Ухвала

від 30.05.2012 по справі 33/316

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 33/316 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта", Закритого акціонерного товариства "Меридіан" про визнання недійсним договору та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2011 р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір відповідачем ЗАТ "Меридіан" укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, оскільки фінансово-господарська діяльність цим товариством здійснювалася з порушенням податкового законодавства, доказом чого є той факт, що у 2002 році у товариства обліковується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 572337,11 грн.; установчі документи ЗАТ "Меридіан" та свідоцтво про реєстрацію його в якості платника ПДВ визнані недійсними рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 29.05.2003 № 2-1334 з мотивів наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у квітні 2002р. ТОВ "Векта" придбало у ЗАТ "Меридіан" товар на суму 50364,00 грн., в тому числі ПДВ 8394,00 грн., що підтверджується податковою накладною від 02.04.2002 №02/04-6, рахунком - фактурою від 02.04.2002 №02/04-1. Оплата придбаного товару здійснена ТОВ "Векта" платіжними дорученнями від 08.07.2002 №259 на суму 30000,00 грн. та від 23.07.2002 №279 на суму 20364,00 грн.

Укладений між відповідачами договір позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСРС.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак: а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідача ЗАТ "Меридіан" на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 29.05.2003 № 2-1334, яким визнано недійсними установчі документи ЗАТ "Меридіан", а також скасована державна реєстрація товариства в органах державної влади та реєстрація в якості платника ПДВ з моменту реєстрації з мотивів наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства.

Крім того, вказане рішення суду скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2006, справу направлено на новий розгляд. Під час нового розгляду справи позовну заяву ОСОБА_2 до ЗАТ "Меридіан" та інші про визнання недійсними установчих документів ЗАТ "Меридіан" залишено без розгляду (ухвала Соломянського районного суду м. Києва від 28.12.2006р.). У звязку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має.

Поряд з цим, в справі наявний вирок Соломянського районного суду м. Києва від 02.06.2003р. по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 27 ч.3, 28 ч.2, ст.205 ч.2, ст.27 ч.3, ст. 28 ч. 2 ст. 209 ч. 2 КК України, відповідно до якого ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ст. 27 ч. 3, ст.28 ч.2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч.2, ст. 209 ч. 2 КК України, а також ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2003р., яким цей вирок скасовано в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.209 КК України, а також змінено вирок та перекваліфіковано діяння засудженої з ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України на ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України; виключено з обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України кваліфікуючу ознаку "заподіяння великої матеріальної шкоди державі"; виключено з мотивувальної частини посилання на прізвище "ОСОБА_4" та визначено, що злочин ОСОБА_3 вчинено з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження у звязку з розшуком. В решті вирок залишено без змін. ОСОБА_3 визнана винною в організації фіктивного підприємництва, вчиненого повторно. Встановлено, що ряд підприємств, в тому числі і ЗАТ "Меридіан", реєструвалися на громадян, які за винагороду надавали свої паспорти та не мали наміру займатися господарською діяльністю. Підприємства створювалися саме для прикриття незаконної діяльності у вигляді конвертації грошових коштів.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що на момент вирішення спору у справі ЦК УРСР, на ст. 49 якого посилається позивач та яка встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не діє. Даний Кодекс втратив чинність з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України таких санкцій не передбачає.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Господарський кодекс України (далі - ГК), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням ст. 49 ЦК УРСР.

Однак, відповідно до п. 5 розділу IX Прикінцевих положень ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі ст. 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року та не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта", Закритого акціонерного товариства "Меридіан" про визнання недійсним договору та стягнення коштів - залишити без задоволення, а судове рішення без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.