Постанова

від 13.07.2012 по справі 31/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2012 № 31/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача: Гурська Т.Д., від відповідача: Жуков Д.С., Коваль О.В.,

від третьої особи: Онищук В.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу

Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року

у справі №31/14 (суддя Качан Н.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трител», м. Київ,

до Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військове представництво №5277 Міністерства оборони України, м. Київ,

про стягнення заборгованості за державним контрактом 229032,28 грн., -

встановив:

У грудні 2011 року ТОВ «Трител» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного технічного Університету України «Київський Політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач) про стягнення з відповідача коштів в сумі 229032,28 грн., в тому числі-115395,77 грн. заборгованості за державним контрактом від 17.10.2005 року на виконання дослідно-конструкторської роботи, 11251,09 грн. інфляційних втрат, 71 935,42 грн. пені, 30450,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням позивачеві адвокатських послуг, та стягнення 4 580,65 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року порушено провадження у справі №31/14 за вказаним позовом, а також залучено до участі у справі №31/14 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військове представництво №5277 Міністерства оборони України

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року у справі №31/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на користь ТОВ «Трител» заборгованості у розмірі 115395,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 11251,09 грн., пені у розмірі 9615,79 грн., витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг у розмірі 13626,27 грн. та судового збору у розмірі 2 725,25 грн.. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року у справі №31/14 та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Трител» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом не було досліджено умови договору, які регулюють порядок приймання та здавання робіт і порядок розрахунків за виконані роботи, що призвело до прийняття хибного рішення про наявність заборгованості за виконані за другим етапом роботи. Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з нього інфляційні витрати та пеню, оскільки вони є штрафними санкціями, а наявність усіх елементів цивільного правопорушення у діях відповідача відсутня.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі №31/14 апеляційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року у справі №31/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 08.05.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 року розгляд справи №31/14 відкладався на 29.05.2012 року.

В судовому засіданні 29.05.2012 року було оголошено перерву до 12.06.2012 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року до складу судової колегії у справі №31/14 замість судді Сухового В.Г. введено суддю Мальченко А.О.

В судовому засіданні 12.06.2012 року було оголошено перерву до 10.07.2012 року.

В судовому засіданні 10.07.2012 року було оголошено перерву до 13.07.2012 року.

В судовому засіданні 13.07.2012 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2012 року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін. Представник третьої особи в судовому засіданні 13.07.2012 року надав пояснення суду по суті спору.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2005 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено Державний контракт (договір) на виконання дослідно-конструкторської роботи (т. 1, а.с. 27), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати і здати замовнику дослідно-конструкторську роботу по темі шифр ДКР «Ситуація -1Т», а замовник, у свою чергу, зобов'язувався прийняти і оплатити її (п. 1 договору)

Пунктом 1 договору також встановлено, що роботи за договором здійснюються за етапами, визначеними у відомості виконання, що є невід'ємною частиною договору.

Із змісту договору вбачається, що виконання роботи за договором здійснюється за етапами, вартість кожного з яких визначається шляхом узгодження між сторонами договору твердої фіксованої ціни виходячи з лімітної ціни робіт, встановленої на момент укладання договору, та фактично виконаних робіт по кожному етапу (розділ 6 договору).

Відповідно до п. 16 договору датою виконання обов'язків за договором в цілому і за окремими етапами (під етапами) вважається дата затвердження акту про прийняття роботи (етапу, під етапу). Представник генерального замовника не пізніше наступного дня після отримання затвердженого замовником акту видає виконавцю посвідчення за встановленою формою, яке є підставою для пред'явлення платіжного доручення-вимоги (рахунку-фактури), що надається за вихідним № (при наявності затвердженої головним виконавцем і генеральним замовником договірної ціни етапу (підетапу).

Підставою для здійснення розрахунків за етап, що закінчений, є підписаний акт про прийняті роботи (п. 26 договору). Остаточний розрахунок здійснюється протягом 60 календарних днів після підписання відповідного акту.

Оплата вартості кожного виконаного етапу (підетапу) роботи або роботи в цілому за винятком виданого авансу проводиться замовником за рахунком виконавця, який пред'являється з доданням оригіналу акту про прийняття робіт та посвідчення за встановленими формами. При ненаданні до платіжного доручення-вимоги (рахунку-фактури) акту або посвідчення замовник має право відмовитися від оплати рахунку.( п. 18 договору)

З матеріалів справи вбачається, що термін виконання робіт другого етапу сторонами було встановлено з 01.07.2006 року по 30.04.2008 року.

Протоколом узгодження попередньої ціни другого етапу (т. 1, а.с. 36), укладеного 12.06.2007 року, сторони встановили попередню вартість робіт другого етапу в розмірі 798000,0 грн. - узгоджено замовником та 801300,94 грн. - заявлено виконавцем.

Виконавець має право достроково здати роботу, або її етапи, а замовник приймає та оплачує таку роботу (п. 15 договору).

Згідно з актом здачі-приймання робіт за договором від 17.09.2007 року (т. 1, а.с. 111) сторони встановили, що роботи другого етапу договору виконані, задовольняють умовам договору та технічному завданню. Претензій щодо кількості, якості та оформленню робіт немає. Вартість робіт складає 150000,00 грн.

Відповідно до п. 14 договору сторони домовились, що терміни та обсяги виконання робіт, визначені відомістю про виконання, можуть змінюватись за згодою сторін з оформленням узгоджувального протоколу.

Відповідно до узгоджувального протоколу №9 від 19.03.2008 року (т. 1, а.с. 51) сторони вирішили не виконувати роботи по створенню комплексної системи захисту інформації телекомунікаційної мережі та системи ВКЗ в рамках ДКР «Ситуація-1Т», для чого внесли зміни до змісту робіт, що передбачались по етапах, внесли зміни до структури ціни етапу 2, зменшивши трудовитрати з 118,8 людино-місяців до 66,3. Крім того, прийняли рішення про здійснення позивачем закупівлі серверного обладнання (кластеру) вартістю 582 885,0 грн. Витрати, пов'язані з цією закупівлею, сторони домовились врахувати при формуванні Протоколу твердої фіксованої ціни етапу 2. Крім цього, сторони встановили, що орієнтована ціна етапу 2 із врахуванням виконання робіт по етапу та закупки, монтажу та виконанням пусконалагоджувальних робіт серверного обладнання(кластеру), становить 880000 грн.

Протоколом узгодження твердої фіксованої ціни другого етапу без дати (т. 1, а.с. 60) виконавцем заявлено 927164,05 грн., при цьому, як вбачається з пояснювальної записки до цього протоколу виконавцем всупереч узгоджувального протоколу №9 застосовано вищі трудові витрати, ніж було передбачено. замовником узгоджено ціну 732885,00 грн.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи замовником було перераховано виконавцеві коштів на загальну суму 732885,00 грн. в період з липня 2007 року по березень 2008 року. Цими платежами охоплено акт здачі-приймання робіт від 17.09.2007 року та оплату закупівлі серверного обладнання (кластеру) вартістю 582885,00 грн., який відповідно до розрахунків позивача було ним придбано згідно видаткової накладної №к-0525 від 10.04.2008 року.

Фактичне здійснення цих виплат підтверджується сторонами та матеріалами справи, а їх розмір збігається з узгодженою замовником твердою фіксованою ціною другого етапу, зафіксованою відповідним протоколом, який підписано обома сторонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що умовами договору не визначена остаточна беззаперечна ціна, а робота оплачується по ціні, яка узгоджується сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи сторони не дійшли згоди щодо ціни другого етапу. Всі надані сторонами протоколи містять різну ціну заявлену позивачем и узгоджену відповідачем. За таких обставин, позивач (виконавець) зобов'язаний довести факт виконання ним робіт саме на заявлену суму. Умовами договору (п. 16) встановлено, що факт виконання робіт підтверджується затвердженим актом про приймання робіт. Крім того, генеральний замовник (третя особа) після отримання затвердженого замовником акту видає виконавцю посвідчення за встановленою формою (п. 18 договору).

Матеріали справи не містять належних доказів щодо підтвердження виконання позивачем додаткових робіт по другому етапу, що потребують оплати, яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивачем під час розгляду справи у апеляційної інстанції надано не підписані відповідачем акт №1 приймання виконаних робіт, акт №2 здачі-приймання робіт, акт б/н здачі приймання робіт. Відповідач заперечує факт отримання вказаних актів. Позивач наполягає на тому, що вказані акти передавались ним відповідачеві через його бухгалтерію. Беззаперечних доказів направлення актів виконаних робіт, як то передбачено умовами договору, позивачем суду не надано. Відсутні також і, передбачені умовами договору, посвідчення генерального замовника, на підставі яких пред'являється платіжне доручення. Одночасно, позивачем (виконавцем) не надано суду і письмового повідомлення про готовність до здачі роботи в цілому і кожного етапу (п. 17 договору).

Колегія суддів бере до уваги те, що позивач вираховує суму заборгованості перед ним лише шляхом віднімання сплаченої йому суми коштів від запропонованої ним у протоколі узгодження твердої фіксованої ціни другого етапу у сумі 927164,05 грн. Разом з тим, належних та допустимих доказів про зміст та вартість робіт, додатково здійснених ним з квітня по грудень 2008 року, позивач суду не надає.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги за його позовом та спростовували заперечення відповідача проти задоволення цих позовних вимог.

За таких обставин, суд визнає вимоги апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року у справі №31/14 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року у справі №31/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року у справі №31/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трител» (03151, м. Київ, вул. Народно Ополчення, 7, офіс 2, код ЄДРПОУ 30488631) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, корпус 1, код ЄДРПОУ 02070921) 2290,33 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №31/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Чорногуз М.Г

Мальченко А.О.

17.07.12 (відправлено)