Рішення

від 06.11.2012 по справі 5011-30/5465-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/5465-2012 06.11.12

За позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської

міської ради

До 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та

експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо" (далі відповідач-1);

2. Виробничо-комерційної фірми "Вніком" (далі відповідач-2);

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН" (далі відповідач-3)

Про визнання недійсним договору та звільнення самовільно зайнятої земельної

ділянки

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Домнічева І.О.

Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Карпенко Н.М. старший прокурор відділу, посвідчення № 002740 від

05.09.12.

Від позивача: Рог О.В. представник за довіреністю № 225-КР-1300 від 13.08.12.

Від відповідача-1: Поливач Є.Ю. представник за довіреністю № б/н від 11.05.12.

Від відповідача-2: Шевель І.П. представник за довіреністю № б/н від 01.06.12.;

Від відповідача-3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо", Виробничо-комерційної фірми "Вніком", Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКВН»про:

- визнання недійсним договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.08., укладеного між Державним комунальним підприємством "Плесо" та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком";

- зобов'язання Виробничо-комерційної фірми "Вніком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,65 га, що знаходиться на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві і є частинами земельної ділянки обліковий номер 66:149:036 і земельної ділянки у межах акваторії Венеціанської протоки, що не обліковується, та передання її за актом приймання-передачі Київській міській раді у придатному стані.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура посилається на те, що в ході здійсненої прокуратурою перевірки встановлено, що ВКФ «Вніком»та ТОВ «ПКВН»самовільно, без оформлення правовстановлюючих документів зайнято земельну ділянку водного фонду площею 0,65 га на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві шляхом розміщення п'яти теплоходів, плавресторану (плавбази) «ГРІН», понтонів та допоміжних споруд та зазначає, що дана земельна ділянка водного фонду є частиною земельної ділянки, яка згідно бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»обліковується за ДКП «Плесо»(обліковий номер 66:149:036) та земельної ділянки у межах Венеціанської протоки, що не обліковується.

На думку прокуратури, Договір про спільну діяльність № 1 від 01.02.08., укладений між Державним комунальним підприємством "Плесо" та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком", врегульовує відносини щодо передачі відповідачем-1 відповідачу-2 у користування земельної ділянки, а тому вказаний Договір є прихованим договором про надання в користування (оренду) земельної ділянки.

На підставі вказаного, прокуратура робить висновок, що земельна ділянка водного фонду площею 0,65 га ДКП «Плесо»не виділялась, майно на праві господарського відання чи оперативного управління за відповідачем-1 не закріплено, за користування земельною ділянкою водного фонду на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в місті Києві відповідач-1 кошти до бюджету не сплачує, тому, не має достатніх повноважень для надання її у користування Виробничо-комерційній фірмі "Вніком".

За твердженням прокуратури, відповідачем-2 та відповідачем-3 не отримано документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на те, що відсутні межі земельної ділянки, винесені в натурі, схема земельної ділянки, її кадастровий план з відображенням обмежень у користуванні, акт приймання-передачі та проект землеустрою відведення земельної ділянки, наданої, за твердженням прокуратури, в оренду, та робить висновок, що Виробничо-комерційна фірма "Вніком", розміщуючи плавзасоби на земельній ділянці водного фонду порушила право власника даної земельної ділянки -Київської міської ради щодо розпорядження нею.

Крім того, прокуратура в порядку ст. 66, 67 ГПК України просить суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії, пов'язані з використанням спірної земельної ділянки водного фонду та експлуатацією плавзасобів, понтонів, допоміжних споруд або вчинення будь-яких інших дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/5465-2012, розгляд справи призначено на 22.05.12.

В судовому засіданні 22.05.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких Київська міська рада позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі та посилається на те, що відповідно до п. 6 рішення Київської міської ради від 22.01.09. № 38/1093 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у місті Києві»відповідач-1 має право укладати угоди на розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах терміном до одного року, якщо таке розміщення не суперечить законодавству, наголошуючи, що всупереч вимог вказаного рішення ДКП «Плесо»уклало Договір № 1 від 01.02.08. терміном до 01.02.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 05.06.12.

