Ухвала

від 03.09.2012 по справі 22/5005/5834/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 вересня 2012 р. № 22/5005/5834/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддів:Владимиренко С.В., Могил С.К., Подоляк О.А., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сервік", про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 28.05.2012 у справі№22/5005/5834/2011 за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сервік" простягнення 641222,76 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сервік" про стягнення 641222,76 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 у справі №22/5005/5834/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2012, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012 у цій справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано частково, позов задоволено в частині стягнення з відповідача на користь позивача 384121,60 грн., в решті постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 257101,16 грн. залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сервік" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2012 у справі №22/5005/5834/2011 , в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 21.09.2011 у справі №28/5009/1239/11, від 21.02.2011 у справі №31/488, від 20.10.2009 у справі №13/014-09, від 28.10.2009 у справі №45/9, від 19.01.2010 у справі №19/149, від 08.10.2009 у справі №12/5-09, від 22.03.2011 у справі №9/668-08, від 10.01.2012 у справі №5008/1127/2011, від 25.01.2012 у справі №61/362, від 15.03.2012 у справі №28/511-09.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2012 у справі №22/5005/5834/2011 , судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено факт припинення договірних зобов'язань та наявність боргу відповідача, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення суми невикористаного авансу.

Разом з тим, постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2009 у справі №13/014-09 , від 19.01.2010 у справі №19/149 , від 08.10.2009 у справі №12/5-09 , від 25.01.2012 у справі №61/362 (в частині первісних позовних вимог про стягнення авансу) та від 22.03.2011 у справі № 9/668-08 не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки в цих постановах суд касаційної інстанції дійшов аналогічного правового висновку, що й у постанові, про перегляд якої подано заяву, стосовно задоволення позову . Таким чином, у даному випадку відсутній такий обов`язковий елемент неоднакового застосування норм матеріального права як протилежні правові висновки суду касаційної інстанції, що унеможливлює посилання на ці постанови як на докази неоднакового застосування норм матеріального права.

Крім того, зміст постанов у справах №28/5009/1239/11, №31/448 свідчить про різні фактичні обставини у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву, у зв'язку з чим є безпідставними посилання заявника на ці постанови як на докази неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права. Зокрема, у постанові від 21.09.2011 у справі №28/5009/1239/11 суд касаційної інстанції виходив із встановленого факту чинності укладеного сторонами договору підряду. Натомість у постанові від 21.02.2011 у справі №31/448 в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення збитків, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків, при цьому не зазначено у чому полягають такі збитки та необґрунтовано їх розмір.

Постанова Вищого господарського суду України від 15.03.2012 у справі

№28/511-09 в даному випадку також не розцінюється як доказ неоднакового застосування норм матеріального права з огляду на різні предмети позову в порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву. Так, предметом позову в цій справі є вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та пені, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України та свідчить також про різні підстави позовів.

Крім того, як на доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2009 у справі №45/9 та від 10.01.2012 у справі №5008/1127/2011 , якими рішення та постанови судів попередніх інстанцій скасовано (у справі №5008/1127/2011 в частині задоволення зустрічного позову про стягнення збитків, тобто в частині, що стосується доводів заявника), а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, на зазначені постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сервік" у допуску справи №22/5005/5834/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Владимиренко С.Могил О.Подоляк О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)