Ухвала

від 06.06.2006 по справі 32/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.06.06р.

Справа № 32/340

< тер. управління >

за позовом  Відкрите акціонерне товариство ипо газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" , м. Маріуполь; 

до  Закритого акціонерного товариства Комерційного банку " Приватбанк" ,м. Дніпропетровськ; 

про :   розгляд  скарги на  дії ВДВС                                                                                                                           Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ  :

Від позивача : Мащенко Л.І. ( дов. № 04-1882 від 23.02.05 р. );

Від відповідача : не з'явився ;

Від ДВС : Чернова Л.В. ( дов № 88 від 19.01.06 р. )

ВСТАНОВИВ :

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  по справі № 32/340 від                22.02.2005 року зобов'язано Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50; код ЄДРПОУ 14360570) виконати дії по перерахуванню грошових коштів з депозитного рахунку Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” (87532, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16; код ЄДРПОУ 03361135) № 26103189580211 на його поточний рахунок №260029801 в Маріупольській філії АКБ „Укрсоцбанк” ,МФО 334185 ;  в триденний термін.

Постановою ВГСУ від 13.10.05 р. у справі вищезазначене рішення господарського суду змінено та резолютивну частину  після слів „в 3-денний термін ” доповнено словами „з дня набуття рішенням законної сили” ; в решті рішення господарського суду залишено без змін.

           29.11.05 р. господарським судом на виконання вищезазначеного рішення та постанови ВГСУ видано відповідні накази.

     16.01.06 р. позивач звернувся до суду  із заявою про роз'яснення рішення. Звертання із заявою до суду обгрунтоване відсутністю у резолютивній частині рішення суми грошових коштів ,дії по перерахуванню яких з депозитного рахунку ВАТ по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” на його поточний рахунок №260029801 в Маріупольській філії АКБ „Укрсоцбанк” , повинен здійснити відповідач ; що робить неможливим примусове виконання судового рішення.

На підставі  ст.89 ГПК України , суддя  за  заявою  сторони  чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.89, 86 Господарсько-процесуального Кодексу України, господарський суд, ухвалою від 18.01.06 р.       виправив описку в п .1 резулятивної частини  рішення, не змінюючи при цьому його змісту , виклавши  його в наступній редакції : „1. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50; код ЄДРПОУ 14360570) виконати дії по перерахуванню грошових коштів в сумі  2 000 000,00 грн. з депозитного рахунку Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” (87532, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16; код ЄДРПОУ 03361135)                        № 26103189580211 на його поточний рахунок №260029801 в Маріупольській філії АКБ „Укрсоцбанк” ,МФО 334185 ;  в триденний термін з дня набуття рішенням законної сили ” ; та видав новий наказ відповідно до змісту п.1 резолютивної частини рішення ( з урахуванням виправленої описки ) .

27.02.06 р.  державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та відповідачу надано строк для добровільного виконання судового рішення до 06.03.06 р. Але відповідач отримав копію вищезазначеної постанови лише 09.03.06 р. ,у зв'язку з чим 15.03.06 р. державним виконавцем винесено постанову про відкладання провадження виконавчих дій ; 23.03.06 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору ; а 24.03.06 р. державним виконавцем на адресу відповідача  направлено вимогу про дачу пояснень  з приводу невиконання наказу суду . 04.04.06 р. від відповідача на адресу Державної виконавчої служби надійшла заява , в якій зазначено , що списання коштів з депозитного рахунку позивача на його поточний рахунок можливе лише за умови надання відповідного розрахункового документу ; однак в наказі суду у справі № 32/340 не зазначено , на виконання якого розрахункового документу повинно бути здійснено перерахування. У зв'язку з чим відповідач клопотав перед Державною виконавчою службою про направлення на адресу суду заяви про роз'яснення рішення .

04.04.06 р. у зв'язку з витребуванням виконавчого провадження заступником начальника Державної виконавчої служби Дніпропетровської області , державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження .Після повернення виконавчого провадження від Державної виконавчої служби Дніпропетровської області ,постановою від 26.04.06 р. виконавче провадження було поновлено .27.04.06 р. виконавче провадження знову зупинене у зв'язку із зверненням державного виконавця до суду із заявою про роз'яснення рішення.

 19.04.06 р. від позивача до канцелярії суду надійшла скарга на бездіяльність Державної виконавчої служби  у Жовтневому районі м. Дніпропетровська під час примусового виконання вищезазначеного рішення суду . Скарга обґрунтована посиланням на невиконання державним виконавцем своїх обов'язків згідно з вимогами Закону України „Про виконавче провадження”, а саме –не проведенням дій з примусового списання грошових коштів з депозитного рахунку ВАТ по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” ,відкритий в ЗАТ КБ „Приватбанк”, на поточний рахунок позивача в Маріупольській філії АКБ „Укрсоцбанк” ,на підставі наданої позивачем ( стягувачем ) платіжної вимоги.

Під час розгляду вищезазначеної скарги до канцелярії суду надійшли заяви про роз'яснення рішення як від позивача , так і від ДВС ,а саме :  05.05.06 р. від Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до канцелярії суду надійшла заява  про роз'яснення вищезазначеного судового рішення , в якому заявник просив роз'яснити , на виконання якого розрахункового документу повинно бути здійснення списання коштів  у сумі 2 000 000 ,00 грн. з депозитного рахунку на поточний рахунок ВАТ по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” .17.05.06 р. від ВАТ по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” до канцелярії суду надійшла заява аналогічного змісту  про роз'яснення вищезазначеного судового рішення .

   На підставі  ст.89 ГПК України , суддя  за  заявою  сторони  чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту .Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

   Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарських судів виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження” . Згідно зі ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження” у випадках, передбачених законом, рішення судів щодо стягнення коштів, виконуються, зокрема, установами банків. Зважаючи на відсутність законодавчої норми про виконання рішень господарських судів установами банків, виконання їх здійснюється органами державної виконавчої служби у межах відкритого провадження.

Відповідно ж до вимог ст.76 Закону України „Про виконавче провадження” : після відкриття  виконавчого   провадження   по   виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону. Аналогічні приписи містяться і в п.8 „Інструкції про проведення виконавчих дій ” .

  Главою 5 Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”                          ( затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 р.  № 22 ,                                       зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 ) передбачено , що : відповідно  до  статті  1071  Цивільного кодексу України  кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду ( п.5.1.) ; примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків ( п.5.2.) ;  примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами ( п.5.3.) ; за необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України ( п.5.4.) ; для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в   додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції та цій главі.  У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається ( п.5.5.)

 Як зазначено в Листі національного банку України N 25-111/2002-7659 від 13.12.2001р.  „Про прийняття до виконання розрахункових документів від органів Державної виконавчої служби” : Інструкцією про   безготівкові   розрахунки   в   Україні   в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135  та зареєстрованою в Мін'юсті України 25.04.2001 за N 368/5559 (із змінами) (далі - Інструкція) встановлено, що платіжна вимога на примусове списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа оформляється та подається в банк державним виконавцем. У разі надходження до банку платіжної вимоги не від державного виконавця вона підлягає поверненню відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції . Згідно з вимогами Інструкції  платіжна вимога на стягнення боргу за наказом господарського суду має заповнюватися за  формою додатка 4, при цьому в реквізиті "Стягувач" має зазначатися назва відділу державної виконавчої служби, що здійснює стягнення коштів, і в реквізиті "М.П." проставлятися його печатка. Платіжна вимога за формою додатка 4-а заповнюється у випадках, коли стягувач не є одержувачем коштів, зокрема коли стягувачем є орган Державної податкової адміністрації України, що здійснює стягнення суми податкового боргу за своїм рішенням.

    Як зазначалося вище , в Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” ( затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 р.                 № 22 ,   зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 ) ,якою була скасована „Інструкція про   безготівкові   розрахунки   в   Україні   в національній валюті” ( затверджена Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135 )  ; нечітко визначений порядок примусового стягнення ( списання ) коштів на підставі рішення суду . Тобто виконання рішень господарських судів установами банків  повинно здійснюватися органами державної виконавчої служби у межах відкритого провадження у відповідності з вимогами Закону України „Про виконавче провадження”.

  Відповідно до статті 124 Конституції України : правосуддя  в  Україні  здійснюється   виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

   Згідно із ст.41 Конституції : кожен  має  право  володіти,  користуватися    і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.   

    Відповідно до Закону України „Про власність ” : право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності (ст.2). Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності ( ст.4 Закону ) Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом ( ст.26 Закону ).Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом ( ст.48 Закону ) .

   Статтею 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню .

  Відповідно до положень  „Конвенції про захист прав людини та основних свобод”                         (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).    

    Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1)

   Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або  на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1)

  Відповідно до Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав і основних свобод людини” ( який ратифіковано Законом України  N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа  має  право  мирно  володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

     Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав ,що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі "Войтенко проти України" (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює,  що „...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику,  що неможливість для  заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98,  6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...”

  Враховуючи , що судове рішення ,яке набрало чинності , до цього часу відповідачем не виконано , та що виконання цього рішення може бути проведено без участі боржника;  державний виконавець повинен організувати  його виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом –тобто шляхом списання  2 000 000,00 грн. з депозитного рахунка позивача на підставі платіжної вимоги ,яку державний виконавець оформляє не менше ніж у трьох примірниках  за формою, наведеною в   додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” ( затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 р.  № 22 ) ,   та цій главі.  У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається .

Враховуючи вищезазначене ,господарський суд ухвалою від  23.05.06 р. роз'яснив рішення , не змінюючи його змісту ,наступним чином : державний виконавець повинен організувати  його виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом –тобто шляхом списання  2 000 000,00 грн. з депозитного рахунка позивача на підставі платіжної вимоги ,яку державний виконавець оформляє не менше ніж у трьох примірниках  за формою, наведеною в   додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”                        ( затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 р.  № 22 ) ,   та цій главі.  У реквізиті „Призначення платежу” платіжної вимоги  зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається .

  Після отримання вищезазначеної ухвали суду про роз'яснення рішення державним виконавцем 26.05.06 р. поновлено виконавче провадження та оформлена платіжна вимога                  № В11-130/06 від 30.05.06 р.  про списання  2 000 000,00 грн. з депозитного рахунку  ВАТ по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” ,відкритого в ЗАТ КБ „Приватбанк”, на поточний рахунок позивача в Маріупольській філії АКБ „Укрсоцбанк” .

Враховуючи вищезазначене ,суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз” , оскільки дії Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з примусового виконання рішення ( наказу ) суду у справі № 32/340 відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження ”.

  На підставі вищезазначеного ,керуючись вимогами Закону України „Про виконавче провадження ” ; ст.ст. 86, 121-2 ГПК України , господарський суд , -

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги відмовити.

Суддя

 О.Ю.Васильєв