05.06.12. представниками відповідача-2 та відповідача-3 через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до яких Виробничо-комерційна фірма «Вніком»та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКВН" проти позову заперечують з підстав, викладених в відзивах.

В судовому засіданні 05.06.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.06.12.

11.06.12. представником відповідача-1 через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 12.06.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 27.06.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.12. за заявою представника відповідача-1, що була подана в судовому засіданні 27.06.12., на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

В судових засіданнях 27.06.12., 05.07.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерви до 05.07.12., 12.07.12. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.12. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-30/5465-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.07.12. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-30/5465-2012 здійснювати в наступному складі суду: Головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Домнічева І.О., суддя Блажівська О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.07.12.

В судовому засіданні 26.07.12. представниками відповідачів 2, 3 подано письмові доповнення до відзивів на позовну заяву.

В судовому засіданні 26.07.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.09.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.12. справу № 5011-30/5465-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Ващенко Т.М., судді: Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

11.09.12. прокуратурою через відділ діловодства суду подано клопотання про виклик до суду для дачі пояснень на підставі ст. 30 ГПК України посадової особи Головного управління земельних ресурсів КМДА Сипченко Валерія Івановича. Клопотання судом задоволена.

За результатами судового засідання від 11.09.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.10.12.

В судовому засіданні 02.10.12. Сипченко Валерієм Івановичем подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 02.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.11.12.

Представник відповідача-3 в судове засідання 06.11.12. не з'явився, проте через відділ діловодства суду 06.11.12. подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН" Науменко В.А. на лікарняному.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 06.11.12. заперечили проти поданого відповідачем-3 клопотання.

Відповідачі 1,2 вказане клопотання в судовому засіданні 06.11.12. підтримали.

Розглянувши в судовому засіданні 06.11.12. зазначене клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

До клопотання заявником не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКВН" посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

При цьому, суд відзначає, що відповідач як юридична особа не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

Розглянувши клопотання прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, пов'язані з використанням спірної земельної ділянки водного фонду та експлуатацією плавзасобів, понтонів, допоміжних споруд або вчинення будь-яких інших дій, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами твердження про те, що невжиття заходів до забезпечення позову, що вказані в заяві, зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання Київської транспортної прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 06.11.12. прокуратурою підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивача в судовому засіданні 06.11.12. підтримано позовні вимоги прокуратури.

Представники відповідачів 1, 2 в судовому засіданні 06.11.12. проти позову заперечили.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/5465-2012.

В судовому засіданні 06.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача-1 та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.08. між Державним комунальним підприємством «Плесо»та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" укладено Договір № 1 про спільну діяльність (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) відповідач-1 зобов'язався, зокрема, надати послуги по користуванню стоянкою для розміщення плавзасобів, які експлуатують відповідачем-2.

Строк дії Договору сторонами встановлено в п. 9.1 Договору та погоджено, що він вступає в силу з моменту підписання і діє з 01.02.08. до 01.02.13.

До вказаного Договору між відповідачем-1 та відповідачем-2 складено, підписано та скріплено печатками сторін схему розташування плавзасобів: теплоходів Ельбрус, Каштан 2, Ореста, ПТ-69, Каштан 5, понтонів КИЕ-321-К, КИЕ-318-К, КИВ-0402-К, КИВ-04703-К (Додаток № 1 до Договору) (територія острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві) та акт приймання-передачі стоянки плавзасобів в тимчасове користування загальною площею 1 650 кв.м.

12.12.06. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір № 158/м, згідно з п. 1.1 якого ДКП «Плесо»дозволяє ВКФ «Вніком»користуватися контейнерами для вивозу сміття на пляжі Дитячий, Гідропарк.

