Рішення

від 13.02.2012 по справі 9/5007/29/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" лютого 2012 р.Справа № 9/5007/29/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність №12 від 27.01.12р.;

від відповідача ОСОБА_2 - приватний підприємець (паспорт НОМЕР_1);

від третьої особи КП "Бердичівське МБТІ": ОСОБА_3 - довіреність за вих. №3

від 12.01.12р.;

від третьої особи АКІБ "УкрСиббанк": ОСОБА_4 - довіреність №15 від 03.01.12р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" (м.Бердичів Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Бердичів Житомирська область)

За участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог:

1) Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м.Бердичів Житомирська область)

2) Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м.Харків)

про скасування права власності та зобов'язання вчинити певні дії

21 березня 2011 року до господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" до Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської міської ради про скасування права власності, здійснене відповідачем на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 20.01.2006р., та зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нежиле приміщення в м.Бердичеві по вул.Будьонного, 4, загальною площею 162,7 кв.м.

07.04.11р. позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.23-28 т.1), відповідно до якої просить визнати за ТОВ "Інтер-Сервіс" право власності на об'єкт нерухомості - нежиле приміщення загальною площею 150,1 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, та зобов'язати КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на нежиле приміщення загальною площею 150,1 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.04.11р. позов задоволено, скасовано право власності на нежиле приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 162,7кв.м., яке розташоване за адресою: Житомирська область, АДРЕСА_1, здійснене ФОП ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 20.01.2006року; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" право приватної власності на об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 162,7кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язано Комунальне підприємство "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" право приватної власності на вищезгаданий об'єкт нерухомого майна.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.11р. апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.11р. у справі № 9/5007/29/11 задоволено, рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.11р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.11р. касаційну скаргу ТОВ "Інтер-Сервіс" задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.11р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.11р. у справі № 9/5007/29/11 скасовано, а справу № 9/5007/29/11 направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

При новому розгляді ухвалою господарського суду від 14.12.2011р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.04.2011р. Додатково пояснив, що кошти за нежиле приміщення по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 20.01.06р. позивач в повному розмірі не отримав.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги не визнав. Пояснив, що з позивачем розрахувався по договору купівлі-продажу від 20.01.06р. в повному розмірі, що встановлено рішенням господарського суду від 21.02.08р. по справі №12/128-Д за позовом ТОВ "Інтер-Сервіс" до ПП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу.

Представник третьої особи (КП "Бердичівське МБТІ") в судовому засіданні повідомив, що право власності на спірне приміщення зареєстровано за відповідачем та підтримала письмові пояснення, надані суду 30.01.12р.

Представник третьої особи (АТ "УкрСиббанк") позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві (а.с.38-39 т.2). Пояснив, що заборгованість по кредиту не погашена, на даний час триває процедура звернення стягнення на майно. Банк є іпотекодержателем спірного майна.

В судовому засіданні оглянуто справу №12/128-Д за позовом ТОВ "Інтер-Сервіс" до ПП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2006 року між ТОВ "Інтер-Сервіс" (продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 150,1 кв.м комбінату побутового обслуговування, яке розташоване в м. Бердичеві Житомирської області по вул. Будьонного, 4 (а.с.11 т.1).

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області (реєстров. №378) та був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 січня 2006 року.

25 січня 2006 року Комунальним підприємством "Бердичівське МБТІ" Житомирської обласної ради (третя особа) проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (книга №51 номер запису 1223, реєстраційний номер 12843867).

26 січня 2006 року між гр. ОСОБА_2 (позичальник) та АКІБ "Укрсиббанк" (третя особа/банк) було укладено Кредитний договір №10/2006/фм-840/ТТ383 (а.с.40-45 т.2), за умовами якого гр.ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США зі сплатою 12,5% річних з кінцевою датою повернення кредиту - 26 січня 2016 року.

