Ухвала

від 02.10.2013 по справі 25/470

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 25/470 02.10.13

за позовом: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш», м.Київ

про затвердження мирової угоди

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Недотопа М.М. - по дов.

Позивач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ та позивач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадукт», м.Київ звернулись до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш», м.Київ про визнання договору №Р2997-09/08 від 17.09.2008р. розірваним та стягнення 2 522 817,83 грн., в тому числі, 1 804 877,63 грн. - основного боргу, пені - 596 969,45 грн. та компенсації відсотків за фінансування в розмірі - 120 970,75 грн.

Рішенням від 09.02.2010р. господарського суду м.Києва у справі №25/470 було частково задоволено позовні вимоги та стягнено на користь позивача 1 грошові кошти розмірі 2 401 846,08 грн. та судові витрати в сумі 24 243,13 грн.; в решті позовних вимог судом було відмовлено.

Постановою від 15.04.2010р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 09.02.2010р. господарського суду міста Києва частково скасовано: визнано розірваним договір №Р2997-09/08 від 17.09.2008р.; стягнуто на користь позивача 1 30% передоплати в розмірі 804 877,63 грн., пеню в розмірі 596 969,45 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 12 051,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 224,68 грн.; на користь позивача 2 стягнуто 12 051,74 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постановою від 04.08.2010р. Вищого господарського суду України постанову від 15.04.2010р. Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

17.01.2011р. видано накази про примусове виконання постанови від 15.04.2010р. Київського апеляційного господарського суду.

09.09.2013р. до господарського суду м.Києва надійшла заява б/н від 06.09.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» про затвердження мирової угоди на стадії виконання наказу.

В обґрунтування своєї заяви позивач 1 та відповідач посилаються на досягнення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» домовленості про строки та порядок виплати заборгованості, що визначена наказом від 17.01.2011р. господарського суду м.Києва. До поданої заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» було додано підписану представниками обох господарських товариств мирову угоду б/н від 06.09.2013р.

Позивач 1 в судове засідання 02.10.2013р. не з'явився. Згідно з заявою б/н від 01.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» просило суд відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю усіх представників позивача 1 в інших судових процесах.

Позивач 2 в судове засідання також не з'явився. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадукт» було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач в судове засідання з'явився та надав суду клопотання б/н від 02.10.2013р. про продовження строку розгляду заяви про затвердження мирової угоди та відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів.

Наразі, з огляду на неявку представників позивачів 1, 2, приймаючи до уваги зміст клопотань позивача 1 та відповідача про відкладення розгляду заяви, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, клопотання позивача 1 та відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають, оскільки неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви.

Крім того, судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» не було позбавлено права та можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, а ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» витребуваних судом документів не виключає можливість розгляду заяви про затвердження мирової угоди в судовому засіданні 02.10.2013р.

При цьому, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду заяви, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву б/н від 06.09.2013р. про затвердження мирової угоди, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Як свідчать матеріали справи, постановою від 06.09.2011р. головного державного виконавчого відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження №28485686 з примусового виконання наказу №25/470 від 17.01.2011р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу у розмірі 2 414 123,49 грн.

Крім того, постановою від 24.01.2011р. головного державного виконавчого відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві було відкрито виконавче провадження №32867229 з примусового виконання наказу №25/470 від 17.01.2011р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» боргу у розмірі 12 051,74 грн.

Постановою від 17.11.2011р. виконавче провадження №32867229 було закінчено у зв'язку з виплатою у повному обсязі боржником грошових коштів в сумі 12 051,74 грн. на користь стягувача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт».

Проте, рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу у розмірі 2 414 123,49 грн. виконано у повному обсязі не було.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 4 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

При цьому, мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд мусить виходити з норм ст.13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, а саме: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, зокрема, якщо мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод; мирова угода містить умови, які виходять за межі предмету спору; мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язань сторін.

За висновками суду, подана позивачем 1 та відповідачем мирова угода не підлягає затвердженню судом, оскільки умови мирової угоди від 06.09.2013р. суперечать закону та порушують права інших осіб.

При цьому, господарський суд виходить з того, що ухвалою від 02.01.2013р. господарського суду м.Києва було порушено провадження у справі №5011-46/5-2013 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш». Одночасно, вказаною ухвалою з моменту порушення провадження у справі судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника на весь час провадження справи про банкрутство.

Ухвалою від 22.01.2013р. господарського суду м.Києва, яку було залишено без змін постановою від 12.03.2013р. Київського апеляційного господарського суду, провадження у справі №5011-46/5-2013 та дію мораторію було припинено.

Постановою від 08.08.2013р. Вищого господарського суду України постанову від 12.03.2013р. Київського апеляційного господарського суду та ухвалу від 22.01.2013р. господарського суду м.Києва скасовано, а справу №5011-46/5-2013 передано на розгляд до господарського суду м.Києва.

Таким чином, у зв'язку з скасуванням судом касаційної інстанції ухвали суду від 22.01.2013р., провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» та дію мораторію було продовжено.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що була чинна на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у відповідній редакції мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проте, всупереч викладеним вище вимогам закону позивачем 1 та відповідачем було подано на затвердження суду мирову угоду, умови якої порушують правила мораторію.

Зокрема, пунктом 2 мирової угоди від 06.09.2013р. передбачено, що боржник зобов'язується погасити заборгованість перед стягувачем у розмірі 2 326 004,30 грн. у погоджені сторонами строки та у встановленому мировою угодою порядку.

За змістом п.3 даної мирової угоди боржник гарантує, що погашення заборгованості перед стягувачем, що вказана у п.1 цієї угоди здійснюватиметься наступним чином та у такому порядку: 1 804 877,63 грн. сплачуються боржником до 10.09.2013р., а 521126,67 грн. сплачуються боржником протягом п'яти днів з дня набрання ухвалою господарського суду м.Києва про затвердження цієї мирової угоди законної сили.

При цьому, відповідачем представлено до суду копії платіжних доручень №2520 від 06.09.2013р. на суму 304 877,63 грн., №2521 від 06.09.2013р. на суму 1 100 000 грн. та №2524 від 09.09.2013р. на суму 400 000 грн., з яких вбачається що на виконання п.3 мирової угоди боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш», в період з 06.09.2013р. по 09.09.2013р., тобто під час дії мораторію, було сплачено на користь ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», грошові кошти в сумі 1 804 877,63 грн.

Разом з цим, відповідно до п.70 Постанови №15 від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію.

Таким чином, за висновками суду, представлену мирову угоду не може бути затверджено судом, оскільки умови такого правочину суперечать положенням закону, а саме порушують правила мораторію, який було введено ухвалою від 02.01.2013р. господарського суду м.Києва у справі №5011-46/5-2013 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш».

Одночасно, судом враховано, що в результаті затвердження розглядуваної мирової угоди можливе порушення прав третіх осіб, зокрема, інших кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш», які претендують на грошові кошти боржника.

Крім того, господарський суд критично ставиться до змісту умов мирової угоди, які вже було виконано в минулому, враховуючи, що мирова угода набуває чинності лише з моменту затвердження її судом.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, враховуючи межі здійснення цивільних прав, що встановлені ст.13 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви б/н від 06.09.2013р. позивача 1 та відповідача про затвердження мирової угоди на стадії виконання наказу по справі №25/470.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви б/н від 06.09.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиційними «Юромаш» про затвердження мирової угоди на стадії виконання наказу по справі №25/470.

Суддя М.О . Любченко