Постанова

від 11.06.2012 по справі 4/516-48/439

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2012 № 4/516-48/439

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Іоннікової І.А.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

прокурор:Лиховид О.С., посвідчення № 210 від 24.06.2010;

позивача 1:ОСОБА_2, довіреність № 225-КР-371 від 07.03.2012;

позивача 2:не з'явився;

відповідача 1:не з'явився;

відповідача 2:ОСОБА_3, довіреність № 04/20-10 від 20.10.2011;

третя особа позивачів:Щербин А.В. - головний лікар, наказ № 100/к від 25.01.2011;

третя особа відповідачів 1:ОСОБА_5, довіреність № 155/1/03-19 від 03.01.2012;

третя особа відповідачів 2:ОСОБА_10 за довіреністю;

третя особа відповідачів 3: ОСОБА_6 довіреність б/н від 07.05.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від 09.11.2011

у справі № 4/516-48/439 (суддя: Бойко Р.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління охорони та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів 1. Міський медичний центр проблем слуху та мовлення «Суваг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Реотон»;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Златовлад»;

про визнання угоди недійсною та повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління охорони та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міський медичний центр проблем слуху та мовлення «Суваг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», Товариство з обмеженою відповідальністю «Реотон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Златовлад» про визнання угоди недійсною та повернення майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2011 у справі № 4/516 позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва нежилий будинок, загальною площею 563,40 кв.м., який розташований на вул. Володимирській, 43, літ. "В" у м. Києві, вартістю 4 092 000 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 у справі № 4/516 рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2011 у справі № 4/516 рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. скасовано, а справу № 4/516 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр".

Стягнуто з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо укладення відповідачами спірної угоди з порушенням вимог чинного законодавства, а також судом не було взято до уваги, що позивачем не доведено, що спірний об'єкт належить до групи „Ж", процедура приватизації яких вимагає відповідних погоджень. Крім того скаржник зазначає, що судом не було враховано те, що оспорюваний договір було виконано сторонами, відповідачем було перераховано повністю грошові кошти за придбаний об'єкт. Однак, господарський суд, задовольняючи позов та визнаючи договір недійсним, зобов'язуючи відповідача повернути об'єкт до комунальної власності, не застосував двосторонню реституцію у відповідності до положень ст. 216 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2011 прийнято до розгляду справу № 4/516-48/439. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.12.2011 о 10:50.

19.12.2011 прокурор, представники позивача 2, відповідача 1, третіх осіб у справі в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

19.12.2011 представником позивача 1 в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неявкою прокурора.

Представник відповідача 2 підтримав заявлене позивачем 1 клопотання і просив задовольнити його.

Суд порадившись на місці задовольнив заявлене представником позивача 1 клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 4/516-48/439 відкладено на 16.01.2012 о 10:20.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 16.01.2012 № 01-22/1/1 у справі № 4/516-48/439 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Чорну Л.В.

16.01.2012 прокурор та відповідач 1 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 4/516-48/439 відкладено на 01.02.2012 об 11:50.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 01.02.2012 № 01-22/1/2 у справі № 4/516-48/439 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Синицю О.Ф.

01.02.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.02.2012 до 11:00.

13.02.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.02.2012 до 11:00.

15.02.2012 в судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» було заявлено клопотання про призначення судової експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані сторонами документи й з'ясувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що для об'єктивного та правильного вирішення спору потрібні спеціальні знання для з'ясування питання чи відповідає приміщення, яке було придбано відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу, укладений 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", вимогам, які пред'являються для приміщень закладів охорони здоров'я.

В зв'язку з зазначеним вище, суд ухвалив задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» про призначення судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 зупинено до закінчення будівельно-технічної експертизи.

11.04.2012 Київським апеляційним господарським судом одержано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 10/14-12 від 06.04.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2012 апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 поновлено, а розгляд справи № 4/516-48/439 призначено на 14.05.2012 о 12:15.

14.05.2012 представниками сторін та третіх осіб в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 продовжено строк вирішення спору по справі № 4/516-48/439.