В той же день між ОСОБА_2 та АКІБ "Укрсиббанк" було укладено Договір іпотеки (а.с.46-51 т.2), згідно якого відповідач, з метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №10/2006/фм-840/ТТ383, передав в іпотеку АКІБ "Укрсиббанк" нежиле приміщення загальною площею 150,1 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та є його власністю. Загальна вартість іпотеки склала 349 516,00 грн.

04 листопада 2006 року ФОП ОСОБА_2 подав до зборів засновників ТОВ "Інтер-Сервіс" лист, в якому, у зв'язку з важким матеріальним становищем, просив його зобов'язання по кредитному договору перед АКІБ "УкрСиббанк" взяти товариству на себе не заперечуючи, в такому випадку, на розірванні Договору купівлі-продажу від 20 січня 2006 року. (а.с. 12 т.1).

За вказаних обставин позивач вважає, що між сторонами (ТОВ "Інтер-Сервіс" та ФОП Олесиком О.О.) у порядку, передбаченому чинним законо давством, була досягнута домовленість про розірвання договору купівлі - продажу нерухо мого майна від 20.01.2006р. загальною площею 150,1 кв. м., яке розташоване по АДРЕСА_1

Отже, датою розірвання договору купівлі - продажу, укладеного сторонами 20.01.06р., позивач вважає 04.11.06, тобто дату отримання ТОВ "Інтер-Сервіс" від ПП ОСОБА_2 згоди на юридичний факт.

У зв'язку із розірванням договору та у відповідності до вимог ст.cт.654, 640 ЦК України комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" було скасовано державну реєстрацію права власності на вищевказане майно, яке було зареєстровано за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2

17.07.2008 року право власності на спірний об'єкт було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дубліката договору купівлі-продажу від 20.01.206р. р№378, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу, виданого 09.07.2008 р№3562, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу.

Вважаючи, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 неправомірно повторно провів державну реєстрацію права власності нерухомого майна загальною площею 150,1 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 позивач за захистом порушеного права звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначалось вище, право власності на нерухоме майно ФОП ОСОБА_2 набув на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2006р., укладеного з позивачем.

Вказаний договір позивач вважав розірваним на підставі листа ОСОБА_2 від 04.11.2006р. про надання згоди на розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р.

Разом з тим, не давши ніякої відповіді, 14 грудня 2007 року ТОВ "Інтер-Сервіс" звернулось до господарського суду Житомирської області про розірвання цього договору.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 лютого 2008 року по справі №12/128-Д, яке залишено в силі постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року, було відмовлено в позові ТОВ "Інтер-Сервіс" до ФОП ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог АКІБ "УкрСиббанк" про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 150,1 кв.м комбінату побутового обслуговування по АДРЕСА_1 Житомирської області.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 провів розрахунок з ТОВ "Інтер-Сервіс" за придбане ним нежитлове приміщення, обумовлене Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 січня 2006 року, що підтверджується матеріалами справи №12/128-Д, яка оглядалась в судовому засіданні.

Зокрема, як доказ виконання свого зобов'язання та прийняття його позивачем, відповідачем надано акт звірки розрахунків та приймання-передачі об'єкту купівлі-продажу від 15.12.06р.

З вказаного Акта вбачається, що відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного 20.01.06 та договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу №1/18 від 18.01.06, укладеного між сторонами по справі, розрахунки проведено в повному обсязі. 26.01.2006р. виконавчий директор ТОВ "Інтер-Сервіс" отримав від ПП ОСОБА_2 252500,00грн., 15.12.06 - 328250,00грн. У зв'язку із завершенням розрахунків за вищевказаними договорами об'єкт купівлі-продажу передано ПП ОСОБА_2

Крім цього, позивач неодноразово звертався до господарського суду Житомирської області:

- з позовом до КП "Бердичівського міжміського БТІ" Житомирської обласної ради та СПД ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації спірного Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 січня 2006 року. Рішенням суду від 07 липня 2008 року по справі №5/86-НМ в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

- з позовом до СПД ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" про визнання недійсними актів звірки, взаєморозрахунків та прийому-передачі об'єктів купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року та Договору іпотеки від 26 січня 2006 року. Рішенням судувід 24 грудня 2010 року по справі №3/154-НМ в задоволенні позову було відмовлено.

