Ухвала

від 30.01.2013 по справі 5011-32/6542-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"30" січня 2013 р. Справа №5011-32/6542-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: Усік В.П. посвідчення № 00265 від 05.09.2012 року

від позивача 1: Павлюк М.П. дов. № 9/1-9-265 від 21.11.2012 року

від позивача 2: Омельченко Д.Г. дов. № 10 від 15.01.2013 року

від відповідача 1: Пархацька Т.М. дов. № 395 від 13.12.2012 року

від відповідача 2: не з'явилися

від відповідача 3: Ярема І.В. дов. № б/н від 14.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.11.2012 року

у справі № 5011-32/6542-2012 (головуючий суддя Любченко М.О., судді -

Пригунова А.Б., Шкурдова Л.М.)

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:

1.) Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

2.) Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

до 1.) Фонду державного майна України

2.) Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київреконструкція»

3.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест»

про визнання недійсними наказів, договору купівлі-продажу та

витребування майна

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ (надалі - позивач 1), Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ (надалі - позивач 2) до Фонду державного майна України, м. Київ (надалі - відповідач 1), Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція» (надалі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест» (надалі - відповідач 3) про:

- визнання недійсним наказу №1644 від 21.10.2009р. Фонду державного майна України «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації»;

- визнання недійсним наказу №1707 від 30.10.2009р. Фонду державного майна України «Щодо прийняття рішення про приватизацію та визначення дати оцінки»;

- визнання недійсним договору від 04.02.2010р. купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Фондом державного майна України та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»;

- витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркпроектінвест »у державну власність нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м на вул. Грушевського, 1-Б (літери А, А').

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2012 р. у справі № 5011-32/6542-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2012 року у справі № 5011-32/6542-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-32/6542-2012 від 11.12.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-32/6542-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-32/6542-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 16.01.2013 року.

16.01.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду прокурором було подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилий будинок з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м., розташований по вул. Грушевського, 1-Б у м. Києві (літери А, А1), мотивована наявністю загрози подальшого відчуження майна, що унеможливить його витребування у державну власність та зробить неможливим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у зв'язку з неявкою представників відповідача-2 розгляд справи було відкладено на 30.01.2013 року.

У судовому засіданні 30.01.2013 року прокурор просив суд задовольнити подану ним 16.01.2013 року через відділ документального забезпечення господарського суду заяву про забезпечення позову.

Заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність очевидних підстав для задоволення заяви прокурора з огляду на наступне.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи вжити заходи до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, відповідно до п 5.6.1. якої арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

За таких обставин, накладення арешту на майно включає в себе також заборону вчинення дій щодо розпорядження таким майном, в тому числі, щодо його відчуження.

Проте, як вбачається із заяви прокурора про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування прокурора про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам держави шляхом продажу спірного об'єкту, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Враховуючи все вищенаведене, суд відмовляє заявнику у задоволенні поданої ним заяви в порядку ст. 66, ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

У Х В А Л А:

Відмовити Заступнику прокурора м. Києва у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилий будинок з прибудовою загальною площею 601,5 кв.м., розташований по вул. Грушевського, 1-Б у м. Києві (літери А, А1).

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.