14.05.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.05.2012 до 09:20.

21.05.2012 третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

21.05.2012 представниками сторін та третіх осіб в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 4/516-48/439 відкладено на 11.06.2012 о 10:15 та продовжено строк вирішення спору по справі.

11.06.2012 позивач 2, відповідач 1 в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги позивач 2, відповідач 1 повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивач 2, відповідач 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1, відповідача 2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, колегія суддів встановила наступне.

27.11.2008 рішенням Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" доповнено перелік об'єктів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації, а саме: згідно з позицією 524 додатку до вказаного рішення Група "А" до таких об'єктів віднесено нежилий будинок на вул. Володимирській, 43, літ. "В" у місті Києві (надалі -"спірне майно").

25.03.2010 за наслідками проведення аукціону з продажу спірного майна між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та ТОВ "Арма-Центр" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 618, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1755 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив спірне майно.

26.03.2010 заступник прокурора міста Києва звернувся до Київської міської ради з протестом №07/3-129 вих-10 на пункт 524 додатку до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 -2010 роки" в якому вимагав скасувати вказаний пункт як такий, що суперечить закону.

29.04.2010 рішенням Київської міської ради V сесії VІ скликання № 604/4042 задоволено вказаний протест заступника прокурора міста Києва та визнано такою, що втратила чинність, позицію 524 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Група "А" додатка 4 до рішення від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки".

02.10.2010 між ТОВ "Арма-Центр" (продавець) та ТОВ "Златовлад" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1707, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв спірне майно, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого будинку від 05.10.2010 р.

Таким чином, зазначені вище обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що процедура включення нежитлового приміщення, розташованого по вул. Володимирській, 43, літ. "В" у м. Києві до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації, проведена відповідачем 1 з порушенням вимог законодавства України про приватизацію, а саме відсутні необхідні погодження, що вимагаються для об'єктів групи "Ж"; порушено вимоги Закону України "Про державну програму приватизації". Позивач також вказує на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено на підставі п. 524 додатку до рішення Київської міської ради від 27.11.2008р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007- 2010 роки", який за результатами розгляду протесту заступника прокурора 29.04.2010 року втратив чинність на підставі рішення №604/4042. Купівля-продаж даного об'єкту, який, за твердженням позивача, належить до об'єктів охорони здоров'я, шкодить інтересам неповнолітніх, що мають вади мови та слуху.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що порушені права Київської міської ради полягають у відчуженні належного територіальній громаді майна, а Головного управління охорони та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації у відсутності погодження цього органу (як органу, уповноваженого управляти спірним майном) приватизації спірної будівлі, що в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність порушення прав цих осіб, які підлягають захисту судом, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання недійсним Договору.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що спірне приміщення по вул. Володимирській, 43, літ. "В" у м. Києві є закладом охорони здоров'я, оскільки в ньому розміщується Медичний центр проблем слуху та мовлення "СУВАГ".

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 524 додатку Рішення Київської міської ради від 27.11.2008р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007- 2010 роки" (на підставі якого відчужувався спірний об'єкт), було прийнято з порушенням вимог законодавства, а сам договір купівлі-продажу укладено всупереч вимогам чинного законодавства та без достатніх на те правових підстав, оскільки вказане рішення Київради було скасовано згодом на підставі поданого протесту прокурором.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згідно з ст. 5 Закону України "Про державну програму приватизації" об'єкти охорони здоров'я віднесено до групи "Ж", що передбачає певні особливості процедури приватизації: здійснення продажу переважно за некомерційним конкурсом з поданням пропозицій щодо терміну збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання відповідного об'єкту (ст. 99 Закону України "Про державну програму приватизації"). Однак, вказані пропозиції до органу приватизації не подавались, питання збереження профілю не вирішувались. Вказані порушення призводять до невиконання статті 49 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про охорону дитинства", в частині забезпечення безоплатного медичного обслуговування.

Проте, зазначені вище висновки суду є необґрунтованими та помилковими з огляду на наступне.

Однак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість такого визнання та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Враховуючи положення ст.ст. 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

В ч. 7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України. Законом України від 18.05.2000 року затверджено Державну програму приватизації на 2000 - 2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. З норм Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про Державну програму приватизації" вбачається, що всі об'єкти приватизації поділяються на групи, що передбачає різні способи та порядок приватизації для об'єктів різних груп.

Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття Рішення від 27.11.2008 р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна міста Києва на 2007-2010 роки" Київська міська рада відносила об'єкт приватизації -нежиле приміщення по вул. Володимирській, 43, літ "В" у м. Києві, що став предметом купівлі-продажу, саме до об'єктів групи "А", що передбачає певну процедуру приватизації, відмінну від приватизації об'єктів групи "Ж".

Зазначене вище також підтверджує, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 10/14-12 від 06.04.2012, а саме нежилий будинок загальною площею 563,40 кв. м, розташований по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві, що було придбано відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", не відповідає критеріям державних будівельних норм, які пред'являються для приміщень, будинків в яких можуть бути розміщені лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я.

До того ж, позивачами не заперечується той факт, що приватизація вказаного об'єкту, саме як об'єкту групи "А", проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в нежитловому приміщенні розміщується Міський медичний центр проблем слуху та мовлення "СУВАГ". Центр "СУВАГ" є бюджетною установою (не прибутковою організацією), самостійною юридичною особою, створений за рішенням Київської міської Ради 26.06.2003 року № 523/683.

Судом встановлено, що будівля, в якій знаходиться приміщення площею 565,6 кв.м., де розміщується Центр "СУВАГ", входить до складу історичної садиби, яка належала професору Київського університету ОСОБА_9, і була передана на баланс Центру на праві оперативного управління згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.07.2004 року № 1412 № "Про передачу основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва".

Згідно листа Київської міської державної адміністрації від 25.07.06р. № 006-969 передана Центр "СУВАГ" будівля 1917 року забудови є лише приміщеннями площею 565,6 кв.м., пристосованими під лікувальний заклад, не відповідає сучасним вимогам, потребує реконструкції та модернізації.

Відповідно будівля з нежитловими приміщеннями, що стали об'єктом приватизації, була збудована до створення Центру, будівництво здійснювалося не з метою розміщення закладу охорони здоров'я. Нежилі приміщення по вул. Володимирській, 43 "В" були передані на баланс Медичного центру "СУВАГ" після його створення, тобто будівля при заснуванні Центру не була його невід'ємною частиною.

Зазначене вище також підтверджує, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 10/14-12 від 06.04.2012, а саме спірне приміщення без реконструкції та перебудови не може використовуватись закладами охорони здоров'я чи входити до їх складу, так - як об'ємно-планувальні рішення будівлі не відповідають вимогам державним будівельним нормам.

Як вбачається зі змісту рішення, господарський суд, задовольняючи позов та вирішуючи, що спірний об'єкт нерухомості відноситься до групи "Ж", виходив з того, що в приміщенні знаходиться вказаний Медичний центр, отже нежилі приміщення по вул. Володимирській, 43 "В" є об'єктом охорони здоров'я.

Проте, зазначене не є визначальною підставою для визначення приналежності об'єкту до відповідної групи приватизації.

Така ж, позиція викладена заступником голови Київської міської державної адміністрації в листі Київської міської державної адміністрації від 25.07.06р. № 006-969.

Однак, чинне законодавство не дає визначення "об'єкту охорони здоров'я", але для врегулювання відносин в сфері охорони здоров'я, використовується поняття "заклад охорони здоров'я".

Відповідно до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Аналіз норм законодавства дає підстави вважати тотожними ці поняття.

Згідно з ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, заклади охорони здоров'я -це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. В свою чергу, установа -це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

В ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази. Порядок діяльності, перелік та статус майна, що входить до матеріально-технічної бази такого закладу, має визначатись його засновником та відображається в установчих документах відповідно з наявними доказами передачі майна.

Таким чином, в цілях приватизації об'єкт охорони здоров'я - це певна установа (підприємство, організація), що має відповідний профіль діяльності в сфері охорони здоров'я, має володіти певним майном, створеним/придбаним безпосередньо для реалізації мети його створення.

Відповідно до змісту оспорюваного договору купівлі-продажу, відповідач не здійснював приватизацію безпосередньо Медичного центру "СУВАГ", як закладу (установи) охорони здоров'я. Приватизація будівлі, в свою чергу, не призводить до зміни профілю або припинення діяльності Центру.

До того ж, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10/14-12 від 06.04.2012, нежилий будинок загальною площею 563,40 кв. м, розташований по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві, що було придбано відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", не відповідав вимогам державних будівельних норм, що висуваються до будинків (приміщень), в частинах яких мають бути розміщені лікувально- профілактичні заклади охорони здоров'я на момент його передачі Міському медичному центру проблем слуху та мовлення "СУВАГ" в 2004 році.

Враховуючи зазначене, посилання прокурора на те, що спірний об'єкт відноситься до групи "Ж" є безпідставними.

За змістом Державної програми приватизації на 2000-2002 роки до групи "Ж" відносяться об'єкти, що є цілісними комплексами. Проте, нерухоме майно, придбане відповідачем, не відповідає ознакам цілісного майнового комплексу, а є окремим індивідуально визначеним майном, та належить до об'єктів групи "А". Класифікація об'єкту приватизації лише по принципу знаходження приміщень на балансі Центру в даному випадку є необґрунтованою. Спірне майно не створювалося як об'єкт охорони здоров'я, та не було відповідним чином перепрофільовано уповноваженим власником органом. Фактичне використання частини спірного приміщення Медичним центром не змінює статусу самого об'єкта.

Крім того, має місце використання частини приміщення загальною площею 563,40 кв. м, розташований по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві на підставі договору оренди ТОВ "РЕОТОН" (в матеріалах справи наявні копії договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 17.03.2009 р. та Додаткової угоди від 29.03.2010 р.), яке зокрема, є торгівельним закладом, не підпорядковується Головному управлінню охорони та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), надає послуги на комерційній основі, що також підтверджує те, що вказані приміщення є індивідуально визначеним майном, та не є невід'ємною частиною закладу охорони здоров'я.

Зазначене вище, підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 10/14-12 від 06.04.2012, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Реотон" займає частину площею 248,2 м2 нежилого будинку загальною площею 563,40 кв.м, розташованого по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві.

Враховуючи вищевикладене, майно, придбане за оспорюваним договором в результаті приватизації, є окремим, індивідуально-визначеним та належить до об'єктів групи "А".

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що була порушена процедура приватизації, і, відповідно, не дотримано вимог ст. 49 Конституції України, ст.ст. 6, 26 Закону України "Про охорону дитинства". Крім того, відсутні підстави вважати, що продаж об'єкту та укладення оспорюваного договору призводить до порушення прав дітей-інвалідів, що обслуговуються Центром, чи те, що послуги стали надаватись на платній основі, доступність та ефективність їх знизилась, діяльність Центру не припинялась. Натомість в судовому засіданні представником відповідача-2 надані пояснення, згідно яких вживаються всі можливі заходи для поліпшення умов діяльності Центру, підвищення якості послуг, ведеться співпраця з Національною дитячою спеціалізованою лікарнею "ОХМАТДИТ", що сприяє захисту прав та інтересів дітей-інвалідів.

Як було встановлено, оспорюваний договір було укладено на підставі п. 524 Додатку до рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 652/652, яке було чинним на момент укладення договору, та на підставі протоколу про хід торгів на аукціоні від 16.03.2010р. № 8.

З матеріалів справи вбачається, що протест прокурора було внесено 26.03.2010, тобто після укладення спірного договору.

Рішення "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 26.03.2010 №07/3-129вих-10 на пункт 524 додатка 4 до рішення Київради від 27.11.2008 № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" № 604/4042, яким визнано такою, що втратила чинність позиція 524 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Група "А" додатка 4, було прийнято Київською міською радою 29 квітня 2010 року за результатами розгляду цього протесту.

