Постанова

від 24.04.2012 по справі 45/98

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 45/98

Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно -виробнича компанія "ВС-ГРУП", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011

зі справи № 45/98

за позовом підприємства "Переяслав -Хмельницький" Акрокоопвиробник" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м.Переяслав -Хмельницький Київської області (далі -Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно -виробнича компанія "ВС-ГРУП", м.Київ (далі -Товариство)

про стягнення 76432,00грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Ситенок О.Д.,

відповідача - Манжосов П.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким, просив стягнути з останнього 76432,00грн. боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2011 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. -головуючий, судді Шапран В.В. і Кошіль В.В.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76432,00грн. боргу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08.06.2011 та постанову апеляційного суду від 06.12.2011 та передати справу на новий розгляд. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не подав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

14 лютого 2011 року сторонами зі справи був укладений договір поставки № 14/02, (далі-Договір), згідно з умовами п.1.1 1.2 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених Договором. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки передбачаються в специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачені наступні умови розрахунку за поставлений товар: 50% - попередня оплата вартості кожної партії товару, 50% - кінцева оплата вартості партії товару здійснюється на дату поставки відповідної партії на складі постачальника.

У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 216431,66грн., який був оплачений відповідачем частково, в сумі 140000,00грн., тобто несплаченою лишилась сума боргу в розмірі 76432,00грн.

Звертаючись із позовом до суду, позивач наполягав на стягненні з відповідача 76432,00грн. основного боргу. Дані обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 76432,00грн. боргу.

З огляду на обумовлений сторонами порядок прийому товару, суди обґрунтовано не взяли до уваги твердження відповідача про те, що позивач поставив йому товар неналежної якості, оскільки товар був прийнятий Товариством без заперечень, а вимог з цього приводу відповідач у відповідності до ст.678 ЦК України до позивача не висував.

Посиланням відповідача на акт перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил від 28.01.2011 № 13, згідно якого позивачу було заборонено реалізовувати дві партії консервованої продукції, виготовленої 17.09.2010 та 25.09.2010, апеляційний суд правомірно не надав правового значення, оскільки в матеріалах справи були відсутні будь-які дані про те, що серед поставленого відповідачу товару був наявний і той, що забороняється до реалізації.

Клопотання відповідача щодо залучення до матеріалів справи доказів на стадії її апеляційного перегляду, а також щодо призначення за справою експертного дослідження, були розглянуті апеляційним судом, який обґрунтовано їх відхилив, навівши для того відповідні мотиви.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 у справі № 45/98 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно -виробнича компанія "ВС-ГРУП" - без задоволення.

Суддя Харченко В.М. Суддя Бенедисюк І.М. Суддя Львов Б.Ю.