Рішення

від 27.11.2008 по справі 11/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/37

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.11.08 р.                                                                                                       Справа № 11/37                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:  Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат”,

                      ЄДРПОУ 23429409, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство

                          “МАСТ-БУД”, ЄДРПОУ 33653812, м. Маріуполь

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:              

Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, ЄДРПОУ 33397888,

м. Київ

про стягнення 588502 грн. 68 коп.  

Представники:

Від позивача: Журавль А.Ю. представник по довіреності б/н від 11.08.2008р.

Від відповідача: не з'явився  

Від третьої особи: не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу “Промкомбінат”, м. Донецьк, звернувся у лютому 2007 р. до господарського суду з позовом про стягнення з  відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”, м. Маріуполь,   боргу у сумі 588502 грн. 68 коп.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на простий вексель №66335742694649, виданий відповідачем 23.06.2006 р., договір відступлення права вимоги № 29-12-06/01, укладений 29.12.2006 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ. Позивач зазначає, що відповідачем був виданий простий іменний вексель на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  “Системний фінансовий менеджер” (ЄДРПОУ 33151441), згодом даний вексель був переданий за індосаментом Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ, а останнє здійснило відступлення свого права вимоги за векселем позивачу згідно договору № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р. Позивач вказує, що відповідач сплатив частину боргу за векселем в розмірі 50000 грн. 00 коп. попередньому векселедержателю (Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ), а решту сплачувати відмовляється, що підтверджується протестом про неоплату векселя, який вчинено нотаріусом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він не вступав у будь-які правовідносини з позивачем, не укладав з ним ніяких угод, а відтак у нього відсутні які-небудь зобов'язання перед позивачем.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. по справі №11/37 позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат” м. Донецьк були задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”, м. Маріуполь  борг у сумі 588502 грн. 68 коп.  

 Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „МАСТ-БУД”, м. Маріуполь, з прийнятим рішенням не погодився,  та  звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Ухвалою від 26.06.2007р. Донецький апеляційний господарський суд залучив до участі у справі №11/37 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ, ЄДРПОУ 33397888. Від  Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ,  до суду 20.07.2007 р. надійшло письмове пояснення по суті спору з доданням необхідних документів в підтвердження цих пояснень. Відповідно до даних пояснень третя  особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  вважає,  що сума боргу в розмірі 588502 грн. 68 коп. підлягає сплаті відповідачем на користь позивача.  

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. у справі №11/37 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ–БУД", м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ–БУД", м. Маріуполь, про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги в розмірі 588502 грн. 68 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2007р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 було скасовано,  справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2008 р. по справі №11/37 в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат”, м. Донецьк було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2008 р. у справі №11/37 апеляційна скарга позивача на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2008р. у справі № 11/37 залишена без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2008 р. у справі № 11/37 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від  19.06.2008 р. у справі № 11/37 касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Промкомбінат”, м. Донецьк, задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2008 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2008 р. у справі №11/37 скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

        У постанові від 19.06.2008 р. Вищий господарський суд України зобов'язав  господарський суд при новому розгляді більш ретельно з'ясувати права  і обов'язки сторін, зокрема, дійсність вимоги, переданої за договором відступлення прав вимоги від 29.12.2006 р. № 29-12-06/1, дотримання вимог норм ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу   України при укладенні вказаного договору, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір. Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 19.06.2008 р. зазначив, що відсутність індосаментного напису під час передачі векселю за договором відступлення права вимоги, має наслідком втрату векселем своєї сили та  набуття статусу боргового документу, а правовідносини сторін при цьому мають регулюватися нормами цивільного законодавства. Також, Вищий господарський суд України в постанові від 19.06.2008 р. зазначив,  що правовою підставою позову є крім спірного векселя,  договір відступлення прав вимоги.

 Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

 За таких обставин, господарський суд Донецької області  розглядає дану справу  з урахуванням зауважень, вказаних Вищим господарським судом України у постанові від 19.06.2008 р. по справі № 11/37.

