Ухвала

від 24.05.2012 по справі 2а-201/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/1587/12Головуючий по 1 інстанції Категорія 10.3.1. Бурлака А.І. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В.А. суддівБородійчука В.Г, Василенко Л. І. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» оскільки народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно ст.6 указаного закону їй з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30.04.2002 року №8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки пенсії мала здійснюватись відповідачем. Всупереч положенням ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст.77 та ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.08р. положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки. Відповідно до положень ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст.1 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Положення ст.22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Зупинення Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дії ст.6 Закону на 2006 рік було грубим порушенням положень Основного закону України. Вважає, що відповідач зобов'язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30% і за 2006 рік також. З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення №10-рп/2008 від 22.05.08р., зокрема в п.5.4 якого було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. 04.08.09р. направив письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату. Відповідач відмовив йому у гарантованому ст.48 Конституцією України та ст.6 Закону праві. Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року - 350 гривень, з 01 квітня

2006 року - 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року - 366 гривень. Також, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року - 380 гривень, з 01 квітня року - 406 гривень, з 01 жовтня 2007 року - 411 гривень. Крім цього, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року - 470 гривень, з 01 квітня року - 481 гривню, з 01 липня 2008 року - 482 гривні й з 01 жовтня 2008 року - 498 гривень. Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить: (4302+4809+5793)х30%: 100-579,30=3891.90грн., де 579.30грн. - отримана сума соціальної допомоги в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік.

Просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891.90грн., зобов'язати відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задоволено частково, визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо виплати ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22.05.08р. по 31.12.08р., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2009 року ,як незаконну, та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін по наступних мотивах.

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Суд встановив, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач визнав, що такі виплати позивачу не проводилися у повному обсязі, а тому суд прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем прав позивача.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України № 21-95-ІУ і виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року, та у 2009 році діяв Закон № 2195-ІУ, яким пенсія підвищувалася на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до статті 6 вказаного Закону України дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд звернув увагу на заперечення відповідача, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Він, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На застосування цієї вимоги закону наполягав відповідач в суді першої інстанції.

Позивач звернувся до суду 02 березня 2009 року та просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 - 2008 роки та в подальшому.

А тому, її позовні вимоги підлягали до задоволення лише за період з 22 травня 2008 року, в межах строку звернення до суду та в межах заявлених вимог, оскільки рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008, на яке посилається позивач як на підставу задоволення позову, вступило в силу 22.05.2008 року і зворотної дії не має, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з цієї дати.

За наведених обставин колегія вважає, що постанова суду обґрунтована наявними у справі доказами, ґрунтується на вимогах закону і підстав для її зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м.Черкаси відхилити.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :