Постанова

від 28.05.2012 по справі 23/149-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2012 № 23/149-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 28.05.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Рада» на рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року (повний текст підписано 17.02.2012 року)

у справі № 23/149-11 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом приватного малого підприємства «Діол»

до 1. Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»;

2. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області;

3. Малого приватного підприємства «Рада»

про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 14.02.2012 року у справі № 23/149-11 задоволено повністю позов приватного малого підприємства «Діол» до комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та малого приватного підприємства «Рада» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, мале приватне підприємство «Рада» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року у справі №23/149-11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В своїх доводах відповідач-3 посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 року поновлено малому приватному підприємству «Рада» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року у справі №23/149-11, зазначену вище апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу МПП «Рада» задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В судовому засіданні представник позивача надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені скаржником в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу МПП «Рада» - без задоволення.

В судове засідання представники відповідачів-1,2 не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, від КП Київської обласної ради «Ірпінське БТІ» та виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області до суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів-1,2.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2001 року між Ірпінською міською радою Київської області (орендодавець) та малим приватним підприємством «Рада» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Центральна (Привокзальна площа), 4-г, площею 390 м2.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що договір укладається на термін до 24.07.2006 року, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до п. 8 рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 07.03.2006 року за №47/1 «Про оформлення правової та технічної документації на об'єкти підприємницької діяльності» затверджено акт державної технічної комісії від 07.02.2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом тимчасового павільйону «Стимул» загальною площею 38 м2 в м. Ірпінь, вул. Привокзальна площа, б/н та доручено Ірпінському БТІ оформити право власності на МПП «Рада».

Пунктом 5 рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2006 року за №96/3 «Про оформлення правової та технічної документації на об'єкти підприємницької діяльності» частково змінено рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 07.03.2006 року за №47/1, а саме, пункт 8 рішення №47/1 від 07.03.2006 року викладено в наступній редакції: «Затвердити акт державної технічної комісії від 07.02.2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом тимчасового павільйону «Стимул» загальною площею 37,9 м2 та присвоїти окрему юридичну адресу торгівельному павільйону м. Ірпінь, Привокзальна площа, 4-г».

На підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2006 року за №96/3 «Про оформлення правової та технічної документації на об'єкти підприємницької діяльності» 08.06.2006 року виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області малому приватному підприємству «Рада» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії ЯЯЯ №628053. Згідно зазначеного свідоцтва мале приватне підприємство «Рада» є власником торгівельного павільйону «Стимул», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Привокзальна площа, 4-г.

08.06.2006 року Ірпінським бюро технічної інвентаризації оформлено право власності малого приватного підприємства «Рада» на торгівельний павільйон «Стимул», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Привокзальна площа, 4-г.

13.09.2007 року рішенням 25 сесії Ірпінської міської ради за №822-25-V «Про продовження терміну оренди земельної ділянки МПП «Рада» в м. Ірпені по вул. Привокзальна площа, 4-г» вирішено продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0390 га для обслуговування торгівельного павільйону «Стимул» строком на 1 рік.

Разом з цим, 01.06.2007 року між Ірпінською міською радою (орендодавець) та приватним малим підприємством «Діол» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення восьмої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради від 22.12.2006 року за №287-8-V для будівництва адміністративно-торговельного комплексу із вбудованими приміщеннями автобусної зупинки, яка знаходиться в м. Ірпені, вул. Центральна (на розі вул. Щорса та Гагаріна).

За умовами пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7985 га.

Відповідно до п. 14 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва адміністративно-торговельного комплексу із вбудованими приміщеннями автобусної станції.

Згідно з п. 15 договору цільове призначення земельної ділянки - будівництво адміністративно-торговельного комплексу із вбудованими приміщеннями автобусної станції.

01.06.2007 року між Ірпінською міською радою та приватним малим підприємством «Діол» підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.11.2009 року за №11/119-09 у справі за позовом приватного малого підприємства «Діол» до Ірпінської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - малого приватного підприємства «Рада» про скасування рішення двадцять п'ятої сесії Ірпінської міської ради №822-25-V від 13.09.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним рішення 25 сесії Ірпінської міської ради №822-25-V від 13.09.2007 року «Про продовження терміну оренди земельної ділянки МПП «Рада» в м. Ірпені по вул. Привокзальна площа, 4-г».

Зазначене вище судове рішення залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2010 року.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 10.09.2010 року за №5143-94-V «Про скасування п. 8 рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №47/1 від 07.03.2006 року та скасування п. 5 рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №96/3» скасовано п. 8 рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №47/1 від 07.03.2006 року та скасовано п. 5 рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №96/3.

Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що зазначене рішення станом на момент прийняття рішення у справі №23/149-11 не скасовано та у судовому порядку не оскаржувалось.

27.09.2011 року позивач звернувся до Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» з вимогою №1 від 27.09.2011 року про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер №150113207 на торгівельний павільйон «Стимул», виданого малому приватному підприємству «Рада» на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.05.2006 року за №96/3 та з вимогою про скасування державної реєстрації права власності малого приватного підприємства «Рада» на торгівельний павільйон «Стимул», яка здійснена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер №150113207.

Листом від 30.09.2011 року за №844 комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» повідомило позивача про те, що питання скасування правовстановлюючих документів віднесені до компетенції суду.

У жовтні 2011 року приватне підприємство «Діол» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та малого приватного підприємства «Рада» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, оскільки, рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 10.09.2010 року за №5143-94-V скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради за №96/3 від 29.05.2006 року, на підставі якого малому приватному підприємству «Рада» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер №150113207, а саме, на торгівельний павільйон «Стимул», то позовна вимога в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 150113207 на торгівельний павільйон «Стимул», виданий малому приватному підприємству «Рада» на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.05.2006 року за №96/3 підлягає задоволенню.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності малого приватного підприємства «Рада» на торгівельний павільйон «Стимул», яка здійснена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 150113207.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

З пункту 2.3 зазначеної вище постанови вбачається, що свідоцтво про право власності може бути скасовано в разі скасування рішення, на підставі якого видане дане свідоцтво.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2012 року за №6/042-11, в якій зазначено, що у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи право постійного користування.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за №7/5 встановлено, що не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Матеріали справи свідчать, що торгівельний павільйон «Стимул» є тимчасовою спорудою, про що зазначено в 1 параграфі договору оренди земельної ділянки від 01.08.2001 року, укладеного між Ірпінською міською радою Київської області та малим приватним підприємством «Рада».

З огляду на зазначені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду. Так, рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 10.09.2010 року за №5143-94-V скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради за №96/3 від 29.05.2006 року, на підставі якого малому приватному підприємству «Рада» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер №150113207, а саме, на торгівельний павільйон «Стимул», то позовна вимога в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 150113207 на торгівельний павільйон «Стимул», виданий малому приватному підприємству «Рада» на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.05.2006 року за №96/3 підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України також передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, частиною 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачені способи захисту таких порушених цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, передбачено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Реєстрація прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), що є органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлювальних документів.

Наведене вбачається з положень ст. 2, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 року №7/5.

Згідно п. 1.4 Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Отже, видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, тобто оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права правовстановлюючих документів.

Вказане свідчить, що органу БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Отже, враховуючи, що позовна вимога в частині скасування свідоцтва серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 150113207 на торгівельний павільйон «Стимул», виданого малому приватному підприємству «Рада» задовольняється судом і зазначене свідоцтво скасовується, то позовна вимога в частині скасування державної реєстрації права власності малого приватного підприємства «Рада» на торгівельний павільйон «Стимул», яка здійснена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №628053 від 08.06.2006 року, реєстраційний номер 150113207 також підлягає задоволенню.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності документально підтверджені та відповідачами не спростовані, а тому вимоги є законними, обґрунтованими належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає безпідставними твердження скаржника щодо закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України з посиланням на рішення від 06.12.2010 року у справі №13/186-09/18/10/17 господарського суду Київської області, яким відмовлено в позові ПМП «Діол» до МПП «Рада», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Підставі позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, судовою колегією досліджено та встановлено той факт, що підстави позовів у справі №13/186-09/18/10/17 та у даній справі є різними, тобто вимога ПМП «Діол» до МПП «Рада» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно у справі №13/186-09/18/10/17 ґрунтується на інших обставинах, ніж позовні вимоги у даній справі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаних норм закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на вищезазначене судова колегія приходить до висновку, що доводи малого приватного підприємства «Рада», які викладені в апеляційній скарзі та надані останнім докази, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року у справі №23/149-11 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Рада» на рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року у справі №23/149-11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 14.02.2012 року у справі №23/149-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №23/149-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Мальченко А.О.