Ухвалою від 21.07.2008 р. господарський суд прийняв до розгляду справу №11/37 та призначив її розгляд  на 11.08.2008р.

Позивач 11.08.2008 р. звернувся до суду з поясненнями з урахуванням висновків, зазначених у Постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2008 р., в яких наполягає на тому, що відсутність індосаментного напису під час передачі спірного  векселя свідчить про те, що вексель втратив свою силу і набув статусу боргового документу, також  позивач вважає, що  договір відступлення прав вимоги від 29.12.2006 р. № 29-12-06/1 був укладений з дотриманням вимог норм ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу  України.

Відповідач 11.08.2008 р. та 27.08.2008 р.  надав суду  письмові пояснення, відповідно до яких відповідач зазначає, що в зв'язку з тим, що спірний вексель був переданий позивачу без вчинення відповідного індосаменту,  позивач не може вважатися законним держателем векселя. Крім того, відповідач вказує, що у нього відсутні будь-які договірні зобов'язання  з позивачем, в зв'язку з чим  позивач не має правових підстав приймати виконання по векселю та вимагати від відповідача виконання зобов'язань на його користь.  

Як вже зазначалось, від третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,  Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ,  до суду 20.07.2007 р. надійшло письмове пояснення по суті спору з доданням необхідних документів в підтвердження цих пояснень. Представник  третьої особи,  у судове засідання не з'явився, додаткових пояснень щодо позову не надіслав.  В справі № 11/37 є витяг з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2008 р., відповідно до якого діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ припинено.

        Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без  представника третьої особи,  за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Ухвалою від 18.09.2008 р. заступником голови господарського суду строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України був продовжений на 1 місяць.  

18.09.2008 р до суду від відповідача  надійшло клопотання від 18.09.2008 р. про зупинення провадження по справі в зв'язку з прийняттям Господарським судом Донецької області позову відповідача до позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 29-12-06/1 від 29.12.2006 р. Суду було надана копія ухвали про порушення справи № 29/217 пд.

Ухвалою від 02.10.2008 р. по справі № 11/37  суд зупинив провадження по справі № 11/37 до закінчення розгляду справи № 29/217пд. 10.10.2008 р. позивач надав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.10.2008 р. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. по справі № 11/37 апеляційна скарга була задоволена, ухвала господарського суду Донецької області від 02.10.2008   р. скасована, справа № 11/37 передана до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.11.2008 р.  було поновлено провадження по справі, розгляд справи призначений на 27.11.2008 р.

Позивачем  02.10.2008р. була надана заява б/н від 01.10.2008р. про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що належить відповідачу, в тому числі передачею цього майна  в іпотеку,  а також шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми позову та судових витрат, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Маст-Буд”, м. Маріуполь, та знаходяться  на поточних рахунках: №26009900177717 в Філії ПУМБ в м.Маріуполь, МФО 335742; №26004201308904 в ФАКБ „РАЙФФАЙЗЕНБАНК УКРАЇНА” м.Донецьк, МФО 335775; №26100900175384 в Філії ПУМБ в м.Маріуполь, МФО 335742.

Відповідач був належним чином  повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але  27.11.2008р.  в судове засідання не з'явився, письмових документів щодо поважності причин не з'явлення не надав. Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також виходячи з того, що строки розгляду цієї справи закінчуються  та приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи письмових пояснень відповідача та усні пояснення відповідача в попередніх судових засіданнях, справа розглядалась 27.11.2008 р.  відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

         Товариством з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”, м. Маріуполь 23.06.2006 р. був емітований простий вексель № 66335742694649 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Системний фінансовий менеджер” зі строком платежу за пред'явленням, на загальну суму 638502 грн. 68 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Системний фінансовий менеджер”  у  той же день 23.06.2006 р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №Т36/2306/005; Т46/2306/001 передало вексель Товариству з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ  (третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача), що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № Т36/2306/005; Т46/2306/001 від 23.06.2006 р. Як встановлено судом, на векселі був вчинений іменний індосамент на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ.

Відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу від 18.07.2006 р., Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ, як законний векселедержатель пред'явило вексель до платежу Товариству з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”, м. Маріуполь.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”, м.Маріуполь 21.07.2006р. сплатило на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ  частину боргу за векселем № 66335742694649  відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу в розмірі 50000 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ,  22.11.2006р. звернулось до державного нотаріуса Першої Маріупольської державної нотаріальної контори  Турченко Т.П.  для  вчинення протесту про неоплату векселя в сумі 588502 грн. 68 коп. Оскільки відповідач відмовився здійснювати оплату векселя, 24.11.2006 р. нотаріус опротестував цей вексель про неоплату у сумі 588502 грн.68 коп.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ  29.12.2006 р. був укладений договір про відступлення права вимоги № 29-12-06/01, яким передбачався перехід до позивача права вимоги оплати боргу за простим векселем № 66335742694649 в сумі 588502 грн. 68 коп. Вексель був переданий позивачу, при цьому, як встановлено судом, на векселі не вчинювався індосамент ані на ім'я позивача, ані бланковий індосамент.

09.01.2007 р. відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, яке було отримане відповідачем 11.01.2007 р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України 19.01.2007 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про оплату суми заборгованості в розмірі 588502 грн. 68 коп. Вказане повідомлення було вручено відповідачу 23.01.2007 р.

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи та застосувавши до них відповідні норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на підставі наступного:

Відповідачем 23.06.2006 р. був емітований простий вексель № 66335742694649 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Системний фінансовий менеджер” зі строком платежу за пред'явленням, на загальну суму 638502 грн. 68 коп.

Як встановлено судом, у  зазначеному векселі містяться всі обов'язкові реквізити відповідно до Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року.

Оскільки відповідач відмовився здійснювати оплату векселя,  державний нотаріус Першої Маріупольської державної нотаріальної контори Турченко Т.П. 24.11.2006 р. опротестував спірний  вексель  № 66335742694649 про неоплату у сумі 588502 грн. 68 коп.

Відповідач заперечував проти вчинення протесту, оскільки, на його думку, це порушує вимоги п.3 ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”. Згідно до п.3 ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” встановлене обмеження у терміну  вчинення протесту за векселями, які підлягають оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, тоді як в даному випадку вексель виданий зі строком платежу за пред'явленням (без встановлення певної дати або строку). На підставі того, що спірний вексель виписаний із строком платежу „за пред'явленням”, дана норма Закону України “Про обіг векселів в Україні”  на спірний вексель не розповсюджується.

        Статтею 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, передбачено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем,  якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів,  навіть якщо останній індосамент  є  бланковим. Відповідно до приписів  ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі це положення застосовується і до простих векселів.

Відповідно до п. 7 Постанови № 5 від 08.06.2007 р. „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів” Пленум Верховного Суду України  роз'яснив, що згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. З огляду на викладене суди під час розгляду вимог осіб, у яких знаходиться вексель, мають перевіряти, чи є позивач останнім набувачем прав за векселем по безперервному ряду індосаментів. Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Судом встановлено, що вексель був переданий позивачу без вчинення відповідного індосаменту. При цьому, останній індосамент на векселі є не бланковим, а іменним, а саме вчинений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ.  

В зв'язку з вищевикладеним, відповідач в своїх поясненнях вказує на те, що  позивач не має право на отримання суми боргу за векселем, але суд вважає це твердження помилковим на підставі наступного:    

        Встановлений Уніфікованим законом про  переказні  векселі  та прості векселі,  запровадженим  Женевською  конвенцією  1930  року, порядок передачі векселів не передбачає відчуження їх шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-продажу. Водночас, чинне законодавство України не забороняє торгівлю  векселями,  але  у  цьому  випадку  послідовну  передачу векселя  слід  вважати  перерваною,  і,  якщо на векселі відсутній індосамент,  питання,  пов'язані із стягненням  заборгованості  за векселем,  регулюються  нормами цивільного права,  а не вексельним законодавством,  оскільки у таких випадках  вексель  втрачає  свою силу  і набуває статусу боргового документа.