Приписами п. 4.1 вказаного Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

14.06.11. між ФОП ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКВН" укладено Договір № 0411 обслуговування зливного резервуару та мобільних туалетних кабін, пунктами 1.1, 1.2 якого сторонами визначено, що предметом Договору є надання послуг з обслуговування зливного резервуару. Дислокація зливних резервуарів вказується в додатку № 1 до зазначеного Договору, згідно якого адресою такої дислокації є м. Київ, Гідропарк, причал Гідропарк, плав база Грін, теплоходи: Ельбрус, Каштан 2, Каштан 5, Олеста, Памір.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 659/04 від 03.04.12. Головного управління земельних ресурсів встановлено, що на земельну ділянку на території Гідропарку в акваторії Венеціанської протоки орієнтовною площею 0,65 га, яка використовується для стоянки п'яти теплоходів, плавресторану «Грін», понтонів та допоміжних споруд, та розміщена на частині земельної ділянки, що обліковується за ДКП «Плесо»(обліковий номер 66:149:036, площа 3049,22 кв. м) та в межах акваторії Венеціанської протоки (не обліковується), документи, що посвідчують право власності або право користування землею, в тому числі на умовах оренди, у відповідності до вимог ст. 126 Земельного кодексу України у Головному управління земельних ресурсів не зареєстровані (відсутні).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 366/04 від 25.09.12. Головного управління земельних ресурсів, встановлено використання відповідачем-2 земельної ділянки на території Гідропарку в акваторії Венеціанської протоки орієнтовно площею 0,65 га для розміщення, експлуатації та обслуговування плавзасобів, понтонів та допоміжних споруд. Встановлено, що вказана земельна ділянка розміщена в межах акваторії Венеціанської протоки (не обліковується) та на частині земельної ділянки, яка згідно бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»обліковується за ДКП «Плесо»(обліковий номер 66:149:036), використовується для стоянки теплоходів, плавресторану «Грін», понтонів та допоміжних споруд. Також встановлено, що документи, що посвідчують право власності або право користування землею, в тому числі на умовах оренди, у відповідності до вимог ст. 126 Земельного кодексу України, за ВКФ «Вніком»у Головному управління земельних ресурсів не зареєстровані (відсутні).

При цьому, матеріали справи містять клопотання (заяву) № К-13321 від 29.01.08. відповідача-2 про надання в оренду на 20 років для стоянки суден земельної ділянки орієнтовною площею 6000 кв.м за адресою: Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки, та висновок № К-13321 від 15.09.09. постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури, яким вирішено рекомендувати міському голові залишити клопотання Виробничо-комерційної фірми «Вніком»№ К-13321 від 29.01.08. без розгляду, оскільки надання земельної ділянки має здійснюватись відповідно до Земельного кодексу України зі змінами, внесеними до Закону України від 16.09.08. № 509-VI.

Згідно рішення Київської міської ради від 22.01.09. № 38/1093 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві», функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів га гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Цим же рішенням комунальному підприємству «Плесо»було доручено відповідно до вимог законодавства виконувати функції оператора, щодо розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів та тимчасових споруд рекреаційного, культурно-оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення відповідачем-1 угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України , Земельним кодексом України , Законом України «Про оренду землі» .

Приписи ст. ст. 13 , 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтями 142 - 145 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України , з врахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" земельна ділянка, що використовується ВКФ «Вніком»та ТОВ «ПКВН», не виділялась. Дана земельна ділянка на праві господарського відання чи праві оперативного управління за відповідачем-1 не закріплена, за користування нею до бюджету кошти не сплачуються, тому останній не має достатніх повноважень для передання їх чи закріплення за будь-ким.

Крім того, доказів того, що відповідачі 1, 2, 3 мають документи, що посвідчують право власності чи користування спірною земельною ділянкою, в тому числі і на умовах оренди згідно з вимогами ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України , в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 13 , 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України , в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 13 , 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Виходячи з умов спірного Договору, фактично відповідач-1 передав відповідачеві-2 в користування об'єкт благоустрою, які є нічим іншим, як земельною ділянкою, яка розташована на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві і є частинами земельної ділянки обліковий номер 66:149:036 і земельної ділянки у межах акваторії Венеціанської протоки, що не обліковується, за плату, що за своєю суттю підпадає під визначення оренди земельної ділянки.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нормами статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У пункті 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 року № 02-5/111 зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 125 , 126 Земельного кодексу України , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Нормами статей 92 , 93 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Як відзначалось вище, документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою на території Гідропарку в акваторії Венеціанської протоки, яка розміщена в межах акваторії Венеціанської протоки (не обліковується) та на частині земельної ділянки, яка згідно бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»обліковується за ДКП «Плесо»(обліковий номер 66:149:036) у відповідачів відсутні.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності м. Києва.

