Рішення

від 01.12.2008 по справі 39/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.М.Т.”

до                  Товариство з обмеженою відповідальністю „Гетьман Ко”

про                визнання  права  власності  

                                                                                          Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  Гайдаржийська М.М.

Від відповідача: Пазюк Є.С., Азаров О. І.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Т.М.Т.” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гетьман Ко” (відповідач) про визнання права власності на нежитлову одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”, загальна площа якої становить 325,7 кв.м.

Позовні  вимоги позивач  обґрунтовує тим, що він  належним  чином виконав умови договору  купівлі-продажу  нерухомого майна  від 08.12.2003  року. В  той  же  час, відповідач, в  порушення   умов  договору, не виконав свої зобов'язання згідно вищезазначеного договору і безпідставно вважає спірне майно своєю власністю, чим порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження спірним майном.

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі № 39/38 та призначено її розгляд на 01.12.2008 року.

В  судовому  засіданні,  призначеному    на 01.12.2008  року, представник  позивача  підтримав  позовні  вимоги  повністю.

Представник відповідача, в судовому засіданні призначеному  на  01.12.08 р., надав  відзив на позовну заяву, яким   проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував  з  огляду  на  те,  що  на  момент  розгляду  спору не має наміру відчужувати спірне майно, договір від 08.12.2003  р. суперечить його господарським інтересам, і, оскільки, його умови сторонами не виконані відповідач вважає договір таким, що припинив свою дію. В зв'язку з наведеним, відповідач зазначає, що він є власником нежитлової одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”, загальна площа якої становить 325,7 кв.м.

В судовому засіданні, призначеному на 01.12.2008 року,  за  згодою  представників  сторін,  оголошувалися вступна  та  резолютивна  частини   рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд

                                                      ВСТАНОВИВ:

08.12.03 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Т.М.Т.” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гетьман Ко” (відповідач) був укладений договір купівлі –продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової одноповерхової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”, загальна площа якої становить 325,7 кв.м.

Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити нерухоме майно, а  саме: нежитлову одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера «А», загальна площа якої становить 325,7 кв. м.

Згідно з п. 5 договору сторони визначили порядок здійснення оплати за  майно. Так, позивач до 19 грудня 2003 року включно повинен був перерахувати на поточний рахунок відповідача суму у розмірі 25 000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи 19 грудня 2003 року позивач направив відповідачу лист з пропозицією відстрочити проведення вищевказаного розрахунку.

23 грудня 2003 року відповідач направив позивачу лист №  23-12-03 з  погодженням умов відстрочки проведення розрахунку по вказаному договору. Відстрочка надавалася за умови, що на першу вимогу відповідача, позивач впродовж двох банківських днів повинен провести розрахунок по договору купівлі-продажу шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача 25 000 грн. у повному обсязі. Також у листі № 23-12-03 зазначається, що у випадку, якщо фінансовий стан позивача покращиться і він проведе вищевказані розрахунки до відповідної вимоги, то позивач повинен негайно повідомити   відповідача про здійснення зазначених дій, для того, щоб останній мав змогу виконати свої зобов'язання по вказаному договору належним чином.

Відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Отже, судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у письмовій формі, та внесено в нього зміни щодо відстрочки платежу у тій самій формі,  що свідчить  про обов'язковість його умов для виконання сторонами.

Відповідач  не  надав  суду   доказів,  які  б свідчили про  звернення  до  позивача  з  вимогою  виконати зобов‘язання по договору в  частині здійснення  оплати.

Судом було встановлено, 27 жовтня 2008 р. платіжним дорученням № 11,  позивач здійснив у повному обсязі свої обов'язки щодо проведення розрахунків по вищевказаному договору, а саме: перерахував на поточний рахунок відповідача суму у розмірі 25 000 гривень. Вказане  не  заперечується  відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 27 жовтня 2008 р. повідомив відповідача про здійснення розрахунків і відповідно про набуття права власності на нежитлову одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”, загальна площа якої становить 325,7 кв.м.

07.11.08 р. позивач повторно направив відповідачу повідомлення про здійснення оплати по договору.

Судом встановлено, що відповідач відповіді на вказані листи не надав, одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”  не звільнив та не передав позивачу по акту приймання –передачі, а  також  не  повернув  позивачу  перераховані  ним грошові  кошти.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач набув право власності на нежитлову одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”, загальна площа якої становить 325,7 кв.м. на підставі Договору  купівлі-продажу  нерухомого майна  від 08.12.2003  року, однак відповідач право  власності позивача не  визнає.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень  Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом  України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності до вказаних положень повинен застосовуватися ЦК України.

Відносини, що пов'язані з виникненням цивільних прав і обов'язків регулюються нормами ЦК УРСР, який діяв на момент їх виникнення. Оскільки, обов‘язок позивача і  відповідача  по  виконанню  умов  договору  продовжував існувати після прийняття  ЦК України,  до вказаних відносин, підлягають  застосуванню саме його норми.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 252 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, яким є договір купівлі-продажу.  

Позивач правомірно набув право власності на нежитлову одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера „А”, загальна площа якої становить 325,7 кв.м. на підставі не забороненій законом і є законним власником такого об'єкта, а відповідач не визнає та порушує право власності позивача.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу  України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Твердження відповідача з  приводу того, що відповідач є власником спірного майна та вказаний договір  суперечить його господарським інтересам і припинив свою дію суд не бере до уваги, оскільки вищезазначені твердження відповідача суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.   Відповідач  доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.   

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в  повному  обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в  розмірі 250,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  розмірі  118,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Т.М.Т" (м. Київ, вул.  Стрітенська, 15; ідентифікаційний код 25594451; рахунок № 26006027243301 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012)  право власності на нежитлову одноповерхову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника 2, літера «А», загальна площа якої становить 325,7 кв. м.

Стягнути з Товариства з  обмеженою  відповідальністю «Гетьман Ко» (04050, м. Київ, вул. Лермонтовська, б. 4, кв. 6; ідентифікаційний  код 22929050; рахунок 26001009405001 в  філії ВАТ КБ «Надра»КРУ в м. Києві, МФО 320564), а  у  разі  відсутності  грошових  коштів з  будь-якого іншого рахунку виявленого державним  виконавцем під час  виконання рішення  суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.М.Т" (м. Київ, вул.  Стрітенська, 15; ідентифікаційний код 25594451; рахунок № 26006027243301 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012)  250,00 (двісті п‘ятдесят) грн. державного мита, 118,00 (сто  вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                    Гумега  О.  В.

Дата  підписання  рішення

03.12.2008  року