        В зв'язку з чим, відсутність індосаментного напису під час передачі векселів свідчить про те, що векселі втратили свою силу і набули статусу боргових документів, що підтверджують наявність боргу, а правовідносини сторін при цьому мають регулюватися нормами цивільного законодавства.  

       Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України по справі № 11/37 від 19.06.2008 р. підставою позову відповідно до позовної заяви, уточнень та пояснень до неї  є простий вексель № 66335742694649, а також договір про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що при укладанні договору  про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від  29.12.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю„АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ правомірно передало позивачу дійсне право вимоги по векселю, який втратив свою силу і набув статусу документу, що підтверджує наявність боргу.

         Порядок відступлення права вимоги регулюється нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. ст. 512- 519 вказаного кодексу.

         Так, відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений  іншою  особою внаслідок: передання   ним  своїх  прав  іншій  особі  за  правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути  замінений,  якщо  це встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог договору про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р., укладеному між позивачем (новим кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ (первісним кредитором), передбачено, що первісним кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить  первісному  кредитору  за наступними документами:

-          векселем № 66335742694649 виданим відповідачем із строком платежу „за пред'явленням” на суму 638502 грн. 68 коп.;

-          протестом про неоплату векселя в сумі 588502 грн. 68 коп., вчиненим державним нотаріусом Турченко Т.П. (зареєстровано в реєстрі за № 7-3106 від 24.11.2006 р.);   

-          договором купівлі-продажу цінних паперів  № Т36/2306/005; Т46/2306/001 від 23.06.2006 р.

          Передбачене вищезазначеними документами відступлення права вимоги за зобов'язаннями  відповідача від первісного кредитора до нового кредитора визначене в сумі 588502 грн. 68 коп.

          Враховуючи те, що будь-які заборони або обмеження щодо передачі права вимоги   вищевказаними документами та законом не встановлені, суд вважає правомірним укладання  договору про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р.

       Згідно до приписів ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій  самій  формі,  що  і  правочин,  на  підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.  Договір про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р. здійснений у такий самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання.

         Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного  кредитора у  зобов'язанні в  обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Відповідно до договору про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ відступило позивачу право вимоги на суму  588502 грн. 68 коп.   

        Як встановлено судом, вексель № 66335742694649 був виписаний відповідачем на суму 638502 грн. 68 коп.  Але враховуючи ті обставини, що  21.07.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ-БУД”, м. Маріуполь  сплатило на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ частину боргу за векселем № 66335742694649  відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу в розмірі 50000 грн. 00 коп., заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ  складала  588502 грн. 68 коп.

        Таким чином, в договорі про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ відступило позивачу дійсне право вимоги в обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав.

         Згідно до ст. 515 Цивільного кодексу України заміна   кредитора   не   допускається   у  зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора,  зокрема, у зобов'язаннях про  відшкодування  шкоди,  завданої каліцтвом,  іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

          Спірні правовідносини не пов'язані  з  особою кредитора, в зв'язку з чим  укладання договору  про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р. не суперечать вимогам  ст. 515 Цивільного кодексу України.

          Стаття 516 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна кредитора у  зобов'язанні   здійснюється  без  згоди  боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  боржник  не  був  письмово  повідомлений  про заміну кредитора у  зобов'язанні,  новий  кредитор  несе  ризик  настання несприятливих   для   нього  наслідків.  У  цьому  разі  виконання боржником  свого  обов'язку  первісному  кредиторові  є   належним виконанням.

  Таким чином, згода боржника, в даному випадку відповідача, на заміну кредитора у зобов'язанні не потрібна. Також, в матеріалах справи є лист від 09.01.2007 р. Товариства з обмеженою відповідальністю  „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ з  повідомленням   про відступлення права вимоги Акціонерному товариству закритого типу “Промкомбінат”, м. Донецьк, яке отримане відповідачем 11.09.2007 р.  разом з копією договору  про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р., відповідно до опису вкладення до пакету № 632.

