Рішення

від 27.04.2012 по справі 5020-236/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року справа № 5020-236/2012

за позовом Комунального підприємства "Орбіта"

(просп. Жовтневої Революції, 52-36а, м. Севастополь, 99038)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 25 898,14 грн .,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -Таратуткіної В.В., довіреність №4 від 07.12.2011;

відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2;

представника відповідача -ОСОБА_3, довіреність №593 від 22.03.2012;

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012 Комунальне підприємство "Орбіта" (далі -КП "Орбіта") звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором оренди №11 від 01.11.2010 у розмірі 23 908,68 грн., пеню в сумі 181,91 грн., 3% річних в сумі 717,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 1090,29 грн., а всього 25 898,14 грн.

Позовні вимоги із посиланням ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.625, 629, 651 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди №11 від 01.11.2010 в частині сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.03.2012 р. було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 26.03.2012 о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 26.03.2012 розгляд справи відкладався на 18.04.2012 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.04.2012 оголошувалась перерва до 26.04.2012.

У судовому засіданні 26.04.2012 представник позивача підтримала предмет і підстави заявленого позову, наполягала на його задоволенні.

Відповідач та його представник надали відзив на позову заяву, проти задоволення позову у судовому засіданні 26.04.2012 та у попередніх судових засіданнях заперечували, вказуючи, що договір оренди №11 від 01.11.2010 не є укладеним, оскільки не містить однієї з істотних умов встановлених у ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме -порядку використання амортизаційних відрахувань. Отже, на думку відповідача та його представника даний договір не породжує прав і обов'язків сторін, а тому у позивача відсутнє право стягнення з відповідача відповідної заборгованості.

У судовому засіданні 26.04.2012 суд вийшов до нарадчої кімнати та повідомив, що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені 27.04.2012 о 09 год. 30 хвил.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 27.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 між Комунальним підприємством «Орбіта»(орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №11 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найбільш високих результатів господарської діяльності орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 14,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого складає згідно з висновком про експертну оцінку від 01.10.2010 -44275,00 грн. (а.с. 7-10).

Зазначене майно належить позивачу на праві комунальної власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації 11.07.2000.

Відповідно до пункту 2.4 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради та складає 7969,50 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 18 % від вартості об'єкту оренди (експертної оцінки). Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Орендна плата складає 664,13 грн за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 25 числа поточного місяця.

У пункті 4.4.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до пункту 4.4.5 Договору орендар зобов'язався здійснити сплату орендної плати орендодавцю за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення цього договору, виходячи з встановленої в ньому суми орендної плати, протягом двох місяців з моменту укладення Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Зазначений Договір діє з моменту підписання до 31.12.2011 (пункт 6.1 договору).

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 01.11.2010, Комунальне підприємство «Орбіта»(орендодавець) передав в оренду, а орендар прийняв в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 14,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого складає згідно з висновком про експертну оцінку від 01.10.2010 -44275,00 грн.

Крім того, сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до договору оренди №11 від 01.11.2010, розмір якої на перший рік оренди майна комунальної власності склав -7969,50 грн, а на місяць -664,13 грн.

Представник позивача в судовому засіданні вказував, що орендна плата за користування майном, яке є об'єктом оренди вносилась відповідачем за листопад та грудень 2010 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що актом прийому-передачі орендованого майна від 21.01.2011, Комунальне підприємство «Орбіта»(орендодавець) прийняло, а орендар передав майно -вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 14,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого складає згідно з висновком про експертну оцінку від 01.10.2010 -44275,00 грн.

Позивач вважає, що передавши майно відповідачеві за актом прийому-передачі від 01.11.2010, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надав відповідачеві об'єкт оренди. Проте, орендар -фізична особа-підприємець ОСОБА_1, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання щодо виконання п.4.4.5 стосовно внесення орендної плати за три роки до моменту укладення цього договору не виконав, у зв'язку з чим за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі, яка до теперішнього часу відповідачем не сплачена, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи пояснення учасників судового розгляду, наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди майна № 11 від 01.11.2011, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна (а.с. 7-10).

Дослідивши договір №11 від 01.11.2010, суд дійшов до висновку, що за своєю правовою природою він є договором найму (оренди) .

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням

особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, порядок використання амортизаційних відрахувань.

Аналогічне положення міститься і у ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої однією з істотних умов договору оренди є порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством.

Вивчивши умови договору оренди №11 від 01.11.2010, укладеного між сторонами, суд дійшов до висновку, що у ньому дійсно не зазначений порядок використання амортизаційних відрахувань.

Проте, суд не може погодитись із твердженням відповідача про те що договір оренди №11 від 01.11.2010 є неукладеним, з наступних підстав

Згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Враховуючи те що спірний договір було повністю виконано позивачем та частково виконано відповідачем (договір та акти приймання -передачі майна підписані, здійснена часткова сплата відповідачем орендної плати, договір фактично припинено), суд робить висновок про те що позивач був згоден з усіма його умовами, а дії сторін були направлені на настання реальних правових наслідків.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати договір оренди №11 від 01.11.2010 неукладеним, а отже заперечення відповідача є необґрунтованими.

Оцінюючи умови Договору, викладені у пункті 4.4.5, згідно яких орендар зобов'язався здійснити сплату орендної плати орендодавцю за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення цього договору, суд робить висновок що вони не є розумними та справедливими.

Проте, у той же час, враховуючи положення п.3 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та можливості відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання своїх відносин на власний розсуд, слід визнати, що сторони могли передбачити таку умову у Договорі.

Крім цього, необхідно зауважити, що як вбачається з пояснень сторін, відповідач не оскаржував вказаний договір в судовому порядку, та його не визнано недійсним, доказів протилежного суду надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач припустився порушення умов п.4.4.5 договору стосовно внесення орендної плати за користування об'єктом оренди за три роки до моменту укладення цього договору, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі -23908,68 грн .

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди майна № 11 від 01.11.2010 на загальну суму -23908,68 грн.

У зв'язку з чим, вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позов в частині стягнення 3 % річних у сумі 717,26 грн, а також індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1090,29 грн. суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог узгоджується з вищенаведеною нормою Закону та підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Проте, суд не може погодитись із вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 181,91 грн. пені з наступних підстав.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін . Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Однак, з аналізу положень Договору суд робить висновок, що сторони взагалі не передбачили у ньому та не погодили розмір пені за порушення зобов'язання, а отже у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам (25898,14 грн*1 609,50грн/25716,23грн = 1598,19 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Орбіта" (пр.Жовтневої Революції,52-36а, м.Севастополь, 99038, код ЄДРПОУ 20702980) заборгованість за Договором оренди №11 від 01.11.2010 у розмірі 25716,23 грн., з яких: 23908,68 грн. основного боргу; 1090,29 грн. інфляційних втрат, 717,26 грн.-3% річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Орбіта" (пр.Жовтневої Революції,52-36а, м.Севастополь, 99038, код ЄДРПОУ 20702980) судовий збір в розмірі 1 598,19 грн .

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення в порядку ст.ст. 84-85 ГПК України

оформлено і підписано 03.05.2012.

Суддя С.О. Щербаков