Рішення

від 09.11.2012 по справі 5011-32/6542-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/6542-2012 09.11.12

за позовом : Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ, ЄДРПОУ 37536162

2. Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ, ЄДРПОУ 02124568

до відповідача 1: Фонду державного майна України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032945

до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ, ЄДРПОУ 03335623

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест», м.Київ, ЄДРПОУ 37639379

про визнання недійсними наказів, договору купівлі-продажу та витребування майна

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача1: Павлюк М.П. -по пов.

від позивача 2: Савченко Н.В. -по пов.

від відповідача 1: Сіднєнко О.Л. -по пов.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Ярема І.В. -по пов.

В засіданні суду брали участь:

прокурор: Усік В.П. - по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі позивача 1, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ , позивача 2, Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Фонду державного майна України, м.Київ, відповідача 2, Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ та відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест», м.Київ про :

- визнання недійсним наказу №1644 від 21.10.2009р. Фонду державного майна України «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації»;

- визнання недійсним наказу №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України «Щодо прийняття рішення про приватизацію та визначення дати оцінки»;

- визнання недійсним договору від 04.02.2010р. купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Фондом державного майна України та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція» ;

- витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»у державну власність нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на АДРЕСА_1 (літери А, А').

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що оспорювані накази та договір укладено з порушенням законодавства у сфері приватизації.

Позивач 1 у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду 19.06.2012р., позов прокурора підтримав повністю та зазначив, що, зокрема, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України не було проінформовано про продаж нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на АДРЕСА_1 (літери А, А') завчасно.

Позивач 2 надав пояснення №182 від 04.07.2012р., №256 від 06.09.2012р., №304 від 25.10.2012р., №263 від 17.09.2012р., у яких позов прокурора підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, виходячи з того, що Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України віднесений до позашкільних навчальних закладів, внаслідок чого спірне майно не може бути приватизовано в силу норм Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Закону України «Про приватизацію державного майна».

Відповідач 1 у відзиві №10-25-8420 від 05.06.2012р., додаткових поясненнях №10-25-11478 від 31.07.2012р., №10-25-12355 від 17.08.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що накази №1644 від 21.10.2009р., №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України було видано на виконання постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №15271361 від 14.10.2009р. щодо примусового виконання наказу №6/387, виданого 01.10.2009р. господарським судом міста Києва.

Також, відповідачем 1 зазначено про правомірність віднесення Фондом державного майна України нежитлового будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м, розташованого за адресою: 01001, АДРЕСА_1 (літери А, А'), до об?єктів приватизації групи А, виходячи з того, що вказана нерухомість передавалась в оренду для розміщення складських приміщень та офісів, тобто, не є об?єктом освіти. Крім того, вказана будівля перебувала у незадовільному технічному стані і її функціонування та збереження були можливі лише при проведенні капітального ремонту. Наразі, як вказав відповідач 1, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України погодило приватизацію спірного об?єкту.

Одночасно, за твердженням відповідача 1, прокурором та позивачами не обґрунтовано наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними.

Відповідач 2 у відзиві без номеру та дати, що надійшов на адресу господарського суду 12.09.2012р., проти задоволення позову заперечив та зазначив, що приватизація майна відбулась у повній відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідач 3 у відзиві №1-09/12 від 11.09.2012р., додаткових поясненнях №02-10/12 від 01.11.2012р. вказав на необґрунтованість вимог прокурора з підстав, які аналогічні тим, що визначені відповідачами 1, 2.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач 2 у судові засідання по справі не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»вже було викладено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, відповідачів 1, 2 та прокурора, господарський суд встановив:

За змістом витягу з наказу №1269 від 19.05.1947р. Міністра освіти УРСР відповідно до постанови №1084 від 09.06.1946р. Ради Міністрів УРСР та штатного розпису, затвердженого 23.04.1947р. Державною штатною комісією при Раді Міністрів СРСР, з 15.05.1947р. поновлено діяльність Центральної дитячої екскурсійно-туристської станції.

Розпорядженням №370-р від 16.09.1946р. Заступника голови ради міністрів УРСР зобов'язано виконком Київської міської ради депутатів трудящих розмістити Центральну дитячу технічну станцію Міністерства освіти УРСР в м.Києві по вул.Кірова, буд.14.

Наказом №14 від 17.01.1962р. по Міністерству освіти УРСР будинок і складські приміщення по вул.Кірова передано безкоштовно Республіканській дитячій екскурсійно-туристській станції.

Наказом №231 від 25.12.1964р. Міністра освіти УРСР було визначено центральні установи республіканської підлеглості Міністерства освіти УРСР по позашкільній роботі з дітьми та методичній роботі іменувати -Центральною дитячою екскурсійно-туристською станцією Міністерства освіти УРСР.

За приписами наказу №5 від 07.01.1980р. Міністерства освіти Української РСР Центральну дитячу екскурсійно-туристичну станцію перейменовано у Республіканську станцію юних туристів.

У відповідності до наказу №209 від 12.12.1991р. Міністерства народної освіти Української РСР Республіканську станцію юних туристів перейменовано в Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді.

За змістом інвентаризаційної справи №21348 від 13.12.2006р. адресу спірного домоволодіння було змінено з вул.Кірова на АДРЕСА_1 (літери А, А').

Згідно із свідоцтвом про право власності, виданим 29.03.2006р. Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), нежилий будинок з прибудовою, площею 601,5 кв.м, розташований в м.Києві по АДРЕСА_1 (літери А, А'), належав Державі Україна.

Як свідчать матеріали справи, 27.04.2005р. між Українським державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (учасник 1) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(учасник 2) було укладено договір про спільну діяльність (з урахуванням змін та доповнень), предметом якого визначено зобов?язання учасників на підставі об?єднання майна та грошових коштів спільними діями здійснити реконструкцію адміністративної будівлі за адресою: м.Києві по АДРЕСА_1, що належить учаснику 1 на праві оперативного управління.

Відповідно до п.3.2.7 договору від 27.04.2005р. на період реконструкції об'єкта учасник 2 надає учаснику 1 у тимчасове безоплатне користування інше приміщення. Місцезнаходження приміщення та його площа погоджується сторонами додатково.

Додатковою угодою №1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3) сторони визначили, що на період реконструкції об'єкта та знаходження його у учасника 2 (але не менш ніж до 01.01.2014р.) учасник 2 надає учаснику 1 у тимчасове безоплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 1401,9 кв.м, яке знаходиться у м.Києві по вул.Пестеля, 5-7.

У відповідності до акту приймання-передачі, затвердженого Міністерством освіти і науки України, учасник 2 передав, а учасник 1 прийняв у тимчасове безоплатне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться у м.Києві по вул.Пестеля, 5-7.

Згідно із актом приймання-передачі, затвердженим Міністерством освіти і науки України, позивач 2 передав, а відповідач 2 прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно, 29.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(орендар) було підписано договір оренди №3816 (з урахуванням додаткової угоди від 28.01.2007р.), за змістом п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежилий будинок з прибудовою, площею 601,5 кв.м, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А'), що знаходиться на балансі - Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (балансоутримувач). Майно передається в оренду з наступною метою:

- підвал та приміщення технічного призначення (літера А) загальною площею 159,6 кв.м для використання в якості розміщення складських приміщень (76,2 кв.м) та офісів резидентів України (83,4 кв.м);

- група приміщень першого та другого поверхів (літера А) загальною площею 375,4 кв.м для розміщення офісів резидентів України;

- гараж (літера А') загальною площею 66,5 кв.м для розміщення транспортних засобів.

За приписами п.10.1 вказаного правочину сторони погодили, що цей договір укладено строком на 7 років, що діє з 29.12.2006р. до 29.12.2013р.

За змістом акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 29.12.2006р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву передало, а Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція»прийняло в користування нерухоме майно загальною площею 601,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

Наразі, у відповідності до листа №1/12-5286 від 14.12.2009р. позивач 1 надав згоду на передання в оренду будівлі з прибудовою по АДРЕСА_1 (літери А, А') у м.Києві за умови надання позивачу 2 будівлі по вул.Пестеля, 5-7 у м.Києві, яка перебувала на балансі Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція».

Згідно із рішенням №37/1871 від 26.07.2007р. Київської міської ради до сфери управління Міністерства освіти і науки України передано терміном на 5 років інше приміщення -будинок комунальної власності територіальної громади м.Києва на вул.Пестеля, 5-7, загальною площею 1278 кв.м.

Листом №1/11-7503 від 09.10.2007р. Міністерство освіти і науки України повідомило відповідача 2 про згоду на включення житлового будинку з прибудовою, розташованого за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1 (літери А, А') загальною площею 601,5 кв.м, до переліку об?єктів державної власності, що підлягають приватизації, при умові внесення змін в рішення №37/1871 від 26.07.2007р. Київської міської ради щодо строку, а саме зміни слів та цифр: «терміном на 5 років»на слова та цифри «терміном до 49 років».

Наразі, рішенням №1106/3939 від 01.11.2007р. Київської міської ради було внесено зміни в рішення №37/1871 від 26.07.2007р. та зазначено про передання будинку по вул.Пестеля, 5-7 позивачу 2 на 49 років.

Рішенням від 20.07.2009р. господарського суду міста Києва по справі №6/387 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права на приватизацію та зобов?язання вчинити певні дії, позов задоволено повністю: визнано за Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція» право на приватизацію шляхом викупу державного майна, що знаходиться на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, а саме - нежилого будинку з прибудовою площею 601,50 кв.м, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А'); зобов?язано Фонд державного майна України включити до переліку об?єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилий будинок з прибудовою площею 601,50 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

Постановою від 15.09.2009р. Київського апеляційного господарського суду по вказаній справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України»(приймаючи до уваги, що вказаний нормативно-правовий акт був чинним на момент прийняття рішення від 20.07.2009р. по справі №6/387 та його виконання) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання судових рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

14.10.2009р. Відділом примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №6/387, виданого 01.10.2009р. господарським судом міста Києва, про зобов?язання Фонд державного майна України включити до переліку об?єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилий будинок з прибудовою площею 601,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

На виконання вказаної постанови 21.10.2009р. Фондом державного майна України було видано наказ №1644 від 21.10.2009р., за змістом якого: включено до переліку об?єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилий будинок з прибудовою площею 601,5 кв.м, що орендується Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція», за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А') (додаток); зобов?язано Департамент продажу об?єктів нерухомості, зокрема, здійснити приватизацію об?єкта згідно із чинним законодавством України про приватизацію.

У відповідності до наказу №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м, що орендується Відкритим акціонерним товариством «Київреконструкція»та знаходиться на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

04.02.2010р. між Фондом державного майна України (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м, що приватизується шляхом викупу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

За приписами п.1.1 договору від 04.02.2010р. продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежилий будинок з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 1341,71 кв.м, кадастровий номер 82:005:008, яка орендується Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»та знаходиться на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А'), а покупець зобов?язується прийняти об?єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.4 вказаного договору встановлено, що об'єкт приватизації є державною власністю на підставі свідоцтва ЯЯЯ №501713 від 29.03.2006р. про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно із наказом №457 від 29.03.2006р. Головного управління комунальної власності м.Києва.

Відповідно до п.2.2 договору від 04.02.2010р. покупець зобов'язаний внести 3932624,40 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 спірного договору було встановлено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю у триденний строк після повної сплати покупцем суми, передбаченої п.2.2 цього договору. Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Право власності на об'єкт приватизації виникає у покупця з моменту перерахування повної вартості за об'єкт приватизації, передбаченої п.2.2 цього договору.

Згідно із п.6.1 укладеного сторонами правочину передбачено, що продавець гарантує, що об'єкт приватизації не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не перебуває під арештом, судових справ щодо нього немає.

