Постанова

від 18.06.2012 по справі 32/225

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 32/225

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.06.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Шевченківського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року (повний текст підписано 13.02.2012 року)

у справі № 32/225 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Корпорації «Українські атомні прилади та системи»

до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справа захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

про стягнення грошових коштів 181 749,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 32/225 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 133 000,00 грн. основного боргу, 37 240,00 грн. інфляційних втрат, 1 702,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі №32/225 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Шевченківського району міста Києва зазначає, що рішення місцевого господарського суду у справі № 32/225 було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. При цьому заступник прокурора наголошує на тому, що господарський суд міста Києва помилково визнав доведеним факт неналежного виконання МНС зобов'язання за договором, наявності в нього заборгованості перед позивачем у сумі 133 000,00 грн. та відсутності доказів виконання МНС зобов'язань за договором.

Ухвалою від 13.04.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №32/225 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені заступником прокурора в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Шевченківського району міста Києва - без задоволення.

В дане судове засідання прокурор не з'явився, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга заступника прокурора Шевченківського району міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.10.2008 року між Корпорацією «Українські атомні прилади та системи» (виконавець) та Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (замовник) укладено договір на виконання науково-дослідної роботи за темою: «Створення системи відеомоніторингу пожеж в Зоні відчуження» №21-4/22 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт за темою: «Створення системи відеомоніторингу пожеж в Зоні відчуження». Пунктом 1.2 договору передбачено, що наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, викладені в Технічному завданні за темою, що додається і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору сторони визначили, що загальна вартість робіт згідно з цим договором відповідно до протоколу угоди про договірну ціну становить 400 000,00 грн., а відповідно до п. 2.4 договору розрахунки із виконавцем здійснюються поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів виконаних робіт. Остаточний розрахунок проводиться після приймання і позитивної оцінки замовником наукової продукції згідно з умовами договору.

Відповідно до акта №81/1 від 22.12.2008 року виконаних робіт за І етап договору №21-4/22 від 21.10.2008 року за темою: «Створення системи відеомоніторингу пожеж в Зоні відчуження» виконавець здав, а замовник прийняв виконану роботу, яка відповідає вимогам технічного завдання та умовам договору, фактичним обсягам фінансування та оформлена належним чином. У вказаному акті зазначено, що сума, яка підлягає перерахуванню замовником становить 133 000,00 грн.

На думку позивача, свої зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідач виконав не в повному обсязі (сплатив лише суму передоплати), у зв'язку з чим за ним станом на 24.11.2011 року утворилася заборгованість у розмірі 133 000,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 37 240,00 грн. та суму за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн. за період з 02.01.2009 року по 24.11.2011 року.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 133 000,00 грн. основного боргу, заявлені корпорації «Українські атомні прилади та системи» є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн. слід залишити без розгляду, оскільки позивач без поважних причин не уточнив суму за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 11 554,60 грн., а без такого уточнення спір в частині стягнення 11 554,60 грн. вирішити неможливо (оскільки поняття несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, передбаченого ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України, та поняття прострочення грошового зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України є різними між собою за правовими наслідками).

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Під час судового розгляду даної справи МНС України було надано належні докази того, що Державним казначейством України не перераховано на реєстраційний рахунок Міністерства кошти необхідні для оплати за виконані роботи за договором, а саме: виписки з розрахункового рахунку МНС України, довідки про стан фінансування загального фонду бюджету за 2009 та 2010 роки, реєстри фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно з пунктом 36 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Видатки на виконання науково-дослідної роботи передбачені Державним бюджетом України, за бюджетною програмою КПКВ 3201230 «Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» КЕКВ/КККБ 1171 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм».

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

З огляду на вищезазначене, МНС України, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на рахунки МНС України Державним казначейством України у встановленому законом порядку.

Отже, не здійснення Державним казначейством України перерахування бюджетних коштів на рахунки МНС України у певний період позбавляє Міністерство можливості розпоряджатися в такий період бюджетними коштами та здійснювати відповідні платежі за поставлені на виконання державних контрактів товари.

Таким чином, враховуючи вимоги п. 2.3 договору, обов'язковою передумовою виникнення у МНС України обов'язку щодо оплати вартості робіт визначено наявність на реєстраційному рахунку МНС України коштів перерахованих на його рахунки Державним казначейством України у встановленому законом порядку.

В свою чергу, п. 2.5. договору, яким керувався суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, жодним чином не змінює умов та порядку розрахунків встановлених п.п. 2.3-2.4 договору, а лише передбачає обов'язок сторін здійснити коригування зобов'язань сторін у разі зменшення бюджетних призначень під час уточнення показників Державного бюджету України та у разі ненадходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Пунктом 2.5 договору не встановлено для МНС України обов'язку оплатити виконані роботи за відсутності на рахунках Міністерства відповідних бюджетних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відсутність бюджетних коштів на рахунках МНС України, а відтак і відсутність у Міністерства можливості оплатити поставлений за договором товар, спричинені діями Державного казначейства України незалежними від волевиявлення МНС України. Враховуючи вищезазначені законодавчі норми та умови договору відсутній факт порушення умов договору з боку МНС України.

Аналогічна правова позиція, щодо відсутності порушень умов договірних зобов'язань з боку МНС України у разі не оплати поставленого за договором товару через відсутність відповідних бюджетних коштів на розрахунковому рахунку Міністерства, викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.09.2010 у справі № 24/17-10/478, від 26.07.2011 року у справі №7/848.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що факт порушення умов договору з боку МНС України - відсутній, а отже задоволення господарським судом міста Києва позову Корпорації «Українські атомні прилади та системи» в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 181 749,60 грн. є безпідставним.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокуратурою інтересів держави в суді, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний суд України зазначив, зокрема, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме полягають порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» встановлено, що згідно з частиною четвертою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва надав докази та обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора Шевченківського району міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові Корпорації «Українські атомні прилади та системи» до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справа захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення грошових коштів 181 749,60 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Шевченківського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 32/225 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі № 32/225 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові Корпорації «Українські атомні прилади та системи» до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справа захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення грошових коштів 181 749,60 грн. - відмовити повністю.

3. Стягнути з Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (03150, м. Київ, вул. Горького, 152, оф. 224, ідентифікаційний код 32526191) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 130,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 32/225 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Мальченко А.О.

Гаврилюк О.М.