Постанова

від 12.10.2012 по справі 5023/3866/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3866/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М. , суддя Камишева Л.М. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі - Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача -Радюк І.В., Халабурдін С.В. (за дов. від 21.09.2012 р.) ,

відповідача -Мазепа Г.Б. (за дов. від 04.08.2011 р.),

третьої особи -ОСОБА_2. (договір надання адвокатських послуг від 13.09.2012 р.; адвокатське посвідчення №1711 від 02.04.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Харків-Москва" (вх. №2932 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.09.12 у справі № 5023/3866/12

за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ

до Торгівельно-комерційного ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", Харківська обл. Валківський р-н, с. Шарівка

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: громадянин держави Ізраїль ОСОБА_1, сел.Високий, Харківська обл.

про стягнення 944971,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків - Москва" м. Шарівка, відповідно до якого просить суд виділити частину майна Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків - Москва" м. Шарівка, пропорційно частці (15,43% від статутного капіталу) ОСОБА_1 у статутному капіталі ТК ТОВ з іноземними інвестиціями "Харків - Москва" та звернути стягнення на частину майна ТК ТОВ фірма з іноземними інвестиціями "Харків-Москва", пропорційну частці (15,43% від статутного капіталу) ОСОБА_1 у статутному капіталі цього товариства. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання договору кредитування, укладеного з третьою особою та положення ст. 149 Цивільного кодексу України та ст. 57 Закону України "Про господарські товариства", з урахуванням чого просить суд задовольнити позовні вимоги.

До господарського суду Харківської області надана заява про забезпечення позову, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит" (позивач), просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 а також накласти арешт на автомобіль "Майбах", (Мауbach) державний номер НОМЕР_1, накласти арешт на автомобіль "Кадиллак Ескаллейд"(Саdillac Еscalade), державний номер НОМЕР_2, також просить суд заборонити Торгівельно-комерційному Товариству з обмеженою відповідальністю фірма з іноземними інвестиціями "ХАРКІВ-МОСКВА"(ід. код 1888217775) відчужувати частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ХАРКІВ-МОСКВА", код ЄДРПОУ 33291313, розмір внеску 13 100,00 грн.

В обґрунтування наданої заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно може зробити неможливими виконання рішення суду про звернення стягнення на це ж майно. Крім того, позивач зазначає, що з витягів з ЄДРПОУ вбачається, що Відповідач є власником часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ХАРКІВ-МОСКВА", код ЄДРПОУ 33291313, з урахуванням чого, зазначає, що заборона Відповідачеві проводити відчуження частки у статутному капіталі господарського товариства жодним чином не обмежує та не порушує його прав як учасника, а тимчасове обмеження розпоряджатися нею є способом забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2012 р. у справі № 5023/3866/12 (суддя Буракова А.М.) частково задоволено заяву про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" . Вжито заходи до забезпечення позову по справі № 5023/3866/12 і до вирішення справи по суті, якими заборонено (Торгівельно-комерційному Товариству з обмеженою відповідальністю фірма з іноземними інвестиціями "ХАРКІВ-МОСКВА"; Комунальному підприємству "Зміївське бюро технічної інвентаризації" Зміївської районної ради Харківської області, Харківська обл.; Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції; Зміївській державній нотаріальній конторі) відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно, яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1;

АДРЕСА_2;

АДРЕСА_3;

АДРЕСА_4.

Ухвалено, що стягувачем за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"( м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856); Боржником за даною ухвалою є Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю фірма з іноземними інвестиціями "ХАРКІВ-МОСКВА"(код ЄДРПОУ 14344275; 63030, Харківська обл., Валківський район, село Шарівка).