За таких обставин договір було укладено у відповідності до чинного на час його укладення рішення. Відповідно 25 березня 2010 року шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 652/652 в частині п. 524 Додатку до нього було виконано.

Отже, протест прокурора був внесений після фактичного виконання опротестованого акту.

Рішення Київської міської ради від 27.11.2008р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки", зокрема в частині п. 524 Додатку, звернено до окремого суб'єкта (орган, відповідальний за продаж майна, в даному випадку - Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради), та містило конкретний припис (приватизація об'єкту з метою залучення коштів до бюджету). Дане рішення виконується одноразово, після чого припиняє свою дію (після продажу майно вибуває з переліку об'єктів приватизації, внаслідок передачі прав власності на це майно і вибуття його з комунальної власності).

Суд звертає увагу на положення пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, згідно якого органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Оскільки, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, що вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, то вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В даному випадку рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 652/652, зокрема в частині п. 524 Додатку до нього, є ненормативним актом, що передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта, після реалізації яких, таке рішення припиняє свою дію.

Отже, скасування Київською міською радою раніше прийнятого нею рішення, а саме: скасування рішення, що вичерпало свою дію, не може призводити до зміни правовідносин, що виникли на підставі такого рішення.

До того ж, суд звертає увагу на наступне.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Так виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Враховуючи положення ст.ст. 17,18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори", суд також приймає до уваги обставини, встановлені в наявному в матеріалах справи рішенні Європейського суду з прав людини по справі Stretch v. United Kingdom, 44277/98 від 03.12.2003 року, згідно якого вилучення у заявника права володіння, раніше наданого державною установою, є порушенням Конвенції, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства (п. 30 зазначеного рішення).

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу спірного приміщення від 25 березня 2010 року та перераховуючи грошові кошти за нього, ТОВ "Арма-Центр" очікувало на набуття права власності та можливість ефективно використовувати право власності.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, спірний об'єкт у відповідності до вимог чинного законодавства було продано на конкурсній основі у відповідності до зазначеного рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 652/652.

ТОВ "Арма-Центр" брало участь в аукціоні, організованому та проведеному уповноваженим органом приватизації - Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА), з дотриманням умов, встановлених законом.

Суд зазначає, що протокол за результатами проведеного аукціону № 8 від 16.03.2010 не оспорювався, результати проведення аукціону недійсними не визнані, відповідно існували належні правові підстави для укладення відповідного договору купівлі-продажу з ТОВ "Арма-Центр" як переможцем конкурсу.

Частиною 2 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи позов та зобов'язуючи повернути ТОВ "Арма-Центр" придбаний об'єкт до комунальної власності, не дослідив питання чи був виконаний сторонами оспорюваний договір та чи була внесена ТОВ "Арма-Центр" повна вартість об'єкту.

Таким чином, за вказаних обставин не застосування господарським судом міста Києва двосторонньої реституції призвело до порушення законних прав ТОВ "Арма-Центр" в частині повернення грошових коштів, сплачених за оспорюваним договором.

Отже, спірний договір було виконано повністю, ТОВ "Арма-Центр" сплачено грошові кошти в повному розмірі відповідно до умов укладеного договору.

Оспорюваний договір відповідає вимогам чинного законодавства, намірам та внутрішньому волевиявленню сторін, спрямований на реальне настання передбачених у ньому наслідків, договір укладено відповідно до акту органу місцевого самоврядування (чинного на час його укладення), відповідає змісту цього акта, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним у відповідності до положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині: визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.2010р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр"; стягнення з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 19; ідентифікаційний код 36588974) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., з відмовою у позові.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 скасувати в частині: визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.2010р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр"; стягнення з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 19; ідентифікаційний код 36588974) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління охорони та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в задоволенні позову.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 залишити без змін.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19, ідентифікаційний код 36588974) з Державного бюджету України 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 4/516-48/439 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Іоннікова І.А.

20.06.12 (відправлено)