Рішення

від 27.06.2008 по справі 10/165/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

27.06.08                                                                                       

Справа №  10/165/06

Суддя  

за позовом товариства

з обмеженою відповідальністю «СЕМ», м. Запоріжжя.

           до відповідача 1 приватного

підприємця ОСОБА_1, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани.

до відповідача 2

приватного підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь.

про визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 08.06.2004 р. та застосування правових наслідків

недійсності правочину.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

від позивача: Лічман

В. Г., довіреність № б/н  від 27.11.07

від позивача: ОСОБА_3,

паспортНОМЕР_1 від 19.09.96

від відповідача1: ОСОБА_4,

свідоцтво НОМЕР_2  від 22.12.07 ;

          від

відповідача 2: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю «СЕМ», м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду з

позовною заявою до відповідача 1 приватного підприємця       ОСОБА_1, Львівська область,

Пустомитівський район, с. Ставчани, та до відповідача 2 приватного підприємця

ОСОБА_2, м. Сімферополь, про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу

будівель і споруд бази відпочинку «Бриз», що розташований в м. Бердянськ

Запорізької області по вул. Макарова, 75, від 08.06.2004 р. Надалі позивач

збільшив свої вимоги та просив господарський суд застосувати  правові наслідки недійсності правочину та зобов'язати

позивача 1 повернути 4/5 частини спірного 

майна і відповідачу 2 1/5 частини майна.      

В обґрунтування своїх вимог позивач

стверджує, що продаж спірного майна відповідачу 1 в розмірі 4/5 частини майна

та відповідачу 2 в розмірі 1/5 частини майна був здійснений на підставі

підробленого рішення загальних зборів учасників товариства, які насправді не

відбувались, та за ціною значно нижче, чим дійсна вартість спірного майна.

Внаслідок цих обставин позивач

посилається на недійсність договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд

бази відпочинку «Бриз»від 08.06.2004 р. та необхідність застосування правових

наслідків недійсності правочину.

Відповідач 1 надав відзив на

позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Відповідач вважає, що договір

купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз»від

08.06.2004 р. відповідає приписам діючого законодавства та статуту ТОВ «СЕМ», а

ціна спірного майна є дійсною та визначена на підставі витягу з реєстру прав

власності на нерухоме майно, наданого Бердянським БТІ.

Відповідач 1 у судовому засіданні

заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що отримав

заяву про збільшення позовних вимог, подану позивачем, лише вчора,  клопотання судом не задовольняється, як

необґрунтоване.

Відповідач 2 відзив не надав та в

судові засідання не з'явився. Відповідач 2 був неодноразово повідомлений

належним чином про місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви,

позивач був власником спірного майна комплексу будівель і споруд бази

відпочинку «Бриз», що розташований в м. Бердянськ Запорізької області по вул.

Макарова, 75. Спірне майно належало позивачу на підставі Свідоцтва про право

власності, виданого виконавчим комітетом Бердянської міської ради 13.05.2003 р.

На думку позивача, відчуження

спірного майна могло відбутися тільки на підставі рішення загальних зборів

учасників товариства, відповідно до приписів ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України.

В порушення цих приписів спірне майно було продане на підставі підробленого

рішення загальних зборів учасників товариства та за ціною значно нижче, чим

дійсна вартість спірного майна.

Підробка рішення загальних зборів

товариства про продаж спірного майна за ціною 470 000 грн. директором

товариства Мирось С.Е. встановлена вироком Бердянського міськрайсуду

Запорізької області від 29.10.2007 р. по справі № 1-873, 2007 рік. Вирок по

справі набув законної сили.

Продаж спірного майна, як зазначає

позивач, за 470 000 грн., що фактично є балансовою вартістю, відбувся під час

скрутного фінансового становища позивача, великої заборгованості і мав

наслідком фінансову неспроможність та банкрутство позивача. Дійсна вартість

спірного майна складає більш ніж 3 000 000 грн.

За спірне майно відповідачі

розрахувались з позивачем частково. Гроші в сумі 94 000 грн. були сплачені

через два місяці після підписання договору відповідачем 2. Відповідач 1 з

позивачем не розрахувався. Разом з тим, відповідно до п. 6 договору  купівлі-продажу комплексу будівель і споруд

бази відпочинку «Бриз»від 08.06.2004 р., покупці провели розрахунки з продавцем

до підписання договору.

Відповідач 1 проти позову заперечує

з підстав, викладених у відзиві. Відповідач 1 наполягає на тому, що розрахувався

з позивачем відповідно до договору, директор         ТОВ «СЕМ»підписав договір відповідно

до своїх повноважень, визначених статутом товариства. Відповідно до статуту

позивача, його статутний капітал складає майже             2 000 000 грн., а тому продаж

спірного майна не може впливати на фінансовий стан позивача.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги

позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203

Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. На підставі ч.1 ст. 215

Цивільного кодексу України суд визнає правочин недійсним внаслідок недодержання

в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 Цивільного

кодексу України.

Саме тому суд на підставі приписів

Цивільного кодексу України, приймаючи рішення, з'ясував невідповідність

договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз», що

розташований в м. Бердянськ Запорізької області по               вул. Макарова, 75, від

08.06.2004 р. актам цивільного законодавства.

         Відповідно до Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 2003 р.) Кодекс

набирає чинності з 01.01.2004 р. і застосовується до цивільних відносин, що

виникли після набрання ним чинності.

Суд розглядає спір про недійсність

договору купівлі-продажу від 08.06.2004 р. на підставі норм Цивільного кодексу

України, які в значній мірі змінили корпоративне законодавство України.

Позивач є господарським

товариством. Саме господарське товариство на підставі  ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України є

власником майна, яке було передане йому учасниками товариства у власність, а

також іншого майна, набутого на законних підставах.

Вартість майна господарського

товариства відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік

та фінансову звітність»відображається в балансі підприємства. На запит

господарського суду управління статистики виконавчого комітету Запорізької

міської ради надало баланс позивача станом на 31.12.2002 р. Пізніше інших

балансів позивач не надавав управлінню статистики.

Як вбачається з вказаного балансу,

вартість основних засобів складає 466 300 грн., кредиторська заборгованість

позивача складає 189 700 грн., дебіторська заборгованість складає 31 600 грн.

Статутний капітал позивача, який заявлений на суму 1 812 500 грн.,

несформований на суму 1 504 300 грн.

При цьому суд бере до уваги вимоги

ст. 115 Цивільного кодексу України, 

відповідно до якої господарське товариство є власником майна, яке саме

було передане йому учасниками товариства у власність, а не заявленого

статутного капіталу. У разі, якщо статутний капітал не був сформований протягом

року, то він згідно ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу підлягає зменшенню.

Установчі документи з реєстрової

справи позивача, які надані державним реєстратором і долучені до матеріалів

справи, свідчать про те, що статутний капітал в сумі 1 812 500 грн. був

заявлений 30.08.2002 р. Але, як свідчать матеріали справи і стверджує позивач,

так і не був сформований.

Відповідно до п. 5 договору

купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз»від

08.06.2004 р. балансова вартість спірного майна складає           466 700 грн., що відповідає вартості

всіх основних засобів позивача.

Крім того, суд враховує і те, що

09.02.2006 р. господарським судом Запорізької області порушена справа про

банкрутство позивача № 19/36/06. В справі про банкрутство позивача встановлено,

що станом на 01.12.2005 р. позивач мав кредиторську заборгованість 1 798 200

грн., а балансова вартість його майна складає 0,00 грн.

Суд також взяв до уваги і те, що

відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи  № 809 від 15.05.08 вартість спірного майна на

день, коли був підписаний договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд

бази відпочинку «Бриз», могла складати 3 240 000 грн. Вартість цих споруд і

будівель бази відпочинку «Бриз»на час проведення експертизи складає 5 225 000

грн.

Відповідачі не надали суду доказів

іншого майнового становища позивача. Ствердження відповідача 1 про те, що майно

товариства і статутний капітал є тотожні 

поняття, суд не сприймає з огляду на наведені аргументи.

Відповідно до ч. 3 ст. 35

Господарського процесуального кодексу України суд взяв до уваги вирок

Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 29.10.2007 по кримінальній

справі № 1-873,2007 рік, що набрав законної сили.

Вироком встановлено, що директором

товариства Мирось С.Е. підроблене рішення загальних зборів позивача (протокол №

3 від 10.05.2004 р.), які насправді не відбувались, про продаж спірного

майна  за ціною 470 000 грн.

