Постанова

від 04.03.2013 по справі 9/135-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа№ 9/135-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Макоцьоба Ю.А. - представник за довіреністю № 7 від 09.01.2013р.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: Дзюбайло О.О. - представник за довіреністю № 35-30-5 від 02.01.2013р.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2012 р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»

про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 17.04.2012р.

у справі № 9/135-11 (суддя - Сокуренко Л.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»

третя особа: Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 178 684,57 грн., розірвання договору та повернення майна.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть ухвали і апеляційної скарги:

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2012р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 17.04.2012р. у даній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2012 р. та задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням норм чинного законодавства при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, які мають значення для справи. Також апелянт зазначає, що заявником було належним чином доведено обставини неможливості виконання рішення суду з огляду на відсутність відповідних грошових коштів на рахунках відповідача, про що свідчить відповідна довідка.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. апеляційна скарга ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» прийнята до провадження, її розгляд призначено на 04.03.2013р.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування доводів, викладених у відзиві третя особа вказує на те, що відстрочка виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, тоді як апелянтом вказані обставини не доведено. А тяжке фінансове становище та відсутність грошових коштів на рахунках не є виключними обставинами.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Іоннікова І.А., Ільєнок Т.В.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2013р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 08801537.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 04.03.2013р. заперечили проти доводів апелянта та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 17.04.2012 року (повне рішення складено 24.04.2012 року) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 178 684,57 грн., розірвання договору та повернення майна задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області 143 754 грн. 85 коп. заборгованості по орендній платі; 30 188 грн. 52 коп. - штрафу; 4 741 грн. 20 коп. - пені та судовий збір у сумі 4514 грн. 69 коп. В частині вимог про розірвання договору оренди від 22.03.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» відмовлено. В частині вимог про повернення майна провадження припинено.

07.05.2012 року на виконання рішення від 17.04.2012 року у даній справі господарським судом Київської області було видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 17.04.2012 р. у справі № 9/135-11 залишено без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2012р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 р. у справі № 9/135-11 - залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2012р. залишено без задоволення заяву ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

12.12.2012 року до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» надійшла заява б/н від 10.12.2012 року про розстрочення виконання рішення господарського суду Київської області від 17.04.2012 р.

Вказана заява обґрунтована тим, що присуджена до стягнення вищенаведеним рішенням сума орендної плати є платою згідно договору за оренду майна, яке відповідачем фактично не використовувалось з огляду на необхідність отримання останнім відповідних дозволів. Також заявник вказував на скрутне матеріальне становище, та те, що у разі негайного виконання рішення і стягнення з боржника відразу всієї суми заборгованості, боржник не зможе розрахуватись за іншими зобов'язаннями перед іншими кредиторами, внаслідок чого його платоспроможність істотно зменшиться та призведе до значних збитків. Крім того, до заяви відповідачем, зокрема, надано суду довідку, підписану директором ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт» про те, що на поточних рахунках відповідача станом на 30.11.2012 р. наявні кошти лише в розмірі 15 701, 93 грн.

За наведених обставин, заявник просив суд розстрочити виконання рішення на період з 29.12.2012 р. по 25.06.2013 р. платежами відповідно до наступного графіку: не пізніше 29.12.2012 р. - 26 171, 00 грн.; не пізніше 25.01.2013 р. - 26 171, 00 грн.; не пізніше 25.02.2013 р. - 26 171, 00 грн.; не пізніше 25.03.2012 р. - 26 171, 00 грн.; не пізніше 25.04.2013 р. - 26 171, 00 грн.; не пізніше 25.05.2013 р. - 26 171, 00 грн.; не пізніше 25.06.2013 р. - 26 173, 26 грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності відповідачем наявності виняткових випадків, які б мали своїм наслідком розстрочити виконання рішення суду.

Київський апеляційний господарський суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку встановив, що господарським судом Київської області правомірно було відмовлено в задоволенні вищенаведеної заяви, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено право звернення вказаних осіб до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Відповідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в основу судового акту про надання, зокрема, розстрочки виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення, за переконанням колегії суддів, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, які і не містять переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно зі ст. 43 ГПК України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з врахуванням необхідності дотримання балансу інтересів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, підставою для розстрочення виконання рішення суду, за доводами заявника, є скрутне фінансове становище та відсутність грошових коштів на рахунках.

Проте, вказані обставини не можуть бути винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» способів виконання рішення суду. Так, відповідно до приписів ст. 96 ЦК України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Заявником обставин відсутності у товариства майна та перевищення суми присудженої до стягнення за судовим рішенням над його вартісною оцінкою жодними доказами в порядку ст. ст. 32-34 ГПК України не обґрунтовано. Апелянт лише обмежившись посиланням на те, що належне йому майно повністю залучено у діяльності.

Крім того, у відповідності до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ч. 1 ст. 44 ГК України).

Таким чином, укладаючи договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідач мав враховувати власний комерційний ризик, який, зокрема, пов'язаний з його зобов'язаннями сплачувати орендну плату в порядку і в розмірі, визначених умовами договору незалежно від наслідків своєї господарської діяльності та отримання відповідних дозволів.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що на час звернення відповідача з даною заявою з моменту видачі наказу на виконання судового рішення у даній справі відповідачем не вчинено жодних дій щодо добровільного виконання рішення суду; не зазначено обставин можливості виконання відповідачем рішення у визначений в графіку терміни з огляду на наявну на рахунках суму в розмірі 15 701, 93 грн., тоді як перший платіж становить 26 171, 00 грн.

Крім того, апелянтом жодними доказами в порядку ст. ст. 32-34 ГПК України не доведено обставин щодо неможливості розрахунку з іншими кредиторами у разі виконання даного рішення негайно, як і наявність такої заборгованості перед іншими кредиторами.

З врахуванням викладеного, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення не надано суду належних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» про надання розстрочки виконання рішення.

Крім того, судова колегія Київського апеляційного господарського суду відзначає, що у даному спорі в разі задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення могла б бути порушена процесуальна рівноправність сторін, визначена приписами ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, що призвело б до врахування негативних наслідків тільки для боржника, хоча перш за все суд повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та недопустимості їх настання незалежно від форм власності.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-5, 32-34, 43, 99, 101 - 106, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2012 року у справі № 9/135-11 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2012р. року у справі №9/135-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №9/135-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 05.03.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Ільєнок Т.В.