Рішення

від 12.12.2008 по справі 14/202пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/202пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.12.08 р.                                                                                                       Справа № 14/202пд                               

за позовом Державного підприємства „Науково-технічний центр проблем                     енергозбереження” Міністерства вугільної промисловості України,

                    ЄДРПОУ 04721877, м.Донецьк

до відповідача 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по

                               Донецькій області, ЄДРПОУ 13511245, м.Донецьк

до відповідача 2. Орендного підприємства „Квант”, ЄДРПОУ 04726372, м.Донецьк

про визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Семенов Д.В.-по дов., Жуков Ю.П.-директор

від відповідача 1: Вороніна Є.О.-дир.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” Міністерства вугільної промисловості України, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, до відповідача 2, Орендне підприємство „Квант”, м.Донецьк, про визнання недійсним з моменту укладання договору №1324 купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства „Квант” від 12.12.1995р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на визнання наказів №№6868, 6869 від 30.11.1995р. Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України, на підставі яких було укладено спірний договір, нечинними Донецьким окружним адміністративним судом.

Відповідач 1 надав пояснення на позовну заяву від 04.12.2008р., в яких позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 1 посилається на повну відповідність вимогам закону спірного договору купівлі-продажу, враховуючи, що рішенням арбітражного суду Донецької області по справі №66/5-23пд від 01.11.1993р. договір про передачу майна в оренду було визнано укладеним.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву №01-343 від 03.12.2008р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність порушення будь-яких прав позивача внаслідок підписання спірного договору. Крім цього, у вказаному відзиві відповідачем 2 заявлено про застосування судом строків позовної давності. Відповідач 2 також стверджує про ті обставини, що спірний договір вже був предметом розгляду в арбітражному суді Донецької області по справі №11/3-13пд, внаслідок чого провадження по цій справі підлягає припиненню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

30.11.1995р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було видано наказ №6868 „Про затвердження акту оцінки вартості майна Орендного підприємства „Квант” м.Донецьк”.

Крім цього, 30.11.1995р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України також було видано наказ №6869 „Про укладання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Квант” м.Донецьк”.

На підставі вказаних вище наказів, 12.12.1995р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації був підписаний договір №1324 купівлі-продажу державного майна Орендного підриємства „Квант”.

За умовами цього договору Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було передано у власність організації орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2.

23.02.1996р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації був підписаний акт приймання-передачі державного майна Орендного підприємства „Квант”, за яким Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було передане, а організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації прийнято державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2, вартістю 16197090 тис. крб., у тому числі: основні засоби за залишковою вартістю 15930967 тис. крб., включаючи другий поверх механічної ділянки, приміщення складу металів, будівлю майстерень, будівлю двоповерхову, підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3, залишок засобів амортизаційного фонду орендодавця 266123 тис. крб.

Як вказує позивач, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. по справі №2-а-948/08 було визнано нечинними накази Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України.

За таких обставин, у зв'язку із визнанням нечинними наказів Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України, за твердженням позивача, останній не мав достатнього обсягу правоздатності на підписання спірного договору.

У зв'язку з викладеним, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним з моменту укладання договору №1324 купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства „Квант” від 12.12.1995р.

Крім цього, позивачем також заявлені вимоги про застосування судом наслідків недійсності правочину, зокрема, щодо здійснення двосторонньої реституції.

Відповідач 1 в поясненнях на позов від 04.12.2008р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на повну відповідність вимогам закону спірного договору купівлі-продажу, враховуючи, що рішенням арбітражного суду Донецької області по справі №66/5-23пд від 01.11.1993р. договір про передачу майна в оренду було визнано укладеним.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву №01-343 від 03.12.2008р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність порушення будь-яких прав позивача внаслідок підписання спірного договору. Крім цього, у вказаному відзиві відповідачем 2 заявлено про застосування судом строків позовної давності. Відповідач 2 також стверджує про ті обставини, що спірний договір вже був предметом розгляду в арбітражному суді Донецької області по справі №11/3-13пд, внаслідок чого провадження по цій справі підлягає припиненню.

Одночасно, за твердженням відповідача 2, накази, які були визнані нечинними Донецьким окружним адміністративним судом, є внутрішніми розпорядчими документами Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України та не можуть бути підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідачів до уваги не приймає та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

28.04.1994р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації був підписаний договір оренди.

