Ухвала

від 24.10.2012 по справі 2-1366/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6011/2012Головуючий суду першої інстанції:Слєзко Т.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"24" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПономаренко А.В. СуддівДралла І.Г., Павловської І.Г. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на рішення Ялтинського міського суду Автономоної Республіки Крим від 24 лютого 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_7, який згодом уточнила, посилаючись на те, що з 19 квітня 2000 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, однак з 2007 року стосунки між подружжям значно погіршилися, у зв'язку з чим подальше їх спільне проживання та збереження шлюбу стало неможливим.

Під час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбане майно : квартира АДРЕСА_1, Ѕ частка земельної ділянки площею 0,0435 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_2, автомобіль НОМЕР_1, земельна ділянку площею 0,0400 га за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказуючи на ці обставини, позивачка ОСОБА_6 просила розірвати шлюб з відповідачем , зареєстрований 19 квітня 2000 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану м.Донецька Донецької області, актовий запис № 254, провести розділ спільно нажитого майна , виділивши позивачці квартиру АДРЕСА_1, Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0435 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки Опель-Астра, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску ; земельну ділянку площею 0,0400 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4. В порядку грошової компенсації частки спільно нажитого майна стягнути з ОСОБА_6 на користь відповідача ОСОБА_7 грошову суму 177000 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 24 лютого 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Шлюб, зареєстрований 19 квітня 2000 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану м.Донецька Донецької області, актовий запис № 254 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. Суму, що підлягає стягненню в доход держави при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, визначено в 17 грн. і стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 від сплати держмита при одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу звільнено. Проведено розділ спільно нажитого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виділено у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0435 га розташованої за адресою: АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки Опель-Астра, держномер НОМЕР_1, 2008 року випуску, земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер № 0111900000:01:022:0107, розташовану за адресою: АДРЕСА_4. У іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі на вказане рішення представник осіб, які не брали участі у розгляді справи, - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції в частині розділу спільно нажитого майна скасувати та ухвалити в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Доводами апеляційної скарги зазначено , що суд першої інстанції при проведенні поділу майна подружжя не врахував борги одного з них за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї , зокрема, позивачка ОСОБА_6 і відповідач ОСОБА_7 під час розгляду зазначеної справи навмисно приховали від суду наявність у ОСОБА_7 перед ОСОБА_9 заборгованості у розмірі 90883,22 грн. з договору позики від 20 грудня 2006 року , право вимоги щодо якої було відступлене ОСОБА_9 ОСОБА_10 19 квітня 2012 року.

Таким чином , на думку ОСОБА_8, сторони навмисно за допомогою судового рішення переоформили усе спільне майно на позивачку ОСОБА_6 з метою ухилення відповідача ОСОБА_7 від матеріальної відповідальності за борговими зобов'язаннями.

У зв'язку з зазначеними обставинами, ОСОБА_8 вважає , що оскаржуваним рішенням суду були порушені права ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які наразі позбавлені можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника ОСОБА_7

В іншій частині рішення суду не оскаржується .

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просять залишити її без задоволення , а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доцільності розірвання шлюбу між сторонами і проведення поділу спільного майна подружжя вказаним позивачкою способом .

Доводи апеляційної скарги на це рішення з боку осіб, які не приймали участі справі - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зводяться до того, що суд першої інстанції при визначенні порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя , не врахував боргові зобов'язання одного з них - ОСОБА_7 перед ОСОБА_9 за договором позики від 20 грудня 2006 року в сумі 75000 грн. і не застосував заходів для захисту порушених прав кредитора відповідача .

Згідно з частиною 4 статті 65 Сімейного кодексу України договір, укладений в інтересах сім'ї одним з подружжя , створює обов'язки для другого подружжя , якщо майно, одержане за договором , використане в інтересах сім'ї.

За приписами статті 73 вказаного Кодексу за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено на виділену йому в натурі частку у праві спільної сумісної власності подружжя , або на усе спільне сумісне майно подружжя , якщо договір укладений в інтересах сім'ї ,а одержане за ним використано на її потреби.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 21, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання щодо можливості розгляду у процесі про розірвання шлюбу вимоги про поділ спільного майна подружжям судам слід мати на увазі, що у випадках, коли такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб , суду належить обговорити питання про виділення цієї вимоги у самостійне провадження . При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями ,що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 Сімейного кодексу України) .

Таким чином вирішення судом питання щодо боргових зобов'язань одного з подружжя перед третьою особою у межах справи про поділ спільного майна подружжя можливе за наявністю переконливих доказів таких обставин .

Як встановив суд першої інстанції під час шлюбу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 за 145744 грн. на підставі договору № 8/50 про пайову участь у будівництві від 4 листопада 2004 року, Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0435 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 за 72675 грн. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №3-687 від 30 травня 2006 року, квартиру АДРЕСА_2 за 25873 грн. на підставі договору купівлі-продажу квартири № 5-2312 від 18 грудня 2006 року, автомобіль марки Опель-Астра, державний номер НОМЕР_1 вартістю 187322 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 2906 від 20 травня 2006 року, земельну ділянку площею 0,0400 га, кадастровий номер 0111900000:01:022:0107, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 за 94000 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 лютого 2008 року.

Відповідно до розписки від 21 лютого 2009 року відповідач отримав від ОСОБА_6 260 000 грн. в якості грошової компенсації своєї частки у вищезазначеному майні

(а.с .41) .

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 09 лютого 2011 року стягнуто на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_7 суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 90883,22 грн. , як встановив апеляційний суд ОСОБА_7 отримав у борг у ОСОБА_9 20 грудня 2006 року 75000 грн. із зобов'язанням повернути ці гроші частками до 30 січня 2007 року , однак свого обов'язку не виконав , у зв'язку з чим ОСОБА_9 звернувся з позовом до суду першої інстанції у грудні 2009 року ( а.с. 66-67).

Таким чином на час вирішення судом першої інстанції справи про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_9 позовних вимог до ОСОБА_7 з приводу боргу за договором позики не заявлялося і у матеріалах справи були відсутні докази боргових зобов'язань ОСОБА_7 перед ОСОБА_9, які підлягають задоволенню за рахунок спільного майна подружжя .

Крім того, матеріали справи також свідчать, що 28 травня 2012 року Ялтинським міським судом АР Крим відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_10 до ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про визнання квартири АДРЕСА_2 спільним майном подружжя , визначення частки ОСОБА_7 у спільному майні подружжя як 1\2 частку цієї квартири та звернення стягнення на дане майно ( а.с. 71-73).

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 19 квітня 2011 року ОСОБА_9 передав ОСОБА_10 право вимоги кредитора за договором позики від 20 грудня 2006 року , укладеним з ОСОБА_7 ( а.с. 69).

За таких обставин судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду , оскільки питання щодо судового захисту порушених прав кредитора ОСОБА_9 за рахунок спільного майна подружжя ОСОБА_6 і боржника ОСОБА_7 є предметом окремого судового розгляду .

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308 , статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономоної Республіки Крим від 24 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.