Рішення

від 17.04.2012 по справі 9/135-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р. Справа № 9/135-11

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській

області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»

Третя особа Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

Про стягнення 178 684,57 грн., розірвання договору та повернення майна

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 62 від 23.12.2011 р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 12-03-29/1 від 29.03.2012 р.)

Від третьої особи ОСОБА_3 (дов. № 35-30-5 від 03.01.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про стягнення заборгованості з орендної плати 143 74,85 грн., 4 741,20 грн. пені, 30 188,52 грн. штрафу, розірвання договору оренди від 22.03.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року порушено провадження у справі № 9/135-11 та призначено розгляд справи на 15.11.2011 р.

В судовому засіданні 15.11.2011 р. розгляд справи по суті не розпочався, в судовому засіданні судом оголошено перерву на 01.12.2011 р. за заявою сторін.

30.11.2011 р. через канцелярію господарського суду надійшов зустрічний позов Товариства з з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про визнання зменшення пасажиропотоку у терміналі «В»міжнародного аеропорту «Бориспіль»істотною зміною обставин та розірвання договору оренди № 37-14-101 від 22.03.2011 р. на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.

В судове засідання 01.12.2011 р. представники позивача та третьої особи з'явилися; представник відповідача не з'явився; про розгляд справи був повідомлений належним чином.

01.12.2011 р. в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті; сторонам було роз'яснено їх права та обов'язки; безпосередньо розпочато розгляд позовних вимог по суті; оголошено про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 01.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 20.12.2011 р.

Ухвалою суду від 02.12.2011 р. зустрічну позовну заяву повернуто на підставі ст. 60 ГПК України та п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України.

08.12.2011 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме просив витребувати у Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» дані та інформацію щодо причин та динаміки змін обсягів пасажиропотоку в терміналі «В»Міжнародного аеропорту Бориспіль протягом березня-жовтня 2011 р. у письмовому вигляді та витребувати від Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України дані та інформацію щодо динаміки змін обсягів пасажиропотоку в терміналі «В»Міжнародного аеропорту Бориспіль протягом березня-жовтня 2011 р. у письмовому вигляді.

Зазначене клопотання судом відхилене, оскільки зазначена інформація не є необхідною для розгляду заявлених позовних вимог і не може вплинути на обставини, які досліджуються.

19.12.2011 р. ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт»звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Київської області № 9/135-11 від 02.12.2012 р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. апеляційну скаргу ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт»на ухвалу господарського суду Київської області від 02.12.2012 р. з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з пропуском строку та відсутністю клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

18.01.2012 р. ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» було подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду № 9/135-11 від 27.12.2012 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2012 р. касаційну скаргу ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт»залишено без задоволення; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. без змін.

15.03.2012 р. матеріали справи повернулись до господарського суду Київської області та за резолюцією Голови господарського суду Київської області від 16.03.2012 р. передані для подальшого розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою господарського суду Київської області № 9/135-11 від 16.03.2012 р. розгляд справи призначено на 03.04.2012 р.

02.04.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області вдруге надійшла зустрічна позовна заява б/н від 02.04.2012 р. (вх. 5082 від 02.04.12 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 37-14-101 від 22.03.2011 р. на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.

У судове засідання 03.04.2012 р. представники сторін та третьої особи з'явилися; надали усні пояснення по суті позовних вимог; представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору; яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 03.04.2012 р. у прийнятті зустрічної позовної заяви б/н від 02.04.2012 р. (вх. 5082 від 02.04.12 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про розірвання Договору № 37-14-101 від 22.03.2011 р. відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі.

Ухвалою суду від 03.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 12.04.2012 р.; позивача зобов'язано надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; власне письмове підтвердження того, що у проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справ зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмові пояснення щодо припинення дії договору та акт прийому-передачі спірного майна; відповідача зобов'язано подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; інші докази стосовно заявлених вимог.

06.04.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії акта передачі-приймання орендованого майна від 18.01.2012 р.

11.04.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення копії акта передачі-приймання орендованого майна від 18.01.2012 р. до матеріалів справи.

У судове засідання 12.04.2012 р. представники сторін та третьої особи з'явилися; надали усні пояснення по суті позовних вимог.

Представник позивача заявив усне клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині розірвання договору та повернення майна, яке судом відхилене частково.

Відповідачем у судовому засіданні 12.04.2012 р. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ч.1 ст. 79 ГПК України до розгляду справи № 3/159-11, яке судом відхилене з підстав необґрунтованості та відсутністю підстав, які б свідчили про взаємопов'язаність зазначених відповідачем справ.

12.04.2012 р. в судовому засіданні оголошено перерву на 17.04.2012 р.; представника третьої особи зобов'язано надати копії рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

У судове засідання 17.04.2012 р. представники сторін та третьої особи з'явилися; представник третьої особи надав витребувані документи; представники сторін надали усні пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

22.03.2011 р. між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(Балансоутримувач) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»(Орендар) було укладено договір оренди № 37-14-101 нерухомого майна, що належить до державної власності (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення та частину нежитлового на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 36,0 кв.м. (далі - Майно).

Відповідно до п. 1.2. договору Майно знаходиться на балансі Балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього договору та Акту передачі-приймання Майна. Акт передачі-приймання підписують Балансоутримувач та Орендар.

22.03.2011 року між Балансоутримувачем та Орендарем був підписаний Акт передачі-приймання орендованого Майна, відповідно до якого Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв спірне приміщення.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата здійснюється Орендарем з дати підписання Балансоутримувачем та Орендарем Акту передачі-приймання Майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення Орендарем Майна, що підтверджується підписанням Балансоутримувачем і Орендарем Акту передачі-приймання Майна.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 29 300,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста гривень).

Відповідно до п. 3.3 Орендна плата за перший місяць фактичного користування Майном визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання Майна (дати підписання Акту передачі-приймання Майна).

Відповідно до п. 5.2 договору Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Відшкодовувати експлуатаційні витрати на утримання майна, в тому числі частину суми податку на землю, яка є пропорційна орендованій площі у загальній площі приміщення, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 5.4 договору Орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаний Сторонами.

Орендар зобов'язується щомісячно до 15 числа, Надавати Орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує Орендаря, про перерахування орендної плати до державного бюджету України). На вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах, оформляти відповідні акти звіряння (п. 5.10 договору).

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та Балансоутримувача у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю Балансоутримувач.

ДП «Бориспіль»надало до суду копії рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг, які отримував представник відповідача, що підтверджується підписом даних осіб на реєстрах (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

За ствердження позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем п. п. 5.2, 5.4, 5.10 за період з 22.03.2011 року по 10.10.2011 року, в останнього виникла заборгованість перед Державним бюджетом у сумі 143 754, 85 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»істотними умовами договору оренди є:

1. об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її

індексації);

2. термін, на який укладається договір оренди;

3. орендна плата з урахуванням її індексації ;

4. порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх

нарахування передбачено законодавством;

5. відновлення орендованого майна та умови його повернення;

6. виконання зобов'язань;

7. забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня),

порука, завдаток, гарантія тощо;

8. порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта

оренди;

9. відповідальність сторін;

10. страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

11. обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки

орендованого майна.

Отже, за своєю правовою природою відносини найму носять оплатний характер.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судових засіданнях або через канцелярію суду доказів спростування наявності заборгованості або її погашення не надав та не надіслав, доказів визнання недійсним спірного договору також не надав та не надіслав.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що використання орендованого майна, для розміщення кафе відповідачем було неможливе до отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі, що займає тривалий час, тому відповідач надіслав позивачу лист № 828 від 11.03.2011 року з проханням звільнити його від сплати орендної плати до моменту отримання дозволу.

До матеріалів справи долучено лист № 13-14-839 від 14.04.2011 року, в якому позивач повідомив, що не буде заперечувати проти звільнення відповідача від сплати орендної плати за користування майном за договором оренди № 37-14-101, за умови надання підтвердження того, що майно не використовується.

27.05.2011 року листом № 01-22-2503 Балансоутримувач майна, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»підтвердив, що майно відповідачем не використовується.

На цій підставі відповідач вважає, що в нього не виникло обов'язку сплати орендної плати до Державного бюджету у розмірі 143 754, 85 грн.

В силу приписів ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до ч.6 названої статті ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Правовий аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що звільнення наймача (орендаря) від орендної плати зумовлене наявністю певних обставин, які унеможливлюють використання орендованого майна Орендарем з незалежних від нього причин.

Згідно чинних роз'яснень Вищого арбітражного суду від 25.05.2000р. №02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо.

Наявними у справі документами, зокрема, двостороннім підписаним Актом передачі-приймання орендованого майна від 22.03.2011р., підтверджується, що Орендодавець та Балансоутримувач належним чином виконали свої зобовязання по передачі обєкту оренди Орендарю у користування. Будь-яких доказів того, що Товариству, як Орендарю за Договором, чинились перешкоди у користуванні переданим йому орендованим приміщенням, або доказів того, що це приміщення перебувало у непридатному стані для використання за його цільовим призначенням матеріали справи не містять.

За оцінкою суду, необхідність отримання Орендарем дозвільних документів для відкриття магазину безмитної торгівлі не є обставинами, які у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України дають підстави для звільнення Орендаря від орендної плати за Договором.

До того ж, частиною першою ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Звільнення орендаря від виконання обов'язку по сплаті орендної плати суперечить правовій природі договору оренди, як двостороннього відплатного строкового договору, і не входить до кола прав орендодавця чи балансоутримувача державного майна, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Водночас судом встановлено, що відповідно до п. 14.3 договору, зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за письмовим погодженням Сторін та уповноваженого органу управління. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

Оскільки, сторонами не надано жодного доказу внесення змін до договору щодо інших умов нарахування та сплати орендної плати (з відкладальною умовою), то вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості по орендній платі є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Судом, з метою перевірки наданого позивачем розрахунку суми основного боргу щодо сплати орендної плати, у розписці про оголошення перерви від 12.04.2012 р. було зобов'язано третю особу надати суду рахунки-фактури та Акти прийому-передачі робіт по спірному договору.

Відповідно до долучених до матеріалів справи рахунків-фактур, наданих Балансоутримувачем Орендарю, судом встановлено наступне:

Рахунок-фактура № 904/396 від 31.03.2011 року на суму 12 401, 16 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 7 234,01 грн.;

Рахунок-фактура № 904/1700 від 30.04.2011 року на суму 38 943, 22 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 22 716, 88 грн.;

Рахунок-фактура № 904/1897 від 31.05.2011 року на суму 39 254,74 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 22 898, 60 грн.;

Рахунок-фактура № 904/2046 від 30.06.2011 року на суму 39 411,90 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 22 990, 28 грн.;

Рахунок фактура № 904/2284 від 31.07.2011 року на суму 39 411, 90 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 22 990,28 грн.;

Рахунок фактура № 904/2455 від 31.08.2011 року на суму 39 411, 90 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 22 990,28 грн.;

Рахунок фактура № 904/2507 від 30.09.2011 року на суму 39 451, 27 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 23 013, 24 грн.

Рахунок фактура № 904/2684 від 31.10.2011 року на суму 39 451, 27 грн., з яких до Держбюджету підлягає оплата у розмірі 23 013, 24 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду, відповідач за період з березня 2011 по жовтень 2011 року повинен був сплатити до Державного бюджету 167 846,81 грн. відповідно до виставлених йому рахунків-фактур.

Водночас позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення суми основного боргу (за розрахунком Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області) у сумі 143 754, 85 грн.

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»господарський суд, приймаючи рішення не має права виходити за межі позовних вимог, тому суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення основного боргу у розмірі 143 754, 85 грн. (відповідно до позовної вимоги позивача).

Відповідно до п. 3.10 договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі-приймання Майна включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 3.7 договору, Орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 22.03.2011р. по 10.10.2011 р. складає 4 741,20 грн. (деталізований розрахунок долучений до матеріалів справи).

Перевіривши розрахунок позивача з урахуванням суми основного боргу за позовною вимогою та розрахунком позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв'язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 4 741,20 грн. за розрахунком позивача.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

На цій підставі позивачем нараховано відповідачу 30188,52 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обов'язки суб'єкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (ст. 611 ЦКУ) передбачена можливість одночасного застосування до суб'єкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобов'язання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до суб'єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Згідно із позовом позивач не просить двічі притягнути відповідача до цивільної відповідальності, тобто, до одного і того ж її підвиду.

Статтею 546 ЦКУ передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Тобто як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів.

Статтею 611 ЦКУ передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми вправа вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення, отже правові підстави вважати, що, стягнувши з відповідача пеню та штраф, останній незаконно двічі підданий до відповідальності одного й того ж виду, відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо одночасного застосування пені та штрафу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.09 р. у справі № 12/25-09.

Згідно приписів ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1). Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу) (ч.3).

Відповідно до ст. 617 вказаного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, із матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а також будь-якої інформації щодо наявності випадку або непереборної сили.

Таким чином, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення 30 188,52 грн. штрафу також підлягає задоволенню за розрахунком позивача з урахуванням розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Таким чином правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні.

Крім того, згідно ст. 83 ч.1 п.3 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте відповідач ні в судових засіданнях, ні через загальний відділ господарського суду Київської області не передав документи, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин, збитків на підприємстві, листів із проханням зменшити або не нараховувати неустойку протягом строку дії договору, направлених позивачу, та інших підстав, які можуть слугувати підставою для розгляду судом питання про зменшення розміру неустойки.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір оренди № 37-14-101 нежилого приміщення, що належить до державної власності від 22.03.2011 року, укладений між Регіональним відділення фонду державного майна України по Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» на підставі ст. ст. 651, 782, 783 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч. 2 ст. 782 ЦК України).