04.02.2010р. договір купівлі-продажу від 04.02.2010р. посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №114.

Одночасно, постановою від 10.02.2010р. Вищого господарського суду України по справі №6/387 касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. по справі № 6/387 змінено, викладено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. у наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»право на приватизацію шляхом викупу державного майна, що знаходиться на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, а саме - нежилого будинку з прибудовою площею 601,50 кв.м, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А'); зобов'язано Фонд державного майна України розглянути заяву про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилий будинок з прибудовою площею 601,50 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А')».

23.11.2010р. Фондом державного майна України та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»складено акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м, що приватизується шляхом викупу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

Згідно із вказаним актом сторони дійшли висновку, що умови договору купівлі-продажу станом на 23.11.2010р. виконуються: покупцем перераховано 3932624,40 грн., прийнято об?єкт приватизації та здійснено реєстрацію нерухомого майна, яке входить до об?єкту приватизації, у бюро технічної інвентарізації.

За змістом довідки №12425 (И-2012) від 28.03.2012р. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»первинна реєстрація права власності на нежилий будинок з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А') була проведена за Державою Україна на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29.03.2006р. Далі право власності на вказаний будинок перейшло до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.02.2010р. Від Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»право власності на вказаний будинок перейшло до ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23.07.2010р., додаткової угоди до договору купівлі-продажу, посвідченого 06.06.2010р. та акту прийому-пердачі від 15.11.2010р. Згідно із актом прийом-передачі нерухомого майна від 28.03.2011р. вказаний нежилий будинок передано до статутного фонду створюваного Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест». Станом на 26.03.2012р. вказаний будинок на праві власності зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.05.2011р.

Як вказує прокурор, приймаючи до уваги зміну судових рішень, згідно яких Фонд державного майна України було зобов?язано провести приватизацію спірного майна, перехід права власності на відповідне майно від Держави Україна до відповідача 2 відбувся з порушенням процедури приватизації, встановленої законодавством, внаслідок чого наступний перехід права власності є незаконним, накази №1644 від 21.10.2009р., №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України, договір купівлі-продажу від 04.02.2010р. мають бути визнані недійсними, а нежилий будинок з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на АДРЕСА_1 (літери А, А') витребуваний від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»у державну власність.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню, приймаючи до уваги наступне:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт недодержання в момент вчинення правочину купівлі-продажу сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Крім того, в частині визнання недійсними наказів Фонду державного майна України доведенню підлягає невідповідність вказаних документів актам законодавства на момент їх прийняття.

Під час виникнення спірних правовідносин, приватизація спірного майна здійснювалась, у тому числі, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про Державну програму приватизації», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту».

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. (ст.1 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами ч.1 ст.38, ст.39 Закону України «Про освіту»позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно із ст.63 Закону України «Про освіту», ст.27 Закону України «Про позашкільну освіту» основні фонди, земельні ділянки та інше майно державного і комунального позашкільного навчального закладу не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законами України. Державні і комунальні позашкільні навчальні заклади, які належать підприємствам, міністерствам та іншим органам виконавчої влади, можуть приватизуватися лише за умов збереження освітнього призначення позашкільного навчального закладу; згоди колективу позашкільного навчального закладу; наявності коштів. Майно державного і комунального позашкільного навчального закладу може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток позашкільної освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За твердженням прокурора, спірне майно призначено для здобуття позашкільної освіти, що виключає можливість його використання з іншою метою.

Проте, згідно із ст.27 Закону України «Про позашкільну освіту»вимоги до матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами, правилами і стандартами облаштування та утримання позашкільного навчального закладу, навчальними планами та програмами. До матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником). Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються в користування або в оренду спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безоплатно або на пільгових умовах.

При цьому, за містом інформації про нежилий будинок з прибудовою, яку було надано листом №234 від 16.11.2007р. позивача 2, станом на 01.11.2007р. нежилий будинок з прибудовою (загальною площею 601,5 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А') знаходився на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та орендувався Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція». Первісна (балансова) вартість майна становила: будинок 2-х поверховий -71436,74 грн., сарай дерев?яний (склад) загальною площею 19,4 кв.м - 778,55 грн., гараж - 23052 грн. Знос нерухомості станом на 01.11.2007р. був наступним: будинок 2-х поверховий -100%, сарай дерев?яний (склад) загальною площею 19,4 кв.м -100%, гараж -15%.

Наразі, у відповідності до змісту листа №234 від 16.11.2007р., інвентаризаційної справи №21348 від 13.12.2006р. спірного домоволодіння будинок 2-х поверховий збудований у 1936р., сарай дерев?яний (склад) -у 1962р., гараж -у 2004р.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені показники, за висновками суду, спірне майно не можна вважати таким, що було придатним для використання у позашкільному виховному процесі. З боку прокурора та позивачів вказаних висновків не спростовано, зокрема, не представлено суду доказів відповідності нежилого будинку з прибудовою по АДРЕСА_1 у м.Києві на момент приватизації діючим будівельним нормам, санітарним та пожежним правилам, які ставляться до майна позашкільного навчального закладу.

Зазначені вище обставини також підтверджуються змістом договору оренди №3816 від 29.12.2006р. (з урахуванням додаткової угоди від 28.01.2007р.), відповідно до п.1.1 якого майно передавалось в оренду відповідачу 2 для використання в якості складських приміщень та офісів, а також для розміщення транспортних засобів.

Крім того, у ст.27 Закону України «Про позашкільну освіту»мова йде про приватизацію самого закладу, а не індивідуально визначеного майна навчального закладу, яке було приватизовано Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція». Тобто, спірне нерухоме майно не має будь-якого освітнього призначення, внаслідок чого не потребує збереження такого призначення, а також не вимагає згоди колективу позашкільного навчального закладу на його приватизацію.

Також, суд зазначає, що договір оренди №3816 від 29.12.2006р. не визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку, тобто, відповідачем 1 та відповідачем 2 правомірно визначено передання майна в оренду з метою розміщення складських приміщень та офісів, а також для розміщення транспортних засобів.

Наразі, судом враховано, що поняття «вилучення»та «приватизація»не є тотожними за своїм змістом.

Одночасно, за приписами п.5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї програми здійснюється класифікація об'єктів приватизації за групами А, В, Г, Д, Е, Ж.

Зокрема, група А -це цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства, у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних капіталів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

До групи Ж віднесено незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти , культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Проте, позивачами та прокурором до матеріалів справи не представлено доказів використання спірного майна, як об'єкту освіти, та взагалі придатності його для організації позашкільного виховного процесу. Навпаки, як встановлено судом вище, технічний стан нежитлової будівлі з прибудовою по АДРЕСА_1 (літери А, А') станом на 01.11.2007р. був незадовільним, а зазначене майно передавалося в оренду з метою використання як складських приміщень та офісів, а також для розташування транспортних засобів.

За таких обставин, за висновками суду, відповідачем 1 було правомірно проведено приватизацію спірного майна, як об?єкта групи А (окреме індивідуально визначене майно).

Як зазначає прокурор в обгрунтування позовних вимог, ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають, у тому числі, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету (п.б ч.2 ст.5 вказаного Закону України).

Частиною 5 ст.63 Закону України «Про освіту»встановлено, що об?єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов?язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 16.10.2012р., 26.10.2012р. прокурора та позивачів зобов'язано надати докази фінансування спірного майна в період з 29.12.2006р. по 04.02.2010р. за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, вказаними учасниками судового спору всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів фінансування будівлі з прибудовою по АДРЕСА_1 у м.Києві за рахунок бюджетних коштів до матеріалів справи не представлено, внаслідок чого посилання прокурора на вказані норми права є необґрунтованими.

Крім того, як було встановлено судом вище, будівля з прибудовою по АДРЕСА_1 у м.Києві не є об'єктом освіти.

