Ухвала

від 20.03.2012 по справі 25/470

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 25/470 20.03.12

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві у справі №25/470

За позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»

про визнання договору розірваним та стягнення 2 522 817,83 грн., -

Суддя Морозов С.М.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Мукоїда Л.В. (представник за довіреністю №21-12/11-3 від 21.12.2011р.)

від позивача 2: Бєлінський С.Є. (представник за довіреністю від 01.11.2010р.)

від відповідача (скаржника): Недотопа М.М. (представник за довіреністю №09/01/12 від 10.01.2012р.)

від ДВС: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач-1 та позивач-2 звернулись до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2 522 817,83 грн. та про визнання договору №Р2997-09/08 від 17.09.2008р. розірваним.

09.02.2010р. Господарським судом міста Києва було винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі №25/470.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010р. було скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. залишено без змін.

17.01.2011р. було видано наказ про примусове виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р.

Ухвалою суду від 03.02.2011р. в справі №25/470 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»та відстрочено виконання рішення від 09.02.2010р. на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. залишено без змін.

Ухвалою суду від 04.10.2011р. в справі №25/470 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»та відстрочено виконання рішення від 09.02.2010р. строком до 04.04.2012р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. скасовано, а в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»про відстрочку виконання рішення від 09.02.2010р. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. скасовано, а Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. залишено без змін.

Відповідачем подано до суду скаргу на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Мироненко Н.М. у якій скаржник просить суд зобов'язати державного виконавця скасувати Постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2011р. та зняти вищезазначені арешт та заборону відчуження рухомого майна боржника.

Представники Державної виконавчої служби на розгляд скарги не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідач, в своїй скарзі, також просить суд поновити строк для оскарження дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, оскільки про існування оскаржуваної постанови відповідачу стало відомо лише 07.03.2011р. з мережі Інтернет, а саме даних отриманих з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Дослідивши наведені скаржником підстави та надані до матеріалів скарги докази, суд вважає заяву відповідача про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне:

Згідно наявних в матеріалах справи доказах, судом встановлено, що Постановою державного виконавця від 23.09.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зазначено, що боржником у добровільному порядку наказу суду від 17.01.2011р., а також, зазначеною постановою, накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 2 414 123,49 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Скаржником в своїй скарзі вказано, що при здійсненні виконавчого провадження ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було допущено у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів відповідача. Також скаржником зазначено, що такі дії ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві як, накладення арешту на майно боржника, обмежує здійснення боржником розрахунків з контрагентами, позбавляє можливості розраховуватись з постачальником за техніку. Отже на думку, скаржника, дії ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві віддалили можливість виконання рішення через значне погіршення фінансового стану відповідача та створили передумови для доведення товариства до банкрутства. Окрім того, скаржник звернув увагу суду на те, що ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві накладено арешт на рухоме майно товариства балансова вартість якого становить 13 011 794,68 грн., що більш ніж в п'ять разів перевищує суму стягнення за наказом суду від 17.01.2011р. в справі №25/470.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 р.; ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР), Закону №202/98-ВР, Закону №606-XIV, гл. 31-Г Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), розділ XIV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. (стаття 1 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу»працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Як зазначено ст. 6 цього ж закону працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Як зазначено вище, державним виконавцем було накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 2 414 123,49 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 5 цієї ж статті зазначено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна (стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Отже, у разі накладення державним виконавцем арешту на майно боржника, повинна бути проведена оцінка цього майна та приведений конкретний перелік майна, на який накладається арешт в межах суми звернення стягнення.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Між тим, матеріалами справи, зокрема Постановою від 23.09.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, встановлено, що державним виконавцем не визначено перелік майна на який накладено арешт в межах суми звернення стягнення. Також, матеріали справи взагалі не містять доказів на підтвердження проведення державним виконавцем оцінки майна, задля визначення його вартості та відповідності вартості цього майна сумі звернення стягненням в розмірі 2 414 123,49 грн.

Отже, керуючись викладеними нормами, винесена державним виконавцем Постанови від 23.09.2011р. про накладення арешту на все майно боржника є такою, що суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», а отже має бути скасована у зв'язку з невідповідністю її нормам чинного законодавства.

У відповідності до Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Виходячи з аналізу наведених норм та керуючись ст. 43 ГПК України, яка передбачає, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги скаржника щодо скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№23957083 від 28.01.2011р. є неправомірними.

Відповідно до статті 4 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, винесення державним виконавцем Постанови від 23.09.2011р. про накладенню арешту на майно відповідача та заборону відчуження майна суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження». Отже, доводи скаржника щодо зобов'язання державного виконавця скасувати Постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2011р. та зняти вищезазначений арешт та заборону відчуження рухомого майна боржника визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим господарський суд зобов'язує державну виконавчу службу скасувати Постанову від 23.09.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасувати накладений арешт та заборону.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві скасувати Постанову державного виконавця Мироненко Н.М. від 23.09.2011р. про арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»(код ЄДРПОУ 32849408, адреса: 02160, м. Київ, вул. М. Раскової 11А) та оголошення заборони на його відчуження та зняти арешт накладений на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»(код ЄДРПОУ 32849408, адреса: 02160, м. Київ, вул. М. Раскової 11А) у межах суми звернення стягнення 2 414 123,49 грн. та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш»(код ЄДРПОУ 32849408, адреса: 02160, м. Київ, вул. М. Раскової 11А) в межах суми боргу.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов