Рішення

від 17.07.2008 по справі 6/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/322

17.07.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ»

До                              Фонду приватизації комунального майна Печерського району міста Києва

Про                              про зобов'язання вчинення дій

                                                                                          Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача                        Лещенко Ю.В.  (за дов.)

від відповідача                    Опря Н. (за дов.)

                                              ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

          До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ»до Фонду приватизації комунального майна Печерського району міста Києва про зобов'язання відповідача у п'ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили включити до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлові приміщення, та затвердити їх на приватизацію, а також провести всі необхідні дії щодо приватизації нежитлових приміщень та укласти з позивачем договори купівлі-продажу  нежитлових приміщень по вул. Басейній в місті Києві (технічна адреса приміщень: будинок № 3 (літера А) по вул. Басейній у місті Києві) площею 47,7 кв. м. та 35,1 кв. м.

          Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Позивачем було укладено договори оренди спірного майна від 22.11.2007 за № 50/608 та від 13.05.2008 за № 133/608. За умовами вказаних договорів та за відповідними дозволами позивачем за рахунок власних коштів було здійснено в орендованих спірних приміщеннях ремонтно-відновлювані роботи, загальна сума яких перевищує 25% залишкової вартості орендованих спірних приміщень. На підставі наведеного, позивач отримав право на викуп спірних нежитлових приміщень, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявами про включення до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, спірних нежитлових приміщень та з метою подальшого укладання договорів купівлі-продажу вказаного спірного майна. Відповідач в приватизації спірних нежитлових приміщень відмовив, посилаючись на заборону приватизації пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини». Позивач вважає, що вищевказаний нормативний акт не регулює спірні відносини, а тому його застосування відповідачем є неправомірним.

Ухвалою суду від 04.07.2008 року було порушено провадження у справі           № 6/322.

Представник відповідача у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що будинок № 3 по вул. Басейній у місті Києві є пам'яткою місцевого значення (рішення Київського міськвиконкому № 1102 від 04.08.1980 року). У той же час, відповідач вказав на те, що згідно з відповіддю Головного управління охорони культурної спадщини від 26.05.2008 можлива приватизація позивачем спірних нежитлових приміщень за умови внесення їх до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло», а також між позивачем та комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради»було укладено відповідно договори оренди від 22.11.2007 за № 50/608 та від 13.05.2008 за № 133/608, згідно з якими позивач у справі отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 47,7 кв. м. та 35,1 кв. м. по вул. Басейній, 3-А в місті Києві. Вказані спірні приміщення розташовані на першому поверсі та підвалі будинку, що належить до комунальної власності Печерського району міста Києва.   

Станом на 22.11.2007 відповідно до експертної оцінки вартість спірного нежитлового приміщення загальною площею 47,7 кв. м. складала 276192,4 грн.

Станом на 13.05.2008 відповідно до експертної оцінки вартість спірного нежитлового приміщення загальною площею 35,1 кв. м. складала 266604,2 грн.

Керуючись умовами згаданих вище договорів оренди та відповідними дозволами балансоутримувача спірного майна № 705 від 20.09.2006, № 360 від 20.07.2007 та № 410 від 24.10.2007, позивач за рахунок власних коштів здійснив в орендованих спірних нежитлових приміщеннях ремонтно-відновлювані роботи, загальна сума яких при цьому перевищує 25% залишкової вартості спірного майна.

На підтвердження проведених позивачем поліпшень спірного майна, зокрема нежитлового приміщення загальною площею 47,7 кв. м. суду надано  договір підряду № 1/08 від 26.02.2008, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Азов-Лугвест», яке діяло на підставі ліцензії серії АВ № 194025, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 03.11.2006, відповідні акти прийому виконаних робіт від 31.03.2008, а також платіжне доручення № 690 від 15.04.2008 на суму 80575,2 грн.

На підтвердження проведення поліпшення спірного орендованого приміщення загальною площею 35,1 кв. м. суду надано договір по виконанню робіт з реконструкції теплорозподільчого вузла (бойлеру) № 52 від 18.06.2007, договір по виконанню пусконалагоджувальних робіт теплорозподільчого вузла (бойлеру) № 27 від 20.12.2007, акт про прийняття теплорозподільчого вузла (бойлера) від 26.11.2007 та платіжні доручення № 363 від 04.07.2007, № 460 від 20.09.2007, № 457 від 25.09.2007 та № 559 від 09.01.2008 на загальну суму 99907,2 грн.

Здійснені поліпшення неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, при цьому вартість виконаних позивачем поліпшень значно перевищує 25% від експертної вартості орендованих приміщень.            

28.03.2008 та 23.05.2008 позивач звернувся до Печерської районної у місті Києві ради з проханням включити спірні приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та укласти договори купівлі-продажу  вище зазначених нежилих приміщень, оскільки позивач отримав право на викуп спірних нежитлових приміщень.

Листами № 1793/1/08 від 01.04.2008 та № 449/01/08 від 27.05.2008  відповідач відмовив позивачу в приватизації спірних нежитлових приміщень, посилаючись на заборону приватизації пам'яток до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі –Закон).

До об'єктів малої приватизації, в силу ч. 1 ст. 2 Закону, також відноситься окреме індивідуально визначене майно.

Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації, регламентовано ст. 7 Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону включення об'єктів малої приватизації до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Ініціатива покупців реалізується шляхом подачі до відповідного органу приватизації заяви про включення підприємства до одного із переліків об'єктів, що підлягають приватизації (ч. 4 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації.

Відмова у приватизації, згідно з абзацом 2 частини 5 статті 7 Закону, можлива тільки у випадках, коли:

особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;

є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Затвердження за поданням органів приватизації переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу, покладено на місцеві Ради (ч. 1 ст. 7 Закону).

Офіційне тлумачення частини першої, третьої та п'ятої статті 7 Закону дано рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 у справі № 1-16/2000.

Зокрема, положення  частини першої, третьої статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та іншими законами.

Положення частини п'ятої статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

Включення підприємства до іншого, ніж пропонує покупець, переліку об'єктів приватизації не може розглядатися як відмова у приватизації.

Таким чином, як зазначено у вказаному рішенні Конституційного Суду України, положення статті 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України визначає Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки (далі - Програма), яка затверджена Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000 № 1723-ІІІ і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Цілісні майнові комплекси, окреме індивідуально визначене майно, майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси, вказаною Програмою віднесено до об'єктів групи А.

Відповідно до п. 51 Програми в разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Таким чином, право на приватизацію орендованого на час подачі заяви приміщення шляхом викупу у межах приватизованого цілісного майнового комплексу надано позивачу Законом України «Про Державну програму приватизації».

Реалізація вказаного права, в контексті рішення Конституційного суду України, кореспондується з обов'язком відповідача включити приміщення у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу позивача, та з обов'язком Печерської районної у міста Києві ради затвердити вказаний перелік, зазначивши спосіб приватизації як викуп позивачем.

          За таких обставин, суд приймає як обґрунтовані доводи позивача, що  відмова суперечить статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки не існує законодавчовстановлених обмежень на приватизацію нежитлових приміщень   саме по вул. Басейній, 3-А в місті Києві.

          Статтею 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»визначено повноваження органів охорони культурної спадщини, до яких віднесено погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхнім власникам чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.    

          Статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»визначено порядок здійснення права власності на об'єкти культурної спадщини. Так,  об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим  ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Головним управлінням охорони культурної спадщини надано висновок стосовно приватизації нежитлових приміщень у згаданому вище будинку, де визначено, що об'єкт культурної спадщини може бути приватизований  позивачем.

          Відмова Печерської районної у м. Києві ради у приватизації позивачем нежитлових приміщень на підставі того, що останні розташовані в будівлі, яка  має статус пам'ятки місцевого значення, є неправомірною та необґрунтованою, оскільки повноваження щодо погодження відчуження (приватизації) пам'яток місцевого значення належить органам охорони культурної спадщини.

          Посилання відповідача на Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»як на підставу для відмови у проведенні приватизації не береться судом до уваги, оскільки зазначений Закон накладає тимчасову заборону на приватизацію пам'яток культурної спадщини національного значення з таких підстав.

          Статтею 4  Закону України «Про охорону культурної спадщини»визначено повноваження  Кабінету міністрів України у сфері охорони культурної спадщини: здійснення державної політики, здійснення державного контролю, занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення  змін до нього щодо пам'яток національного значення.

При цьому, статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадиться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки національного значення –постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; пам'ятки місцевого значення –рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини.

          З огляду на це, оскільки спірне майно не є предметом регулювання  Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», воно може бути приватизований у встановленому законодавством порядку.          

          Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України.          

          У зв'язку з викладеним, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов'язання Фонду приватизації комунального майна Печерського району міста Києва ( м. Київ, вул. Суворова, 15, код 22974783) у місячний термін після набрання чинності даного рішення включити до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове підвальне приміщення по вул. Басейній, 3-А  в місті Києві, загальною площею 47,7 кв. м. та нежитлове приміщення по вул. Басейній, 3-а  в місті Києві, загальною площею 35,1 кв. м., здійснити всі необхідні дії щодо приватизації товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ»(м. Київ, вул. Оленівська, 10, к. 14, код 32047390) зазначених приміщень та укласти договори купівлі-продажу на вказані приміщення.

          Підстави для зобов'язання відповідача затвердити вказані об'єкти як такі, що підлягають приватизації, задоволенню не підлягають, оскільки вказані повноваження є виключною компетенцією місцевої ради.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, суд -

                                                  ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Зобов'язати Фонд приватизації комунального майна Печерського району міста Києва (м. Київ, вул. Суворова, 15, код 22974783) у місячний термін після набрання чинності даного рішення включити до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове підвальне приміщення по вул. Басейній, 3-А  в місті Києві, загальною площею 47,7 кв. м. та нежитлове приміщення по вул. Басейній, 3-а  в місті Києві, загальною площею 35,1 кв. м., здійснити всі необхідні дії щодо приватизації товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ»(м. Київ, вул. Оленівська, 10, к. 14, код 32047390) зазначених приміщень та укласти договори купівлі-продажу на вказані приміщення.

          Стягнути з Фонду приватизації комунального майна Печерського району міста Києва (м. Київ, вул. Суворова, 15, код 22974783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор-Київ»(м. Київ, вул. Оленівська, 10, к. 14, код 32047390) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                               С.А. Ковтун

          Рішення підписано 05.09.2008