Постанова

від 18.11.2008 по справі 22/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/44

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18.11.08 р.                                                                             Справа № 22/44

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Клішиній Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом -  Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми Донбаскамінь”                    м. Донецьк

до відповідачів – 1. Державної податкової інспекції у Київському районі                       м. Донецька

                                     2. Головного управління Державного казначейства  України у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 760 133грн.

за участю:

Прокурора Лисенко С.І.

представників сторін:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Донбаскамінь” м. Донець  до Державної податкової інспекції у  Київському районі м.Донецька  та Головного управління Державного казначейства  України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за червень 2004року  у сумі 1 760 133грн.

          Позивач в обґрунтування своїх вимог  посилається на те, що відповідно до гр.18.2 податкової декларації з податку на додану вартість  за червень 2004року  від'ємне значення ПДВ склало 1760133грн. Позивач зазначає, що норми п.п.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачають, що зазначена сума підлягає відшкодуванню платнику податку протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Відповідач – 1 у відзиві (т.1 а.с.42) на позовну заяву від 21.02.05 р. (вхід. №02-41/3715) проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивачем в порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”  включено до податкового кредиту ПДВ за отриманий товар від ЗАТ „ВО Техсеровина” між тим на думку відповідача факт придбання товару не підтверджується.

Відповідач – 2  у відзиві на позовну заяву № 02-30/53  від 09.02.2005 р. (т.1 а.с.44) вказує, що згідно з сумісним наказом ДПА України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001р. податкові органи здійснюють перевірку та повідомляють платника податків про  належні йому суми відшкодування ПДВ та відсотки за бюджетною заборгованістю. Відповідно до п. 3 Постанови КМ України №2014 від 25.12.2003 р. про затвердження Порядку  випуску, обігу та погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу 5 років відшкодування ПДВ та процентів здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами. Відповідач – 2 висновків від ДПІ не отримував, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Оригінали документів, які знаходилися у матеріалах справи, були вилучені слідчим слідчого відділу прокуратури у Донецькій області відповідно до Постанови про здійснення вилучення від 14.02.2008року в рамках кримінальної справи №67-1542  та протоколу вилучення та огляду (т.2 а.с.100-103), із залишенням копій документів, які засвідченні судом.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

          Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, код ЄДРПОУ 13477761.

Відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість (графи 21-25) за червень 2005року сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду склала 1760133 грн. (т.1 а.с.11-1). При цьому  відповідно до графи 25 декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2005року ця сума підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних періодів  шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Як вбачається із декларацій позивача за наступні три податкових періоду липень, серпень, вересень та жовтень 2004 року (т.3 а.с.30-37, 42-45) у нього не виникли податкові зобов'язання.  

          Підпунктом  7.7.3. п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції яка діяла у 2004році) передбачено, що у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума ПДВ  має від'ємне значення,  така сума підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації.     Відшкодування здійснюється шляхом  перерахування  відповідних грошових  сум  з  бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі  банку,   що   його   обслуговує,   або   шляхом   видачі казначейського   чека,   який   приймається   до  негайної  оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не    відшкодовані    платнику    податку   протягом визначеного   у   цьому   пункті   строку,   вважаються  бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у  будь-який  момент  після  її виникнення звернутися  до  суду  з  позовом  про  стягнення коштів з бюджету. Підставою для   отримання   відшкодування   є   дані   тільки податкової декларації за  звітний  період.  

Указом Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні”  який діяв у 2004році було передбачено , що у разі, якщо сума  від'ємного  значення податку не погашається сумами податкових  зобов'язань,  що  виникли  протягом  трьох   наступних звітних  періодів,  така  сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на  умовах,  визначених  законодавством,  протягом місяця,  що  настає  після  подання  декларації  за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Законодавством, а саме п.п.7.7.3 ст. 7 Закону “Про ПДВ” встановлено, що суми від'ємного значення ПДВ підлягають  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації.   Як зазначено вище суми,    не    відшкодовані    платнику    податку   протягом визначеного   у   цьому   пункті   строку,   вважаються  бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у  будь-який  момент  після  її виникнення звернутися  до  суду  з  позовом  про  стягнення коштів бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням господарського суду від 11.02.2005року вимоги позивача були задоволені повністю. 22 лютого 2005року на виконання рішення судом були видані накази (т.1 а.с.51 та зворотна сторона) на стягнення із бюджету ПДВ за червень 2004року в сумі 1760133грн. та судових витрат по сплаті державного мита та інформаційно – технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач оскаржив рішення суду до Донецького апеляційного господарського суду  (т.1 а.с.57-59), який постановою від квітня 2005року залишив  рішення суду без зміни (т.1 а.с.76-78).

Відповідач оскаржив постанову Донецького апеляційного господарського суду до Вищого господарського суду України, який ухвалою від 04.11.2005року передав справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України (т.1 а.с.97-98).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.01.2007р. (т.1 а.с.123-126) касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька задовольнив частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2005р. скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції зазначивши, що судами не дана належна оцінка тому факту, що позивачем не здійснено розрахунків за придбаний товар на у нього рахується кредиторська заборгованість, це виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Ухвалою суду від 17.05.2007року провадження по справі було зупинене (т.2 а.с.19-19а) до набуття чинності постанови по справі №29/159а. У зазначеній справі розглядалося питання правомірності формування позивачем податкового кредиту за червень 2004року.

Як вбачається із постанови від 25.06.07 р. по справі №29/159а Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька була проведена документальна перевірка  позивача з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за червень 2004р., за результатами якої складений акт від 18.08.2004р. №53/26-3/13477761 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2004р. №17235/10/26-113, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було виявлено завищення  суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 44406 грн. за червень 2004р. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про те, що позивач в порушення вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту  суму податку на додану вартість в розмірі 1747646,8 грн. по отриманню товару від ЗАТ “ВО Техсировина”, факт придбання якого на думку податкового органу не підтверджується згідно діючого законодавства.

Судом по справі №29/159а було встановлено, що між позивачем та ЗАТ “ВО Техсировина” був укладений договір №113/06 від 14.06.2004р. купівлі-продажу, відповідно до якого позивачем було придбано у  ЗАТ “ВО Техсировина” рухоме та нерухоме майно, сільськогосподарське обладнання, сільськогосподарський інвентар та ТМЦ згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 10485880,80 грн., у т.ч. ПДВ –1747646,80 грн.

  Пунктом 4.1 цього договору встановлено, що при передачі у власність позивачеві товару Продавець зобов'язаний надати йому супроводжувальні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, акти приймання-передачі.  Право власності на товар переходить до позивача з моменту приймання за актами приймання-передачі майна та оформлення документів, зазначених в п.4.1 цього договору ( п.4.2 договору)

На виконання умов наведеного договору позивачем було отримано певне майно , що засвідчується актами приймання-передачі №1 від 17.06.2004р. на загальну суму 7709428,80грн., у т.ч. ПДВ –1284904,80 грн.,№2 від 17.06.2004р. на суму 2071164 грн., у т.ч. ПДВ –345194 грн., №3 від 17.06.2004р. на суму 705288 грн., у т.ч. ПДВ –117548 грн.

На продаж наведеного майна ЗАО “ВО Техсировина” були складені податкові накладні №14-1 від 17.06.04р. на суму 7709428,80 грн., у т.ч. ПДВ –1284904,80 грн., №14-2 від 17.06.04р. на суму 2071164 грн., у т.ч. ПДВ –345194 грн., №14-3 від 17.06.04р. на суму 705288 грн., у т.ч. ПДВ –117548 грн.

Зазначені податкові накладні були відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за датою 17.06.2004р. , включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в декларації з ПДВ за  червень 2004р.

Судом встановлено, що отримане майно було оплачено позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями №1 від 29.03.2005р. на суму 847093 грн., №6 від 05.04.2005р. на суму 532400 грн. та шляхом передачі векселя серії АА №0212191 номінальною вартістю 9106387,80 грн., що засвідчується актом приймання-передачі векселів від 17.10.2006р.

Суд із посиланням на приписи п.п.7.4.1. , п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції, чинної на дату формування податкового кредиту)  дійшов висновку що сума податку на додану вартість в розмірі 1747646,8 грн.  підтверджена податковими накладними від 17.06.2004р. №14-1,від 17.06.2004р. №14-2, від 17.06.2004р. №14-3, що складені ЗАТ “ВО Техсировина”, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, витрати у зв'язку з таким придбанням відносяться до складу валових витрат, що позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеними податковими накладними за першою із подій (т.2 а.с.22-23).

Донецькій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.09.2007року залишив постанову по справі №29/159а без зміни.

Відповідно до статті 72 КАСУ обставини,     встановлені     судовим     рішенням      в адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак судом не приймається до уваги твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із  ЗАТ „ВО Техсеровина”.

Факт бюджетної заборгованості перед позивачем за податковою декларацією з ПДВ за  червень 2004 р. підтверджується матеріалами справи та не спростовується жодним доказом по справі. За наведених підстав вимоги позивача щодо стягнення з держбюджету  заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 760 133грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю. Натомість матеріалами справи підтверджується  факт отримання позивачем бюджетного відшкодування за червень 2004року, відтак суд вважає, що виконавчі листи не повинні видаватися.

Щодо  позовних вимог позивача до відповідача – 2 то відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” (до його прийняття – п.4 Наказу № 209/72 від 02.07.97 р. зі змінами) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів  або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Цього зроблено не було, тому відповідач – 2 не порушував прав та законних інтересів позивача.

Виконавчий лист на стягнення державного мита не видавати, у зв”язку з видачею наказу 23.02.2005року (т.1, а.с.52)  

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її  вступна та резолютивна частина  у судовому засіданні 18 листопада 2008 року в присутності представників сторін.

 На підставі Закону України  „Про податок на додану вартість”,   та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59,   69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми Донбаскамінь”                    м. Донецьк до  Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька  та до Головного управління Державного казначейства  у України у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 760 133грн. задовольнити повністю.

Виконавчі листи не видавати у зв'язку із отриманням позивачем із бюджету суми 1 760 133грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Постанова виготовлена у повному обсязі 24 листопада 2008року.

Суддя                                                                                              Кододова О.В.