Відповідно до умов вказаного договору Фонд державного майна України передає, а організація орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації приймає в оренду майно Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації: основні фонди, вартість яких складає – балансова вартість основних фондів 793223 тис. крб., залишкова вартість основних фондів (у тому числі вартість незакінчених капітальних вкладень 3960 тис. крб.) 444070 тис крб., запаси та затрати 188509 тис. крб., незакінчене виробництво 160040 тис. крб., оборотні засоби всього 35655 тис. крб., статутний фонд 441349 тис. крб., амортизаційний фонд 3627 тис. крб.; будівлі та споруди: два поверхи з переходом та підвальне приміщення корпусу №3, будівля майстерень та гаражу (виробничий бокс №4), двоповерхова будівля між лабораторним корпусом експериментального виробництва №3 та корпусом №2 інституту гірничої механіки ім.М.М.Федорова, другий поверх виробничого боксу №4, приміщення складу металів, будівлі та споруди на території шахти №20 шахтоуправління імені газети „Правда”.

Згідно з рішенням арбітражного суду Донецької області від 01.11.1993р. по справі №66/5-23пд було вирішено вважати укладеним договір про передачу в оренду цілісного майнового комплексу Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації між організацією орендарів цього заводу та Донецьким регіональним відділенням Фонду держмайна України на умовах проекту договору.

Відповідно до вказаного рішення п.1.1 договору від 28.04.1994р. було викладено в наступній редакції: будівлі та споруди: виробничий бокс №4, другий поверх виробничого боксу №4, гараж, двоповерхова будівля під переходом між корпусом №3 інституту „Інсистемшахт” та корпусом №2 інституту гірничої механіки ім.М.М.Федорова, будівлі та споруди на території шахти №20 шахтоуправління ім.газети „Правда”.

Постановою арбітражного суду Донецької області вд 20.01.1994р. про перегляд рішення в порядку нагляду рішення від 01.11.1993р. по справі №66/5-23пд було змінено: п.1.1 договору оренди від січня 1994р. в частині абзацу „Будівлі та споруди” викладено в наступній редакції: два поверхи з переходом та підвальне приміщення корпусу №3, будівля майстерень та гаража (виробничий бокс №4), двоповерхова будівля між лабораторним корпусом експериментального виробництва №3 та корпусом №2 інституту гірничої механіки ім.М.М.Федорова, другий поверх виробничого боксу №4, будівлі та споруди на території шахти №20 шахтоуправління ім.газети „Правда”.

Постановою Вищого арбітражного суду України №04-1/Ду 66/5-23пд відмінено рішення арбітражного суду Донецької області від 01.11.1993р. та постанову арбітражного суду Донецької області від 20.01.1994р. по справі №66/5-23пд щодо віднесення до цілісного майнового комплексу частини приміщення корпусу №3, в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Згідно з ухвалою від 18.07.1995р. справу №66/5-23пд провадженням припинено.

30.11.1995р. Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було видано накази №№6868, 6869.

Виходячи зі змісту наказу №6868 від 30.11.1995р. було затверджено акт оцінки вартості майна Орендного підприємства „Квант” в сумі 21536203 тис. крб.

Одночасно, згідно з наказом №6869 від 30.11.1995р. було вирішено укласти договір купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства „Квант” м.Донецьк у встановленому законом порядку.

12.12.1995р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації був підписаний договір №1324 купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства „Квант”.

За умовами цього договору Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було передано у власність організації орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2.

За приписом п.7.3 договору №1324 від 12.12.1995р. покупець виступає правонаступником відповідної частини прав та обов'язків Орендного підприємства „Квант” згідно балансу, а також відшкодовує борги, які можуть виникнути до переходу права власності на визначене у договорі майно.

23.02.1996р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації був підписаний акт приймання-передачі державного майна Орендного підприємства „Квант”, за яким Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було передане, а організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації прийнято державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2, вартістю 16197090 тис. крб., у тому числі: основні засоби за залишковою вартістю 15930967 тис. крб., включаючи другий поверх механічної ділянки, приміщення складу металів, будівлю майстерень, будівлю двоповерхову, підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3, залишок засобів амортизаційного фонду орендодавця 266123 тис. крб.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, для звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, закон вимагає, щоб такий заявник був заінтересованою особою.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 28.10.1998р. №445 було створене на базі колишнього інституту „Інсистемшахт” Державне підприємство „Науково-технічний центр енергозбереження”.

Відповідно до п.3.3 статуту Державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” позивач є правонаступником Інституту шахтних інформаційно-керуючих систем „Інсистемшахт”.

