2011 року, узгодженим Першим заступником Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, затверджено Розподіл функціональних обов'язків між головою, першим заступником голови і заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку (том 1 а.с.106-109).

Розподіл функціональних обов'язків між головою, першим заступником голови і заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку перший заступник голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку виконує обов'язки голови у період його відсутності.

Відповідно до наказу № 36-о від 16.09.2011 року, на підставі ст. 35 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 10, 12 Закону України "Про відпустки", розпорядженням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 16.09201 року №594-р "Про погодження подання відпустки ОСОБА_11." ОСОБА_11 надано щорічну основу відпустку у кількості 14 календарних днів за період роботи з 22.03.2011 року по 21.03.2011 року з 19.09.2011 року по 02.10.2011 року (том 1 а.с.120).

Таким чином, у період щорічної основної відпустки голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку з 19.09.2011 року по 02.10.2011 року обов'язки голови виконував перший заступник голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханен В.І.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про правомірність підписання наказу № 40-л від 27.09.2011 року "Про звільнення ОСОБА_2." першим заступником голови Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку Ванханеном В.І.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відпустки"щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

У заяві про надання відпустки позивач просив надати йому з 07.09.2011 року відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування (том 1 а.с.147).

Наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 32-0 від 05.09.2011 року на підставі ст. 26 Закону України "Про відпустки"було надано ОСОБА_2, головному спеціалісту відділу розвитку авіаційного і морського транспорту управління розвитку авіаційного, залізничного і морського транспорту, відпустку без збереження заробітної плати у кількості 10 календарних днів з 07 по 16 вересня 2011 року (том 1 а.с.148).

Судова колегія зазначає, що вказана відпустка не є щорічною та норми зазначеної статті не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Інших підстав та умов перенесення відпусток Законом України "Про відпустки"не передбачено.

З урахуванням наведених вище норм, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для перенесення відпустки з 07.09.2011 року, відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування, яка була надана ОСОБА_2 наказом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по транспорту та зв'язку № 32-0 від 05.09.2011 року.

Посилання позивача на те, що позивач скористався своїм правом на щорічну додаткову відпустку, яка може надаватися йому як ветерану праці, що передбачено Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у заяві про надання відпустки заявником зазначено про відпустку без збереження заробітної плати протягом 10 календарних днів для проходження курсу лікування та не зазначено, що ця відпустка повинна бути надана йому як ветерану праці.

Також судова колегія зазначає, що заявником не надано доказів поважності причин відсутності на роботі протягом трьох робочих днів 19.09.2011 року, 20.09.2011 року, 21.09.2011 року.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне вручення 29.03.2011 року офіційного повідомлення про звільнення працівників.

Колегія судів зауважує, що відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір може бути припинено у випадку змін в організації праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства. При цьому порядок вивільнення працівників регламентовано ст. 492 КЗпП України, керуючись якою позивачеві було вручено повідомлення про реорганізацію Міністерства транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим.

Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Судовою колегією встановлено, що скорочення чисельності або штату працівників не було, структура та штатний розпис Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з транспорту та зв'язку були ідентичними структурі та штатному розпису Міністерства транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим, отже, згідно з Наказом від 01.02.2011 року № 1, працівники Міністерства стали вважатися працівниками Республіканського комітету.

Заявник посилається на визнання незаконним складання та розповсюдження Довідки - об'єктивки (без дати і номера), оскільки відношення позивача до роботи погіршилося і придбало несумлінний характер і стало направлено на невиконання поставлених задач саме у зв'язку з такими діями відповідача.

На заяву позивача від 05.10.2011 про надання інформації про відомості додержання позивачем дисципліни, Республіканським комітетом надано відповідь від 12.10.2011 року № 01.1/452, до якої додавалася Довідка - об'єктивка.

Довідка - об'єктивка використовується для відображення відомостей щодо фактів трудової діяльності працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що Республіканським комітетом ця довідка - об'єктивка не розповсюджувалась та надавався позивачу особисто та до Сімферопольського районного суду.

Судова колегія зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів розповсюдження довідки - об'єктивки та того, що ця довідка - об'єктивка утримує необ'єктивну і недостовірну інформацію.

Також, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання запису № 36 в трудовій книжці позивача недійсним і зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки позивача у встановленому порядку, з огляду на таке.

Згідно з п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис.

Відповідно до пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи. Позивача звільнено 27.09.2011 року, видано трудову книжку, про що він поставив підпис у особистій справі а також у книзі обліку трудових книжок. Тому, останнім днем роботи вважається 27.09.2011 року. Посилання позивача на те, що він з'являвся на роботу 28.09.2011 та 29.09.2011 для складання акту приймання-передачі матеріальних цінностей та документації, не береться судом до уваги як таке, що не має правового значення при вирішенні даного спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку щодо відсутності підстави для задоволення позовних вимог.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, судова колегія зазначає, що підстави, передбачені ст. 166 КАС України, для постановлення окремої ухвали на адресу відповідача - відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задовлення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 30.03.12 у справі № 2а-102/12/0170/26 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва