Рішення

від 24.04.2012 по справі 27/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/262 24.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Третя особа Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» Дрозденко Микола Миколайович провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 23 649, 19 грн. Суддя Дідиченко М.А . Секретар Приходько Є.П. Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 19.12.2011 року; Від відповідача: Від третьої особи:ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 02.11.2011 року; Дрозденко Микола Миколайович

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у сумі 23 649, 19 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.08.2009 року на перехресті вулиць Героїв Севастополя -вул. Стражеско в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, під управлінням гр. ОСОБА_5, який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0033997/1012/08 та автомобіля ЗАЗ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_1

Позивачем було виплачено власнику автомобіля Фольксваген, д.н. НОМЕР_1 страхове відшкодування у розмірі 24 159, 19 грн.

Відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом № ВС/5618663.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування за мінусом франшизи в порядку регресу у розмірі 23 649, 19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 31.10.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2011 року подав докази, витребувані ухвалою суду, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.10.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач не був присутнім під час огляду транспортного засобу.

Представник третьої особи у судовому засіданні 31.10.2011 року подав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 31.10.2011 року оголошено перерву до 15.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2011 року заперечував проти позовних вимог зазначаючи, що він не був запрошений на огляд пошкодженого транспортного засобу, а тому звіт про вартість матеріального збитку наданий позивачем не може вважатися належним доказом розміру збитків.

Представник третьої особи у судовому засіданні 15.11.2011 року заперечував проти вартості матеріального збитку вказаному в звіті № 2661 наданому позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалами суду від 15.11.2011 року призначено судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

20.03.2012 року до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла справа № 27/262 з повідомленням про неможливість дати висновок у зв'язку із ненаданням до 16.03.2012 року автомобіля та його фотознімків у пошкодженому стані, а наданих документів недостатньо для вирішення поставлених судом питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 року поновлено провадження у справі № 27/262 та призначено до розгляду на 23.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2012 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 18 490, 09 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2012 року заперечував проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 23.04.2012 року оголошено перерву до 24.04.2012 року.

представник позивача у судовому засіданні 24.04.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Крім того, позивач зазначив, що немає жодних майнових претензій до третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2012 року заперечував проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки управління державної автомобільної інспекції в місті Києві ГУ МВС України та постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.2009 року у справі №3-3598-1/2009, вбачається, що 04.08.2009 року о 13:30 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110307, д.н. НОМЕР_2, на перехресті вулиць Героїв Севастополя -Академіка Стражеска, при зміні напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпеці маневру, не надав дорогу автомобілю марки Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення, що призвело до механічного пошкодження вказаних транспортних засобів.

Солом'янським районним судом міста Києва від 18.08.2009 року у справі №3-3598-1/2009, ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Фольксваген, д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0033997/1012/08 від 25.09.2008 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»та ОСОБА_6.

Згідно із проведеного автотоварознавчого дослідження, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген, д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження в ДТП складає 18 490, 09 грн.

Як вбачається із страхового акту № 1001/06/12277/S/27258 від 12.10.2009 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»було прийнято рішення про виплату ОСОБА_6 страхового відшкодування у розмірі 24 159, 19 грн.

13.10.2009 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24 159, 19 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 0046603 від 13.10.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль ЗАЗ, д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»укладено поліс № ВС/5618663 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль ЗАЗ, д.н. НОМЕР_2 -і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (страхувальника). Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -510, 00 грн.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодувавши збитки завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_7

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»виникло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що його не було запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу, чим порушив п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до п. 5.2 Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Крім того, звіт про оцінку автомобіля № 2661 від 18.08.2009 року та протокол огляду транспортного засобу від 12.08.2009 року були складені оцінювачем Руденком Юрієм Васильовичем, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8006/08 від 18.11.2008 року за напрямком «Оцінка об'єктів у матеріальній формі», виданного Фондом Державного майна України.

У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача законною, але такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 17 980, 09 грн. (18490, 09 грн. (розмір матеріального збитку) мінус 510, 00 грн. (франшиза)).

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 55; код ЄДРПОУ 32382598), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122; код ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування у розмірі 17 980 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 09 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 80 коп., та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А.

Дата підписання 25.04.2012 року.