Постанова

від 14.06.2012 по справі 5020-3/164-379/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 року Справа № 5020-3/164-379/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_2, довіреність №ДВ-90 від 20.03.12р. - ДП "Севастопольський морський торговельний порт";

представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 14.10.10р. - ТОВ "Пилот";

представник третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №1398/15/14-12 від 28.03.12р. - Міністерство інфраструктури України;

представник третьої особи: не з'явився - Севастопольська міська рада;

представник третьої особи: ОСОБА_6, довіреність № б/н від 02.12.11р. -ТОВ "Портланд";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 24 лютого 2012 року у справі № 5020-3/164-379/2011

за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилот";

треті особи: Міністерство інфраструктури України;

Севастопольська міська рада;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд";

про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилот" про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2010р. рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2011р. рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2010р. скасовані, справу передано до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.

Ухвалою суду від 16.03.2011р. суд прийняв справу до провадження та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство інфраструктури України, оскільки Указом Президента України №1/085/2010 від 09.12.2010р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство транспорту та зв'язку України реорганізовано та утворено Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою суду від 12.09.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Севастопольську міську Раду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 лютого 2012 року у справі №5020-3/164-379/2011 (суддя Н. Г. Плієва) позов задоволено частково.

Визнано недійсною Додаткову угоду № 1 (суперфіцій) від 29.12.2007 до договору № 707/167б від 27.07.2007р. про дольову участь в реконструкції будівлі, укладену між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" і товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд".

В задоволенні решти вимог відмовлено. Також, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Визнаючи недійсною Додаткову угоду № 1 (суперфіцій) від 29.12.2007 до договору № 707/167б від 27.07.2007р. місцевий господарський суд зокрема виходив із того, що оскільки земельна ділянка по вул. Портова, 13 не перебуває у власності позивача, а тільки знаходиться у його постійному користуванні, то права на укладання додаткової угоди № 1 (суперфіція) від 29.12.2007 у позивача не було, та вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Суд також дійшов висновку, що спірний договір від 27.07.2007р. №707/167б є змішаним договором з елементами договору підряду та сумісної діяльності, який в силу положень Статуту ДП "Севастопольський морський торговельний порт" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повинен був погоджуватися з уповноваженим органом управління державної власності -Міністерством інфраструктури України, чого зроблено не було, що є підставою для визнання його недійсним. Однак, оскільки відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, місцевий господарський суд відмовив в задоволення позову в частині визнання договору від 27.07.2007р. №707/167б саме з підстав пропуску строку на звернення із даним позовом до суду.

Крім того, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору від 27.07.2007р. №707/167б, місцевий господарський суд відмовив і в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними угод до договору № 1/2 від 28.04.2010 і № 2 від 12.07.2010, оскільки ці додаткові угоди є невід'ємними частинами основного договору та самі по собі не породжують ніяких прав та обов'язків для сторін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що зі змісту укладеного договору №707/167б від 27.07.2007р. про дольову участь в реконструкції будівлі, вбачається, що він фактично є договором про спільно діяльність, оскільки за його умовами і додатковими угодами до нього від 29.12.2007р. №1, від 09.10.2007р. №707/167б, від 28.04.2010р. №1/2, від 12.07.2010р. №2 сторони здійснили дії по розпорядженню нерухомим державним майном (будівлею, земельною ділянкою), яке знаходиться в господарському віданні позивача без погодження з органом управління -Міністерством транспорту та зв'яжу України, що є порушенням чинного законодавства та спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Також, заявник апеляційної скарги стверджує, що додаткова угода №1 від 29.12.2007р. до спірного договору також укладена з порушенням п. 1 ст. 413 ЦК України, оскільки позивач не є власником земельної ділянки, так як є державним, унітарним, транспортним підприємством, яке засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Крім того, позивачем було також заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 березня 2012 року Державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 24 лютого 2012 року у справі №5020-3/164-379/2011, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Котлярової О. Л., Євдокімова І. В.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилот" посилається на те, що спірний договір в частині елементів спільної діяльності не є укладеним в зв'язку з відсутністю погодження його сторін щодо розміру, порядку внесення і використання вкладів у сумісну діяльність, а відтак будучи неукладеним не може бути визнаним судом недійсним. Крім того, спірний договір не передбачає використання державного нерухомого майна в спільній діяльності, в наслідок чого цей договір не потребує погодження із повноважним органом управління.

З огляду на викладене, відповідач просить суд апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити мотивувальну частині оспрюваного рішення (а. с. 105, том 3).

Третя особа -Міністерство інфраструктури України у своїх письмових поясненнях посилається на те, що спірний договір, з огляду на положення ст. ст. 875, 1130, 1131 ЦК України, за своєю правовою природою не є договором про спільну діяльність, а є змішаним договором, що передбачено ст. 628 ЦК України, з елементами договору будівельного підряду (а. с. 108, том 3).

Третя особа - ТОВ "Портланд" посилається на те, що оспорюваний договір не є договором застави і не містить елементів договору оренди, як і інших договорів, спрямованих на відчуження засобів, що є державною власністю, оскільки передача будівельного майданчику для проведення підрядних робіт не породжує припинення майнових прав замовника будівництва щодо цих об'єктів, а відтак доводи позивача щодо необхідності погодження спірного договору із органом управління ДП "Севастопольський морський торговельний порт" є безпідставними.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року, в зв'язку з відпусткою, суддів Котлярову О. Л. та Євдокімова І. В. замінено у складі колегії на суддів Проценко О. І. та Сікорську Н. І. відповідно.

Слід зазначити, що у зв'язку із зміною складу колегії суддів із розгляду апеляційної скарги ДП "Севастопольський морський торговельний порт", строк розгляду даної справи починався заново, що також повністю відповідає позиції Вищого господарського суду України викладений у пункті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 травня 2012 року у справі №5020-3/164-379/2011 розгляд справи було відкладено на 21 червня 2012 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду, в зв'язку із допущеною опискою в даті вікладення розгляду справи, було внесено виправлення до ухвали від 24.05.2012р. шляхом зазначення вірної дати: "14 червня 2012 року о 11 год. 00 хв.", яка була вручена представника сторін під розписку.

В судовому засіданні, 14 червня 2012 року, позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі і наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити мотивувальну частину оспорюваного рішення щодо правової кваліфікації спірного договору.

Представник третьої особи -Міністерства інфраструктури України підтримав апеляційну скаргу та наполягав на зміні мотивувальної частини оспорюваного рішення щодо правової оцінки спірного договору.

Представник третьої особи -ТОВ "Портланд" заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Третя особа -Севастопольська міська рада в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Судова колегія, беручи до уваги те, що явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, який нетямився, тим паче що його відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду, а явку в судове засідання обов'язковою судом не винавалася.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.07.2007р. між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд" був укладений договір № 707/167б про часткову участь у реконструкції будівлі (а.с. 11-18).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що сторони зобов'язуються об'єднати свої внески і спільно діяти задля досягнення господарської мети: реконструкція і введення в експлуатацію будівлі з ТП-62 ДП „Севморторгпорт" (інв. № 52), розташованої за адресою: вул. Портова, 13, м. Севастополь, на земельній ділянці №3 загальною площею 0,3445 га цільового призначення обслуговування будівель і споруд виробничих майстерень (об'єкт), розділ і оформлення сторонами права власності на об'єкт після реконструкції згідно з умовами договору.

09.10.2007р. між сторонами була укладена додаткова угода № 707/1676/1, якою були внесені зміни до договору від 27.07.2007р., а саме фрази про спільну діяльність або виключені, або замінені на "часткову участь" (а.с. 21).

29.12.2007р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 (Суперфіцій) до договору № 707/167 б від 27.07.2007 про часткову участь в реконструкції об'єкта, згідно якої сторони домовились про те, що Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт" (Суперфіціар) надає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" (Суперфіціарій) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації та проведення реконструкції і введення в експлуатацію будівель та споруд виробничих майстерень за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 13. При цьому метою надання в користування земельної ділянки є здійснення Суперфіціаром своїх прав і обов'язків, визначених пунктами 1 і 2 основного договору (а.с. 18-19).

29.12.2007р. сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки по вул. Портова, 13, загальною площею 0,3445 га під забудову (а.с. 20).

Додатковими угодами № 1/2 від 28.04.2010р. та № 2 від 12.07.2010р. сторони передбачили зміну певних положень договору (а.с. 22, 24).

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю "Портланд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Пилот" 31.03.2010р. був укладений договір відступлення права вимоги № 3, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" передає в повному обсязі свої права та обов'язки за договором № 707/1676 від 27.07.2007р. про часткову участь в реконструкції будівлі, а товариство з обмеженою відповідальністю "Пилот" приймає на себе зобов'язання та отримує всі права за вказаним договором.

02.04.2010р. позивачем погоджено укладання цього договору, що підтверджується підписом начальника ДП "Севастопольський морський торговельний порт" на самому договорі та додатку до нього.

01.04.2010р. і 23.06.2010р. були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договору № 3 від 31.03.2010р. про відступлення права вимоги, які також погоджені ДП "Севморторгпорт"

Позивач вважає, що договір № 707/167 б від 27.07.2007р. та додаткові угоди до нього повинні бути визнані судом недійсними, оскільки відповідно до статей 1, 3, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" зазначений договір повинен бути погодженим Міністерством транспорту та зв'язку України, як органом управління державним майном.

Проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Отже, предметом даного спору є визнання недійсним договору про часткову участь у реконструкції будівлі № 707/167 б від 27.07.2007р. та додаткових угод до нього.

Частино 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з договору № 707/167 б від 27.07.2007 про часткову участь у реконструкції будівлі, його предметом є реконструкція і введення будівлі, розподіл і оформлення сторонами права власності на об'єкт після реконструкції згідно з умовами договору.

Підпунктом 1.2.2 пункту 1.2. Договору передбачено, що підприємство придбає майнові права на отримання власності частини об'єкту в розмірі збільшеної частини площ реконструйованої будівлі.

Умовами додаткової угоди № 2 від 27.07.2007 передбачено розподіл площ об'єкта між сторонами. Зокрема, сторони погодили після завершення будівництва провести корегування розподілу часток по фактично збудованих площах об'єкту.

В силу положень ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації таких прав.

Водночас, статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку та прав постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як було встановлено місцевим господарським судом, Севастопольською міською державною адміністрацією державному підприємству «Севастопольський морський торговельний порт»був виданий державний акт серії І-КМ № 005163 від 22.03.2000р. на право постійного користування землею, загальною площею 1,0679 га, у тому числі земельною ділянкою площею 0,3545 га для обслуговування будівель, споруд, виробничих майстерень по вул. Портова.

При цьому, судом з урахуванням положень п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та того, що на час укладення додаткової угоди № 1 (суперфіції), і на даний час, землі державної та комунальної власності в місті Севастополі в натурі (на місцевості) відповідно вимог Закону України «Про розмежування земель державної і комунальної власності»не розмежовані, зроблений вірний висновок про право на розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах міста Севастополя має Севастопольська міська Рада.

Так, статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Частиною 3 статті 413 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до Статуту позивача - Державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт»є державним унітарним транспортним підприємством - морським портом і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державні власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України(а.с. 33-38)

Відповідно до ч.1-4 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

Отже, ДП "СМТП" відповідно до Статуту від 19.09.1997р. є державним унітарним підприємством у розумінні ст.73 ГК України та його майно підприємства перебуває у державній власності

Стаття 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006 №185-V передбачає, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Органом, уповноваженим державою здійснювати функції Держави як власника майна та земель транспорту, реалізовувати повноваження Держави щодо управлення об'єктами нерухомості та землями транспорту є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Таким чином, функції власника Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт», на праві господарського підпорядкування, на час укладення договору, виконувало Міністерство транспорту та зв'язку України.

Також, із умов спірної додаткової угоди випливає, що Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт" надає, а товариство з обмеженою відповідальністю „Портланд" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації та проведення реконструкції і введення в експлуатацію будівель та споруд виробничих майстерень за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 13.

При цьому, стаття 11 Закону України «Про транспорт»від 10.11.1994 №232/94-ВР (у редакції, чинній на час укладення договору) встановлює, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

З урахуванням зазначеного судова колегія дійшла висновку, що позивач всупереч зазначеним приписам надав земельну ділянку для реконструкції і введення в експлуатацію будівель та споруд виробничих майстерень, всупереч встановленого законодавства порядку, без відповідного погодження з Севастопольською міською радою та окрім того, не мав права укладати спірну угоду, оскільки земельна ділянка не знаходиться у його власності, а є державною власністю.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку щодо підставності задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №1 (суперфіція) від 29.12.2007р.

Відносно позовних вимог про визнання недійсним договору про часткову участь у реконструкції будівлі №707/167б від 27.07.2007р., судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із змісту вказаного договору, його предметом є реконструкція і введення будівлі, розподіл і оформлення сторонами права власності на об'єкт після реконструкції згідно з умовами договору.

Підпунктом 1.2.2 пункту 1.2. Договору передбачено, що підприємство придбає майнові права на отримання власності частини обєкту в розмірі збільшеної частини площ реконструйованої будівлі.

Умовами додаткової угоди № 2 від 27.07.2007р. передбачено розподіл площ обєкта між сторонами. Зокрема, сторони погодили після завершення будівництва провести корегування розподілу часток по фактично збудованих площах обєкту.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Частиною другою статті 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, умовами спірного договору визначена мета спільної діяльності - реконструкція і введення будівлі, розподіл і оформлення сторонами права власності на об'єкт після реконструкції згідно з умовами договору, визначені частки сторін у майні, що буде створено внаслідок спільної діяльності, а відтак цей договір містить ознаки договору про спільну діяльність, визначені ст. 1131 ЦК України.