08.06.2004 р. Мирось С.Е. надав

виписку з зазначеного протоколу загальних зборів учасників товариства нотаріусу

під час посвідчення договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази

відпочинку «Бриз», що розташований в м. Бердянськ Запорізької області по вул.

Макарова, 75, від 08.06.2004 р.

З огляду на ці обставини, суд

встановив, що загальні збори ТОВ «СЕМ»   

10.05.2005 р. (протокол № 3 від 10.05.2004 р.) не відбувались, і рішення

про продаж спірного майна за ціною 470 000 грн. не приймалось.

Проаналізувавши матеріали справи,

суд прийшов до висновку, що на момент 

підписання договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази

відпочинку «Бриз»це майно складало 100 відсотків майна позивача.

Позивачу, як юридичній особі і

власнику майна, відповідно до ч. 1 ст. 317 і              ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу

України належало право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 98

Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають виключне

право приймати рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50

і більше відсотків майна товариства.

Суд 

також проаналізував Закон України «Про господарські товариства». В

Законі України «Про господарські товариства»відсутні положення, які

унеможливлюють виконання приписів ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України. При

цьому суд виходить з пріоритету Цивільного кодексу України. Що стосується

статуту позивача, на який посилається відповідач 1, то він не може бути

прийнятий до уваги саме внаслідок невідповідності Цивільному кодексу України.

Таким чином, договір

купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз», що

розташований в м. Бердянськ Запорізької області по                       вул. Макарова, 75, від

08.06.2004 був укладений позивачем і відповідачами без рішення  загальних зборів учасників товариства з

обмеженою відповідальністю «СЕМ».

Саме тому договір купівлі-продажу

комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз» суперечить актам цивільного

законодавства і на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає

визнанню недійсним.

У разі недійсності правочину

відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину. На цій підставі відповідач 1 зобов'язаний  повернути 4/5 частини, а  відповідач 2 1/5 частини майна комплексу будівель

і споруд бази відпочинку «Бриз».

Позивач також зобов'язаний

повернути відповідачу 2 отримані по договору купівлі-продажу комплексу будівель

і споруд бази відпочинку «Бриз»94 000 грн. При цьому суд виходить з того, що

відповідач 1 не надав доказів того, що провів розрахунки з позивачем.

Суд виходить з того, що позивач

звернувся з позовом про визнання недійсним правочину та застосування правових

наслідків недійсності правочину відповідно до вимог діючого законодавства

внаслідок порушеного права як сторона по договору.

Заперечення відповідача 1 суд до

уваги не приймає, т.я. всі доводи наведені відповідача 1 спростовуються вище

викладеним.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити. 

2.          Визнати недійсним договір

купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз», що

розташований в м. Бердянськ Запорізької області по вул. Макарова, 75, від

08.06.2004 р.

2. Застосувати наслідки недійсності

правочину договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку

«Бриз», що розташований в м. Бердянськ Запорізької області по вул. Макарова,

75, від 08.06.2004 р.

3. Зобов'язати приватного

підприємця ОСОБА_1 повернути ТОВ «СЕМ»4/5 частини, а приватного підприємця

ОСОБА_2 - 1/5 частини майна комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Бриз»,

що розташований в м. Бердянськ Запорізької області по вул. Макарова, 75. Видати

наказ.

4. Зобов'язати ТОВ «СЕМ»повернути

підприємцеві ОСОБА_2 отримані за договором купівлі-продажу комплексу будівель і

споруд бази відпочинку «Бриз»      94 000

грн. Видати наказ.

5. Стягнути з приватного

підприємця ОСОБА_1,  АДРЕСА_1,   ІНН НОМЕР_3 на користь ТОВ «СЕМ»,

69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 32, 

ЄДРПОУ 32061808, р/р 26007023971001 АБ “Муніципальний”, МФО 313537, 3

829 грн. державного мита та 88 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.Видати

наказ.

6. Стягнути з  приватного підприємця ОСОБА_2,  АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_4, на користь ТОВ

«СЕМ», 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 32,  ЄДРПОУ 32061808, р/р 26007023971001 АБ

“Муніципальний”, МФО 313537, 956 грн. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ

судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                                   

                                              Т.Г.

Алейникова