Постанова

від 26.04.2012 по справі 28/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 28/22

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Українська транспортна страхова компанія"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 12.04.2011р.

у справі № 28/22 (суддя Копитова О.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "ПЗУ Україна" (позивач)

до Приватного акціонерного товариства

"Українська транспортна страхова компанія"

(відповідач)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю

"Авіабудсервіс" (третя особа)

про стягнення 27 453,74 грн.

В судовому засіданні 26.04.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 28/22 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 24 990,00 грн. страхового відшкодування, 2 463,74 грн. пені, державне мито у розмірі 274,54 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 28/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про те, що винуватець ДТП ОСОБА_2 на момент ДТП виконував свої трудові обов"язки та був водієм ТОВ "Авіабудсервіс", цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем.

Крім цього, апелянт зазначає про безпідставність нарахування пені, оскільки позивач повинен був довести факт належного виконання ним вимог ст.35 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. рішення Господарського суду м. Києва скасовано, прийнято нове, яким у позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. у справі № 28/22 Господарського суду м. Києва скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Єдиною підставою для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. послужило те, що судом не було належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи в апеляційній інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2012р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представником відповідача було подано заперечення на відзив позивача, з яких вбачається, що подорожній лист серії ЛА №037333, виданий 24.09.2007р., не давав працівнику ТОВ "Авіабудсервіс" законних підстав для керування автомобілем 26.09.2007р., оскільки виписувався на один день.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.03.2012р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати, у позові відмовити, в подальшому в судове засідання, призначене на 26.04.2012р. не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.03.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, в подальшому в судове засідання, призначене на 26.04.2012р. не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в жодне судове засідання апеляційної інстанції не з"явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи відзиву позивача на апеляційну скаргу, заперечень відповідача на відзив, враховуючи надані сторонами пояснення в судових засіданнях апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе прийняти рішення у справі у відсутність представників сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2007р. між ОСОБА_3 (далі - страхувальник), Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач, страховиком) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - вигодонабувач) було укладено Договір № 021.23692.3002 страхування транспортних засобів (а.с. 8-17, т. 1), за яким страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Пежо", д.н. НОМЕР_1. (Додаток №1 до Договору страхування, а.с.18, т.1).

Згідно розгорнутої довідки Білоцерківської роти ДПС при УДАЇ ГУМВС України Київській області (а.с. 30-31, т. 1), 26.09.2007р. на 16 км автодороги Київ-Одеса сталася ДТП за участю автомобіля "Пежо", д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_4, автомобіля НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс", під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Шкода Октавіа", д.н. 08-02 , що належить Автогосподарству ГУ МВС України в Київській області, під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2007р. у справі № 3-37923/2007 (а.с. 32, т.1) встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП, у зв"язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 2160 про оцінку майна від 21.11.2007р. (а.с. 33-46, т. 1), складеного ТОВ "Експертно - асистуюча компанія "ЛЕГІОН", матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля "Пежо", д.н. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 27 243,30 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором № 021.23692.3002 страхування транспортних засобів від 15.02.2007р., відповідно до страхових актів № 021.23692.3002.L01.01 від 04.12.2007р. (а.с. 53, т. 1) та № 021.236923002.L01.03 (а.с. 55, т. 1), розрахунку страхового відшкодування до них (а.с. 54, 56, т. 1), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 24 909,79 грн. та 4 295,14 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 28960 від 06.12.2007р. та № 30632 від 02.01.2008р. (а.с. 57-58, т. 1).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль В«ВАЗ 211440В» , НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло за собою заподіяння шкоди автомобілю "Пежо", д.н. НОМЕР_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс".

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, що перебувала за кермом автомобіля В«ВАЗ 211440В» , НОМЕР_2, доведена в судовому порядку постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2007р. у справі №3-37923/2007.

Відтак, ТОВ "Авіабудсервіс" (працівником якого є ОСОБА_2) є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну власнику автомобіля "Пежо", д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження даного автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Авіабудсервіс" по забезпеченому автомобілю НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", на підставі полісу № ВА/9556054 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 59, т. 1). Термін дії полісу з 02.06.2007р. до 01.06.2008р., тип полісу - 1.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивачем двічі було направлено відповідачу заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту. встановленого полісом № ВА/9556054 на суму 25 500,00 грн., що підтверджується листом від 29.12.2009р. вих. № 29426/ДППР (а.с. 60, т. 1) та листом від 08.04.2010р. вих. № 29426-11 (а.с. 62, т. 1).

Відповідно до матеріалів справи лист позивача від 29.12.2009р. отриманий відповідачем 30.12.2009р., а лист від 08.04.2010р. отриманий відповідачем 19.04.2010р. (а.с. 61, 63, т. 1), які залишені відповідачем без задоволення.

Під час розгляду справи відповідачем надано письмову заяву про застосування строку позовної давності в частині позовних вимог в сумі 24909, 79 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Місцевий господарський суд під час прийняття рішення, що оскаржується, дійшов вірного висновку про те, що копіями платіжних доручень № 28960 від 06.12.2007р. та №30632 від 02.01.2008р., підтверджується виконання основного зобов'язання в повному обсязі 02.01.2008р., апеляційну скаргу подано до Господарського суду м. Києва 24.12.2010р. (відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду м.Києва на першому аркушу позовної заяви (а.с. 4, т. 1), тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд посилався на доведеність позивачем фактичного перебування винної у ДТП особи в трудових відносинах з третьою особою, оскільки зазначені обставини, на думку місцевого господарського суду, підтверджуються відповідними довідками ДАІ та постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2008р. в адміністративній справі №3-37923/2007р., встановлення факту керування забезпеченим транспортним засобом без належних правових підстав не позбавляє відповідача обов"язку здійснити регресне відшкодування, а лише надає йому право звернутись до свого страхувальника з регресним позовом.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Поліс №ВА/9556054 є полісом І типу.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за полісом зазначеного типу страхується цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу лише за умови управління транспортним засобом будь-якою особою на законних підставах.

Тобто, для того, щоб відповідач міг нести відповідальність за полісом №ВА/9556054, Позивач повинен був довести суду законність керування транспортним засобом ОСОБА_2 та виконання зазначеною особою своїх трудових обов'язків на момент ДТП.

Документами, що підтверджують законність керування автомобілем у даному випадку є:

1) нотаріально завірена довіреність на управління автомобілем або шляховий лист виданий водію в день ДТП;

2) наказ про призначення ОСОБА_2 на посаду водія ТОВ "Авіабудсервіс".

3) наявність водійського посвідчення, що дає право ОСОБА_2 керувати автомобілем відповідної категорії.

Як на підтвердження законності керування автомобілем В«ВАЗ 211440В» , НОМЕР_2, працівником ТОВ "Авіабудсервіс" ОСОБА_2, останній надав копію відповідного подорожнього листа серії ЛА № 037333.

Однак, відповідно до копії даного подорожнього листа, датою його видачі зазначено 24.09.2007р., в той час як ДТП мала місце 26.09.2007р.

При цьому, в подорожньому листі невідомою особою самовільно дописано ще два дні, на які, ніби-то, було видано зазначений лист.

Відповідно до вимог п. 2.1 наказу Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування", подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи.

Тобто, подорожній лист серії ЛА №037333, виданий 24.09.2007р., не давав працівнику ТОВ "Авіабудсервіс" ОСОБА_2 законних підстав для керування автомобілем В«ВАЗ 211440В» , НОМЕР_2, 26.09.2007p., оскільки виписувався лише на один день.

Що стосується виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов'язків на момент ДТП., колегія судів зазначає наступне.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов"язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №3-37923/2007 р. було встановлено, що ОСОБА_2 на момент ДТП керував автомобілем В«ВАЗ 211440В» , НОМЕР_2, та на момент ДТП працював начальником відділу постачання ТОВ "Авіабудсервіс".

Однак, судова колегія констатує, що у зазначеній постанові лише вказується місце роботи ОСОБА_2 на момент її винесення, а не підтверджується факт виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов'язків у ТОВ "Авіабудсервіс" в день ДТП.

При цьому, наказ про закріплення за ОСОБА_2 автомобіля В«ВАЗ 211440В» , НОМЕР_2, в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції констатує, що позивачем не доведено законність керування ОСОБА_2 транспортним засобом "ВАЗ 211440", д.н. НОМЕР_4, та виконання зазначеною особою своїх трудових обов'язків на момент ДТП., отже, відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

Посилання місцевого господарського суду на те, що встановлення факту керування забезпеченим транспортним засобом особою без належних правових підстав не позбавляє відповідача обов"язку здійснити регресне відшкодування, а лише надає йому право звернутись до свого страхувальника з регресним позовом, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", статтею 38 якого передбачений вичерпний перелік підстав для звернення страховика після виплати страхового відшкодування з регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, і не доведеність законності керування ОСОБА_2 транспортним засобом "ВАЗ 211440", д.н. НОМЕР_4, та недоведеність виконання зазначеною особою своїх трудових обов'язків на момент ДТП, не є підставою для звернення відповідача в подальшому з регресним позовом до свого страхувальника.

Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування, відповідно і вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 28/22 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, про відмову в позові.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2011р. у справі № 28/22 - скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) 140 (сто сорок) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 28/22 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 07.05.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зубець Л.П.

Остапенко О.М.