Постанова

від 18.09.2012 по справі 1-545/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-545/12

П О С Т А Н О В А

18 вересня 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Царевич О.І., при секретарі Гуцинюку Я.І. за участю прокурора Василіва О.Б., захисників -адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, провівши в приміщенні суду, в залі суду в м. Києві попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,-

встановив:

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України надійшла на адресу Печерського районного суду м. Києва 28.08.2012.

В судовому засіданні з попереднього розгляду даної кримінальної справи прокурор просить призначити справу до судового розгляду та викликати в судове засідання осіб, зазначених у списку, доданому до обвинувального висновку вважаючи, що для цього наявні достатні підстави та по справі дотримані усі вимоги, передбачені ст. 237 КПК України.

В судове засідання з попереднього розгляду даної кримінальної справи не з'явилися:потерпілі та їх представники, захисники -адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення судових повідомлень про розгляд справи. Судом з урахуванням положень ст. 240 КПК України, думки учасників судового розгляду, визнано можливим проводити попередній розгляд даної кримінальної справи у їх відсутність.

Між тим, на адресу суду надійшло клопотання захисників -адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 про повернення даної кримінальної справи прокурору для організації досудового розслідування з підстав грубого порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_6, зокрема порушення вимог ст. 218-220 КПК України щодо не ознайомлення останнього та його захисників з матеріалами кримінальної справи, пред'явлення ОСОБА_6 обвинувачення з порушенням, встановленого КПК України строку (а.с.151-154). Окрім цього в зазначеному клопотанні захисники -адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_11 просять змінити ОСОБА_6, застосований до нього запобіжний захід у виді взяття під варту на інший не пов'язаний з триманням під вартою. При цьому мотивують таке клопотання незаконністю тримання під вартою ОСОБА_6 та наявністю в останнього тяжкої тривалої хвороби, набутої в умовах тримання під вартою.

Окрім цього, захисником адвокатом ОСОБА_3 заявлено клопотання про направлення справи прокурору для організації досудового розслідування з підстав невиконання органом досудового слідства вказівок, викладених в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012. При цьому захисник -адвокат ОСОБА_3 просив змінити його підзахисному обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід із взяття під варту на підписку про невиїзд, мотивуючи клопотання в цій частині недоведеністю вчинення ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, а відтак й відсутністю підстав для його подальшого тримання під вартою.

Захисники -адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_4, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дані клопотання підтримали та просять їх задовольнити. Прокурор заперечував щодо задоволення вказаних клопотань, оскільки вважає, що при проведенні досудового розслідування не було істотно порушено вимоги КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Окрім цього вважає безпідставними клопотання щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу із взяття під варту на інший не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід, оскільки останні обвинувачуються в особливо тяжкому злочину.

Заслухавши думку прокурора, захисників та обвинувачених, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених клопотань в частині направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 246 КПК суддя при попередньому розгляді кримінальної справи з власної ініціативи чи за клопотанням інших учасників судового розгляду вправі повернути її на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення ; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.

Відповідно до ч.1 ст. 218 КПК України визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг яких складає 15 томів, зокрема протоколу про пред'явлення обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику матеріалів справи, вказаний протокол датований 16.08.2012 та в ньому зазначений час ознайомлення з матеріалами справи з 11 год. 53 хв. по 17 год. 10 хв . /Т.15 а.с. 70/, між тим наявний в матеріалах справи протокол про пред'явлення обвинуваченому ОСОБА_6 матеріалів справи теж датований 16.08.2012 та в ньому зазначений час ознайомлення з 12 год. 10 хв. по 18 год. 20 хв. , /Т.15 а.с. 75/, що свідчить про порушення його прав на досудовому слідстві.

Відповідно до ч.3 ст. 218 КПК України якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладено до явки захисника, але не більше як на три дні. При неможливості для обраного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених частинами четвертою і шостою статті 47 цього Кодексу.

Як вбачається, з протоколу про пред'явлення обвинуваченому ОСОБА_6 матеріалів справи від 16.08.2012 /Т.15 а.с. 75/, вказаний протокол останнім не підписаний, а підписаний захисником ОСОБА_12 , призначеним слідчим постановою від 16.08.2012 відповідно до ст. 47 КПК України /Т.15 а.с.72/. Винесенню означеної постанови передувала довідка слідчого складена слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Нечитайла Д.О. про належне повідомлення захисників обвинуваченого ОСОБА_6 про обов'язковість їх явки до СВ Печерського РУ ГУМВС України 16.08.2012 та 17.08.2012 з метою проведення ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. /Т.15 а.с. 71/. Разом з цим, як вбачається з долучених до клопотання захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлень слідчого про обов'язковість їх явки до СВ Печерського РУ ГУМВС України з метою проведення ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, останні викликались виключно на 17.08.2012 /Т.15 а.с. 164-165/, натомість як ознайомлення ОСОБА_6 було проведено 16.08.2012, окрім цього, вказані повідомлення адвокатом ОСОБА_2 отримані тільки 20.08.2012, що стверджується довідкою ОПЗ Київ 225 від 04.09.2012 за № 66 /Т.15 а.с. 167/, також що в свою чергу свідчить про не належне виконання слідчим вимог ст. 218-220 КПК України.

Відповідно до ст. 374 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів дізнання та досудового слідства при додатковому розслідуванні.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові (ухвалі) про повернення справи на додаткове розслідування, проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними (п. 2 ч. 2 ст. 368 КПК), що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 367 КПК).

Невиконання органом досудового слідства слідчої дії, зазначеної в постанові судді (ухвалі суду), допускається лише в разі, коли провести її фактично неможливо. Про це, а також про можливість підтвердження обставин, які мають бути встановлені за рішенням суду, іншими доказами або за допомогою додаткових процесуальних дій необхідно зазначити у відповідних процесуальних документах.

Окрім викладеного, як вбачається з матеріалів даної кримінальної справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012 /Т.14 а.с. 174-180/, кримінальну справу щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 засуджених за ч.2,5 ч.4 ст. 187 КК України вироком Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2011 повернуто прокурору Печерського району м. Києва для організації досудового розслідування з підстав не здійснення перевірки доводів засуджених щодо застосування до них незаконних методів слідства, не проведення аналізу телекомунікаційних з'єднань по телефонам НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_6 в період з 06.11.2009 по 07.11.2009, не співставлення з наявними у справі роздруківками телефонних дзвінків і розмов, а також не встановлення, з якого номеру з прив'язкою до місцевості, в який час та з ким ОСОБА_6 вів розмови в період з 06.11.2009 по 07.11.2009.

Між тим, направляючи дану кримінальну справу до суду, органом досудового слідства зазначені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012 суперечності усунуті не були. Орган досудового слідства обмежився виключно долученням до матеріалів кримінальної справи даних телекомунікаційних з'єднань за номерами телефонів НОМЕР_1, НОМЕР_2, без проведення будь -якого їх аналізу та без встановлення, з якого номеру з прив'язкою до місцевості, в який час та з ким ОСОБА_6 вів розмови в період з 06.11.2009 по 07.11.2009. Окрім цього зібрано дані телекомунікаційних з'єднань за номером телефону, на який не має посилань ні в матеріалах кримінальної справи, ні в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012: НОМЕР_2, замість правильного НОМЕР_2.

Також залишилися не виконаними вказівки, викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012 з приводу перевірки доводів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо застосування до них незаконних методів слідства. Перевірка вказаних доводів органом досудового слідства не проведена та відповідне процесуальне рішення з цього приводу органом досудового слідства не прийняте.

Крім того Апеляційним судом м. Києва при постановленні ухвали від 13.06.2012 звернуто увагу на порушення органом досудового слідства ст. 75 КПК України при ознайомленні обвинуваченого (підозрюваного) ОСОБА_6 з постановою про призначення експертизи (Т.6 а.с. 89), при цьому вказано на сумнівність щодо допустимості та законності доказів, отриманих у неналежний спосіб. При повторному направленні даної справи до суду зазначені порушення органом досудового слідства теж усунуті не були.

Дані про неможливість виконання вказівок, зазначених в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012, в матеріалах справи відсутні.

Ще однією з підстав повернення прокурору кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для організації досудового розслідування, ухвалою Апеляційного суду м. Києва було визначено неконкретність пред'явленого обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України, пред'явлене обвинувачення особі повинно бути конкретним. У випадку пред'явлення неконкретного обвинувачення, а саме, якщо не вказано час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки злочину, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6, обвинувачується у вчиненні умисних дій, які виразились у організації вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном, в особливо великих розмірах , вчинений організованою групою . /Т.15 а.с. 119 абз. 2/.

Між тим, як зазначено в обвинувальному висновку /Т.15 а.с. 117 абз. 1 резолютивної частини обвинувального висновку/ та постанові про притягнення ОСОБА_6 як обвинуваченого від 10.08.2012 /Т.15 а.с. 28 -30/ абзац 2 мотивувальної частини постанови, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 06.11.2009, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, являючись організатором вчинення злочину, діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи намір на напад з метою заволодіння майном в особливо великих розмірах, які вчинили розбій та заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах.

Пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення суд вважає неконкретним та таким, що містить суперечності в частині вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину в складі організованої групи, на що в свою чергу звертав увагу Апеляційний суд м. Києва. Формулювання пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 позбавляє суд в подальшому виконати вказівки, передбачені ст. 298 КПК України щодо роз'яснення суті пред'явленого обвинувачення, тягне за собою істотне порушення кримінально - процесуального закону органом досудового слідства, яке не може бути усунуте в судовому засіданні, так як тягне за собою порушення права на захист на стадії пред'явлення обвинувачення. Сформульоване в другому абзаці мотивувальної частини постанови про притягнення ОСОБА_6 та в першому абзаці резолютивної частини обвинувального висновку речення є за своїм змістом абсолютно не зрозумілим, не має закінченої думки та є таким, що суперечить висновкам щодо вчинення обвинуваченим організації вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, спрямованого на заволодіння майном, в особливо великих розмірах , вчиненого організованою групою.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується в тому, що він будучи виконавцем розбою, вчинив умисні дії, які виразились у нападі, з метою заволодіння чужим майном, поєднаними з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном, в особливо великих розмірах, вчинений організованою групою. /Т.15 а.с.40-41, 121-122/. Між тим, як вбачається з постанови про притягнення ОСОБА_8 як обвинуваченого від 10.08.2012, орган досудового слідства визначив роль ОСОБА_8 у вчиненому злочині наступним чином.

Так, ОСОБА_6 дізнавшись про час та місце укладання угоди ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, а саме продажу будинку АДРЕСА_3 та купівлею АДРЕСА_1, де ОСОБА_6 був продавцем, завчасно знаючи, що останні будуть залишати приміщення нотаріуса, яке розташоване по АДРЕСА_2 та будуть мати при собі грошові кошти, з метою скоєння розбійного нападу та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах повідомив про вказаний факт ОСОБА_14

05.11.2009 року, в період часу з 15:05 год. 15:40 год. ОСОБА_6 зустрівся із ОСОБА_14 на території Оболонського району м. Києва, де вони вступили у попередню змову між собою та обговорили план злочинних дій, щодо скоєння розбою та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, і підібрали інших виконавців злочину, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Вказаного дня, в невстановлений слідством місці та час ОСОБА_8 з метою скоєння розбою та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, зустрівся із ОСОБА_14 та ОСОБА_7, і вони вступили у попередню змову між собою. ОСОБА_14 повідомив останнім план злочинних дій та ролі кожного щодо скоєння розбійного нападу та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах - тим самим заздалегідь готуючись до вчинення злочину зорганізувалися у об'єднання для вчинення цього злочину, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

06.11.2009 року, приблизно о 09:20 годині, ОСОБА_8, прибув на автомобілі passat »до будинку АДРЕСА_4, де зустрівся із ОСОБА_7 та ОСОБА_14, а пізніше прибув ОСОБА_6 до будинку АДРЕСА_4, де на нього вже чекали ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який підтвердив факт укладання угод продажу ним АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_16, яка мала відбутися вказаного дня о 11:00 годині, у приватного нотаріуса за адресою: АДРЕСА_2 Від'їхавши на автомобілі марки passat» під керуванням ОСОБА_8, до дитячої клінічної лікарні №7 по вул. Підвисоцького, 13 в м. Києві, ОСОБА_14, дотримуючись єдиного плану організованої групи, з метою приховання слідів злочинної діяльності, замінив держані номерні знаки на зазначеному автомобілі.

