Постанова

від 13.06.2012 по справі 25/470

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 25/470 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Хрипуна О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 20.03.2012 Київського апеляційного господарського суду 10.05.2012 у справі№ 25/470 господарського судуміста Києва за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" на діїВідділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадукт" доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" провизнання договору розірваним та стягнення 2 522 817, 83 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачів 1.Кислий А.С.; 2.повідомлений, але не з'явився; - відповідача - ВДВСНедотопа М.М.; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" звернулось до господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, в якій просило зобов'язати державного виконавця скасувати постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2011 та зняти вищезазначені арешт та заборону відчуження рухомого майна боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2012 у справі № 25/470 (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. -головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Моторний О.А.), зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову державного виконавця Мироненко Н.М. від 23.09.2011 про арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" та оголошення заборони на його відчуження, та зняти арешт накладений на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" у межах суми звернення стягнення 2 414 123, 49 грн. та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" в межах суми боргу.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 у справі № 25/470.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, відповідач посилається на те, що постановою державного виконавця Мироненко Н.М. від 23.09.2011 накладено арешт на майно боржника, балансова вартість якого становить 13 011 794, 68 грн., що більш ніж в п'ять разів перевищує суму, яка стягується за наказом від 17.01.2011 у справі № 25/470.

Задовольняючи скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі накладення державним виконавцем арешту на майно боржника, повинна бути проведена оцінка цього майна та приведений конкретний перелік майна, на який накладається арешт в межах суми звернення стягнення; державним виконавцем у постанові від 23.09.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не визначено перелік майна на який накладено арешт в межах суми звернення стягнення; матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення державним виконавцем оцінки майна, задля визначення його вартості та відповідності вартості цього майна сумі звернення стягнення - 2 414 123,49 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що винесена державним виконавцем постанова від 23.09.2011 про накладення арешту на все майно боржника є такою, що суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на таке.

Відповідно до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем було накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 2 414 123,49 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу .

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і цим законом.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 N 74/5 (чинній на момент винесення оскаржуваної постанови).

Частиною 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника або на окремі предмети.

Отже, в силу наведених норм, державний виконавець для забезпечення реального виконання рішення може винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накласти арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника . При цьому, ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов'язку, при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця, здійснювати опис майна та його оцінку.

До того ж, з огляду на приписи ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту та винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є окремими самостійними способами накладення арешту на майно боржника.

Відтак висновок судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження" не здійснено опис майна та його оцінку є безпідставним.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" звертаючись із скаргою просило зобов'язати державного виконавця зняти арешт та заборону відчуження рухомого майна боржника, в той час як судами попередніх інстанцій зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт накладений на все майно , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш".

Отже, у суду касаційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення скарги відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, яка не ґрунтується на правильному застосуванні приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, користуючись повноваженнями, наданими ст. 111 9 ГПК України, зокрема, правом скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення , вважає за необхідне скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 у справі № 25/470, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 у справі № 25/470 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

О.О. ХРИПУН