Посилання відповідача в поясненнях  на п. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, відповідно до якого боржник зобов'язується виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, як на заборону зміни кредитора в зобов'язанні не приймається судом на підставі наступного:

Згідно до приписів ст. 527 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, відповідно до якого  кредитор зобов'язаний прийняти виконання боржником  зобов'язань особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.  Статтями  512-519  Цивільного кодексу України детально  урегульований  порядок та умови передання   кредитором  своїх  прав  іншій  особі  за  правочином. Закон надає кредитору право відступити свої права іншій особі при дотриманні вимог ст. 512-519  Цивільного кодексу України.  

        Таким чином, укладений договір  про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р. не суперечить ст. 527 Цивільного кодексу України.

        Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України первісний  кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник  має  право  не  виконувати свого обов'язку новому кредиторові до  надання  боржникові  доказів  переходу  до  нового кредитора прав у зобов'язанні.

         Позивач в своїх поясненнях з урахуванням висновків зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2008 р. підтвердив, що 29.12.2006 р. йому були передані всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, що є важливою для їх здійснення відповідно до п. 3.1. договору  про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006 р.      

         Статтею 518 Цивільного кодексу України передбачено право боржника  висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні  заперечення,  які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник  не  був  письмово  повідомлений  про  заміну кредитора  у  зобов'язанні,  він  має  право висунути проти вимоги нового  кредитора  заперечення,  які  він  мав  проти   первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до  пред'явлення  йому  вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Договір про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006р.не суперечить ст.  518  Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.519 Цивільного кодексу України первісний кредитор в обов'язку відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, проте не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився перед новим кредитором.

        Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛЬТАЇР-ФІНАНС”, м. Київ відступило позивачу дійсне право вимоги в обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, на підставі чого договір про відступлення права вимоги № 29-12-06/01 від 29.12.2006р. повністю відповідає вимогам  зазначеної статті.

         Таким чином, суд вважає правомірним, що право вимоги по борговому документу  було передане позивачу  в порядку загальноцивільної цесії (договору відступлення права вимоги  №29-12-06/1 від 29.12.2006р.),  відповідно до ст.ст.  512-519 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України 19.01.2007 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про оплату суми заборгованості в розмірі 588502 грн. 68 коп. Вказане повідомлення було вручено відповідачу 23.01.2007 р.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведені належним чином та такими, що підлягають задоволенню.  

Позивачем  02.10.2008р. була надана заява б/н від 01.10.2008р. про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що належить відповідачу, в тому числі передачею цього майна  в іпотеку,  а також шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми позову та судових витрат, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Маст-Буд”, м. Маріуполь, та знаходяться  на поточних рахунках: №26009900177717 в Філії ПУМБ в м.Маріуполь, МФО 335742; №26004201308904 в ФАКБ „РАЙФФАЙЗЕНБАНК УКРАЇНА” м.Донецьк, МФО 335775; №26100900175384 в Філії ПУМБ в м.Маріуполь, МФО 335742.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням  заяву про забезпечення позову, вважає її такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:  позивач не довів належними доказами наявність у відповідача нерухомого майна,  крім того позовні вимоги пов'язані зі стягненням коштів, в зв'язку з чим суд не бачить підстав вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, в тому числі передачею його в іпотеку;  одночасно, позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того заява  заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом. Також, позивачем не доведено суду, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в повній сумі.

 Керуючись ст.ст. 111-12, 49, 75, 77, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ - БУД”, м.Маріуполь, про стягнення  боргу у сумі 588 502 грн. 68 коп. –  задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “МАСТ - БУД” (б-р Богдана Хмельницького, буд. 24 “а”, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 33653812, п/р №26009900177717 в Філії ПУМБ в м.Маріуполь, МФО 335742) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Промкомбінат” (бул.Шевченка, 31, к.217, м.Донецьк, 83017, ЄДРПОУ 23429409, п/р №2600300252 в ДФ ВАТ “Родовід Банк” м.Донецьк, МФО 394512) борг в сумі 588502 грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5885 грн. 03 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 27.11.2008р. оголошено повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя