Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2а/0570/777/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року справа №2а/0570/777/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Лях О.П. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/777/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамак" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька , Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області , Управління Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання здійснити виплату бюджетного відшкодування у розмірі 363 294,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» (надалі позивач, ТОВ «Гайдамак») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання дій ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.10.2011р. №0000091542/0/27538 та від 21.11.2011р. №0000461542/0/31469, зобовязання здійснити виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 363294,05 грн. Також, позивач просить стягнути з ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька сплачений судовий збір.

Постановою суду першої інстанції позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2011 року №0000091542/0/27538 частково на суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 106397 (сто шість тисяч триста девяносто сім) гривень 48 (сорок вісім) копійок та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26599 (двадцять шість тисяч пятсот девяносто девять) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року №0000091542/0/27538 частково на суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 260949 (двісті шістдесят тисяч девятсот сорок девять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52183 (пятдесят дві тисячі сто вісімдесят три) гривні 91 (девяносто одна) копійка.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» (ідентифікаційний код 23352629, місцезнаходження: 83049, м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 20, рахунок № 26006184411003, МФО 335496, ДРУ КБ Приватбанк, м. Донецьк, ІПН 233526205662, свідоцтво платника податку на додану вартість №08039929) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» в деклараціях за звітний податковий період серпень 2001 року та вересень 2011 року у загальному розмірі 362307 (триста шістдесят дві тисячі триста сім) гривень 17 (сімнадцять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька, не погодившись з цим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Гайдамак» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 23352629, місцезнаходження: 83049, м. Донецьк, вул. Олімпієва, б. 20, про що зазначено у відповідному свідоцтві серія А00 №311162.

Згідно свідоцтва №08039929, позивача зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Позивача взято на облік у Східній митниці у якості субєкта зовнішньоекономічної діяльності , про що зазначено у обліковій картці №70000/01/10/005109.

Позивачем подана до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2011р. (вх. № 9007745687 від 19.09.2011р.), у якій останній визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 107 272,00 грн.

До вказаної декларації позивачем додані:

- довідка про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманного у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), у якій визначена частина залишку відємного значення, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а вразі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобовязань декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування - у розмірі 107 272,00 грн., звітні періоди, у яких виникла ця сума, - січень 2011р, червень 2011р., липень 2011р.;

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3), яким визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 107 272,00 грн.;

- заява про повернення бюджетного відшкодування (Додаток 4), у якій визначено бюджетне відшкодування у сумі 107 272,00 грн., що підлягає перерахуванню на рахунок № 26006184411003, МФО 335496, ДРУ КБ Приватбанк, м. Донецьк;

- розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5);

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Копії перелічених документів наявні у матеріалах справи.

З 17.10.2011р. по 19.10.2011р. ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок за серпень 2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 19.10.2011р. №2971/1542/23352629.

Згідно висновку вказаного акту, перевіркою встановлено порушення пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011р. на 107 272,00 грн.

На підставі акту перевірки від 19.10.2011р. №2971/1542/23352629 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011р. №0000091542/0/27538, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107 272,00 грн. за серпень 2011р. по декларації з податку на додану вартість №9007745687, та визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26 818,00 грн.

Також, позивачем подана до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011р. (вх. № 9009000617 від 19.10.2011р.), у якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 261 062,00 грн.

До вказаної декларації позивачем додані:

- довідка про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманного у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), у якій визначена частина залишку відємного значення, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а вразі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобовязань декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування - у розмірі 261 062,00 грн., звітний період, у якому виникла ця сума, - серпень 2011р.;

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3), яким визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 261 062,00 грн.;

- заява про повернення бюджетного відшкодування (Додаток 4), у якій визначено бюджетне відшкодування у сумі 261 062,00 грн., що підлягає перерахуванню на рахунок № 26006184411003, МФО 335496, ДРУ КБ Приватбанк, м. Донецьк;

- розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5);

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

З 14.11.2011р. по 17.11.2011р. ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок за вересень 2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 17.11.2011р. №3488/1542/23352629.