Крім того, з позовом до ТОВ "Інтер-Сервіс", СПД ОСОБА_2 та КП "Бердичівське міжміське БТІ" Житомирської обласної ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ПАТ "УкрСиббанк" в особі Житомирської філії ПАТ "УкрСиббанк", про переведення прав покупця, усунення перешкод у користуванні приміщенням, спонукання до вчинення певних дій звертався ФОП ОСОБА_7, який з 01 березня 2011 року став виконавчим директором ТОВ "Інтер-Сервіс". Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 лютого 2011 року по справі №3/89-НМ в задоволенні даного позову також було відмовлено.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі майно або набуття цією особою права на майно не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права.

Товариством "Інтер-Сервіс" не надано доказів належності йому права власності на спірне майно.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно ч.1 ст. 657 ЦК України, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п.6 "Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26 травня 2004 року, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

З врахуванням п.1.4 "Тимчасового положення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 20 січня 2006 року нежилого приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 150,1 м2 , що розташоване по АДРЕСА_1, був нотаріально посвідчений та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за СПД ОСОБА_2 та 25 січня 2006 року проведено за ним державну реєстрацію КП "Бердичівський МБТІ" Житомирської облради, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9660610 від 25 січня 2006 року для укладення Кредитного договору №10/2006/фм-840/ТТ383.

Рішеннями господарського суду по справах №12/128-Д та №3/154-НМ встановлено, що відповідач - СПД ОСОБА_2 на виконання своїх зобов'язань по Договору купівлі-продажу від 20 січня 2006 року здійснив оплату за придбане приміщення у розмірі 247500,00 грн. з 252 500,00 грн., зазначених в п.2.1 цього Договору.

Даний договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 січня 2006 року в судовому порядку недійсним не визнано та в установленому законом порядку не розірвано.

Відповідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 188 ГК України).

Зазначена норма встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, такий спір передається на вирішення суду .

Оскільки договір купівлі-продажу від 20 січня 2006 року не містить положень щодо іншого порядку розірвання договору ніж той, що передбачений ст. 188 ГК Україна, то позивач повинен був звернутись до відповідача з пропозицією про розірвання вказаного договору, а при зверненні СПД ОСОБА_2 з такою пропозицією повинен був у двадцятиденний термін повідомити відповідача по справі про результати розгляду його пропозиції. Проте, доказів такого звернення позивач суду не надав, як і не надав суду копії відповіді про результати розгляду пропозиції СПД ОСОБА_2 та доказів звернення до суду з розгляду такого спору.

Відповідно до приписів ст. 654 ЦК України сторони за договором повинні були в письмовій формі оформити факт розірвання Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 січня 2006 року, нотаріально посвідчити та здійснити його державну реєстрацію.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р.

Позивачем не надано доказів щодо взяття на себе зобов'язань СПД ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів та відсотків по Кредитному договору №10/2006/фм-840/ТТ383 від 26 січня 2006 року, саме про передачу яких просив у своєму листі від 04 листопада 2006 року відповідач.

Як зазначив представник АКІБ "УкрСиббанк", заборгованість по кредитному договору №10/2006/фм-840/ТТ383 від 26.01.2006р. не погашена, на даний час триває процедура звернення стягнення на майно.

Отже, позовна вимога про визнання права власності задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про скасування державної реєстрації права власності слід зазначити, що статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України), а не скасування права власності, набутого за Договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому та інше.

Отже, передумовою звернення особи до суду є існування її суб'єктивного права (права на власні дії чи права на дії інших осіб тощо).

Водночас, відсутність в особи суб'єктивного права не може привести до його порушення (невизнання, оспорювання) іншими особами, а відтак, не може бути об'єктом судового захисту.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом. Відповідно, відсутність в особи порушеного права на момент звернення до суду, унеможливлює судовий захист.

Керуючись ст.ст.33,43,44,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 17 лютого 2012 року.

Віддрукувати:

1 - в справу