При створенні Інституту шахтних інформаційно-керуючих систем „Інсистемшахт” останнім було отримано у повне господарське відання корпус №3 – п'ятиповерхову будівлю за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2. (акт переходу у відання Державного комітету України по вугільній промисловості підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на тероиторії України станом на 01.10.1991р.)

Реєстраційне посвідчення КП БТІ м.Донецьк від 23.11.1993р. №4428.

Таким чином, за висновками суду, спірний договір було підписано Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації відносно майна, яке на праві повного господарського відання належало Інституту шахтних інформаційно-керуючих систем „Інсистемшахт” та, як наслідок, його правонаступнику - позивачу.

Згідно із ст.2 Закону України "Про власність" (який діяв на момент створення позивача)  власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна.

До державної власності відповідно до ст.31 Закону України "Про власність" належали загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць.

При цьому, відповідно до ст.32 Закону України "Про власність" суб'єктом права загальнодержавної власності була держава в особі Верховної Ради України.

За приписом ст.37 Закону України "Про власність" було передбачено, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ці позовні вимоги заявлені належною особою, у відповідності із вимогами ст.1 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого твердження відповідача 2 щодо відсутності у позивача порушеного права на звернення до суду з позовом є безпідставними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. по справі №2-а-948/08 було визнано протиправними накази Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.11.1995р. №№6868, 6869.

При розгляді справи №2-а-948/08 Донецьким окружним адміністративним судом було встановлено, що оскільки договір оренди державного майна від 28.04.1994р. вважається укладеним на умовах, визначених рішенням суду, зокрема, рішення арбітражного суду Донецької області від 01.11.1993р. та постанови цього ж суду 20.01.1994р. у справі №66/5-23пд, які були скасовані постановою Вищого арбітражного суду України від 16.08.1994р. в частині віднесення до цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Квант” підвального, першого та другого поверхів з переходом корпусу №3, останні не увійшли до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Квант” та не були предметом договору оренди державного майна від 28.04.1994р., внаслідок чого не можуть вважатися об'єктом оренди в розумінні ст.28 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій”.

Таким чином, Донецький окружний адміністративний суд встановив відсутність у Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України правових підстав для включення цього майна до складу відчужуваного цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Квант”.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України „Про приватизацію державного майна” (в редакції, яка діяла на момент підписання договору купівлі-продажу) відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до ст.8 цього закону; законодавством встановлено обмеження на приватизацію цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації.

Згідно із ч.3 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна” перелік об'єктів (груп об'єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Як було зазначено Донецьким окружним адміністративним судом, на момент прийняття Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України оскаржуваних наказів була чинною постанова Верховної ради України №149/94-ВС від 29.07.1994р. „Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням”, пунктом 2 якої призупинено укладання угод щодо викупу орендованого майна до затвердження Верховною радою України переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.

Відповідно до постанови Верховної Ради України „Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням” №88/95-ВР від 03.03.1995р. Інститут шахтних інформаційних управляючих систем „Інсистемшахт” (340055 м.Донецьк, пр.Гурова, 2) було включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Таким чином, за висновками Донецького окружного адміністративного суду, з огляду на обмеження щодо можливості приватизації майна Інституту шахтних інформаційних управляючих систем „Інсистемшахт”, зокрема, підвального, першого та другого поверхів з переходом корпусу №3, яке до того ж не було належним чином закріплене за Орендним підприємством „Квант”, Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України було зобов'язане відмовити організації орендарів в приватизації зазначеного майна.

Крім цього, як вказує Донецький окружний адміністративний суд, Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України не було враховано норми ч.6 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, згідно з якими будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної ради Автономної республіки Крим. За наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням в оренду на строк не менше як 10 років. Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то в разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох з них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Як встановлено Донецьким окружним адміністративним судом, відповідні докази того, що на момент прийняття Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України  наказів №№6868, 6869 від 30.11.1995р. підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3 були закріплені за Орендним підприємством „Квант” на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах, відсутні.

Навпаки, за висновками суду, на момент прийняття Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України наказів №№6868, 6869 від 30.11.1995р. такі приміщення були закріплені за Інститутом шахтних інформаційних управляючих систем „Інсистемшахт”.

З огляду на вказані обставини, Донецький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3 було протиправно включено до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Квант”, яке підлягало приватизації шляхом викупу організацією орендарів. Одночасно, суд також дійшов висновку, що вказані приміщення є частиною будівлі №2 по пр.Гурова у м.Донецьку, яка на момент виникнення спірних правовідносин була зареєстрована за Інститутом шахтних інформаційних управляючих систем „Інсистемшахт”.

Неправомірно включивши до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Квант” майна, яке було на законних підставах закріплене за інститутом, комісія, створена для оцінки майна, що підлягало приватизації, за висновками Донецького окружного адміністративного суду, порушила порядок оцінки такого майна та, неправильно встановивши перелік майна – неправильно визначила дійсну вартість майна, яке підлягало приватизації.

За таких обставин, судом було встановлено невідповідність дій Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій” (статті 28), Закону України „Про приватизацію державного майна” (статті 12), Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, постанови Верхової Ради України №149/94-ВС від 29.07.1994р. „Про вдосконалення механізмів приватизації в Україні та посилення контролю за її проведенням”, постанови Верховної Ради України „Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням” №88/95-ВР від 03.03.1995р.

Одночасно, як встановлено Донецьким окружним адміністративним судом, наказ №6869 від 30.11.1995р. містить розпорядження Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України  про укладання договору купівлі-продажу та про ціну відчужуваного майна, яка була визначена з порушенням порядку оцінки майна, що підлягає приватизації. Вартість майна була визначена на підставі акту оцінки майна, який не відображав дійсної вартості майна Орендного підприємства „Квант”, оскільки враховував і вартість майна, закріпленого за інститутом.

Крім цього, в оскаржуваному наказі №6869 від 30.11.1995р. як на одну з підстав його видання містились посилання на п.4 Указу Президента України „Пр заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994р. №827/94, в якому зазначено, що організація орендарів, товариство покупців, інші юридичні особи, створені працівниками орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який виділяється в окремий об'єкт приватизації, в тому числі такого, договором оренди якого не передбачено право на викуп орендованого майна, мають право на приватизцію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом викупу, якщо вони до 01.09.1995р. подали в установленому порядку про це відповідну заяву. При цьому, договір оренди приміщення, укладений на день приватизації, є чинним до закінчення його строку.

Таким чином, як зазначено Донецьким окружним адміністративним судом, у вказаному вище указі визначене право організації орендарів приватизувати лише орендоване майно. Проте, як вже було встановлено, організація орендарів заводу придбала у власність поміж іншим майно, яке не було орендоване організацією орендарів.

З урахуванням вищевикладеного, Донецьким окружним адміністративним судом було визнано протиправними накази Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України  наказів від 30.11.1995р. №№6868, 6869.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. по справі №2-а-948/08 залишено без змін.

Згідно із ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання  апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. по справі №2-а-948/08 набрала законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем  України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт неправомірної поведінки Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України під час підготовки до укладання договору купівлі-продажу від 12.12.1995р. №1324 та винесення наказів №6868, 6869 від 30.11.1995р. не може бути спростований за умови чинності постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. по справі №2-а-948/08.

Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Тобто, норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., не можуть застосовуватись судом при визначенні відповідності укладеного сторонами до набрання чинності цим Кодексом договору.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Таким чином, виходячи з того, що спірний договір купівлі-продажу був укладений сторонами під час дії Цивільного кодексу УРСР, при розгляді цієї справи суд застосовував норми цього Кодексу та законодавства, яке діяло на момент підписання договору.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено  законодавством.  Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

За змістом п.2 положення Фонд державного майна у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України, керується Конституцією і законодавчими актами України, Кабінету Міністрів України тощо.

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

На підставі викладеного, виходячи з того, що укладання договору купівлі-продажу від 12.12.1995р. №1324 відбулось з порушенням Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України норм Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій”, Закону України „Про приватизацію державного майна”, Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, постанови Верхової Ради України №149/94-ВС від 29.07.1994р. „Про вдосконалення механізмів приватизації в Україні та посилення контролю за її проведенням”, постанови Верховної Ради України „Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням” №88/95-ВР від 03.03.1995р., договір купівлі-продажу від 12.12.1995р. №1324 був укладений з порушенням норм закону та на підставі п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України підлягає визнанню недійсним, а позов в цій частині вимог задоволенню.

Відповідно до ст.59 Цивільного кодексу УРСР угода, яка визнана судом недійсною, вважається недійсною з моменту її вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору купівлі-продажу від 12.12.1995р. №1324, останній є таким з моменту його вчинення.

Посилання відповідача 2 на пропущення позивачем строків позовної давності по вимогах про визнання недійсним спірного договору судом до уваги не приймаються.

