Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2а-7192/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/20012/11

К/9991/20012/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі № 2а-7192/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09»

про стягнення в доход держави одержаного за договором,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позов задоволено: зобов`язано ТОВ «Абріс-09»повернути ТОВ «Селтікс»все одержане за договором від 15.11.2009 № 15/11/09, а саме: грошові кошти в сумі, зазначеній у векселі серії АА № 0247293, -4840112,11 грн.; стягнути з ТОВ «Селтікс»в доход держави вартість товару, одержаного за договором купівлі-продажу від 15.11.2009 № 15/11/09, у сумі 4840112,11 грн.

Висновок суду вмотивований посиланням на укладення ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Абріс-09»договору купівлі-продажу від 15.11.2009 № 15/11/09 з умислом на отримання податкової вигоди у вигляді незаконного отримання відшкодування сум податку на додану вартість з Державного бюджету України, з огляду на встановлений у судовому процесі факт безтоварності господарських операцій, на підставі документального оформлення яких ТОВ «Селтікс»включив до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року 806685,00 грн.

У касаційній скарзі ТОВ «Селтікс»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення до 1 січня 2011 року слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У судовому процесі встановлено, що 15.11.2009 між ТОВ «Абріс-09»та ТОВ «Селтікс»укладено договір № 15/11/09 купівлі - продажу шкіряного напівфабрикату «Вет-блу». В документообігу на підтвердження виконання договору ТОВ «Абріс-09» виписав податкову накладну від 18.11.2009 № 38, видаткова накладна від 18.11.2009 на поставку зазначеного товару на загальну суму 4840112,11 грн., в тому числі ПДВ 806685,35 грн. Оплата за договором здійснювалася векселем серії АА № 0247293 номінальною вартістю 4840112,11 грн., емітованого ТОВ «Селтікс», передача якого постачальнику - ТОВ «Абріс-09»оформлена актом приймання-передачі векселя від 27.11.2009 № 27/11/09.

За наслідками включення ТОВ «Селтікс»ПДВ в сумі 806685,35 грн. за податковою накладною від 18.11.2009 № 38 до складу податкового кредиту в податковій декларації за грудень 2009 року та у подальшому формування суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за січень 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку, на підставі якої складено акт від 31.03.2010 № 32/0702/333025/3. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Абріс-09»не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням та має ознаки фіктивності. Згідно з поясненнями громадянина ОСОБА_4, який в облікових документах вказаний як директор цього товариства, оперуповноваженому відділенню податкової міліції ДПІ у м. Краматорську від 13.02.2010, приєднаних до справи та досліджених судом (а.с.39-40), він не здійснював фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Абріс-09», а вказане товариство зареєстрував за винагороду. Факти непричетності до поставки шкіряного напівфабрикату, вказаного як предмет договору купівлі-продажу від 15.11.2009 № 15/11/09, ТОВ «Абріс-09»у ланцюгу поставки від імені ТОВ «Багмір», підтверджено протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 26.02.2010 (а.с.42), засновника ТОВ «Багмір»який займав одночасно посади директора та головного бухгалтера цього товариства, згідно з якими він не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства та зареєстрував його за винагороду. Як ТОВ «Абріс-09», так і ТОВ «Багмір»не мають виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, перед контролюючими органами не звітують, податкові зобовязання не сплачують (а.с. 101).

В судовому процесі встановлено, що товар, вказаний у специфікації № 1 до договору від 15.11.2009 № 15/11/09, був предметом договору купівлі-продажу від 19.11.2009 № 19/11/09, укладеного між ТОВ «Селтікс»(постачальник) та ТОВ «Багмір»(покупець), за який у подальшому згідно з актом про зарахування зустрічних вимог від 30.12.2009 № 30/12/2009-2 ТОВ «Багмір»передало позивачу 2 векселі: серії АА № 0247293, номінальною вартістю 4840112,11 грн. та серії АА № 0247294, номінальною вартістю 160000,00 грн. Таким чином, постачальник та покупець по операціях з поставки зазначеного товару в ланцюгу поставок співпали в одній особі, а реальної оплати товару внаслідок погашення векселів не відбулося .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність фактичної поставки товару за договором купівлі-продажу від 15.11.2009 № 15/11/09 та про спрямованість умислу відповідачів при укладенні договору на неправомірне отримання податкової вигоди ( відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету України при фактичній відсутності як поставки товару, так і сплати податку на додану вартість), що свідчить про укладення зазначеного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Давши правильну юридичну оцінку договору купівлі-продажу від 15.11.2009 № 15/11/09, суди попередніх інстанцій правомірно застосували юридичні наслідки недійсності цього договору та господарського зобов'язання, яке виникло внаслідок цього договору, встановлені частиною 1 ст. 208 ГК.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. Усенко Судді підписО.В. Вербицька підписМ.І. Костенко

Суддя Є.А. Усенко