Тобто, дана стаття надає право наймодавцю в односторонньому порядку відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3 місяців.

Про реалізацію свого права, наймодавець повинен повідомити свого наймача.

Закон не встановлює строку, протягом якого повинно бути зроблене таке повідомлення, тому логічним буде, в даному випадку, направлення такого повідомлення в розумний строк, протягом якого наймач зможе отримати повідомлення наймодавця та підготувати річ до повернення.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважають розірваним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (наймодавець) до наймача з повідомленням про відмову від договору найму в односторонньому порядку, у зв'язку з несплатою орендних платежів, не звертався.

Лист № 13-14-1363 від 07.06.2011 р., направлений на адресу відповідача, який долучений до матеріалів справи, містить вимогу щодо вжиття відповідачем заходів з погашення заборгованості та надання Регіональному відділенню Фонду державного майна доказів щодо оплати, а також попередження про втрату переважного права на укладення договору оренди на новий термін, у разі несплати орендних платежів.

Тобто, враховуючи документи, надані позивачем та досліджені судом, позивач не скористався своїм правом щодо відмови від договору оренди, встановлений ст. 782 ЦК України.

Проте, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендних платежів з боку орендаря.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В свою чергу, ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України (далі -ГК України) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Приписами ст. 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Зазначений перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в якості підстави для розірвання договору оренди посилався на порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів.

Проте, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 29.03.2011 р. у справі № 16/199 та постанові Вищого господарського суду від 26.12.2011 р.

Згідно з п. 14.3 договору зміни та доповнення або розірвання договору допускаються за письмовим погодженням сторін та уповноваженого органу управління. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом 1 місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача та третьої особи з листом № 1053 від 25.10.2011 р., в якому містилася пропозиція щодо розірвання договору оренди.

21.11.2011 р. ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»надало відповідачу відповідь № 01-22-4154, в якому повідомив, що не заперечує проти припинення терміну дії договору та повідомляє, що Балансоутримувачем буде підготовлено на направлено до органу управляння майном лист щодо погодження дострокового розірвання спірного договору.

Відповіді від позивача з даного приводу відповідачу не надходило.

18.01.2012 р. між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та ТОВ «Інтер'єр Аеропорт»було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди.

Пунктом 1 даного договору сторони домовились про припинення дії спірного договору оренди з 18.01.2012 р., яка направлена на підписання Регіональному відділенню Фонду державного майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна проти отримання даного договору не заперечує.

Проте, станом на час розгляду спору додаткова угода про припинення спірного договору оренди Регіональним відділенням Фонду державного майна не підписана.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна в частині розірвання спірного договору оренди.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути майно -нежитлове приміщення та частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В»загальною площею 36 кв. м. шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до абз. 3 п. 2.4. договору майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Акту передачі-приймання орендованого майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем.

18.01.2012 року Балансоутримувачем та Орендарем було підписано Акт передачі-приймання орендованого Майна до договору від 22.03.2011 № 37-14-101 між Регіональним відділення фонду державного майна України по Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт», відповідно до якого Орендар передав, а Балансоутримувач прийняв спірне майно без будь-яких зауважень щодо стану майна.

Враховуючи викладене, в судовому засіданні 17.04.2012 р. представник позивача та третьої особи не заперечували проти повернення спірного майна та звернулись до суду з усною заявою припинити провадження в частині позовних вимог про повернення майна, в якій просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, а саме у зв'язку з тим, що спірне майно, яке є предметом спору у даній справі, повернуто відповідачем Балансоутримувачу.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки предмет позову у даній справі в частині позовних вимог про повернення майна відсутній та, враховуючи підписання акту передачі-приймання орендованого майна, а також те, що позивач, третя особа та відповідач підтвердили факт повернення майна, то суд припиняє провадження в цій частині у справі № 9/135-11.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Враховуючи викладене, розмір судового збору складає 4 514, 69 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 173, 193, 281 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 627, 782 ЦК України, ст.ст. 49, 80 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»(08300, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, приміщення на першому поверсі галереї терміналу «В»код ЄДРПОУ 33999451) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки,26, код ЄДРПОУ 19028107) 143 754 (сто сорок три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 85 коп. заборгованості за орендну плату; 30 188 (тридцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 52 коп. -штрафу; 4 741 (чотири тисячі сімсот сорок одну) грн. 20 коп. - пені та судовий збір у сумі 4514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 69 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині розірвання договору оренди нежилого приміщення № 37-14-101 в позові відмовити.

4. В частині позовних вимог щодо повернення спірного майна припинити провадження у справі.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 24.04.2012 р.