Постанова

від 23.07.2012 по справі 3/331

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 3/331

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.Г., суддівЄвсікова О.О., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Автобусного парку № 5 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 р. (головуючий суддя: Рудченко С.Г., судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.) на рішенняГосподарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. (суддя Сівакова В.В.) у справі№ 3/331 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Автобусного парку № 5 доФізичної особи -підприємця ОСОБА_1 простягнення 47.238,04 грн.,

за участю представників позивачаОСОБА_2, відповідачаКирик О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі філії Автобусного парку № 5 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 47.238,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 3/331, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що у судів не було підстав вважати укладений між сторонами договір оренди припиненим, оскільки протягом місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не звернулась із заявою про припинення дії або зміну умов договору, а тому згідно з ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір є продовженим на той самий строк та на тих же умовах. При цьому скаржник зазначає, що судами не було взято до уваги тих обставин, що відповідач фактично користувався орендованим майном та частково сплачував орендну плату за період, на який договір було продовжено.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "Київпасртанс" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендар/відповідач) було укладено договір № 12/06-08 від 01.02.2008 р. про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 548/605 від 28.12.2006 р. передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення, (далі -об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу.

Згідно з п. 2 договору об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 34 кв. м (на 2 поверсі).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київпастранс" (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 34/91, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати на дату підписання договору становить 1.973,95 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих послуг оренди у період з січня 2010 року по липень 2011 року, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість в розмірі 46.166, 04 грн., 91,69 грн. пені та 3 % річних в сумі 980, 31 грн. за неналежне виконання зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

Згідно з ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно з п. 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з ч. 2 ст. 41 вказаного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1 договору сторонами погоджено строк дії договору з 01.02.2008 р. до 30.01.2009 р.

Скаржник зазначає, що протягом місяця після закінчення строку дії договору жодна із сторін не звернулась із заявою про припинення дії або зміну умов договору, а тому, на думку скаржника, вказаний договір є продовженим на той самий строк та на тих же умовах згідно з ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів вважає вказані доводи скаржника необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 9.3 договору сторони погодили, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Судами попередніх інстанцій було також встановлено, що органом, уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, не приймалось рішення про надання дозволу позивачу переукласти або продовжити оренду приміщення загальною площею 34 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як це передбачено п. 9.3 договору.

Згідно з п. 9.5 договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 291 Господарського кодексу України також визначає, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів, що за відсутності відповідного рішення Київської міської ради строк дії договору оренди № 12/06-08 від 01.02.2008 р. припинився 30.01.2009 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пункт 1 ст. 631 Цивільного кодексу України визначає, що строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, правовою підставою для нарахування орендної плати є відповідний чинний договір оренди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки договір оренди припинив свою дію, а відтак і правовідносини між сторонами, що ґрунтувались на даному договорі, також припинились, а отже, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з орендної плати та для нарахування штрафних санкцій за період після припинення договору.

Колегія суддів не приймає посилань позивача на рішення Київської міської ради від 1.07.2011 р. № 402/5789, яким рада визначила вважати продовженими до 31.03.2012 р. договори оренди комунального майна, термін дії яких закінчився, оскільки, по-перше, це рішення прийняте більш як через 2,5 року після припинення договору, а по-друге, визначає сукупність умов, за яких такі договори можуть вважатись продовженими. Однак позивачем наявності повної сукупності таких умов не доведена.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, в т.ч. щодо фактично користування відповідачем орендованим майном та часткової сплати орендної плати після закінчення дії договору.

Між тим, колегія суддів звертає увагу позивача, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення речі, орендар має право застосувати наслідки, передбачені ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Автобусного парку № 5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 р. у справі № 3/331 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіО.О. Євсіков Л.Б. Іванова