Постанова

від 15.05.2012 по справі 32/138

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 32/138

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2012р. у справі№ 32/138 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні системи України" доДержавного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" простягнення 124735,62 грн. за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 04.03.2010р. відповідача - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

21.10.2011р. ТОВ "Дорожні системи України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" 124735,62 грн. (в тому числі 109224,80 грн. основного боргу, 11381,22 грн. інфляційних, 4129,60 грн. трьох відсотків річних), з підстав невиконання відповідачем грошових зобов'язань у визначений строк згідно Договору №40/12-09/ на виконання робіт по модернізації метеосистеми встановленої на перевальних ділянках автомобільної дороги М-06 від 08.12.09р.; позов подано на підставі положень статей 530, 536, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 198, 199 Господарського кодексу України.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем порушено умови вказаного договору, що унеможливлює відповідальність відповідача за статтею 614 Цивільного кодексу України.

Також, відповідач надав суду клопотання про зупинення провадження у справі провадження у справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 23.01.2012р. відповідачем подано позовну заяву до Господарського суду міста Києва про визнання Договору №40/12-09/ від 08.12.2009р. та Додаткової угоди № 1 від 24.12.2009р. недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" на користь ТОВ "Дорожні системи України " 109224,80 грн. основного боргу, 11381,22 грн. інфляційних, 4129,60 грн. трьох відсотків річних, витрати по оплаті державного мита в сумі 1247,50 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; видано наказ.

Судове рішення обгрутноване згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України відсутністю підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки не надано доказів, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України встановленими обставинами справи щодо належного виконання позивачем робіт за спірним договором, ненаданням доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за цим договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2012р. (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Суховий В.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване; доводи апеляційної скарги відхилено, як не підтверджені документально; відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами статей 599, 614 Цивільного кодексу України, оскільки ними не взято до уваги, що позивач не виконав та не надав акт виконаних робіт щодо пунктів 1.2.1, 1.2.2 спірного договору; не враховано наявність підстав для зупинення провадження у справі в порядку частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, усно у судовому засіданні відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень.

Відповідач не скористався правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні апеляційного господарського суду 16.03.2012р. відповідач подав заяву про зупинення провадження у цій справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі у зв'язку з поданням позову Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" до ТОВ "Дорожні системи України " у справі № 5011-23/2519-2012 про визнання Договору виконання робіт №40/12-09/ від 08.12.2009р. та Додаткової угоди № 1 від 24.12.2009р. недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 79 цього Кодексу господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі -тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Апеляційною інстанцією досліджено, що провадження у справі №5011-23/2519-2012 було порушено господарським судом м. Києва 02.03.2012р. після прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 02.02.2012р. у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі №32/138, оскільки відповідач не навів обставин, які не можуть бути встановлені у межах цієї справи.

Як встановлено господарським судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2009р. між ТОВ "Дорожні Системи України"(виконавець) та ДП "Укрдорзв'язок"(замовник) було укладено Договір №40/12-09/ на виконання робіт по модернізації метеосистеми встановленої на перевальних ділянках автомобільної дороги М-06.

Пунктом 1.1 цього Договору визначено, що виконавець бере на себе виконання робіт по модернізації метеосистеми " встановленої на перевальних ділянках автомобільної дороги М-06, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю виконані ним роботи.

Відповідно до пункту 2.1 ціна Договору встановлюється в національній валюті України; сума цього Договору складає 168354 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 33 670,80 грн.; загальна вартість з ПДВ -202024,80 грн.

24.12.2009р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору № 40/12-09/ від 08 грудня 2009р. Згідно пункту 4.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) сторони погодили виконати до 31.07.2010р. роботи, зазначені в пунктах 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3, .1.2.4 цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) передбачено, що оплата робіт виконавцю в разі необхідності здійснюється траншами, але не більше 30000грн. на місяць з урахуванням ПДВ, кінцевий розрахунок здійснюється після виконання робіт, зазначених в пунктах 1.2.1, 1.2.2., 1.2.3., 1.2.4. цього Договору на підставі акту виконаних робіт та рахунку -фактури.

Попередніми інстанціями встановлено, що в червні 2010р. сторони Договору підписали та скріпили печатками Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та акти прийомки-передачі обладнання на загальну суму 202024,80 грн., роботи були виконані на суму, зазначену у пункті 2.1 цього Договору та прийняті відповідачем без будь-яких заперечень та зауважень.

Відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково, в сумі 92800грн., тобто заборгованість відповідача за прийняті роботи склала 109224,80грн.

26.08.2011р. позивач направив відповідачеві претензію № 66, в якій просив сплатити суму заборгованості за виконані по Договору № 40/12-09/ роботи в розмірі 109 224,80 грн., претензію відповідач отримав 02.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки Договором не визначено точного строку розрахунків, то відповідач повинен був розрахуватися у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Відповідач мав сплатити заборгованість у сумі 109224,80грн. у строк до 09.09.2011р., однак станом на день прийняття спірного рішення місцевим господарським судом відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, за статтею 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору .

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому за положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності матеріалами справи фактичних обставин, що полягають у належному виконані позивачем договірних зобов'язань; прийняття їх відповідачем; вартості виконаних робіт в сумі 202024,80 грн.; настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання по оплаті робіт відповідно до положень договору, вартості виконаних робіт, приписів наведеного вище законодавства та порушення відповідачем цього зобов'язання; доводи відповідача судами відхилено, як не підтверджені належними доказами.

Відтак, висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 109224,80 грн. основного боргу, 11381,22 грн. інфляційних, 4129,60 грн. трьох відсотків річних є обгрунтованим та відповідає матеріалам справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2012р. у справі № 32/138 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач