Рішення

від 10.11.2011 по справі 39/19-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.11 р. Справа № 39/19-63

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі Харькіної К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор", м. Донецьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія", м. Донецьк

про: стягнення 22838 грн. 48коп.

від Позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 696 від 16.08.2011р.

від Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія", м. Донецьк про стягнення 22838 грн. 48коп., з яких 19'651грн. 20коп. - сума основного боргу, 2260грн. 87коп. - індекс інфляції, 926грн. 41коп. - річні відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 30.06.2009р. судом (суддя Марченко О.А.) порушено провадження по справі № 39/19-63, сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що між сторонами було досягнуту усну домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити за вказаний товар кошти, внаслідок чого за видатковими накладними був поставлений товар. Однак продукція не була сплачена повністю, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який направлений через канцелярію суду 04.08.2009р. Посилався на те, що спірні видаткові накладні є недійсними, не підтверджують факт отримання товару саме відповідачем, оскільки не містять інформації щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції. На підставі вищевикладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з ухвали суду, в судовому засіданні 05.08.2009р. представник відповідача зазначив, що товар за спірними видатковими накладними № РН - 0003702 від 07.06.2008р., № РН - 0004052 від 20.06.2008р. не був отриманий, наявна на накладних печатка підприємства не належить ЗАТ „Українська будівельна компанія".

У зв'язку з суперечливістю доказів та необхідністю спеціальних знань, суд ухвалою від 10.08.2009р. призначив по справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинив провадження по справі до закінчення проведення експертизи.

Ухвалою від 14.03.2011р. суд призначив по справі повторну судову технічну експертизу документів, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса.

20.07.2011р. супровідним листом № 3663 від 11.07.2011р. надійшов висновок повторної судової технічної експертизи документів № 3663.

У зв'язку з обранням судді Марченко О.А. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду Розпорядженням голови господарського суду справа № 39/19-63 передана на автоматичний розподіл.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 39/19-63 призначено суддю Макарову Ю.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.09.2011р. провадження у справі було поновлено.

Під час судових засідань позивач наполягав на позовних вимогах, з висновком експертів № 3663 від 08.07.2011р. повністю погодився.

Відповідач після поновлення провадження по справі жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, своєї позиції щодо проведеної експертизи до відома суду не довів.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР за електронним запитом, з якого вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Українська будівельна компанія", м. Донецьк, ідентифікаційний код 32002517, знаходиться за адресою: 83018, м. Донецьк, вул. Орбіти, будинок 13. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Саме такі адреси відповідача вказані позивачем в позовній заяві та за цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі, телеграму. Проте ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресату за вказаними адресами.

Суд вважає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості, за видатковими накладними № РН - 0003702 від 07.06.2008р. та № РН - 0004052 від 20.06.2008р. передав відповідачу товар - бетон В25 (М350)П4 та надав транспортні послуги загальною вартістю 20586грн.24 коп.

Однак, позивач посилається на те, що відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання по оплаті товару та вартості його доставки в повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 19651грн.20 коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування та річні за користування чужими грошовими коштами.

Вимогою № 275 від 03.03.2009р. позивач просив відповідача в строк до 29.03.2009р. погасити виниклу суму основного боргу в розмірі 19651грн.20коп., суму індексу інфляції в розмірі 1937грн.05коп. та 3% річних у розмірі 832грн.74коп., попереджаючи про необхідність звернення до суду,

Однак позивач стверджує, що відповідач жодної відповіді на направлену претензію не надав, не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, сума заборгованості не оплачена, товар не повернутий, що примусило позивача звернутися з позовом про примусове стягнення цієї суми. Докази надіслання зазначеної вимоги наявні в матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що надані позивачем видаткові накладні не підтверджують факт отримання товару ЗАТ "Українська будівельна компанія", оскільки не підписувалися представниками відповідача, не містять відомостей щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції, інших даних, які можуть ідентифікувати особу, яка приймала участь в здійсненні господарської операції, тобто на думку відповідача не можуть розцінюватися судом як доказ заборгованості товариства. Крім того зазначив, що наявна печатка підприємства на спірних видаткових накладних не належить ЗАТ "Українська будівельна компанія".

З урахуванням вищевикладених суперечливих позицій учасників судового процесу та необхідністю спеціальних знань, з метою з'ясування питання приналежності відтиску печатки на спірних накладних відповідачу по справі, суд ухвалою від 10.08.2009р. призначив по справі судову технічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинив провадження по справі.

На розв'язання експерту поставлені наступні питання:

- чи виконаний відтиск печатки в нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0003702 від 07.06.2008р. печаткою Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія", м. Донецьк, або іншою печаткою (засобом) на вищевказаному документі?

- чи виконаний відтиск печатки в нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0004052 від 20.06.2008р. печаткою Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія", м. Донецьк, або іншою печаткою (засобом) на вищевказаному документі?

Згідно з висновком експерту № 5725/03: 1. у зв'язку з нечіткістю відтиску печатки ЗАТ "Українська будівельна компанія", м. Донецьк, його низькою якістю на видатковій накладній № РН-0003702 від 07.06.2008р. провести ідентифікаційне дослідження з експериментальними зразками не уявляється можливим. Кількість встановлених збігів за власними ознаками не достатня для категоричного висновку однім чи різними кліше нанесено відтиски печатки ЗАТ "Українська будівельна компанія" на видатковій накладній № РН-0003702 від 07.06.2008р. та на експериментальних зразках. 2. встановлені збіги та розбіжності за власними ознаками, їх недостатня кількість для утворення комплексу ознак у відтиску на видатковій накладній № РН-0004052 від 20.06.2008р. не дозволяють зробити категоричний висновок про те, одним чи різним кліше нанесено відтиски печатки ЗАТ "Українська будівельна компанія" на видатковій накладній № РН-0004052 від 20.06.2008р. та експериментальних зразках. За результатами досліджень поставлені судом питання експерту розв'язати не уявляється можливим.

Ухвалою від 14.03.2011р. суд, задовольняючи клопотання позивача призначив по справі повторну судову технічну експертизу документів, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса.

На вирішення експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса. суд поставив ті ж самі питання, що і експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

За результатами проведеної експертизи, відповідно до висновку № 3663 від 08.07.2011р. встановлено, що у видаткових накладних №РН - 0003702 від 07.06.2008р. та № РН - 0004052 від 20.06.2008р. відтиски круглої печатки ЗАТ „Українська будівельна компанія" нанесені рельєфним кліше круглої печатки ЗАТ „Українська будівельна компанія", експериментальні та вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Зазначений висновок експерту приймається судом в якості належного та допустимого доказу, що повністю кореспондується з нормами ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 цього ж Кодексу.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що судовий експерт, якому в тому числі доручено проведення повторної експертизи, має кваліфікацію судового експерта 1 класу за спеціальністю 2.1. „Дослідження реквізитів документів", стаж експертної роботи з 1998 року, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ.

Представник позивача у поясненнях з висновками повторної судової експертизи погодився, будь-яких зауважень не надав.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що спірні накладні №РН - 0003702 від 07.06.2008р. та № РН - 0004052 від 20.06.2008р. скріплені печаткою ЗАТ „Українська будівельна компанія".

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі усної домовленості на поставку продукції за видатковою накладною.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір викладені у формі видаткових накладних № РН - 0003702 від 07.06.2008р. та № РН - 0004052 від 20.06.2008р., адресовані відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме отримання товару шляхом підписання видаткових накладних та скріплення відбитком печатки підприємства.

У суду відсутні сумніви щодо укладення договору між сторонами у спрощений спосіб з огляду на наступне.

За письмовими поясненнями позивача посилання в спірних видаткових накладних на договір № ДГ - Б6 від 03.01.2007р. є помилкою, так як договір ДГ - Б6 від 03.01.2007р. закінчив свою дію ще 31.12.2007р., проте бухгалтерська програма „1С" надалі в автоматичному режимі продовжувала зазначати його як підставу виникнення зобов'язання. Позивач зазначив, що будь-яких інших правовідносин між сторонами на час виникнення заборгованості не існувало.

Відповідач у письмовому відзиві підтвердив, що строк дії договору ДГ - Б6 від 03.01.2007р. закінчився 31.12.2007р.

Суд встановив, що відповідно до умов п. 11.5 наявної в матеріалах справи засвідченої копії договору ДГ - Б6 від 03.01.2007р. останній діє до 31.12.2007р., сторони мають право шляхом укладання додаткової угоди пролонгувати дію договору на визначений строк.

Наразі належних доказів продовження сторонами строку дії договору № ДГ - Б6 від 03.01.2007р. сторонами суду не надано.

Таким чином, з огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем встановлено, що сторонами по справі був вчинений правочин у спосіб як передбачено ст. 181 ч. 1 ГК України, який за своєю суттю є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН - 0003702 від 07.06.2008р. та № РН - 0004052 від 20.06.2008р, не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Підписи представників відповідача на накладних скріплені відбитком печатки відповідача, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами. Такими діями відповідач надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару. Представники відповідача підписали спірні видаткові накладні без будь-яких заперечень, тим самим підтвердили факти отримання товару.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку в частині зазначення прізвища, ім'я, по-батькові одержувача товару, не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на загальну суму 20586грн.24коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наразі встановлення терміну виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами з приводу поставки за означеними видатковими накладними не уявляється можливим, оскільки видатковими накладними термін виконання відповідачем грошового зобов'язання не встановлений, усною домовленістю між сторонами строк оплати не погоджений.

Враховуючи викладене, у даному випадку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Зазначена стаття не передбачає в якій саме формі повинна бути пред'явлена вимога.

Позивачем 03.03.2009р. на адресу відповідача було направлено претензію № 275 від 03.03.2009р., яка підпадає під поняття вимоги, оскільки містить пряме посилання на суму боргу в розмірі 19651грн.20коп. та підстави її виникнення - видаткові накладні № РН - 0003702 від 07.06.2008р. та РН - 0004052 від 20.06.2008р. У якості доказів направлення в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія поштової квитанції датована 03.03.2009р.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 275 від 03.03.2009р. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана відповідачем в період з 04.03.2009р. по 05.03.2009р. (з урахуванням нормативних строків пересилання місцевих поштових відправлень, передбачених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007р.), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 06.03.2009р. по 12.03.2009р. включно, а вже з 13.03.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Посилання позивача в письмових поясненнях б/н від 17.07.2009р. на ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України як на норму закону, яка прямо встановлює строк оплати за товар одночасно з його отриманням, суд до уваги не приймає, оскільки вказана стаття пов'язує строк оплати з певною подією - отриманням товару або товаросупровідних документів. Проте, початок строку оплати у період після вказаної події починається з наступного дня від цієї події, а визначити закінчення строку оплати без окремої домовленості сторін з цього питання фактично неможливо. Тому неможливо стверджувати, що покупець порушив обов'язок щодо оплати товару у встановлений строк. Доказів домовленості сторін про встановлення конкретного строку виконання грошового зобов'язання суду не представлено.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.

Доказів сплати суми заборгованості суду в розмірі 19651грн.20коп. не представлені, отже, позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі.

Крім того, позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань просить суд стягнути 3% річних у сумі 926грн.41коп., нараховані за накладною № РН - 0003702 за період з 07.06.2008р. по 30.03.2009р., за накладною РН - 0004052 за період з 20.06.2008р. по 30.03.2009р. та індекс інфляції за період з 07.06.2008р. по 30.03.2009р. у розмірі 2260грн.87коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач при розрахунку невірно визначив початок періоду прострочення оплати, оскільки не врахував вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Таким чином розрахунок позивача в цій частині є невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 13.03.2009р. по 30.03.2009р. (в межах заявленого періоду) та складає 29грн.07коп. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних частковому задоволенню на суму 29грн.07коп., в іншій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція суду відносно розрахунку позивачем інфляційних нарахувань, внаслідок чого суд, зробивши власний арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума індексу інфляції у розмірі 275грн.11коп., нарахована за період з 13.03.2009р. по 30.03.2009р. (в межах заявленого періоду). Суд відмовляє в задоволенні суми інфляційних нарахувань у розмірі 1985грн.76коп.

Судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем платіжним дорученням № 1464 від 15.10.2009р. здійснено оплату вартості експертних досліджень у розмірі 1376грн. 64коп. за рахунком Донецького НДІ судових експертиз № 1428 від 02.09.2009р.

Висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса надійшов разом зі справою на адресу суду з проханням здійснити оплату експертизи вартістю 2226грн. 80коп. Докази виконання ухвали суду від 31.05.2011р. щодо оплати вартості експертних досліджень у розмірі 2226грн. 80коп. позивачем суду не представлені.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор", м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 22 838 грн. 48 коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 19651грн.20коп., індексу інфляції у розмірі 2260грн.87коп. та 3% річних у сумі 926грн.41коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (юридична адреса: 83018, м. Донецьк, вул. Орбіти, будинок 13, код ЄДРПОУ 32002517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор" (юридична адреса: 83077, м. Донецьк, вул. Артемівська, будинок 379, код ЄДРПОУ 32794459) основний борг у сумі 19651грн.20коп., 3% річних у сумі 29грн.07коп., індекс інфляції у розмірі 275грн.11коп., у відшкодування витрат на оплату державного мита 199грн.56коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 206грн.21коп., витрат пов'язаних з проведенням судової технічної експертизи документів 1202грн. 85коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 897грн.34коп. та індексу інфляції у сумі 1985грн.76коп. - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (юридична адреса: 83018, м. Донецьк, вул. Орбіти, будинок 13, код ЄДРПОУ 32002517) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а, ЗКПО № 02883133) витрати, пов'язані з проведенням судової технічної експертизи документів в сумі 1945грн. 69коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор" (юридична адреса: 83077, м. Донецьк, вул. Артемівська, будинок 379, код ЄДРПОУ 32794459) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а, ЗКПО № 02883133) витрати, пов'язані з проведенням судової технічної експертизи документів в сумі 281грн. 11коп.

У судовому засіданні 10.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.