06.11.2009 року знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, ОСОБА_8, діючи згідно відведеної йому ролі, заздалегідь приготувавшись до вчинення злочину, знаходився в автомобілі спостерігаючи за навколишньою обстановкою і виконуючи роль водія чекав на ОСОБА_7, та ОСОБА_14 Діючи згідно відведеної ролі ОСОБА_7, будучи виконавцем нападу з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах вчинений організованою групою, діючи умисно, за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_14, вийшли із автомобіля під керуванням ОСОБА_8, та попрямували в напрямку будинку АДРЕСА_2 з метою скоєння злочину. Вказаного дня, приблизно о 11:40 годині, після продажу АДРЕСА_1, ОСОБА_6 зателефонував по мобільному телефону ОСОБА_14 та підтвердив факт наявності грошей у ОСОБА_17, а близько 14:25 годині, ОСОБА_7, діючи згідно відведеної йому ролі за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_14 на напад з метою заволодіння чужими майном в особливо великих розмірах, вчинений організованою групою знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2, одягнувши на обличчя марлеві пов'язки та з використанням короткоствольної, вогнепальної зброї - яка згідно висновку експерта № 227 від 09.12.2009 року є гладкоствольним самозарядним пістолетом «ПМР»калібру 9мм., призначеного для стрільби патронами несмертельної дії, вчинили напад на ОСОБА_18 та ОСОБА_17 Під час нападу з метою подолання волі потерпілих до опору, вистрілили ОСОБА_17, в область голови та застосувавши насильство спричинили останній тілесні ушкодження, а саме згідно висновку експерта №7039 від 12.11.2009 p., на тілі ОСОБА_17, виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани на фоні припухлості м'яких тканин в правій щічно-нижньощелепній 9x0,5 см., які відносяться до легких тілесних пошкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров"я) і могли виникнути внаслідок застосування пристрою для відстрілу патронів з гумовими набоями. Внаслідок чого ОСОБА_7 та ОСОБА_14 заволоділи чужим майном, яке належить ОСОБА_17, а саме: жіночою сумкою, вартістю 100 гривень, в якій знаходились жіночий шкіряний гаманець, вартістю 50 гривень, мобільний телефон марки «Нокіа 6131», вартістю 600 гривень, в якому знаходилась картка оператора «Лайф», вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 10 гривень, грошові кошти у розмірі 900 гривень та 30 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину складало 240,30 гривень, а всього на загальну суму 1910,30 гривень та чужим майном, яке належить ОСОБА_16, яке знаходилось у вищевказаній сумці, а саме: грошовими коштами в розмірі 65 000 Євро, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину складало 774 150 гривень та грошовими коштами у розмірі 277 770 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину складало 2 224 937,7 гривень, а всього на загальну суму 2 999 087,7 гривень, що більше, як в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Заволодівши чужим майном в особливо великих розмірах ОСОБА_7 за попередньою змовою та разом із ОСОБА_14 з метою зникнення з місця вчинення злочину звернули за ріг будинку за адресою: АДРЕСА_5, де на них чекав ОСОБА_8 на автомобілі марки passat », на якому всі учасники зникли з місця вчинення злочину.

Відповідно до ст. 27 КПК України, виконавцем /співвиконавцем/ є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

З об'єктивної сторони розбій відповідно до ч.1 ст. 187 КК України є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою спричинення такого насильства.

Зі змісту пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8, не вбачається, що останній виконував саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою спричинення такого насильства. Таким чином, пред'явлене ОСОБА_8 обвинуваченням за своїм змістом є неконкретним та таким, що тягне за собою право обвинуваченого на захист зі стадії пред'явлення обвинувачення, що унеможливлює усунення такого порушення вимог кримінально - процесуального закону в судовому засіданні.

Згідно ст.16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві слідчим органам.

Суд, в судовому засіданні, позбавлений можливості з дотриманням процесуальної природи судового розгляду усунути вказані порушення вимог закону, оскільки у справі належить здійснити комплекс слідчих дій, що суперечить процесуальній природі судового розгляду.

Допущені вказані порушення вимог КПК України, є істотними та такими без усунення яких дана кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду.

Враховуючи стадію попереднього розгляду кримінальної справи, слід зазначити, що висновки суду про порушення вимог кримінально - процесуального закону, без усунення яких кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду, ґрунтуються виключно на процесуальних документах досудового слідства, які не є доказами в розумінні положень ст.65 КПК України, а тому посилання на них є можливим без їх огляду та оголошення в судовому засіданні. Також висновки суду не базуються на змісті показань обвинувачених, потерпілих, свідків та інших осіб у справі, а тому вирішення клопотання про направлення справи на додаткове розслідування не є передчасним.

За таких обставин, суд, враховуючи думку учасників процесу, приходить до висновку, що направлення кримінальної справи на додаткове розслідування забезпечить дотримання принципу повноти та об'єктивності розгляду справи, забезпечить дотримання прав потерпілих, а також забезпечить права обвинувачених на захист, а відтак клопотання захисників -в частині повернення справи прокурору для організації додаткового розслідування підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, згідно вимог кримінально -процесуального закону орган досудового слідства має: виконати всі вказівки Апеляційного суду м. Києва, викладені в ухвалі від 13.06.2012 щодо встановлення всіх обставин інкримінованого обвинуваченим злочину, що мають істотне значення для вирішення справи, в тому числі й щодо призначення та проведення у справі фонетичної експертизи (т.6 а.с.89); здійснити аналіз телекомунікаційних з'єднань по телефонам НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_6 в період з 06.11.2009 по 07.11.2009, співставити їх з наявними у справі роздруківками телефонних дзвінків і розмов, а також встановити, з якого номеру з прив'язкою до місцевості, в який час та з ким ОСОБА_6 вів розмови в період з 06.11.2009 по 07.11.2009; перевірити у встановленому законом порядку доводи обвинувачених щодо застосування до них незаконних методів слідства, прийняти з цього приводу процесуальне рішення, передбачене ст. 97 КПК України; пред'явити конкретне за змістом обвинувачення, усунувши протиріччя та неточності з його формулювання, надати правильну юридичну оцінку діям обвинувачених, з урахуванням суми завданої шкоди, що надало б можливість реалізувати обвинуваченим право на захист; належним чином виконати вимоги ст. ст. 218-220 КПК України, відносно усіх обвинувачених.

З приводу заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із взяття під варту на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, заслухавши думку учасників судового розгляду приходжу до наступного висновку.

П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжний захід у виді взяття під варту обраний постановою суду, тобто у спосіб і відповідно до встановленої законом процедури.

У відповідності до положень ст. 165 КПК України, запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході.

Отже посилання клопотань про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не можуть братись судом до уваги, оскільки у такій спосіб судом будуть перебиратись не властиві для нього повноваження вищих судових інстанцій по наданню аналізу процедури обрання запобіжного заходу, продовження строків тримання під вартою, які ґрунтувались на підставі судових рішень, що набрали законної сили, в тому числі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012.

Аналіз обставин, на які є посилання в заявленому клопотанні в частині наявності тяжкої хвороби в обвинуваченого ОСОБА_6 вказує на те, що в цій частині обґрунтування зміни запобіжного заходу взяття під варту, полягає в площині надання відповідної медичної допомоги останньому в умовах Київського СІЗО.

Згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору. Із цього випливає, що керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов'язків, зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно ОСОБА_6

Одночасно вважаю, що доводи клопотання про незаконне тримання ОСОБА_6 під вартою без відповідного судового рішення та з порушенням, встановлених законом строків, є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2012 запобіжний захід , обраний відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у виді взяття під варту, залишений без зміни. /Т.15 а.с. 180/.

Згідно з положеннями ст. 156 КПК України, при повернені судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців.

Строки тримання під вартою на стадії досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема супровідного листа, яким справа з Апеляційного суду м. Києва 04.07.2012 надійшла до Печерського районного суду м. Києва для подальшого її направлення прокурору Печерського району м. Києва для організації досудового слідства /Т.14 а.с. 188/ та супровідного листа, яким справа 28.08.2012 надійшла після проведення досудового слідства до Печерського районного суду м. Києва /Т.15 а.с. 132/, строки тримання ОСОБА_6 під вартою, органом досудового слідства не порушені.

З приводу доводів клопотання по зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з посиланням на недоведеність його вини у вчиненні особливо тяжкого злочину, вважаю, що дані доводи мотивовані посиланням на докази, які при попередньому розгляді кримінальної справи судом не можуть бути досліджені та їм не може бути надана оцінка.

У справі не з'явились додаткові підстави, які б свідчили про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на інший, на даний час, вважаю міру запобіжного заходу у виді взяття під варту з урахуванням тяжкості обвинувачення, осіб обвинувачених, такою, що належним чином забезпечує відповідну процесуальну поведінку обвинувачених.

За таких обставин дані клопотання задоволенню не підлягають. Інших підстав для зміни або скасування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.62,129 Конституції України, ст.16-1, 22, 64, 156, 165, 237, 240, 244, 246, 374,КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України направити прокурору Печерського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 у виді взяття під варту -залишити без змін.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 у виді взяття під варту -залишити без змін.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_8 у виді взяття під варту -залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя О.І. Царевич