Постанова

від 15.05.2012 по справі 14/444

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 14/444

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Лесковці В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1

на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2011р.

у справі №14/444 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Київської міської клінічної лікарні № 1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської клінічної лікарні № 1 (далі - відповідач) про стягнення 164 894,95грн. заборгованості, з яких 99 870,00 грн. основного боргу, 42 944,10 грн. пені, 6 990,90 грн. штрафу, 11 584,92 грн. інфляційних втрат та 3 505,03 грн. - 3 % річних.

07.12.2011р. представником позивача подано до господарського суду м. Києва заяву про зменшення штрафних санкцій (а.с.52).

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. у справі № 14/444 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 99 870 грн. основного боргу, 30 000 грн. пені, 6 990, 90 грн. штрафу, 11 584,92 грн. інфляційних втрат, 3 505,03 грн. - 3 % річних, а також судові витрати. В решті позову відмовлено. Зазначене рішення вмотивовано тим, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, тоді як зобов'язання по оплаті наданих послуг відповідачем не виконані, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. З урахуванням умов договору та норм законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення суми основного боргу та часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. у справі № 14/444 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не було взято до уваги те, що відповідач є медичним закладом, який фінансується з міського бюджету, а невчасне виконання зобов'язань за договором виникло внаслідок недофінансування відповідача. Також скаржник посилається, що в акті № 1 видачі-прийняття робіт відсутня дата його підписання, у зв'язку з чим є незрозумілим нарахування позивачем штрафних санкцій з 01.08.2010р. Крім того, відповідач зазначає, що в рішенні суду першої інстанції помилково зазначено, що представник відповідача визнав суму боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню. У зв'язку з цим, позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 27.03.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. розгляд справи відкладено на 24.04.2012р. та зобов'язано позивача подати суду додаткові документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. розгляд справи відкладено на 15.05.2012р. у зв'язку з невиконанням ухвали суду від 27.03.2012р. позивача повторно зобов'язано подати суду належним чином засвідчені копії специфікацій (п. 2.4) до Договору № 112-ПБ про надання послуг з прання текстильних виробів від 14.05.2010р. та актів приймання-передачі на кожну партію текстильних виробів (п.1.1.10 Договору).

У судовому засіданні 15.05.2012р. головуючим оголошено та досліджено подані представником позивача на виконання ухвал суду документи, які залучено до матеріалів справи. На запитання головуючого щодо наявності у позивача доказів підписання Акту видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) № 1 саме 01.08.2010р., представник позивача повідомила про відсутність таких доказів.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

14.05.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та Київською міською клінічною лікарнею №1 (замовник) укладено договір № 112-ПБ про надання послуг з прання текстильних виробів (далі - Договір, а.с.22).

Згідно з пунктом 2.1 Договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, а замовник зобов'язався прийняти їх та оплатити згідно з умовами договору та наданими специфікаціями за кодом 1134.

Згідно з п.2.2 Договору сума договору складає 99 870 грн.

Відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 Договору розрахунки за договором проводяться у безготівковому порядку, замовник оплачує вартість наданих послуг протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг.

Відповідно до п. 6.5 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірах, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, від суми простроченого платежу.

Згідно з пунктом 6.7 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг виконавець має право відмовитися від договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України) або відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 236 Господарського кодексу України застосувати до замовника наступну оперативно-господарську санкцію: припинити надання послуг до моменту погашення замовником заборгованості з урахуванням інфляційної складової боргу, штрафних санкцій та процентів, передбачених договором.

Згідно з п. 6.10 Договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань припиняється одночасно зі спливом позовної давності, зазначеної у п. 8.3.2 Договору.

У пунктах 8.3.1 та 8.3.2 Договору визначено, що загальна позовна давність складає 5 років. Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору не оплатив надані позивачем за Договором послуги, факт надання яких, підтверджується підписаним між сторонами Актом видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) № 1 від 01.08.10 р. у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги у сумі 99 870 грн. Вказану суму заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи вимогу про стягнення основної суми боргу дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову в цій частині з огляду на таке.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, встановлених договором.

Таким чином обов'язок позивача надати послугу кореспондується з обов'язком відповідача оплатити її вартість на умовах укладеного між сторонами Договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання його сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи той факт, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з прання текстильних виробів на загальну суму 99 870 грн., що підтверджується, зокрема, оформленим та підписаним сторонами Актом видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) № 1.