Згідно висновку вказаного акту, перевіркою встановлено порушення пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011р. на 261 062,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17.11.2011р. №3488/1542/23352629 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0000461542/0/31469, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 261062,00 грн. за вересень 2011р. по декларації з податку на додану вартість №9009000617, та визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52212,00 грн.

Із акту перевірки від 19.10.2011р. №2971/1542/23352629 вбачається, що висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість перевіряючи дійшли на підставі наступного.

При перевірці експортних операцій встановлено відхилення з АРМ «Митниця» на суму поставки 1857833,00 грн. Зазначено, що позивач не здійснював експортні операції при декларуванні показника р.2.1 «експортні операції» декларації з податку на додану вартість. Відповідно до 5 ВМД експортером виступали «Евроцемент» та «Мартин плюс».

При цьому зазначено, що якщо власник товарів і відправник є різними особами, то в графі 2 ВМД зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів, що експортується.

Крім того, перевіряючими наведено, що платником до складу податкових зобовязань у серпні 2011р. віднесено такі операції з експорту бурого вугілля та крану, що підтверджують документи декларації та ВМД та не підтверджено АРМ Митниця, у звязку з чим завищено суму відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 107 272,00 грн. та завищене бюджетне відшкодування податку на додану вартість у серпні 2011 року на суму 107 272,00 грн.

Із акту перевірки від 17.11.2011р. №3488/1542/23352629 вбачається, що висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011р. перевіряючи дійшли на підставі наступного.

При перевірці експортних операцій встановлено відхилення з АРМ «Митниця» на суму поставки 2407294,00 грн. Зазначено, що позивач не здійснював експортні операції при декларуванні показника р.2.1 «експортні операції» декларації з податку на додану вартість. Відповідно до 5 ВМД експортером виступав «Мартин плюс».

При цьому зазначено, що якщо власник товарів і відправник є різними особами, то в графі 2 ВМД зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів, що експортується.

Крім того, перевіряючими наведено, що платником до складу податкових зобовязань у вересні 2011р. віднесено такі операції з експорту бурого вугілля, що підтверджують документи декларації та ВМД та не підтверджено АРМ Митниця, у звязку з чим завищено суму відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 261 062,00 грн. та завищене бюджетне відшкодування податку на додану вартість у вересня 2011 року на суму 261 062,00 грн.

Таким чином, із актів перевірок від 19.10.2011р. №2971/1542/23352629 та від 17.11.2011р. №3488/1542/23352629 вбачається, що підставою для твердження про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стало відображенні у вантажно-митних деклараціях у якості експортера інших осіб, а не позивача. Крім того, перевіряючими не враховано отримані позивачем супутні послуги.

Згідно контракту від 02.11.2010р. № 17, додаткової угоди № 1 до нього та специфікації № 1, «Общество с оганиченой ответственностью «ПКФ Лотос» (Республіка Білорусь) придбає, а позивач продає кран гусеничний RDK 630 за 620000,00 російських рублів, умова поставки DAF кордон Україна-Білорусь. При цьому зазначено, що вантажовідправником є ВАТ «Євроцемент -Україна».

Позивачем було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Євроцемент-Україна» договір від 01.12.2010р. № 131/12-10 щодо надання послуг навантажування на вагони зазначеного крану враховуючи матеріали кріплення на суму 14 160,00 грн., у тому числі 2360,00 грн.

Згідно ВМД №807070006/2010/434031 вказаний трактор було експортовано на виконання контракту від 02.11.2010р. № 17 на користь «ООО «ПКФ Лотос».

При цьому, у якості відправника/експортера зазначено ВАТ«Євроцемент-Україна» (графа 2), у якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено позивача (графа 9), а у доповнені № 1 маються посилання на контракт від 02.11.2010р. № 17, додаткову угоду № 1 до нього та специфікацію № 1.

Крім того, у рахунку-фактурі від 28.12.2010р. № 1, що має відповідні проставлені митними органами штампи, у якості постачальника зазначено ТОВ «Гайдамак», а ВАТ«Євроцемент-Україна» зазначено у якості вантажовідправника.

Згідно рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05, з урахуванням додаткової угоди №1, позивач зобовязується передати у власність «ООО «SALT TRADE» вугілля, орієнтовно 30000 50000 тон згідно специфікації № 1, умова поставки DAP кордон Україна-Польща.

Позивачем було укладено з Повним товариством «Мартин-Плюс» договір на транспортне-експедиторське обслуговування від 01.07.2011р. № 07.

Згідно наданих до матеріалів справи копій ВМД на виконання рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 на користь ТОВ «SALT TRADE» було поставлене вугілля.

При цьому у якості відправника/експортера зазначено Повне товариство «Мартин-Плюс» (графа 2), у якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено позивача (графа 9), а у доповнені № 1 маються посилання на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05.

Крім того, у відповідних рахунках-фактурах, що мають відповідні проставлені митними органами штампи, у якості постачальника (продавця) зазначено ТОВ «Гайдамак», а Повне товариство «Мартин-Плюс» зазначено у якості вантажовідправника.

Представник позивача зазначив, що договорів комісії або доручень не укладалось.

Також, у матеріалах справи наявні копії документів, що підтверджують придбання позивачем крану гусеничного RDK 630 у ЗАТ «Донгоробладнання» та вугілля у ТОВ «Лігніт».

Суд зазначає, що всі вказані документи були використані ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька під час проведення документальних позапланових невиїзних перевірок.

В частині позовних вимог про визнання дій відповідача-1 неправомірними суд зазначає, що позивач не зазначив які саме дії, що на думку позивача порушують його права та інтереси, належить визнати неправомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.27, 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене та невизначеність позовних, суд вбачає відсутність підстав для їхнього задоволення в частині визнання неправомірними дій відповідача-1.

В частині позовних вимог про визнання недійсними спірних рішень Суд дійшов наступних висновків.

Згідно пп. «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Підпунктом 14.1.242 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України.

Згідно ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

У відповідності до пп. 195.1.1 п. 195.1 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктами 200.1 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Порядок заповнення граф вантажної митної декларації здійснюється у відповідності до Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247 (в редакції чинній на момент здійснення поставок на користь ООО «ПКФ Лотос» та ТОВ «SALT TRADE»).

У відповідності до пункту 4 розділу «I. Загальні положення» зазначеної Інструкції, відправник - це особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Наведеним положенням не передбачено, що відправник є власником (продавцем) товару.

У відповідності до опису графи 2 «Відправник/Експортер» глави 1 розділу «II. Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції встановлено, що якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника.

При декларуванні товарів, проданих у магазині безмитної торгівлі протягом календарного місяця, зазначаються відомості про власника магазину безмитної торгівлі.

При декларуванні запасів, призначених для споживання, що переміщуються експлуатантом транспортного засобу - резидентом, у графі зазначаються відомості про такого резидента.

При декларуванні товарів та/або транспортних засобів для їх тимчасового вивезення з метою багаторазового переміщення через митний кордон України за однією ВМД зазначаються відомості про особу, якій надано дозвіл на таке переміщення.

При вивезенні (пересиланні) товарів громадянами зазначаються відомості про відправника (при пересиланні) або громадянина, який безпосередньо вивозить ці товари за межі митної території України.

Відомості про осіб наводяться в графі згідно з додатком 2 до цієї Інструкції. Формування ідентифікаційного номера особи, що зазначається в лівому нижньому кутку графи, здійснюється відповідно до положень додатків 3 - 5 до цієї Інструкції.

У додаткових аркушах ВМД форми МД-3 графа не заповнюється.

Таким чином, зазначення у графі 2 «Відправник/Експортер» певної особи не прирівнюється до визначення її у якості продавця за зовнішньоекономічним контрактом.

Натомість, згідно опису графи 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» глави 1 розділу «II. Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції, якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Таким чином, у звязку із зазначенням у вантажно-митних деклараціях у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» ТОВ «Гайдамак», наявністю у додатках до цих вантажно-митних деклараціях посилань на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 та контракт від 02.11.2010р. № 17, а також наявністю рахунків-фактур із відмітками митних органів, згідно яких позивач ї постачальником (продавцем) крану та бурого вугілля, Суд вбачає відсутність підстав для твердження, що позивачем не здійснювались зазначені експортні операції.

Отже, висновок ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька щодо не здійснення позивачем зазначених експортних операцій є безпідставним, та таким що спростовується наданими до перевірки та до матеріалів справи документами. А операції позивача з експорту товарів (супутніх послуг) за рамковим договором купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 та контрактом від 02.11.2010р. № 17, які підтверджені наявними у матеріалах справи та наданими та перевірок вантажно-митними деклараціями, підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

При цьому, згідно позовної заяви та пояснень представника позивача та акту перевірки від 17.11.2011р. №3488/1542/23352629, останнім було сплачено: Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіон» 5247,14 грн., у тому числі 874,52 грн. податку на додану вартість, за розмінний брус; Державному територіально-галузевому обєднанню «Львівська залізниця» 606,85 грн., у тому числі 84,12 грн. податку на додану вартість, за залізничні квитки (направлення директора до відрядження); ДП «Донецька залізниця» 211,54 грн., у тому числі 28,24 грн. податку на додану вартість, за залізничні квитки (направлення директора до відрядження), - які не належать до визначених ст. 274 Митного кодексу України фактичних витрат, що включаються до митної вартості товару, та, відповідно, та відповідно сплачені не за отримані супутні послуги.

Зазначені суми були включені позивачем до відшкодування.

Спірними рішеннями відповідачем-1 були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, згідно якого на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011р. №0000091542/0/27538 підлягає визнанню недійсним частково на суму 106397,48 грн. (107272 грн. - 874,52 грн.) за основним платежем та 26599,37 грн. (26 818,00 грн. 874,52 грн.*25%) штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0000461542/0/31469 підлягає визнанню недійсним частково на суму 260949,64 грн. (261062,00 грн. (84,12 грн. + 28,24 грн.)) за основним платежем та 52183,91 грн. (52212,00 грн. (84,12 грн. + 28,24 грн.)*25%) штрафних (фінансових) санкцій.

В частині позовних вимог щодо виплати суми бюджетного відшкодування, Суд дійшов наступних висновків.

Позивачем просить відшкодувати сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 363294,05 грн. (за серпень 2011р. та вересень 2011р.).

До вказаної суми включено також 874,52 грн. податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіон» та 112,36 грн. податку на додану вартість за господарськими операціями з Державним територіально-галузевим обєднанням «Львівська залізниця» та ДП «Донецька залізниця».

У відповідності до пунктів 200.7, 200.10, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 200.12, 200.13, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, відповідно до викладених норм, вбачається, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується на основі показників сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобовязання з вказаного податку та у випадку відємного значення податку на додану вартість відшкодуванню підлягає частина, що фактично була сплачена платником податку постачальникам товару (робіт, послуг).

Таким чином, законодавець встановлює прямий взаємозвязок між фактично перерахованою до бюджету сумою податку та розміром бюджетного відшкодування.

Недоліків у наданих до перевірки податкових накладних, за якими формовано податковий кредит, відповідачем-1 не виявлено.

В актах перевірок відповідачм-1 не встановлено несплату зазначених сум податку на додану вартість.

На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог, та вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011р. та вересень 2011р. у загальному розмірі 362307,17 грн. (363294,05 грн. - 874,52 грн. - 112,36 грн.).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 197 , 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/777/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/777/2012 - залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: В.В. Попов

О.П. Лях

М.І.Старосуд