Постанова

від 13.06.2012 по справі 9/135-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 9/135-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача -Круглик О.Ю.,

від відповідача -не з'явились,

від третьої особи - Дзюбайло О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Аеропорт" від 04.05.2012 б/н

на рішення господарського суду Київської області від 17.04.2012

у справі №9/135-11

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Аеропорт", м Бориспіль

третя особа: Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль

про стягнення 178684грн.57коп., розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.04.2012 (суддя Сокуренко Л.В.) частково задоволено позов регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області та стягнуто з ТОВ "Інтер'єр -Аеропорт" 143754грн.85коп. заборгованості за оренду нежитлового приміщення та частини нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу "В" аеропорту Бориспіль по договору №1195 від 22.03.2011 за період з 22.03.2011 по 10.10.2011. Також, стягнуто 30188грн.52коп. штрафу, 4741грн.20коп. пені за період з 16.04.2011 по 10.10.2011 та судовий збір на користь позивача.

Судом відмовлено орендарю в розірванні договору оренди з посиланням на те, що відповідна пропозиція орендаря у його листі від 25.10.2011 за №1053 сприйнята позитивно балансоутримувачем -ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", але і ця пропозиція і домовленість орендаря і балансоутримувача про припинення договору з 18.01.2012 залишена орендодавцем (регіональним відділенням) без відповіді.

Судом припинено провадження у справі в частині зобов'язання повернути орендоване майно, оскільки таке повернення оформлено актом передачі між орендарем і балансоутримувачем від 18.01.2012 до договору від 22.03.2011 №37.14.101.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за орендну плату, пені, штрафу і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що сторонами договору шляхом обміну листами було узгоджено, що відповідач звільняється від сплати орендної плати до моменту отримання дозвільних документів на відкриття магазину митної торгівлі, які в період за який позивач стягує заборгованість з орендної плати відповідачем отримані не були і приміщення відповідачем не використовувалося. Крім того, на думку відповідача, перепискою сторін щодо звільнення останнього від орендної плати внесено зміни до договору в частині звільнення від сплати орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник третьої особи зазначив, що умовами договору не передбачено звільнення відповідача від сплати орендної плати за користування майном, відповідні додаткові угоди сторонами не укладались. Також, третя особа зазначає, що нею та позивачем належним чином виконані свої зобов'язання за договором щодо передачі об'єкту оренди в користування та не створювались обставини, які могли унеможливити його використання. Крім того, виконання зобов'язання з сплати оренди не пов'язано з отриманням відповідачем дозволу Держмитслужби і Держкомкордону, оскільки приміщення яке надається в оренду розташоване за зоною митного контролю (стерильна зона).

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення), однак правом на участь в судовому засіданні не скористався. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

22.03.2011 між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та відповідачем - ТОВ "Інтер'єр-Аеропорт" (орендар) укладено договір оренди № 37-14-101 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення та частину нежитлового на другому поверсі Терміналу "В", загальною площею 36,0 кв.м. (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2. договору майно знаходиться на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Пунктом 5.2 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Відшкодовувати експлуатаційні витрати на утримання майна, в тому числі частину суми податку на землю, яка є пропорційна орендованій площі у загальній площі приміщення, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

22.03.2011 року на виконання умов договору між балансоутримувачем та орендарем був підписаний Акт передачі-приймання орендованого майна, відповідно до якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв спірне приміщення.

ДП "Бориспіль" надано суду копії рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг, які отримував представник відповідача, що підтверджується підписом посадових осіб відповідача на реєстрах.

За ствердженням позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо сплати оренди в останнього виникла заборгованість перед Державним бюджетом у сумі 143 754,грн.85 коп. за період з 22.03.2011 року по 10.10.2011 року.

За таких обставин позивач, як орендодавець, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 143 74грн.85 коп. заборгованості з орендної плати, 4 741грн.20 коп. пені, 30 188грн.52коп. штрафу та з вимогами про розірвання договору оренди, зобов'язання відповідача повернути майно.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користуванням об'єкту оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Основні заперечення відповідача зводяться до того, що використання орендованого майна, для розміщення кафе відповідачем було неможливе до отримання дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі, що займає тривалий час і під час його оформлення відповідач не повинен сплачувати оренду. В підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на листування сторін, а саме:

11.03.2011 відповідач надіслав позивачу лист № 828 з проханням звільнити його від сплати орендної плати до моменту отримання дозволу.

Листом від 14.04.2011 №13-14-839 орендодавець повідомив орендаря, що не заперечує проти звільнення його від сплати орендних платежів, при умові надання підтвердження, що орендоване майно не використовується та за умови отримання дозволу в найкоротший час.

Листами від 27.05.2011 № 01-22-2503 та від 27.05.2011 №01-22-2504 балансоутримувачем підтверджено, що орендоване майно наразі не використовується.

Отже, посилаючись на вказані листи відповідач вважає, що сторонами внесено зміни до договору оренди і відповідача звільнено від сплати оренди на період оформлення дозволу на підставі положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Проте такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки договір оренди за своєю правовою природою є договором відплатним, а звільнення орендаря від орендної плати, може зумовлюватись лише наявністю певних обставин, які виключають можливість використання майна за цільовим призначенням.

Нормою ч. 6 ст. 762 ЦК України, на яку посилається скаржник як на підставу звільнення від орендної плати, передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Однак, матеріали справи не містять жодного доказу того, що майно, передане в оренду, не могло бути використане відповідачем за його цільовим призначенням (розміщення кафе) через обставини, які б не залежали від орендаря, адже, посилання скаржника на необхідність отримання дозвільних документів для відкриття магазину безмитної торгівлі не є обставинами, які б заважали функціонуванню кафе на території орендованого приміщення з вини орендодавця та/або балансоутримувача і які б у розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України давали підстави для звільнення орендаря від орендної плати.

При цьому, доводи скаржника щодо внесення змін до договору оренди відхиляються колегією суддів, оскільки,як вбачається з матеріалів справи, його звернення до позивача відбулось до укладення договору і з приводу можливості звільнення від внесення орендної плати, а не стосовно унесення змін до договору, який надалі було укладено між сторонами без будь-яких умов про несплату орендної плати протягом якогось конкретного періоду часу.

Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за оренду приміщення, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з нього орендної плати в сумі 143754грн.85коп. за період з 22.03.2011 по 10.10.2011. При цьому слід зазначити, що судом першої інстанції при перевірці розрахунку заборгованості з орендної плати встановлено, що сума заборгованості становить 167846грн.81коп. Проте, судом стягнуто суму основного боргу в розмірі вказаному позивачем, в зв'язку з неможливістю вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідачем порушено вимоги договору щодо вчасної оплати оренди, тому є вірними висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 4 741грн.20 коп. за період з 16.04.2011 по 10.10.2011 за розрахунком позивача.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості. На цій підставі позивачем нараховано відповідачу 30188грн.52 коп. штрафу, який правомірно стягнуто судом першої інстанції.

Крім того, необхідно зазначити наступне, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача та третьої особи з листом № 1053 від 25.10.2011, в якому містилася пропозиція щодо розірвання договору оренди.

21.11.2011 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надало відповідачу відповідь № 01-22-4154 та повідомило, що не заперечує проти припинення терміну дії договору та повідомляє, що балансоутримувачем буде підготовлено на направлено до органу управляння майном лист щодо погодження дострокового розірвання спірного договору.

Проте, відповіді від позивача з даного приводу відповідачу не надходило.

Крім того, 18.01.2012 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Інтер'єр Аеропорт" було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди пунктом 1 якої сторони домовились про припинення дії спірного договору оренди з 18.01.2012, яка направлена на підписання Регіональному відділенню Фонду державного майна.

Проте відповіді позивачем з даного приводу також не надоно.

Правомірним є й припинення провадження у справі в частині позовних вимог про повернення майна на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки 18.01.2012 року балансоутримувачем та орендарем підписано Акт передачі-приймання орендованого майна до договору від 22.03.2011 № 37-14-101, відповідно до якого орендар передав, а балансоутримувач прийняв спірне майно без будь-яких зауважень щодо стану майна.

Заперечення відповідача не можуть бути підставою для невиконання умов договору щодо сплати оренди.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 17.04.2012 у справі № 9/135-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Аеропорт" - без задоволення.

2. Справу № 9/135-11 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Іоннікова І.А.