Стосовно тверджень відповідачів про невідповідність дійсності даних про розмір земельної ділянки, вказаних в акті, суд відзначає, що в актах перевірки (обстеження) вказується орієнтовна площа на підставі фактичного використання і наявних в Головному управлінні земельних ресурсів матеріалів. При цьому, точну площу земельної ділянки визначають підприємства та організації, які мають ліцензію на виконання таких робіт.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що спірний Договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.08., укладеного між Державним комунальним підприємством "Плесо" та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" підлягають задоволенню.

Крім того, вказане спростовує твердження відповідачів про те, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" має належні повноваження для укладення угод щодо водних об'єктів з прибережними захисними смугами, до яких і належить земельна ділянка, передана за спірним Договором, та висновок про те, що вказаний спірний Договір було укладено з дотриманням вимог законодавства України, як договір про спільну діяльність.

У відповідності до п. 2.29. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. № 6, договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи вищезазначені вимоги, Договір про спільну діяльність № 1 від 01.02.08., укладений між Державним комунальним підприємством "Плесо" та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" припиняється на майбутнє.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. № 6 зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій підпункту 2.1.) і обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки, і при вирішенні земельних спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів (підпункт 3.1.).

Отже, приступати до використання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності можна лише після прийняття органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування та одержання відповідного документа, що посвідчує право на неї.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Виробничо-комерційної фірми "Вніком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,65 га, що знаходиться на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві і є частинами земельної ділянки обліковий номер 66:149:036 і земельної ділянки у межах акваторії Венеціанської протоки, що не обліковується, та передання її за актом приймання-передачі Київській міській раді у придатному стані.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо", Виробничо-комерційної фірми "Вніком", Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКВН»про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.08., укладеного між Державним комунальним підприємством "Плесо" та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" та зобов'язання Виробничо-комерційної фірми "Вніком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,65 га, що знаходиться на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві і є частинами земельної ділянки обліковий номер 66:149:036 і земельної ділянки у межах акваторії Венеціанської протоки, що не обліковується, та передання її за актом приймання-передачі Київській міській раді у придатному стані, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури -при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів та стягуються в доход Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та

повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. З ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюються ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Так, від сплати судового збору звільняються: органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 11 ст. 5 Закону); органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (п. 15 ст. 5 Закону).

Таким чином, Київська міська рада як орган місцевого самоврядування не звільнена від сплати судового збору щодо предмету спору у даній справі, який не пов'язаний з відчуженням земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, в тому числі і за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення такого позову.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради і одночасно з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в задоволенні якої відмовлено в зв'язку з недоведеністю прокурором підстав, які унеможливлюють захист прав і законних інтересів позивача без вжиття таких заходів, а також що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір" з Київської міської ради як позивача у даній справі підлягає стягненню в доход спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 609,50 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.12. у справі № 5011-45/1037-2012.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про спільну діяльність № 1 від 01.02.08., укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо" (04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Сім'ї Хохлових, б. 15, корпус А, офіс 3; ідентифікаційний код 23505151) та Виробничо-комерційною фірмою "Вніком" (03170, м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, б. 58-А; ідентифікаційний код 22869394).

3. Зобов'язати Виробничо-комерційну фірму "Вніком" (03170, м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, б. 58-А; ідентифікаційний код 22869394) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКВН" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Тимофія Строката, б. 1, літ. А; ідентифікаційний код 33262298) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,65 га, що знаходиться на території острову Гідропарк в акваторії Венеціанської протоки в м. Києві і є частинами земельної ділянки обліковий номер 66:149:036 і земельної ділянки у межах акваторії Венеціанської протоки, що не обліковується, та передати її за актом приймання-передачі Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) у придатному стані.

4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м Києва "Плесо" (04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Сім'ї Хохлових, б. 15, корпус А, офіс 3; ідентифікаційний код 23505151) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. -витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "Вніком" (03170, м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, б. 58-А; ідентифікаційний код 22869394) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. -витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Тимофія Строката, б. 1, літ. А; ідентифікаційний код 33262298) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. -витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді І.О. Домнічева

Т.Ю. Трофименко