В ст.257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1324 від 12.12.1995р., позивач посилається на неправомірність наказів Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.11.1995р. №№6868, 6869, припущення останнім порушень норм закону.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.261 Цивільного кодексу України право позивача на позов про визнання недійсним оспорюваного договору виникає з моменту, коли позивач дізнався або міг дізнатися про неправомірність наказів Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.11.1995р. №№6868, 6869, припущення останнім порушень норм закону.

Як встановлено судом, неправомірність наказів Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.11.1995р. №№6868, 6869 та факт припущення останнім порушень норм закону під час укладання спірного договору були встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. по справі №2-а-948/08.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що право на позов позивача на позов про визнання недійсним договору №1324 від 12.12.1995р. виникло в день ухвалення Донецьким окружним адміністративним судом постанови по справі №2-а-948/08, а саме, 08.07.2008р.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 21.11.2008р. (згідно зі штампом канцелярії №02-38/14602), судом встановлено, що позивачем дотримано встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1324 від 12.12.1995р.

Одночасно, посилання відповідача 2 на необхідність припинення провадження по справі у зв'язку із розглядом арбітражним судом Донецької області справи №11/3-13пд про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи, що  згідно з п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинення провадження по справі вимагає наявності рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За висновками суду, склад сторін по цій справі та у справі №11/3-13пд не співпадає. Одночасно, предмети та підстави позовних вимог по цій справі та по справі №11/3-13пд не є тотожніми.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини між сторонами продовжують існувати після набрання чинності цим кодексом) недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вказувалось вище, на виконання договору купівлі-продажу №1324 від 12.12.1995р. 23.02.1996р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації був підписаний акт приймання-передачі державного майна Орендного підприємства „Квант”, за яким Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України було передане, а організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації прийнято державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2, вартістю 16197090 тис. крб., у тому числі: основні засоби за залишковою вартістю 15930967 тис. крб., включаючи другий поверх механічної ділянки, приміщення складу металів, будівлю майстерень, будівлю двоповерхову, підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3, залишок засобів амортизаційного фонду орендодавця 266123 тис. крб.

За таких обставин, враховуючи, що судом договір купівлі-продажу №1324 від 12.12.1995р. визнано недійсним, за вимогами ст.216 Цивільного кодексу України державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2, включаючи другий поверх механічної ділянки, приміщення складу металів, будівлю майстерень, будівлю двоповерхову, підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3, підлягає поверненню до державної власності.

Одночасно, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів перерахування організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації коштів за придбане майно, застосування реституції відносно відповідача 2 є безпідставним.

Враховуючи норми ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між відповідачами порівну.

Клопотання Державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” Міністерства вугільної промисловості України, м.Донецьк, яке було додане до позовної заяви, про вжиття заходів до забезпечення позову судом залишено без задоволення як безпідставне.

Клопотання Орендного підприємства „Квант”, м.Донецьк, що надійшли до господарського суду Донецької області 12.12.2008р., про відкладення розгляду справи судом залишені без задоволення.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними  їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як встановлено судом, в судове засіданні 04.12.2008р. представники відповідача 2 не з'явились. При цьому, відповідачем 2 було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було прийняте до уваги.

Проте, в наступне судове засідання 12.12.2008р. представники відповідача 2 знов не з'явились, посилаючись на знаходження на лікарняному як представника відповідача 2 так і його директора.

Проте, відповідних доказів наявності вказаних обставин, відповідачем 2 до матеріалів справи надано не було.

За таких обставин, враховуючи наданий відповідачем 2 відзив на позовну заяву та неодноразові нез'явлення представників відповідача 2 в судові засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” Міністерства вугільної промисловості України, м.Донецьк до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, Орендного підприємства „Квант”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладання договір №1324 купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства „Квант” від 12.12.1995р., який був укладений між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та організацією орендарів Донецького дослідно-експериментального заводу засобів автоматизації.

Зобов'язати Орендне підприємство „Квант”, м.Донецьк повернути до державної власності державне майно Орендного підприємства „Квант”, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2, включаючи другий поверх механічної ділянки, приміщення складу металів, будівлю майстерень, будівлю двоповерхову, підвальний, перший та другий поверхи з переходом корпусу №3.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк на користь Державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” Міністерства вугільної промисловості України, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Стягнути з Орендного підприємства „Квант”, м.Донецьк на користь Державного підприємства „Науково-технічний центр проблем енергозбереження” Міністерства вугільної промисловості України, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.12.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Левшина Г.В.