За приписами ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції, яка діяла на момент проведення приватизації спірного майна) відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України (згідно з його рішенням №14-рп/2000 від 13.12.2000р.) дав тлумачення окремим положенням ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Так, у п.5 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніш як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у ст.7 вказаного Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами.

При цьому, як встановлено судом вище, законодавством не встановлено обмеження щодо приватизації спірного майна, а наявності підстав для застосування інших положень ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»щодо відмови у приватизації будівлі з прибудовою по АДРЕСА_1 у м.Києві прокурором та позивачами не наведено, а судом не встановлено.

Посилання прокурора на порушення наказу №519 від 09.04.2009р. Фонду державного майна України «Про встановлення процедури визначення способів приватизації орендованого державного майна», п.3 якого встановлено, що договори купівлі-продажу об'єктів державної власності групи А, які перебувають в оренді, укладати за умови відсутності заборгованості по орендній платі на дату укладання цих договорів, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного:

Відповідно до п.п.1, 2, 3 Указу №493/92 від 03.10.1992р. Президента України передбачено, що з 01.01.1993р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України. Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За приписами п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постаново №731 від 28.12.1992р. Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктами 2, 3 вказаного Положення встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Наразі, наказ №519 від 09.04.2009р. Фонду державного майна України не зареєстрований у визначеному вище порядку, внаслідок чого не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, як було встановлено судом вище, наявність заборгованості по орендній платі у будь-якому разі не є підставою для відмови у приватизації.

Одночасно, посилання прокурора та позивачів на відсутність погодження Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України відчуження майна, судом до уваги не приймається, враховуючи зміст листа №1/11-7503 від 09.10.2007р. позивача 1, а також виконання визначених у листі умов, пов?язаних з наданням згоди на приватизацію відповідачем 2 нерухомості, яка є предметом спору.

Відносно листа №1/12 від 08.04.2008р. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України слід зазначити, що можливість наступного виключення з переліку об?єктів, що підлягають приватизації, нерухомості стосовно якої надано відповідне погодження на відчуження, діючим законодавством не передбачено.

Також, суд зазначає, що відсутність згоди на приватизацію балансоутримувача (Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України), в оперативному управлінні якого знаходиться відповідна будівля, не є підставою для відмови у приватизації.

Крім того, як вказувалося вище, прийняття Фондом державного майна України наказів №1644 від 21.10.2009р., №1707 від 30.10.2009р., а також підписання між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу від 04.02.2010р. було здійснено в порядку виконання судового рішення від 20.07.2009р. господарського суду міста Києва по справі №6/387, яке на момент здійснення вказаних дій було чинним та набрало законної сили.

Одночасно, на час видання Фондом державного майна України наказів №1644 від 21.10.2009р., №1707 від 30.10.2009р., а також підписання договору купівлі-продажу від 04.02.2010р. відповідач 1 та відповідач 2 не могли знати, що рішення від 20.07.2009р. господарського суду міста Києва по справі №6/387 буде змінено.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України»(заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України»(заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В силу ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Приймаючи до уваги принцип правової певності, встановлений у викладених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, які в силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є приоритетним джерелом права для національного суду, судом встановлено, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 04.02.2010р. Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція» не знало та не могло знати про ті обставини, що постановою від 10.02.2010р. Вищого господарського суду України буде змінено судове рішення господарського суду міста Києва у справі №6/387, на підставі якого відповідачем 2 було набуто право власності на спірне майно.

При цьому, наступна зміна судового рішення, на виконання якого особі було передано майно, не позбавляє набувача майна передбачених ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України гарантій неможливості відібрання в нього набутого майна. Вказана позиція викладена в ухвалі від 12.12.2007р. Верховного Суду України та постанові від 25.12.2008р. по справі №1/7-ПД-08 Вищого господарського суду України.

При цьому, судом враховано, що постановою від 10.02.2010р. Вищого господарського суду України по справі №6/387 суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позову та визнав за Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»право на приватизацію шляхом викупу державного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А'). Крім того, зобов'язав Фонд державного майна України розглянути заяву про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилий будинок з прибудовою площею 601,50 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, А').

Тобто, судом Вищим господарським судом України у постанові від 10.02.2010р. була встановлена можливість приватизації будівлі з прибудовою, що розташована у м.Києві по АДРЕСА_1, чим також спростовуються твердження прокурора та позивачів щодо неможливості відчуження спірного майна з державної власності. Одночасно, судом касаційної інстанції хоча і зазначено про неможливість в судовому порядку зобов'язати орган приватизації включити майно до переліку об'єктів приватизації, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства обов'язок прийняття рішень про затвердження переліків об'єктів, які підлягають приватизації певним способом (аукціон, конкурс, викуп), належить державним органам приватизації (Фонду державно майна України) або місцевим радам, проте, не визначено, що приватизація у даному випадку не є можливою взагалі.

Наразі, як вже зазначалося судом вище, будівля з прибудовою по АДРЕСА_1 передавалась відповідачу в обмін на розміщення Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в приміщенні по вул.Пестеля, 5-7, яке знаходилось на балансі Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», та з дозволу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, у віданні якого перебувало спірне майно.

Таким чином, накази №1644 від 21.10.2009р., №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України були видані обґрунтовано, на підставі чинного на момент їх прийняття законодавства та рішення від 20.07.2009р. господарського суду міста Києва по справі №6/387, внаслідок чого підстави для визнання вказаних документів відповідача 1 недійсними відсутні.

Одночасно, за висновками суду, прокурором та позивачами не доведено, що зміст договору купівлі-продажу від 04.02.2010р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави або вчинений з порушенням закону, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»у державну власність нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на АДРЕСА_1 (літери А, А'), приймаючи до уваги, зокрема, наступне:

За приписами ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.330 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Тобто, ця норма фактично спрямована на абсолютний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для визнання недійсними наказів №1644 від 21.10.2009р., №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України, договору купівлі-продажу від 04.02.2010р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, враховуючи недоведеність прокурором та позивачами неправомірності набуття відповідачем 2 права власності на нежитлову будівлю з прибудовою, спірне майно не підлягає витребуванню від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»до державної власності.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до Фонду державного майна України, Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»про визнання недійсними наказів, договору купівлі-продажу та витребування майна, залишається судом без задоволення у повному обсязі.

У позовній заяві прокурором було викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежилий будинок з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на АДРЕСА_1 (літери А, А').

Вказане клопотання залишається судом без задоволення, виходячи з наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно.

Зокрема, прокурором до матеріалів справи не представлено жодного доказу, з фактом існування якого прокурор пов'язує необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову. При цьому, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест», як у особи, за якою зареєстровано право власності на спірне нежиле приміщення з прибудовою, повноважень розпоряджатися належним на праві власності нерухомим майном, не є належною підставою для вжиття запропонованих прокурором заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання №314 від 06.11.2012р. Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про відкладення розгляду справи на 10 днів з огляду на неможливість вчасно виконати вимоги ухвали суду від 16.10.2012р., судом залишається без задоволення, враховуючи, що заявником не надано доказів звернення до уповноважених органів з клопотанням щодо надання витребуваних судом документів.

Наразі, за висновками суду, у позивача 2 було достатньо часу для виконання визначених ухвалою від 16.10.2012р. вимог.

Крім того, як було зазначено судом вище, наявні у матеріалах справи документи є достатніми для вирішення спору, внаслідок чого справа розглянута у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ , Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ до Фонду державного майна України, м.Київ, Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест», м.Київ про :

- визнання недійсним наказу №1644 від 21.10.2009р. Фонду державного майна України «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації»;

- визнання недійсним наказу №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України «Щодо прийняття рішення про приватизацію та визначення дати оцінки»;

- визнання недійсним договору від 04.02.2010р. купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Фондом державного майна України та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція» ;

- витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»у державну власність нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на АДРЕСА_1 (літери А, А').

У судовому засіданні 09.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.11.2012р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя А.Б. Пригунова

Суддя Л.М. Шкурдова