Ухвала

від 13.07.2012 по справі 20/16/12/6/5506

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 липня 2012 р. № 20/16/12/6/5506

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В., суддів:Владимиренко С.В., Данилової Т.Б., Заріцької А.О., Шевчук С.Р. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "ОТП-Банк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі№ 20/16/12/6/5506 за позовомЗакритого акціонерного товариства "Волочиськ-Метиз" доКолективного підприємства "Волочиський завод "Метеор" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ОТП-Банк" провизнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 20.05.2005 в частині, оформленій додатковою угодою від 18.10.2005 за зустрічним позовом Колективного підприємства "Волочиський завод "Метеор" доЗакритого акціонерного товариства "Волочиськ-Метиз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 20.05.2005, укладеного між КП "Волочиський завод "Метеор" та ЗАТ "Волочиськ-Метиз" з моменту його укладення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 у справі № 20/16/12/6/5506 первісний позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 20.05.2005 в частині, оформленій додатковою угодою від 18.10.2005; задоволено зустрічний позов: визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 20.05.2005, укладений між Колективним підприємством "Волочиський завод "Метеор" та Закритим акціонерним товариством "Волочиськ - Метиз".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 у справі № 20/16/12/6/5506 скасовано в частині задоволення зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції від 26.07.2011 у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі № 20/16/12/6/5506 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині залишено без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011; в іншій частині рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ОТП-Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі № 20/16/12/6/5506, в якій просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, а саме: статей 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником додано постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2012 у справі № 31/267, від 08.07.2010 у справі № 38/403, від 04.08.2010 у справі № 14/44пд та ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.09.2007.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 25.04.2012 у справі

№ 20/16/12/6/5506, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 20.05.2005, оскільки судом першої інстанції встановлено наступне: пунктом 7.10 Статуту Колективного підприємства "Волочиський завод "Метеор" передбачено, зокрема, що голова правління за згодою правління укладає всі види договорів; водночас, спірний договір купівлі-продажу комплексу укладено без згоди правління КП "Волочинський завод "Метеор"; не вчинено дій щодо виконання договору купівлі-продажу та подальшими діями сторін спірний договір не схвалено. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 18.10.2005 про внесення змін до оспорюваного договору купівлі-продажу комплексу, оскільки укладений сторонами спірний договір купівлі-продажу є недійсним, тобто таким, що не створює жодних юридичних наслідків, а відтак, додаткова угода про внесення змін до нього не породжує для сторін ніяких прав та обов'язків.

Водночас у постанові від 16.02.2012 у справі № 31/267, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки судами встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, а обставини, на які в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, у контексті статті 207 Господарського кодексу України не є такими, які б тягнули за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного сторонами договору купівлі-продажу. Крім того, судом касаційної інстанції враховано, що позивачем не надано суду документальних доказів того, що відповідачеві під час укладання спірного договору було відомо, що особа, яка підписала договір, не мала повноважень щодо представництва юридичної особи; до того ж, як встановлено експертом, цей підпис скріплено дійсною печаткою позивача. Також судом касаційної інстанції враховано встановлені судами попередніх інстанцій обставини наступного схвалення позивачем спірного договору.

У постанові від 08.07.2010 у справі № 38/403, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання договору про відступлення права вимоги та переведення боргу недійсним з моменту вчинення з огляду на те, що спірний договір був схвалений позивачем шляхом прийняття його до виконання, а наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У постанові від 04.08.2010 у справі № 14/44пд, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки, виходячи з того, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про безперечне і безсумнівне схвалення позивачем спірного договору, а саме: договір прийнятий позивачем до виконання, продукція за договором одержана, позивач не відмовлявся від її прийняття, навпаки, здійснював прийомку продукції як зі складу постачальника при самовивозі автотранспортом, так і від залізниці при відвантаженні продукції залізничним транспортом; позивач також частково розрахувався за одержану продукцію і визнав заборгованість перед відповідачем за поставлену продукцію за спірним договором поставки, що було встановлено при вирішенні господарським судом справи № 8/102; будь-яких заперечень щодо недійсності договору позивач суду не заявляв.

Приймаючи ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.09.2007, на яку також посилається заявник, суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки судом першої інстанції встановлено, що дії позивача свідчать про схвалення ним договору купівлі-продажу автомобіля та прийняття його до виконання.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 20/16/12/6/5506 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "ОТП-Банк" у допуску справи № 20/16/12/6/5506 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО. Кот Судді: С. Владимиренко Т. Данилова А. Заріцька С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)