Водночас, за умовами угоди №1 (суперфіція) від 29.12.27р. Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (Суперфіціар) надає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Портланд" (Суперфіціарій) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації та проведення реконструкції і введення в експлуатацію будівель та споруд виробничих майстерень за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 13, тобто предметом цієї угоди є земельна ділянка. З додаткової угоди №1 (суперфіція) вбачається, що вона має ознаки самостійного договору, в якому зазначені його суттєві умови та може роглядатися відокремлено від договору № 707/167 б від 27.07.2007р..

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність з елементами договору будівельного підряду.

Проте, судова колегія вважає, що спірний договір у частині його ознак як договору про спільну діяльність є неукладеним, з огляду на наступне.

Так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає обєднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Виходячи з наведеного, договором про спільну діяльність може бути визнаний правочин, який має такі ознаки:

-обєднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети;

-визначення учасника, уповноваженого згідно з договором на ведення спільних справ (в тому числі ведення бухгалтерської звітності);

-реєстрація в органах податкової служби, якщо це передбачено договором.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору сторони вносять вклади в спільну діяльність, визначені статтею 3 спірного договору і набувають майнові права на оформлення у власність об'єкту після належного виконання зобов'язань кожною із сторін договору. Майно та грошові кошти, передані сторонам як вклад у спільну діяльність, є їх спільною дольовою власністю і враховуються на окремому балансі, який ведеться підприємством (відповідачем).

Водночас, стаття 3 договору передбачає, що для організації спільної діяльності сторони вносять вклади, вартість яких буде визначена додатковою угодою по закінченню розроблення проектно -кошторисної документації.

Проте, додаткова угода щодо визначення вартості цих вкладів між сторонами не укладалася, а відтак між сторонами не було досягнуто згоди відносно істотної умови для такого виду договору, як розмір і порядок внесення вкладів його учасниками.

Крім того, додаткові угоди №77/1676/1 від 09.10.2007р., №1 від 29.12.2007р., №1/2 від 28.04.2010р., №2 від 12.07.2010р. не змінюють правової природи основного договору і також не передбачать вартості і порядку внесення вкладів та не спрямовані на відчуження об'єктів, які належать до державної власності.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Слід зазначити, що укладаючи договір про спільну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

Оскільки глава 77 Цивільного кодексу України не передбачає обов'язкових реквізитів договору про сумісну діяльність, то вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин, слід виходити з того, що такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання, наприклад, мета договору, порядок та умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умови використання результатів сумісної діяльності тощо.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" викладено правову позицію, що зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про не укладення між сторонами договору про спільну діяльність, з огляду на відсутність у нього згоди за всіма істотними умовами такого роду договору (ст. 1131 ЦК України), зокрема щодо вартості та порядку внесення вкладів учасниками у спільну діяльность, а відтак не можна визнати правочин, який є не вчинений.

Таким чином, місцевим господарським судом підставно відмовлено у позові про визнання недійсним спірного договору, хоча і без встановлення вищенаведених обставин. Адже, встановивши та застосувавши наслідки спливу строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом, за заявою відповідача, без належних та допустимих доказів поважності причини його пропуску, є додатковою підставою для відмови у позові.

При цьому, судова колегія також зауважує, що скільки договір про спільну діяльність між сторонами укладений не був то відсутня необхідність отримання погодження органу управління ДП "Севастопольський морський торговельний порт" Міністерства транспорту та зв'язку України, оскільки ані Статутом позивача, ані Законом України "Про управління об'єктами державної власності" не встановлюють обов'язок щодо отримання погодження органу управління майном на укладення позивачем договору будівельного підряду, умови якого не передбачено використання державного нерухомого майна.

Разом з тим, відмовивши в задоволенні позову в частині визнання договору від 27.07.2007 № 707/167б недійсним, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано відмовив і у визнанні недійсними додаткових угод до договору № 1/2 від 28.04.2010 і № 2 від 12.07.2010, оскільки ці додаткові угоди є невід'ємними частинами основного договору та самі по собі не породжують ніяких прав та обов'язків для сторін.

Отже, під час вирішення спору, місцевим господарським судом було правильно застосовані норми права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, в зв'язку з чим, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не знайшла законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, судова колегія зазначає, що часткова зміна мотивувальної частині оспорюваного рішення, не тягне за собою його скасування чи зміну, оскільки місцевий господарський суд дійшов вірного висновку вирішуючи спір по суті, а саме щодо часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського міста Севастополя від 24 лютого 2012 року у справі №5020-3/164-379/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

Н.І. Сікорська