Відповідач, Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю фірма з іноземними інвестиціями "ХАРКІВ-МОСКВА", не погодилось з ухвалою господарського суду першої інстанції від 03.09.2012 р. та звернулось з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення при її винесення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, недоведеності позивачем обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів забезпечення позову просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Від позивача у справі Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він виклав свої заперечення на доводи заявника апеляційної скарги. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування загрози невиконання судового рішення та обґрунтовано тимчасово заборонив відчуження об'єктів.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. представник відповідача (заявника апеляційної скарги) підтримав вимоги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. представник третьої особи з вимогами апеляційної скарги погоджується, вважає її правомірною та просить задовольнити.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. представники позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції вважав, що у разі відсутності спірного майна товариства, у випадку винесення судом рішення про задоволення позову, його виконати буде неможливо.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком господарського суду Харківської області, зважаючи на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи 22.06.2007 р. між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»та громадянином держави Ізраїль ОСОБА_1 укладено договір про відновлювану кредитну лінію № 163/06-Ф. Позивачем в межах цього договору отриманий кредит в сумі 9 870 000, 00 доларів США із строком користування до 20.06.2012 р. Внаслідок невиконання третьою особою умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача становить 120 000 000,00 грн. Вартість майна, переданого в іпотеку для забезпечення вимог по вказаному договору становить 30 796 431, 00 грн. Таким чином, вартості іпотечного майна третьої особи не достатньо для задоволення вимог позивача.

Третя особа є учасником (засновником) Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю фірми з іноземними інвестиціями «Харків-Москва».

Відповідно до ч. 1 статті 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Третьою особою обов'язок щодо погашення суми заборгованості не виконано, не вчинено жодних дій, які б свідчили про намір сплатити суму боргу, не вчинено дій для погашення боргу, що призводить до зростання суми заборгованості.

Законодавством фактично встановлено спеціальний механізм такого стягнення. Його специфіка полягає в тому, що об'єктом стягнення є не частка у статутному капіталі, а частка в майні товариства, пропорційна розміру частки у статутному капіталі. У результаті звернення стягнення на частку в майні товариства у товариства не з'являється новий учасник кредитор учасника-боржника або особа, котра придбає частку з прилюдних торгів), а лише зменшується його майнова маса на виділену частку учасника боржника.

При цьому, для виконання можливого рішення про задоволення позову та виділу частки майна учасника-боржника безумовною передумовою для можливості виконання такого рішення є наявність такого майна.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт спроби третьої особи ухилитися від виконання зобов'язань на користь позивача, існування реального ризику відчуження майна товариства, що дає підстави вважати, що виконання судового рішення у даній справи може утруднитися чи виявитися неможливим, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом Харківської області правомірно та у відповідності до закону прийнято до уваги те, що заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача, у зв'язку з чим, заява про забезпечення позову задоволена частково в межах суми позову та з урахуванням сплаченого позивачем судового збору.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду не приймає доводи відповідача про не співмірність заходів забезпечення позову, оскільки відповідач не підтвердив жодними доказами посилання на те, що вартість нерухомого майна, яке є предметом забезпечення позову, в декілька разів перевищує розмір заявлених позовних вимог, отже таке твердження фактично зводиться до припущення.

Крім того, заявник в апеляційній скарзі вказує на те, що позов у справі є передчасним, а суд першої інстанції на стадії розгляду заяви про забезпечення позову не оцінив перспективність вирішення спору по суті.

Однак, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає таке твердження заявника скарги невідповідним чинному законодавству, оскільки закон не вимагає оцінювати перспективність вирішення спору по суті, а після цього вирішувати питання забезпечення позову.

Безпідставними та невідповідними дійсним обставинам справи є також доводи відповідача (заявника апеляційної скарги) стосовно того, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є втручанням в господарську діяльність товариства.

Відповідно до ч. 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом тимчасово, до вирішення справи по суті, заборонено відчужувати чотири об'єкти нерухомого майна, які внесені до статутного капіталу відповідача безпосередньо третьою особою -боржником.

Однак, відповідачем на підтвердження факту, що така тимчасова заборона відчуження припиняє господарську діяльність відповідача та перешкоджає її здійсненню не надано.

На думку колегії суддів, така заборона не обмежує відповідача у використанні зазначених об'єктів нерухомості у своїй господарській діяльності, здачі в оренду тощо.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.09.2012 р. у справі № 5023/3866/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.10.2012р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шутенко І.А.