Факт надання позивачем відповідачу послуг за Договором не спростовано і відповідачем. Посилання ж останнього на те, що про надання послуг відповідачу нічого невідомо та на відсутність в бухгалтерії відповідної документації, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки, по-перше, окрім підпису на вказаному Акті від імені замовника, містяться також печатка відповідача та відмітка про затвердження Акту керівником відповідача з його підписом. По-друге, відповідність підпису представника відповідача підпису керівника відповідача ОСОБА_3 відповідачем не оспорюється. Відтак, колегія суддів вважає, що названий вище Акт видачі-прийняття робіт є належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та свідчить про надання ним послуг з прання та прийняття цих послуг відповідачем «без претензій» сторін (а.с.23).

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано копії Актів здачі текстильних виробів в обробку та приймання текстильних виробів з обробки на 621 аркуші за період з 14.05.2010р. по 31.07.2010р., які також свідчать про надання позивачем відповідачу відповідних послуг.

Згідно з п.5.3 Договору замовник оплачує вартість наданих послуг протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг.

Хоча в Акті не зазначено дату його підписання сторонами, однак підписаний обома сторонами Акт видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) № 1 на суму 99 860 грн., який по суті є Актом про надання послуг (п.5.3 Договору), було додано позивачем до позовної заяви, яку подано в суд 12.10.2011р., а отже, на час прийняття рішення суду строк оплати настав.

Отже, вимога про стягнення основного боргу у сумі 99 870 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 42 944,10 грн. пені, 6 990,90 грн. штрафу, 11 584,92 грн. інфляційних втрат та 3 505,03 грн. - 3 % річних, колегія суддів зазначає таке.

Невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги з прання текстильних виробів та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості доведено належними доказами та не спростовано відповідачем.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині застосування штрафних санкцій, які передбачені як законом так і умовами Договору, позивач обґрунтовує неналежним виконанням зобов'язання зі сплати за надані послуги, надання яких, підтверджується Актом №1, підписаного, як вказує позивач 01.08.2010р.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції, посилаючись на ст.530 ЦК України, з урахуванням заяви про зменшення штрафних санкцій, визнав правомірними вимоги та задовольнив частково позов.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки рішення в цій частині прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, що полягає у наступному.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт надання послуг та їх прийняття підтверджується наявним у матеріалах справи Актом видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) №1 (а.с.23).

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 Договору розрахунки за договором проводяться у безготівковому порядку, замовник оплачує вартість наданих послуг протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг.

Згідно з п. 5.4 Договору на підставі акту приймання-передачі, зазначеного у п. 3.2 Договору, виконавцем складається акт про надання послуг, щодо кожної партії текстильних виробів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних посилається на те, що Акт видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) №1 підписано сторонами 01.08.2010р. і, оскільки відповідачем не виконано умови Договору, вважає, що останнім допущено прострочення виконання з 07.08.2010р.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджено наявну у матеріалах справи копію названого Акту і вбачається, що у ньому відсутнє зазначення дати його підписання сторонами. У витребуваному та оглянутому у судовому засіданні оригіналі Акту видачі-прийняття робіт (надання послуг з прання текстильних виробів) №1 також відсутня дата його підписання сторонами.

При цьому, колегія суддів враховує, що хоча представник відповідача у суді першої інстанції й посилався на підписання Акту саме 01.08.2010р., проте в суді апеляційної інстанції, зокрема в апеляційній скарзі, представник відповідача заперечив проти підписання Акту саме 01.08.2010р., зазначивши, що Акт не містить дати підписання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оскільки питання про дату підписання Акту №1, як і визначення дати, з якої можливо визнати за позивачем прострочення у розумінні ст.ст. 530, 625 ЦК України, є спірним, а тому, вирішуючи спір у даній справі, суд не може прийняти як належний доказ пояснення представників сторін щодо дати підписання Акту №1 саме 01.08.2010р.

Належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України має бути відповідне проставлення дати на документі - Акті №1, яке в даному випадку відсутнє.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності дати прострочення, погодившись з поясненнями позивача, а тому неправомірно застосував до відповідача господарсько-правові санкції за порушення договірного зобов'язання, припустившись при цьому порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, у даній справі нарахування та стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних не є правомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах та чинному законодавстві, а тому в цій частині у позові слід відмовити.

За таких обставин рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. у справі №14/444 в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2011р. у справі №14/444 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2011р. у справі №14/444 в частині задоволення позову про стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних відмовити.

4. В частині задоволення позову про стягнення 99 870 грн. основного боргу рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 1 (код 01981738) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 998,70 грн. державного мита та 142,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київської міської клінічної лікарні № 1 (код 01981738) 499,37 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 14/444 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Агрикова О.В.

18.05.12 (відправлено)