Постанова

від 29.08.2012 по справі 9/135-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 9/135-11 Доповідач -суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Євсікова О.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтер"єр-Аеропорт"

на рішення господарського суду Київської області

від 17.04.2012 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 13.06.2012 року

у справі № 9/135-11

господарського суду Київської області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного

майна у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер"єр-Аеропорт"

за участю третьої особи Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 178 684,57 грн., розірвання

договору та повернення майна

за участю представників:

позивача - Чигирин К.Є.

відповідача - не з"явились

третьої особи - Дзюбайло О.О.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 143 754,85 грн., 4741,20 грн. пені, 30 188,52 грн. штрафу, розірвання договору оренди від 22.03.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»та зобов'язання повернути майно.

В листопаді Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»звернулось до цього ж господарського суду із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про визнання зменшення пасажиропотоку у терміналі «В»міжнародного аеропорту «Бориспіль»істотною зміною обставин та розірвання договору оренди № 37-14-101 від 22.03.2011 р. на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2011 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт» повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2012 р., апеляційну скаргу ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт»на ухвалу господарського суду Київської області від 02.12.2011 р. повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з пропуском строку та відсутністю клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

В квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»вдруге подало до цього ж суду зустрічну позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 37-14-101 від 22.03.2011 р. на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, в прийнятті якої ухвалою апеляційної інстанції від 03.04.2012 р. відмовлено.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.04.2012 року (суддя Сокуренко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Іоннікова І.А.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 143 754,85 грн. заборгованості по орендній платі, 4 741,20 грн. пені, 30 188,52 грн. штрафу та судовий збір; в частині розірвання договору оренди нежилого приміщення № 37-14-101 в позові відмовлено; в частині позовних вимог щодо повернення спірного майна провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»просить скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині задоволення позову про стягнення з останнього суми основного боргу, пені та штрафу, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 22.03.2011 р. між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(балансоутримувач) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»(орендар) укладено договір оренди № 37-14-101 нерухомого майна, що належить до державної власності (договір), згідно якого орендодавець за актом приймання -передачі передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення та частину нежитлового на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 36 кв.м., розташоване за адресою: Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до пп. 3.1., 3.2., 5.2., 5.4. договору оплата здійснюється орендарем з дати підписання балансоутримувачем та орендарем акту передачі-приймання майна і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем і орендарем акту приймання - передачі. Орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ та становить 29 300 грн. Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, відшкодовувати експлуатаційні витрати на утримання майна, в тому числі частину суми податку на землю, яка є пропорційна орендованій площі у загальній площі приміщення, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно рахунку-фактури, який надає орендарю балансоутримувач.

Згідно п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В пункті 3.11 договору сторони домовились, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів за період з 22.03.2011 року по 10.10.2011 року у сумі 143 754, 85 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 4 741,20 грн. та штрафу у розмірі 30 188,52 грн., розірвання договору оренди від 22.03.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»та зобов'язання повернути майно.

Відповідно до cтатті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього ж Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов»язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 та частини 4 статті 631 цього ж Кодексу договір є обов"язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

В силу приписів статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на вимоги вищевказаних статей цивільного законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, перевіривши правильність нарахування позивачем суми боргу, обгрунтовано визнали підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за оренду приміщення, строк оплати якої минув, пославшись, при цьому, на відсутність доказів вчинення відповідачу, як орендарю, перешкод у користуванні орендованим приміщенням або доказів перебування його у непридатному для використання стані. Крім того, судами вірно зазначено, що необхідність отримання орендарем дозвільних документів для відкриття магазину безмитної торгівлі не є обставинами, які, в розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України, є підставами для звільнення орендаря від сплати орендної плати за договором.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 цього ж Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу у заявлених розмірах.

Як зазначалось вище, позивачем також заявлено позовні вимоги про розірвання вищезазначеного договору оренди на підставі ст. ст. 782 , 783 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у зв"язку з несвоєчасним внесенням орендарем орендних платежів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, вірно вказав на відсутність доказів повідомлення позивача (наймодавця) про відмову від договору найму у зв'язку з несплатою орендних платежів за користування річчю протягом 3 місяців, що, в силу ст. 782 ЦК України , є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Також суди попередніх інстанцій вірно на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинили провадження у справі в частині позовних вимог щодо повернення спірного майна у зв"язку з відсутністю предмету спору, зважаючи на наявність підписаного між Регіональним відділення фонду державного майна України по Київській області, Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Аеропорт»18.01.2012 року акту приймання-передачі майна, відповідно до якого орендар передав, а балансоутримувач прийняв спірне майно без будь-яких зауважень щодо стану майна.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов"язку відповідача зі сплати позивачу орендних платежів у заявленому періоді з огляду на неможливість використання орендованого приміщення, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Відтак, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер"єр-Аеропорт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року у справі № 9/135-11 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.О. Євсіков