Ухвала

від 10.05.2012 по справі 670.1-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

УХВАЛА

10.05.2012Справа №5002-23/670.1-2010

За скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Родіна» (вул. Перемоги, буд. 76, с. Новоандріївка, Сімферопольський район, Автономна Республіки Крим, 97511; ідентифікаційний код 03759748)

на дії Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, буд. 150, Київський район, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493; ідентифікаційний код 35053742)

зацікавлена особа (боржник) - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вул. Левченка, буд. 1, Іллічівський район, м.Маріуполь, Донецька область, 87504; ідентифікаційний код 00191129)

по справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Родіна», Сімферопольський район, с. Новоандріївка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь

про розірвання договору та повернення майна

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від скаржника (позивача) - Попович Н.О. - ліквідатор СВК «Агрофірма «Родіна», паспорт серії НОМЕР_1

Від ВДВС - Сулайманова Е.Р.- державний виконавець, посвідчення серії РК №210

Від зацікавленої особи (боржник) - не з'явився

Суть спору: У січні 2010 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Родіна» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про розірвання договору про приєднання підприємства № 2182 від 01.03.2006 р. та про зобов'язання відповідача здійснити повернення цілісного майнового комплексу позивача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 12.04.2011 р. позов задоволено та розірвано спірний договір і зобов'язано відповідача повернути позивачу майно, набуте за договором.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Градова О.Г. - головуючий, Латинін О.А., Євдокімов І.В.) від 23.06.2011 р. зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України (судді: Могил С.К. - головуючий, Борденюк Є.М., Вовк І.В.) від 15.09.2011 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. скасовано, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011 р. залишено без змін.

15.09.2011 р. судом першої інстанції видані накази про примусове виконання рішення.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Родіна» 20.04.2012 р. звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим зі скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 15.03.2012 р. по виконавчому провадженню № 9708751;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції здійснити всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 р. по справі № 5002-23/670.1-2010.

Ухвалою Господарського суду АРК від 23.04.2012р. скаргу було призначено до розгляду.

Представник скаржника в судове засідання з'явився, скаргу підтримав.

Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим також забезпечив явку свого представника в судове засідання, проти скарги усно заперечував.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги згідно ч.2 ст.121-2 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників скаржника, ВДВС суд

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2011 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Родіна» звернувся до Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника.

13 жовтня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у справі №5002-23/670.1-2010, виданого 15 вересня 2011 року Господарським судом АР Крим.

02 березня 2012 р. стягувач звернувся до Господарського суду АР Крим зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції з примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 15 вересня 2011 р. у справі № 5002-23/670.1-2010, а саме на виконання обов'язків щодо здійснення всіх необхідних заходів для своєчасного і повного виконання рішення суду.

15 березня 2012 р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Пров виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно якої виконавчий документ підлягав направленню для виконання за територіальністю, оскільки місцезнаходження боржника знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул. Шевченка, 1.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.04.2012 р. у справі № 5002-33/670.1-2010 у задоволенні скарги було відмовлено з посиланням на те, що ухвала державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2012 року не скасована, виконавче провадження закінчене, а із змісту статей 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що одночасно із закінченням виконавчого провадження припиняються всі заходи, пов'язані з організацією і проведенням виконавчих дій.

Вважаючи, що ухвала державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2012 року є незаконною, скаржник знову звернувся до Господарського суду АРК зі скаргою, в якій просить скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 15.03.2012р. по виконавчому провадженню №9708751; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції здійснити всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 р. по справі №5002-23/670.1-2010.

Суд вважає, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, яким необхідно керуватися при примусовому виконанні судових рішень.

Згідно преамбулі Закону, він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

В процесі розгляду первісної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Родіна» від 02 березня 2012 р. Господарським судом АРК було встановлено, що постанову 15 березня 2012 року про закінчення виконавчого провадження було прийнято з огляду на вимоги статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Однак, суд прийшов до висновку про помилковість вищевказаної позиції державного виконавця з огляду на інші вимоги, викладені у вищевказаній правовій нормі, а саме -те, що право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Так, в матеріалах виконавчого провадження по даній справі міститься заява СВК "Агрофірма "Родіна" від 12 жовтня 2011 року про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника.

Зазначені висновки господарського суду викладені в ухвали від 10.04.2012р. у даній справі, яка набрала законної сили.

Згідно ч.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Однак, державний виконавець не виконав свій обов'язок, передбачений статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не повідомив сторін про прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження шляхом надіслання на їхню адресу, що також було встановлено в процесі розгляду первісної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Родіна».

Представником заявника такі обставини були підтверджені, більш того він пояснив, що йому стало відомо про існування постанови про закриття виконавчого провадження від 15 березня 2012 року тільки у даному судовому засіданні, коли були надані для огляду матеріали виконавчого провадження.

Вказані порушення, допущені державним виконавцем, мали наслідком необізнаність стягувача про хід виконавчого провадження.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови від від 15.03.2012 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду АРК у справі №5002-23/670.1-2010 та у зв'язку із не направленням її копій сторонам, були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого господарського суду АР Крим №04-5/365 від 28.03.2002р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 15.03.2012 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду АРК у справі №5002-23/670.1-2010.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції здійснити всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 р. по справі № 5002-23/670.1-2010.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.