Постанова

від 21.11.2012 по справі 41/292

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 41/292 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Київ на рішеннявід 27.01.2012 р. господарського суду міста Києва та постановувід 27.09.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№41/292 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції, м. Київ до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Ченнел Україна", м. Київ; 2. приватного підприємства "Ліберті Консалтинг Юкрейн", м. Київ про визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту про право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, м. Київ; 2. Головне управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області; 3. гр. ОСОБА_4, м. Київ в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника позивавачаОСОБА_5., довір.; ОСОБА_6, довір.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції (далі -позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Ченнел Україна" (далі -відповідач 1) та приватного підприємства "Ліберті Консалтинг Юкрейн" (далі -відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2009 р., визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2012 р. (судді: Спичак О.М. -головуючий, Шаптала Є.Ю., Івченко А.М.) у справі №41/292 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2009 р. № 631, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача 2, виданий 08.07.2009 р.; зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на всіх примірниках договору купівлі-продажу та в реєстрі нотаріальних дій зробити відмітку про недійсність вказаного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. (судді: Гаврилюк О.М. -головуючий, Авдеєв П.В., Майданевич А.Г.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, гр. ОСОБА_4 (далі -скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, залучити скаржника до участі у справі у якості співвідповідача та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 388 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України ), ст. 4 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. ст.ст. 4 2 , 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України ). Скаржник зазначає, що він є власником спірної земельної ділянки, яка придбана ним у відповідача 2 за іншим договором купівлі-продажу. У зв'язку з чим скаржник, який є фізичною особою -громадянином, повинен бути залучений у справу в якості відповідача, а провадження у справі у зв'язку з цим підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім того, скаржник посилається на відсутність обтяження спірної земельної ділянки на момент її придбання скаржником.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2007 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір №021/14/208, у забезпечення виконання зобов'язань за яким останній на підставі договору іпотеки від 16.11.2007 р. № 012/14/03/287 (далі -договір іпотеки ) передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: дві земельні ділянки площею 2,0003 га та 0.9997 га (які є частинами земельної ділянки площею 4,000 га) кадастровий номер 3220883200:02:001:2053, які розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У пункті 1.2 договору іпотеки вказано, що земельна ділянка площею 2, 0003 га, що передається в іпотеку, належить відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" та відповідачем 1, посвідченого нотаріусом 20.11.2007 р. за реєстр. № 6968.

Однак у подальшому земельна ділянка площею 2,0003 га, передана в іпотеку позивачу на підставі вищевказаного договору іпотеки, була відчужена відповідачем 1 на користь відповідача 2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2009 р. При цьому в пункті 2 договору вказано, що земельна ділянка належить відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс" та відповідачем 1, посвідченого нотаріусом 20.11.2007 р. за реєстр. № 6968.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 вказаного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судами встановлено, що договір відчуження переданої в іпотеку земельної ділянки був укладений між відповідачами в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про іпотеку", а саме без відповідної згоди іпотекодержателя -позивача.

У силу приписів ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правовим наслідком укладення такого договору (правочину) є його недійсність.

Отже, факт укладення спірного договору без згоди позивача, як іпотекодержателя відчужуваного майна, автоматично означає його недійсність в силу положень чинного законодавства.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для визнання такого договору недійсним є законними та обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обтяження земельної ділянки на момент її придбання скаржником у відповідача 2 до уваги не приймаються, оскільки ці обставини ніяким чином не впливають на правомірність договору, який є предметом даного судового розгляду.

Щодо вимог касаційної скарги про залучення скаржника до участі у справі у якості відповідача, то вчинення таких дій не входить до компетенції суду касаційної інстанції в силу меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України). При цьому колегія суддів зазначає, що скаржник не є стороною оспорюваного договору, тому прийняті у справі судові рішення безпосередньо не впливають на його права та обов'язки. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно залучив скаржника до участі у справі саме у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. у справі № 41/292 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич